Олександр Заваров: "Задача переді мною поставлена — залишитися у вищій лізі"

Ведуча: Найкращий футболіст СРСР 1986 року, нині один з найвідоміших тренерів Олександр Заваров готує київський "Арсенал" до найважливіших матчів 2006 року. Про плани тренера, чого очікувати вболівальникам від улюбленого клубу, ви маєте можливість дізнатися сьогодні в прямому ефірі радіо "Київ". І, майте на увазі, не лише почути, а й поставити власне запитання.

- Нагадаю, що в середу "Арсенал" повернувся з тренувальних зборів в Антальї. Пане Олександре, почнімо з офіційної частини. Як можете охарактеризувати збори загалом?

— По-перше, я хочу привітати всіх болільників і всіх громадян України з Новим роком. Рік Собаки має принести успіх і в роботі, і в родинних справах, надати нам усім оптимізму. Болільників України також вітаю з виходом нашої збірної на чемпіонат світу, вперше в її історії. Перша половина року має пройти під прапором чемпіонату світу. Усім командам треба зробити все для того, щоб кандидати до збірної України показали себе з найкращого боку. Щодо перших зборів, що пройшли в Туреччині, то ми мали кількох гравців на оглядинах, а ще кілька підписали контракти перед від'їздом. Керівництво команди й наші спонсори поставили задачу таким чином, що новачки мають бути кандидатами до національної чи молодіжної збірних України. І цей план ми виконуємо.

— Тобто планка досить висока?

— Так. Відповідно, з тими гравцями, яких ми ще плануємо запросити, і тими, що перебувають у нас зараз, планка висока, але "Арсенал" наразі в такому становищі, що мені навіть соромно казати — передостаннє місце. Проте гадаю, що все в нас попереду, і ми ще поправимо наше становище. І підготуємо гравців для збірної України.

— Трошки відволікаючись від теми зборів, скажіть, яку планку ви перед собою ставите у цьогорічному чемпіонаті? Тобто на яку позицію плануєте піднятись?

— Задача переді мною поставлена — залишитися у вищій лізі. Ще раз повторюю, що мені якось незручно — для такого міста як Київ, і для такої команди як "Арсенал", ставити таку задачу. Але як уже опинилися в такій ситуації, то треба задачу виконувати. І, трохи передихнувши, починати вже прогнозувати на майбутнє, готуватися до наступного чемпіонату.

— І, знову повертаючись до теми зборів, чи були вони вдалими? Які враження від спарингів? Чи потенційні новачки виправдали ваші сподівання?

— Погода на зборах була чудова, і ми зробили все, що запланували. Мали двохразові тренування. У січні-лютому треба закласти базу для вдалих виступів протягом року. Всі запрошені гравці, які підписали з нами контракти, прийшли до нас, бо хотіли цього. Ми брали лише тих, хто хотів у нас грати. Претензій ні до кого я не маю. Гравці, яких ми переглядали, залишаються на другий збір, ми знову їдемо 31 січня, щоб подивитися й до кінця вже визначити склад. І поїхати на третій збір своєю командою, цілком укомплектованою. З нами уклали контракти досвідчені, кваліфіковані гравці: Свідерський, Олексієнко, а також молоді Башлай, Романчук. На жаль, ми втратили Реву, ви знаєте з якої причини. Працює наша селекційна служба, ми переглядаємо касети з матчами наших суперників. Будемо робити висновки, й числа до 10 лютого в нас має вже бути команда однодумців, які готові грати у футбол не лише за гроші. Має бути чесне ставлення до футболу, і чесне ставлення до міста. У Києві має бути більше команд вищої ліги.

— Розкажіть про своїх суперників в Антальї.

— Більшість тренерів обирають для спарингів слабші команди, щоб не травмувати гравців. Щоб вони втягнулися в роботу. Ми зіграли внічию з "Кубанню". Грали з командою з Кореї, її назву важко вимовити — теж унічию. Що мене радує — ми не пропускаємо м'ячів. На жаль, і самі не забиваємо, але є декілька задумок, і запрошуємо гравців, які могли б уражати ворота. В нас не було гравців, які поїхали грати за збірну Нігерії, тобто ми були без наших основних нападників. (Sic! Окодува в "Арсеналі" рахується за декількох гравців :) — прим. FCArsenal). Задня лінія грала добре, я задоволений, і жодна команда не мала над нами переваги.

— Як щодо воротаря, чи є вже гідна заміна?

