Сергій Зеньов: "Дніпро" голими руками не візьмеш"

У суботу, 21-го березня «Карпати», які більш ніж вдало розпочали весняну частину сезону, в Дніпропетровську поміряються силами з тамтешнім «Дніпром», командою з дуже великим кадровим і фінансовим потенціалом, але яка наразі абсолютно не виправдовує виданих їй на старті сезону авансів. Саме з питання, з яким настроєм карпатівці готуються до цього матчу і чи немає в них шапкозакидацьких настроїв, розпочалася розмова кореспондента Інформаційного центру ФК «Карпати» з естонським легіонером «зелено-білих» Сергієм Зеньовим.

- З яким настроєм «Карпати» готуються до матчу в Дніпропетровську?

- Після зустрічі з «Кривбасом» тренери нас привітали з перемогою, але тут же сказали, що це вже історія і що потрібно рухатися далі. Зрозуміло, після трьох впевнених перемог настрій в команді хороший. Адже виграші лише додають впевненості у своїх силах. Тепер головне не розслаблятися, а продовжувати удосконалювати свою гру.

- «Карпати» три весняних поєдинки виграли. Натомість «Дніпро» навіть на своєму полі не зміг обіграти аутсайдерів – ФК «Львів» та «Іллічівець». Чи не позначиться цей факт негативним чином на налаштуванні карпатівців на боротьбу?

- Ми чудово усвідомлюємо з якою командою нам грати в суботу. Для «Дніпра» цей сезон складається не найкращим чином, але по-перше, ми є сусідами по турнірній таблиці, а по-друге, ми добре знаємо, які кваліфіковані виконавці є в складі дніпропетровської команди. Такі гравці, як Русол, Назаренко, Калініченко – не новачки в футболі і їх голими руками не візьмеш. А те, що «Дніпро» не зміг вдома обіграти аутсайдерів, так це ще нічого не означає. Можливо, щось у дніпрян не склалося, а можливо, просто не пішла гра. Це ж футбол, тут різне трапляється, а гра на гру ніколи не буває подібною. Тому ні про яку недооцінку суперника з нашої сторони не може бути й мови.

- В матчі з «Кривбасом» ти вийшов на заміну замість травмованого Кополовця. Чи важко було одразу увійти в гру?

- Проблема полягала в тому, що виходити на поле довелося практично без розминки. М’язи не були готові до роботи. Адже в першому таймі зазвичай заміни бувають лише в екстремальних ситуаціях. Якраз така минулої суботи і трапилася – Міша отримав ушкодження і попросив заміну. Тож розігріватися довелося вже в процесі гри. Але коли розігрівся, то далі все пішло нормально.

- Після зимової паузи в чемпіонаті України ти брав участь у всіх матчах, але жодного разу не виходив в основі. Тебе це не зачіпає за живе? Тим паче, що на позиціях крайніх нападників діють номінальні хавбеки.

- З одного боку головне, що я приношу користь команді. А з іншого, зрозуміло, хочеться виходити в старті. Але склад на гру визначають тренери. Наразі я починаю з лави запасних. Значить потрібно більше працювати на тренуваннях, доводити на них і у грі, що заслуговую на більше.

- Наскільки комфортно ти почуваєшся на позиції крайнього нападника?

- Спочатку, коли ми опановували тактику гри з трьома нападаниками, було трохи незручно, адже я більше звик діяти на вістрі атаки. Проте нині на фланзі почуваюся вже нормально, жодного дискомфорту з цього приводу не відчуваю. Різниця між грою в центрі нападу і на фланзі полягає в тому, що крайні форварди повинні частіше повертатися в оборону. Тут ти частенько вже більше виконуєш фактично функції півзахисника.

- Збірна Естонії грає за іншою тактичною схемою, аніж «Карпати»?

- Так, в збірній ми граємо в два форварди, тому там є більше простору для маневру – я можу діяти в центрі, а можу й піти на той чи інший фланг. Все залежить від ігрової ситуації. Але для мене розташування гравців на полі немає особливого значення.

- Чим можеш пояснити досить разючу зміну на краще в грі «Карпат» у матчі з «Кривбасом» після перерви?

- Справді, перший тайм нам давався важко. Хоча і в ньому ми мали дві чудові нагоди забити. Можливо, недостатньо активно діяли без м’яча. В перерві тренери нам зробили кілька зауважень по тактиці ведення гри. Як бачите, підказки пішли нам на користь. Добре, що вдалося після перерви швидко забити. «Кривбас» змушений був трохи розкритися і ми почали розривати їхню оборону.

