Володимир Єзерський: "Лобановський міг бути і політиком, і економістом". 19-01-2010 Премьер-лига - UA-футбол
Украинская Премьер-Лига (УПЛ)
Премьер-лига Таблица Матчи Новости Команды Бомбардиры Ассистенты Гол+пас Посещаемость ТВ

Микола Васильков
19.01.2010
вторник
15:56
Володимир Єзерський: "Лобановський міг бути і політиком, і економістом"
Рейтинг публикации

Володимир Єзерський, який після переходу з "Дніпра" до стану "гірників" так і не став гравцем основи команди Мірча Луческу в інтерв`ю "Чемпіон" розповів, про національну команду, Лобановського, свій нинішній клуб та дав прогноз на майбутнє Дмитра Чигринського в "Барселоні".

- У чому на твій погляд, головна проблема національної команди? Треба міняти все докорінно?

- Ну давайте наберемось терпіння, я б зараз так категорично не говорив би, ще ж буде новий тренер. Буде засідання ФФУ, функціонерів України, і вони напевно вирішать, чи буде Михайличенко працювати, чи не буде. Але мені все ж таки здається, що у збірній повинні грати найсильніші, при будь-якому тренеру. А це значить, варто шукати спільну мову із зірками футболу.

Для цього тренер повинен мати авторитет, це дуже важливо. Тому що з молодими гравцями більш простіше працювати в тому плані, що вони багато чого не знають, вони роблять свої перші кроки, і тому вони все слухають, і уважно все сприймають. А чим старші гравці, то ним є з чим порівнювати, і тому не кожному молодому тренеру бувають виключення і не кожному вдається відразу себе проявити.

Все-таки українські гравці більш-менш вдало, але виступають у європейських клубах, і звичайно, що повинен бути підхід європейський. Я просто вважаю, що майбутнє буде за цими тренерами, які не тільки пограли в чемпіонаті України й у чемпіонаті Радянського Союзу, а які відчули, як в Європі тренують і грають, який підхід до футболу у провідних країнах.

- Ти унікальний гравець в тому, що попрацював чи не з усіма відомими українськими фахівцями. Дай оцінку кандидатам?

- Зрозумійте, якщо я буду зараз зупинятись на кожній кандидатурі, звичайно, з ким би я зараз не працював, кожна людина внесла щось своє. Починаючи з дитячого, і закінчуючи теперішнім - Мірчой Луческу. Коли я потрапив у львівські "Карпати", ми здобули бронзові медалі з Мироном Маркевичем. Звичайно, потім зразу мене викликали до збірної України, де на той момент працював Йожеф Йожефович Сабо.

Пізніше, через півтора роки, я перейшов в київське "Динамо", в команду, де ще грали Шевченко, Ребров, Каладзе, Лужний, коли Лобановський працював з командою... Я можу сказати, що всі вони сильні фахівці, проте у свій час і на своєму місці.

- Чому ти не заграв у "Динамо"?

- Лобановський мене на співбесіду, якщо я не помиляюсь, викликав 2-3 рази. Після його смерті, коли я приїжджав у табір збірної, лікар Малюта мені завжди говорив, що Валерій Васильович мав великі надії щодо мене, проте на той час, можливо, я психологічно не був готовий на такому рівні грати. Все ж таки я за півроку перестрибнув з другої ліги у вищу лігу, і буквально потрапив у команду хорошого європейського і до лав збірної, і плюс на зборі я отримав достатньо важку травму.

У мене був внутрішній перелом у гомілкостопі, і можливо збіг обставин, а можливо те, що я так і не довів свою професійну придатність Лобановському, оце все і стало причиною. Хоча зі слів Малюти, він на мене розраховував, і коли я переходив з львівських "Карпат" у київське "Динамо", у мене були ще пропозиції в деякі московські клуби...

І вийшло так, що зустрічаючись з президентом, тоді з Григорієм Михайловичем, і він мені пояснює ситуацію, що там Олександр Головко якраз у цей час повинен був їхати на перегляд у "Ліверпуль". І він сказав, уже все практично домовлено, залишилось останні штрихи навести і все. Коли Сашко Головко переходить у "Ліверпуль", ми з Сергієм Федоровим ставали кандидатами на його позицію переднього захисника. І вийшло, що я перейшов у київське "Динамо", а пізніше з'ясувалось, що Олександр не потрапив до лав "Ліверпуля"..

На той момент це була, я вважаю, найсильніша ланка передніх захисників - Ващук і Головко. Вони були зіграні і вони доводили це на полі, тому було мало шансів грати, але я не шкодую, що пройшов таку школу в київському "Динамо", я був на цей момент достатньо молодий - 21-22 роки, і мені була потрібна вікова практика. А треба було йти в команду трішки нижчого рівня, але мати завжди ту практику, як футболіст.

