Ігор Ощипко: "У команді священних корів немає"

Лівий захисник «Карпат» Ігор Ощипко минулого року невеличку літню відпустку разом з тоді ще своєю нареченою, чарівною Аннетою, провів у Туреччині. А от зимою тепер уже подружжя Ощипків вирішило відпочити в Об’єднаних Арабських Еміратах. Додому Ігор та Аннета повернулися з морем вражень. А що саме найбільше сподобалося їм в Еміратах, 8-й номер «зелено-білих» розповів напередодні від’їзду нашої команди на тренувальний збір до Анталії.

– Коли ми влітку приїхали додому з Туреччини, то одразу вирішили, що взимку поїдемо в якусь іншу країну. Не тому, що в Туреччині нам не сподобалося, – просто хочеться побачити якомога більше. Адже в кожній країні є щось таке, чого немає більше ніде. Ми багато чули про Об’єднані Арабські Емірати, але там ні я, ні дружина ще ніколи не були. Тому й прийняли таке рішення.

– І як, ваші сподівання виправдалися повністю?

– Так, було насправді класно. Нам обом дуже сподобалося. Якщо порівнювати з тими ж Єгиптом чи Туреччиною, де я відпочивав раніше, то в Еміратах на порядок, а то й на два, краще. Там значно вищий рівень цивілізації, а відповідно – і сервіс та обслуговування. Та й загалом рівень життя в Еміратах дуже високий – нам до них ще далеко.

– Як довго і з ким ви відпочивали в Еміратах?

- Ми там були з 22 по 29 грудня. Летіли в Емірати одним літаком з подружжями Кузнецових і Худоб’яків, але відпочивали самі. Ми були в Дубаї, а вони поїхали далі. Наскільки я знаю, їхній готель був десь кілометрів за 150 від нашого. Додому поверталися також разом з ними, обмінювалися враженнями.

– Що тебе вразило найбільше?

– Ми бачили найбільший будинок у світі, він має 180 поверхів. Видовище надзвичайно вражаюче. Щоправда, наверх не піднімалися. Та й загалом я був шокований величезною кількістю висотних будинків у Дубаї. Для них 60 – 70 поверхів, те саме, що для львів’ян 5 – 9.

– Ви з Аннетою хотіли б жити в такому будинку?

– Ні. Я вважаю, що вище дев’ятого поверху – це вже занадто. А що тоді казати про якийсь 50-й чи ще вище?.. У Львові мешкаємо на п’ятому – і нас це влаштовує.

– Окрім Кузнецова і Худоб’яка, когось із футболістів в Еміратах зустрічав?

– У літаку – і туди, і назад – знайомих футболістів було чимало. Особливо багато з полтавської «Ворскли». Я навіть їх жартома питав, чи не на тренувальний збір вони часом летять. А в самому Дубаї намагався майже весь час бути з дружиною. Вважаю, у відпустці необхідно відпочити не лише від футболу, а й від футболістів. Єдиним винятком був лівий захисник луганської «Зорі» Сергій Шевчук. Ми з ним разом грали ще з 7-го класу. Спочатку в Києві, а потім у Донецьку за «Шахтар-2». Лише потім я поїхав у Львів, а його доля закинула в Луганськ. У нас з ним співпали плани і він також відпочивав у Дубаї, але жив в іншому готелі. Ми ходили до нього в гості. А коли прийшли в готель, у холі зустріли Васю Кобіна. А де ще можна зустріти Васю, як не в Дубаї (сміється. – Авт.)...

– Як проводили час у відпустці?

– Перш за все насолоджувався тим, що мав можливість увесь час приділити коханій. Адже під час сезону дуже багато часу відбирають тренування, ігри, поїздки. А тут цілодобово можна було бути з дружиною. Гріх не скористатися такою нагодою. Та й умови для відпочинку, як я вже казав, були просто ідеальні.

– Я так розумію, що спортивну форму в Еміратах ти не підтримував?

– Фізичними вправами не займався зовсім – так і було. Але це я робив за рекомендацією наших лікарів. Наприкінці сезону трохи ушкодив коліно і два останніх матчі – проти «Ворскли» та донецького «Металурга» – відіграв на уколах. Тому коли сказав карпатівським медикам, що їду в Емірати, вони порадили ногу взагалі не навантажувати. Я так і зробив.

– І що кажуть медики тепер?

– Я й сам не відчував жодного дискомфорту, а обстеження це лише підтвердили. Так що підготовку до другої частини сезону розпочав абсолютно здоровим (при цьому Ігор тричі постукав по дереву. – Авт.). Тепер головне – добре попрацювати на зимових зборах. Адже травми частенько виникають саме через недостатній рівень функціональної готовності.

– Як відсвяткували Новий рік та Різдво?

– Новий рік ми з дружиною зустрічали вдох у нашій квартирі у Львові. А на Святий вечір і на Різдво їздили до батьків в Івано-Франківськ. Аннеті дуже подобається, як святкують ці свята на Західній Україні. Вона ж сама із Запоріжжя – там все значно скромніше і не так цікаво та видовищно.

– З яким настроєм розпочав підготовку з командою у Львові?

– Ми ще до 9-го січня, коли офіційно закінчилася відпустка, кілька разів збиралися на штучному полі академії. Трохи побігали, почали втягуватися в робочий процес. А потім почалася вже планова підготовка. Спочатку здавали тести. Я трохи на них забив м’язи ніг. Але то все ще квіточки – справжня робота розпочнеться у Туреччині.

– Схоже, ти не в захопленні від зимових тренувальних зборів?

– Та ні, я б так не сказав. До тренувальних зборів я ставлюся нормально. А куди від них подінешся, адже там закладається фундамент функціональної готовності, без якого у сучасному футболі немає що робити. Без сумніву, на зборах дуже важко. Але треба стиснути зуби і працювати. Та й потім, є ж ще чимало роботи з м’ячем – а це вже зовсім інший рівень задоволення від роботи. Проте найголовніше на зимових зборах – обійтися без травм. Бо коли отримаєш ушкодження, то мусиш пропускати тренування, а наздоганяти партнерів потім дуже важко.

– Ти летиш з командою на збори в Туреччину. Аннета, мабуть, поїде додому до батьків, у Запоріжжя?

– Ні, вона залишається у Львові. У нас є песик і за ним треба дивитися. А щоб Аннеті не було самотньо, до неї погостювати приїде її мама. Скажу, що моїй дружині у Львові дуже подобається, вона вже повністю тут освоїлася. А додому, в Запоріжжя, поїде весною – в неї буде сесія. Складе іспити і заліки, а заодно провідає батьків та рідних.

– До Туреччини практично їде дві команди «Карпат» – основа і молодіжний склад. Як гадаєш, молодь може скласти вам конкуренцію?

– А що, хіба в «Карпатах» є недоторканні чи священні корови (сміється. – Авт.)? Наша молодіжка дуже вдало відіграла осінню частину сезону і заслужено йде на першому місці. Тож цілком логічно, що кожен з гравців отримає шанс проявити себе на зборах. Якщо хтось із них весною почне грати в основі, особисто мене це зовсім не здивує. Хто краще попрацює, краще себе проявить на тренуваннях і в контрольних іграх – той навесні й гратиме в основі.

– А ти особисто конкуренції не боїшся?

– А чого її боятися? За своє місце в основному складі треба не боятися, а доводити своє право на нього.