- В тому матчі ти кілька разів непогано комбінував з Голодюком. Подібні комбінації ви відпрацьовуєте на тренуваннях, чи це все чиста імпровізація?

- Зрозуміло, на тренуваннях ми багато працюємо над атаками. Але так рідко буває, щоб якась дуже схожа ситуація виникла і в грі. Тому без імпровізації обійтися неможливо. А на тренуваннях головне - це сформувати відчуття партнера, щоб у грі ми розумілися з півслова.

- В чому бачиш підсилення своєї гри в атаці?

- Над цим, якщо відверто, якось не замислювався.

- Дивно, адже наразі ти не вирізняєшся бомбардирськими якостями. А забивати голи – це ж головне завдання форварда.

- Звісно, що так. Можливо, мені бракує рішучості в завершальній фазі атаки. Бо дуже часто, коли володію м’ячем і є можливість пробити по воротах, я, оцінивши ситуацію, шукаю партнера, аби віддати йому пас.

- Боїшся взяти на себе відповідальність за завершення атаки?

- Сказати, що я боягуз чи боюся відповідальності, напевно було б неправильно. Та й удар у мене ніби то непогано поставлений. Просто цей процес пошуку продовження атаки в мене з’являється десь на підсвідомому рівні. Але потрібно буде зробити з цього певні висновки. Бо справді, якщо не бити по воротам, то й гол забити не вдасться ніколи.

- Для тебе український чемпіонат і «Карпати» зокрема – це можливість засвітитися, аби помітили селекціонери із Західної Європи? Чи маєш намір затриматися в нашій країні якомога довше?

- На сьогоднішній стадії моєї ігрової кар’єри мене український чемпіонат цілком задовольняє. Тим більше, що його рівень постійно росте. Але на майбутнє я сподіваюся, що зможу пограти в Західній Європі.

- І в якій країні мріє пограти Сергій Зеньов?

- Найбільше мені до вподоби Англія та Іспанія. Дуже б хотів випробувати себе в тамтешніх чемпіонатах.

- Ти у Львові вже досить давно. Цікаво, як почувається в цьому україномовному місті російськомовний естонець?

- На перших порах були певні проблеми. Але зараз вони вже позаду. Немає проблем і з українською – розумію практично все.

- А розмовляти українською можеш?

- Скажу чесно, наразі ще ні, хоча потрохи пробую. Можливо, не дуже виходить, бо мало практикуюся.

- З ким з карпатівців найчастіше спілкуєшся у вільний час?

- З Олегом Голодюком. Ми ж з ним ровесники, тому є й чимало спільних інтересів. Напевно, потрібно буде його попросити, аби став моїм вчителем з української.

- А чим займаєшся у вільний час?

- Його взагалі то не багато. Але коли з’являється, то як правило дивлюся телевізор або по Інтернету спілкуюся зі своєю дівчиною та друзями. Інколи гуляю по місту, а ще можу походити по магазинам.

- Твоя дівчина тебе часто навідує у Львові?

- Рідше, ніж мені хотілося б. Я б взагалі волів, щоб вона була тут зі мною постійно. Але наразі це неможливо – у неї є справи в Естонії.

- Львів хоч чимось схожий на Таллінн?

- І у Львові, і в Таллінні схожа архітектура в центрі міста. Але столиця Естонії, тільки не ображайтесь, значно чистіша за Львів. Та й побутові умови життя там кращі. Але ви тільки не подумайте, що Естонія – це якась надзвичайно розвинута країна. Ні, там також вистачає найрізноманітніших проблем.

- За рідною домівкою сильно сумуєш?

- Трохи є, хоча в принципі на це немає часу – тренування, ігри, а тепер ще й навчання у Львівському державному університеті фізичної культури.

- Ти вчишся у львівському вузі?

- Так, адже я влітку в Естонії закінчив школу. Футбол футболом, але ж і освіту потрібно здобувати. Я, ще коли грав у Естонії, вирішив, що обиратиму професію, максимально наближену до спорту. А коли перейшов у «Карпати» і дізнався, що у Львові є спортивний вищий навчальний заклад, то одразу прийняв рішення у нього поступати. Наразі я є студентом першого курсу заочного факультету навчання.

- То виходить, тепер тобі нічого іншого не залишається, як грати за «Карпати» щонайменше до закінчення навчання у вузі?

- Не знаю як вийде, сьогодні про це говорити надто передчасно. А що і як буде завтра, життя покаже.