Пізніше я мав ігрову практику в "Дніпрі", на мене і Буряк звернув увагу, почав викликати до збірної. І потім, коли очолив збірну Блохін, я вже досить часто виходив у стартовому складі і захищав інтереси національної збірної.

- Тобі, ти вважаєш, поштовх дали ті співбесіди з Лобановським?

- Я пам'ятаю, це був чи кінець листопада чи початок грудня, я приїхав у Київ на співбесіду с Лобановським. Ця зустріч була на базі. Звичайно, я вже раніше бачив базу, коли приїжджав до збірної, тому не дивувався. І от достатньо така цікава розмова була у мене з ним, не тривала. Він в принципі поставив мені кілька запитань, чи хотів я перейти у київське "Динамо", і намалював перспективу, що головний тренер на мене розраховує. Що він стежив за мною, і що він хотів бачити мене у своїй команді.

З однієї сторони, я не можу сказати, що було хвилювання, але з таким метром зустрічатися, розмовляти ще зовсім нещодавно, ще роки 2 назад я й не мріяв, я не думав, що міг перейти в київське "Динамо". Звичайно, що було якесь хвилювання, але з перших хвилин зустрічі я зрозумів, що це професійна людина, яка достатньо грамотна, і мені здається, що він зміг би у будь-якій сфері працювати, будь то політиком, будь то економістом, мені так здалось, що він володіє великою інформацією. Мені здається, що він би знайшов спільну мову з фахівцями у різних галузях.

- А Мірча Луческу був у тебе, дай вгадати, першим тренером європейського типу?

- Ні, першим був Олег Протасов, скажімо так, з європейським баченням, схожим на Луческу. Тому що якщо порівняти, то українські тренери, вони сповідували ближче до динамівської школи стилі. А з приходом у дніпропетровський "Дніпро" Олега Протасова, ми по-іншому почали грати, по-іншому підхід був. Якщо мені людина каже, мені потрібно 40 днів на збори, щоб підготувати команду до чемпіонату України до другого кола, то це вже інший підхід.

Інші команди сидять там по 2-3 місяці на зборах, а він говорить, мені потрібно 40 днів, але щоб ви виконали цей план! Звичайно, що все ж таки було цікаво з такою людиною працювати. Я вважаю, що він один з найуспішніших тренерів в Україні, тому що не кожному тренеру вдається завоювати чемпіонський кубок у Греції, і чемпіонство здобути у Румунії.

Я не буду заглиблюватися в деталі, але він дійсно толкова людина, інша справа, що, можливо, у нього під рукою не було матеріалу нормального, толкового... Потрібен для цього такий президент, щоби свою чітку лінію мав. Скажемо так: взяти "Шахтар", то тут президент робить все, щоб у його тренера були ті гравці, яких тренер хоче бачити, от і він під свою модель набирає гравців, так само було і у київському "Динамо" за часів Лобановського.

Мені як відомо, він приїхав на збори в київське "Динамо", а там і Глєб був, і ще п`теро гравців потім відомих, але вони не пройшли, хоча потім вони добре себе проявили в інших клубах. Але реальність на сьогоднішній день така, що багато президентів на підбір гравців, на комплектацію, мають вплив, і тому у деяких тренерів не виходить довести все задумане.

- А хто з президентів на тебе справив найбільше враження?

- Коли ми в "Шахтарі" пройшли австрійську команду "Зальцбург" і потрапили в Лігу Чемпіонів, у нас була вечеря після матчу. І я ось так в обличчя познайомився з президентом Рінатом Леонідовичем, і ми трошки почали розмовляти. І він мені каже: "я не маю права тренеру жодного слова сказати в тренерському процес,і кого куди ставити, якщо я хоч слово скажу, то мені вже не потрібен цей тренер, я вже можу брати свисток і виходити тренувати команду". Тобто, я вважаю, що в Ахметова є підхід, свій підхід, правильний. В Україні кожна людина повинна займатись своєю справою, яку вона розуміє.

- Однак "Шахтар" для тебе тепер теж вчорашній день?

- Коли я перейшов у донецький "Шахтар", я півтора року грав у всіх іграх, головний тренер на мене розраховував, і перший рік я провів, якщо я не помиляюсь, 23 гри у різних змаганнях і завоював чемпіонство. У мене зі всіма хороші були стосунки, тому що ми не один рік грали і зустрічались на зелених полях. І з бразильськими футболістами і з європейськими, звичайно, а через збірну і з українцями. Проте стався той випадок на фіналі в Харкові, коли мене дискваліфікували, і він вплинув на все моє подальше життя в "Шахтарі".

- Ти маєш на увазі той конфлікт з нападником "Динамо" Бангурою?

