Еду: "Бразильцям в Україні двері відкриті"

Уперше він одягнув зелено-білу футболку «Карпат» в Іспанії у матчі проти «Малаги». На полі провів один тайм, але цього було достатньо, щоб сподобатися карпатівським тренерам. Через кілька тижнів бразильський форвард приїхав до Львова. Матч проти ФК «Харків» дивився з крісла VIP-ложі, а його провідником у світ футбольного Львова став Вільям Роша Батіста.

Едуардо Перейра Арканжо не хапав зірок з неба і ніколи не грав у Європі за престижні команди. Його другим домом став скромний португальський «Уніао Ламас». Однак те, що його не помітили скаути «Барселони» чи «Манчестера» ще не є показником. «Карпати» знайшли того ж Батісту у непоказній Чехії, розкрили талант Ковєля, який грав у Білорусії. Щоправда, обоє колишніх форвардів «зелено-білих» були значно молодші за Еду, якому 27 років, але ж цей зрілий вік – чи не найоптимальніший для футболіста. Перше інтерв’ю на українській землі з новоспеченим карпатівцем (Еду підписав контракт на три роки і взяв собі 17 номер) відбулося після тренування команди у Дублянах. Вимазаний весняною травою, але усміхнений, він розповів про своє минуле і про бачення майбутнього.

– Свою футбольну кар’єру я почав у рідному містечку Арарас у штаті Сан-Паоло. Коли підріс і сформувався як футболіст, потрапив на олівець до тренерів команди вищої ліги «Бразіленце» зі столиці Бразилії. Але заробітки у футбольних клубах нашої країни не були великими, тож я вирішив пошукати щастя в Європі.

– Чому ти вирішив поїхати саме в Португалію?

– Я знав, що легко там адаптуюся – у першу чергу через мову. До того ж у Португалії подібна до бразильської манера гри – технічний футбол. Думаю, в Україні мені буде важче, бо футбол тут іншого характеру. Але футболісти «Карпат» приємно мене зустріли і я вже потроху починаю звикати. Добре, що зараз весна й щодня стає все тепліше. Справа в тому, що я жив і грав на півдні Португалії і ніколи не бачив снігу. Я дуже хотів його побачити і постійно питав у перекладача (Бориса Худиша. – Авт.), коли вже нарешті він випаде. Вперше «познайомився» зі снігом у Львові, але навіть не вдалося зліпити сніжку – він просто дуже швидко танув.

– Місто Арарас, в якому ти народився, є рідним і для Роберто Карлоса…

– Справді, він також там народився, але як тільки побачили його талант, – миттю забрали у «Палмейрас». На жаль, ми з ним не знайомі.

– Зате ти вже встиг познайомитися з екс-карпатівцем Батістою…

– Ми разом спостерігали за матчем у Львові проти ФК «Харків». Батіста виявився дуже приємною людиною, говорив компліменти про «Карпати», судячи зі всього, йому тут було добре. Я це помітив ще по тому, як багато людей до нього підходили і з ним спілкувалися. Спробую повторити досягнення Батісти, а можливо, й перевершити їх.

– Чи можеш ти щось сказати про своїх конкурентів за місце в основі Фещука і Зеньова?

– Насправді я з ними провів дуже мало часу. Зіграв лише один тайм проти «Малаги», а Зеньова тоді ще не було. Хоча, судячи з тренувань і з того, як вони стараються, – хлопці талановиті і дуже перспективні. Мушу працювати на одному рівні з ними, щоб теж потрапити до основи команди. Сподіваюся, що незабаром ми з ними спілкуватимемося якщо не однією мовою, то хоча б точними передачами, розумінням та голами.

– В Україні зараз грає багато бразильців, хто з них тобі знайомий?

– Найбільше бразильців, якщо не помиляюся, грають у «Шахтарі». Я чув про Брандао, також знайомий з Ілсіньо. Про саму Україну знаю дуже мало. Одне відомо точно – тут відкриті двері для бразильців, які хочуть і вміють грати у футбол.

– Чимало твоїх співвітчизників полюбляють гучні карнавали і самбу. Яким ти є поза футбольним полем?

– Я уявляю відпочинок по-іншому. Найкращий відпочинок для мене – це мій дім, спокій і затишок. Люблю послухати музику, подивитися телевізор. Шкода лише, що зараз для мене телевізор все одно, що для глухого – я нічого не розумію.

– Тобі вже 27 років, а обручки на пальці немає…

– Наразі я вільний. До речі, у Львові дуже красиві дівчата, не виключено, що тут знайду свою долю.