— З воротарями є декілька задумок, але зараз важкувато про це казати, бо більшість голкіперів або у своїх клубах, або на перегляді. Тренери не хочуть розлучатися зі своїми воротарями. В Україні мало гарних, класних воротарів. Наприклад, от зламався Шовковський, і починається паніка!

— Я саме хотіла запитати, як щодо того, щоб використовувати свої кадри? Також є запитання від слухача.

Astik: це телефонує Артем, я болільник "Арсеналу", і хочу спитати стосовно трансферної політики. Зараз беруться гравці, як на мене, дуже низького рівня. І якщо ставиться задача зберегти місце у вищій лізі, навіщо брати гравців других команд — таких, як Романчук.. Також дійсно, позиція воротаря. Бажан та Байрашевський цілковито не підходять для вищої ліги. Це найважливіша позиція. Навіщо ця непотрібна оренда?

— Ситуація дуже непроста. Раніше були витрачені великі кошти на ФК "Арсенал". І де зараз команда, і де гравці, що грали в цій команді? Це питання до вас, Артем, подумайте над цим. Зараз жодний клуб, який поважає себе, не продає гравців — це перспектива. Оренда використовується всюди, не лише в нас. З орендованим футболістом, який грає несумлінно, можна розлучитися. Не витрачаючи значних коштів, які були витрачені на тих гравців, з якими ми досі не можемо розлучитися! Тож я гадаю, що я й мій тренерський колектив — на вірному шляху. Іншого виходу немає. Щодо воротарів, я ще раз повторюю: у вищій лізі України небагато гарних воротарів. Тому часто доводиться звертатися до іноземних воротарів та іноземних агентів. Робота з воротарями в дитячій спортивній школі виглядає жахливо. Небагато класних фахівців — мало хто йде працювати за таку платню. Це не лише наша проблема, про це казали й інші. Бажан і Байрашевський були запрошені до мене, отже вони влаштовували той тренерський склад. Мене теж влаштовують, але воротарі мають рятувати команду. Рятувати й не пропускати смішних м'ячів. Бо одразу виникають якісь підозри. Треба над цим працювати.

Слухач: Мене звати Валерій, мій син грає у футбол. Грав за "Динамо", але через певні обставини йому не вдалося проявити себе. Чи можна йому спробувати себе в "Арсеналі"?

— Власне, я не зрозумів, скільки вашому синові років. Так, він може зателефонувати до клубу й залишити свої координати. Тренери дубля переглядають зараз 30-40 молодих гравців. Наша проблема в тому, що в нас немає інтернату — в якому ми б переглядали гравців з усієї України. Тоді не треба було б купляти гравців за великі гроші.

Ведуча: Поки йшов випуск новин, до нас додзвонився пан Пепкашон із Камеруну, який зараз проживає в Києві. Він запитує, чи може іноземець потрапити до вашої команди?

— Всі гравці можуть до нас потрапити, але найголовніше — подати CV зі своєю характеристикою. Своє резюме, за яким ми могли б орієнтуватися — за кого грав, на якому місці були ці команди, скільки йому років. Висилайте на наш факс, будемо розглядати кожну пропозицію.

— На носі другі навчально-тренувальні збори в Антальї. Чи будуть там нові обличчя?

— Гадаю, кожний тренер тримає в секреті свої міркування щодо трансферної політики. Я б теж не хотів про це розводитись. Є програми, є футболісти, що бажають у нас грати, тривають переговори. З'являться нові імена, однак усе залежатиме від гравців.

— А що плануєте після других зборів?

— На другі збори ми вилітаємо 31-го, повертаємось 14-го. Проведемо шість товариських ігор, "просіємо" всіх кандидатів. Потім 19 лютого знову вилетимо в Туреччину, і 1 березня повернемося сюди. Для того, щоб уже пристосуватися до української погоди та полів. У нас поля мокрі, холодно, лежить сніг, а в Антальї умови інші. Аби перейти з гарного поля на погане, потрібен час — це з поганого на гарне переходиш дуже швидко.

— А як пройшла акліматизація після повернення з перших зборів?

— В Туреччині було +20, а в Київ прилетіли, тут -15. Тож було важкувато. Хлопці всі молоді, ні в кого не було ангін и застуд. Колектив у нас зібрався гарний — люди люблять футбол і хочуть приносити користь.