- Ну ви зрозумійте, я намагаюся ніколи не бути таким грубіяном, і я завжди просто не даю себе в образу, от і все! Тобто я міг відреагувати адекватно, якщо до мене відносяться відповідним чином. Звичайно, що на полі я агресивний, можливо і емоційний, але коли проходить гра кожна людина відпочиває і починає аналізувати потім, ти робиш висновки, десь ти був правий десь, ти був не правий. Я в цьому моменті був правий, тому що можна з'ясовувати стосунки по-іншому, є головний тренер, є момент в грі, є суддя, їм робити висновки. Він мене зачепив по обличчю, і звичайно, що я ніколи на дозволю нікому, тим більше легіонерам, щоб вони себе вели так вільно і нахабно.

Можливо і не варто було так реагувати... В тому епізоді з Бангорою, я міг просимулювати, просто впасти і йому б дали червону картку. Але я просто не така людина, тобто я не буду зараз розбирати епізод з Кучером і його симуляцією на удар Вукоєвича, просто я зовсім інша людина, у мене інші погляди. Я ненавиджу симуляції і ніколи зі своєї сторони такого не допускав. Це не прикрашає футбол, ось чому мені подобається англійський чемпіонат, тому що там дійсно йде боротьба, і вона не псує малюнок гри. Наприклад, десь людина упала і 1:0 з пенальті забили, а потім виявляється, що там ні штрафного, ні пенальті зовсім не було. Я такого не розумію, у мене трішки інший погляд на це все. І в ситуації з Бангурою я просто сам себе тоді покарав. Мені варто було по-іншому вчинити, не бігти за ним у роздягальню, тому що мене тоді дискваліфікували, якщо я не помиляюсь, на 2-3 гри, і я до кінця чемпіонату уже не зміг допомогти "Шахтарю" в першості.

Хоча в принципі я міг дограти цей чемпіонат, але вийшло так, що я випав з обойми гравців основи. Я тоді себе і з фінансової точки зору покарав і з ігрової.

- Тобто ти хочеш сказати, що цей епізод в Харкові вплинув на твоє подальше футбольне життя?

- Так вийшло. Луческу мені вже не довірв, в Кубку УЄФА я теж зіграв зовсім нічого, і хоча отримав його, проте могло бути все інакше. Мірча Луческу дуже розумна людина, він розумний тренер, і звичайно, він бере до уваги всі фактори. Я з ним розмовляв, він говорить, ти дуже емоційний на полі, і ти деколи не контролюєш свої емоції. Звичайно, він правий, що воно десь може в інших матчах більш високого рівня може позначитися, і це він мені сказав: ти просто сам себе покарав.

- Ти тепер перебрався у Луганськ, а як же бути з твоїм ретро-"Бьюїком", який стоїть у Дніпропетровську, туди на ньому і не доїхати?

То нехай в Дніпропетровську і буде, там і буду їздити. Я навіть в Донецьк на ньому не наважився їхати, трохи проїхав, а потім дивлюся, за Павлоградом починається не дорога, а жах. Я розвернувся і назад. Куди до Луганська дістатися. Ми з братом моєї дружини його разом збирали, разом ту всю справу робили і зробили те, що виможете побачити, коли приїдете у Дніпропетровськ. Я його нікуди своїм ходом не пожену, тому що все ж таки це раритет, і для таких доріг не та машина.

У мене є службова машина, є і своя - це "Лексус", а службова "Форд Фокус". Мені вистачає, зараз у "Зорі" визначимося, куди буду їздити, де жити.

- Ти скрізь буваєш, багато що знаєш з середини, скажи, як на твій погляд готуються в Донецьку до Євро-2012, чи встигають все зробити?

- Ну мені дуже важко порівняти, наприклад, з Польщею, хоча там, наскільки я знаю, все йде швидше. Проте у Донецьку ідуть зміни, можливо не такими темпами, як би хотілось, але все ж таки з кожним часом покращується інфраструктура, у місті, починаючи зі стадіону і закінчуючи дорогами, більш-менш наводять порядок. Аеропорт почали перебудовувати і збільшувати, тож я просто впевнений, що в Донецьку підготуються з найкращого боку.

От про інші міста такого не скажеш. У Харкові непогано йде робота, достатньо добре готуються там, мені приємно приїжджати і дивитися, як щоразу щось нове виникає. У Львові я дуже чудово знаю мера міста, і я з ним часто спілкуюся, думаю, що ця людина постарається все зробити, щоб Львів гідно представив Україну на Євро-2012.

У "Шахтарі" є різні думки з цього приводу. Гравці, кі з хороших європейських країн, такі наприклад як Томас Хюбшман, який з Чехії, інші, вони, звичайно знають, що в них рівень життя трошки вищий від нашого. Їм є з чим порівнювати, але все ж таки, вони теж впевнені в тому, що Донецьк гідно буде представляти Україну.

- А Дніпропетровськ тобі не шкода?

- Коли "Шахтар" виграв кубок УЄФА в Стамбулі, там був присутній мер Дніпропетровська Куліченко Іван і голова федерації футболу Андрій Павелко. І ми після гри зустрічались в готелі з ними, з Іваном Івановичем і Андрієм, розмовляли на цю тему, якраз перед тим, як було прийняте рішення, що Дніпропетровськ не потрапляє у перелік міст на Євро-2012.

Звичайно, що вони мали дуже великі надії на те, що дніпропетровські вболівальники побачать чемпіонат Європи... Я, напевно, більш за все хотів, щоб з тих 4-ох міст саме Дніпропетровськ представляв інтереси країни на чемпіонаті. Просто, знаючи Дніпропетровських вболівальників, я впевнений, що коли грає збірна, то вони можуть дуже чудово підтримувати команду, можливо навіть як ніде. І це можливо мінус буде Україні в тому плані, що не даремно вони вважаються одними із найкращих вболівальників на сьогоднішній день в Україні.

- У вас там у Дніпропетровську були випадки в команді зловживання спиртним. Ти як ставишся до алкоголю?

- Я ставлюсь нормально, от тільки в рамках розумного. Потрібно розуміти свій організм, якщо ти можеш поєднувати алкоголь і виходити на поле уже на наступний день, і відпрацьовувати на 100%, або на тренування, то ти можеш собі дозволяти. Ну а якщо тобі організм відмовляє в цьому, то краще пити молоко, як Міфодієч говорив. Зникають гравці після деяких там успіхів, і потім протягом деякого часу припиняють прогресувати, і це дійсно проблема в українському футболі. Взагалі, в радянському футболі, тому що зовсім інший менталітет у нас, а потім час проходить, і вони потім шкодують про втрачене... І не тільки Рикун. Був такий футболіст Бахарєв, який достатньо гарно грав, а чи грає він у щось зараз, дуже важко сказати.

Ну і треба зважати, що є гравці, котрі дійсно без цього не можуть, вони не можуть показати гри без алкоголю. , Однак фізичні навантаження ростуть, і людина на якомусь етапі, вона просто починає деградувати. Вона вже не прогресує, і нічого не допомагає.

- Як ти ставишся до повернення в "Динамо" Андрія Шевченка?

- Ну не чекав! Чесно кажучи, я був здивований, я не думав що Андрій ухвалить таке рішення. Але треба подякувати і йому і керівництву київського "Динамо", все ж таки це плюс для українського футболу. З поверненням Андрія і легіонери вже будуть їхати в Україну, вони вже будуть дивитись на чемпіонат з іншої сторони. Мені здається, він своїм прикладом показує молодим гравцям, і я думаю, що він з кожною грою прогресує. Зараз дуже багато авансів дається молодим гравцям, а вони не завжди можуть їх виправдати. Не виключенням стала гра збірної України з Грецією, Шевченко старший за всіх, а показав, як треба не лише грати, а боротися, цьому у нього треба вчитися.

- Ти гадаєш, як складеться доля твого партнера по "Шахтарю" Дмитра Чигринського в "Барселоні"?

- Я впевнений у цій людині, впевнений у тому, що те, як він працював у донецькому "Шахтарі", на сьогоднішній день ніхто так з гравців не працює в Україні, ніхто так не ставиться до тренувань, до гри, як Дмитро. В нього є всі задатки, щоб проявити себе в "Барселоні". Тому, що ця людина підходить по стилю "Барселони". Я знаю, що якщо в нього не виходить, він буде ще більше працювати, і я впевнений, що найголовніше, щоб його оминали травми.

Ну зараз в нього такий період, що він поменше хоче спілкуватись зі всіма, тому що в нього адаптаційний період, і журналісти на нього нападають, і наші й іспанські. І травма там була, а ми так час від часу розмовляєм, але дуже рідко, буквально вчора з батьком розмовляв, і він каже, що в нього зараз не найпростіший період. Навіть батьки поки не були в Іспанії, він там із братом, тому що вони там, наскільки мені відомо, повинні визначитися з місцем проживання. Я думаю, в такій команді Діма це все вирішить, я в цій людині впевнений на 100%.

Читайте самые интересные новости футбола в Facebook и Viber
Оцените этот материал
Голосов 1
Подпишись на рассылку от UA-Футбол
Только самое важное за неделю!
Нажимая на кнопку вы даёте согласие на обработку ваших персональных данных
Вы удачно подписаны на рассылку!
Ошибка отправки формы!
Загрузка...


Реклама
comments powered by HyperComments
 

© UA-Футбол 2002-2017.
Все права на материалы, находящиеся на сайте www.ua-football.com, охраняются в соответствии с законодательством Украины.
Материалы сайта предназначены для лиц старше 18 лет (18+).
Пишите нам: [email protected]