— До речі, ви у багатьох своїх інтерв'ю зауважували, що треба, щоб у футболіста була якась іскра в очах. Тобто ви багато уваги приділяєте саме настрою футболіста, настрою команди. Що скажете про мікроклімат у команді зараз?

— Без вогню в очах, без настрою важко грати. І в мої часи не виходило. А зараз мотивація гри виходить на перший план, потім уже майстерність. Я своїм гравцям кажу: для того, щоб грати у футбол, треба бути впевненим у собі, трохи нахабним. мікроклімат нормальний. Є й досвідчені гравці, і молоді. Такий сплав має посилити команду.

Журналіст: Добрий вечір, Пушков Віктор. Коли я був ще малим, пам'ятаю 1988 рік, і була дуже сильна збірна СРСР. Й на ці ігри було приємно дивитися. На вашу думку, що треба зробити, аби рівень збірної України досягнув тодішнього рівня?

— Найголовніше, що нарешті стався прорив. не лише київського "Динамо", яке було грало в півфіналі, а всі інші просто спостерігали. Успіхи збірної дуже важливі для мотивації гравців і тренерів. А що треба зробити? Шукати більше гравців, давати шанс українським футболістам. Зараз маємо ситуацію, коли багато гарних гравців сидять на лавці, втрачаючи свої найкращі якості.

Ведуча: Але пане Олександре, я також пригадую, як за часів моїх батьків багато хлопчиків просто так, у дворах грали у футбол. І багато футболістів вийшли саме з цих дворових команд. Зараз побачити таке можна дуже рідко, чому?

— У ті часи ми всі пройшли через двір. Кожен хлопець грав у дворі у футбол. Грали двір проти двору, будинок проти будинку...

— Але чому тоді підлітки жили футболом, а зараз ні? Якщо цікавляться, то якимось дуже високим рівнем?

— Змінився час. ЯК, коли грав у футбол, не ставив перед собою задачі виграти всі гроші. Просто любили футбол. Зараз є багато справ, на яких можна заробити.

Слухачка: Пане Олександре, який ваш головний девіз як тренера? І яка найважливіша мотивація може бути для гравців?

— Мій девіз — чесна, безкомпромісна боротьба. Всі тренери мають із цим погодитись, щоб наш футбол прогресував. Також ми маємо прагнути найвищих можливих результатів. Треба починати мотивувати гравців із юнацького віку, щоб завжди існувала конкуренція.

Слухач: Мене звати Саша Максименко, мені 12 років, граю у футбол. Скажіть, яку найбільшу помилку ви б хотіли виправити у своїй ігровій кар'єрі?

— Я шкодую, що на фіналі Чемпіонату світу не забив м'яча. Тоді нас не дуже жалували на європейській арені.. Я впорався зі своєю кар'єрою відсотків на 90. Забив би тоді — був би зараз цілком спокійним.

Astik: це знову Артем, я дзвонив на початку передачі, маю питання до Заварова: який для вас найпринциповіший матч у чемпіонаті? Ви як тренер "Арсеналу" маєте розуміти, що для нас найголовніший, центральний матч — із "Динамо". І головне — взяти максимальну кількість очок.

— Але з "Динамо" ми вже зіграли — якщо ви болільник "Арсеналу", маєте знати. Для нас усі матчі принципові, й усі мої футболісти це розуміють. Будемо боротися в кожній грі, щоб набрати максимальну кількість очок і не лише забезпечити собі місце у вищій лізі, а й піднятися в турнірній таблиці.

Слухач: Валерій з Києва. Ви казали про футбол у дворах. Я зараз бачу, що у дворах грають 25-30-річні чоловіки, а не хлопчаки. Чому зараз не проводиться турнір "Шкіряний м'яч", в якому брали б участь дворові команди?

— Це питання не до мене, я обома руками "за". Треба питати Федерацію футболу. Провести такий турнір було б зовсім не дорого, і не знаю, чому б цього не зробити. А чому грають 30-річні? Мабуть, мають гроші на оренду майданчиків.. Треба, щоб майданчики будувалися передусім для дітей.

Слухач: Юрій з Києва. Олександре, я з п'яти років хотів бути на вас схожим. Що ви взяли зі школи Лобановського і що використовуєте зараз у тренерській діяльності?

— Найголовніше зі школи Лобановського — це організація гри та фізичні дані, так? Але кожен тренер мусить мати власне мислення, щось додавати. Я трохи відходжу від школи Лобановського. Треба лише довести, що я правий...