Підсумки першої частини сезону 2011/2012. "Карпати". Нефарт? Не факт!

Частина І

Останні півроку для «Карпат» були жахливими. Таких результатів від команди ніхто не чекав, хоча б тому, що перед сезоном перед гравцями поставили серйозні завдання. Мова йде про боротьбу за медалі. Ну, і група Ліги Європи, звісно. Але якщо ще в травні, коли закінчувався останній чемпіонат, «Карпати» теоретично могли б взятися за такі справи, за умови кадрового підсилення, то вже влітку це видавалося малоймовірним.

Весною в розпорядженні Олега Кононова був солідний підбір гравців. Однак з Резваном Кочішем, який дуже результативно влився в основний склад без жодної акліматизації, домовитися не вдалося. Мабуть, вини клубу тут нема – у цього румунського гравця виявилися занадто завищені, як для Львова, фінансові апетити. Хоча, треба віддати йому належне – на полі він не філонив і свої гроші відпрацьовував чесно. Це ж стосується і Дениса Кожанова, який за роки в «Карпатах» виріс із молодіжного складу до Національної збірної. З Кожановим було важко прощатися. Він тут одружився, придбав житло, тут народилася його донька. Денис наче і був готовий залишитися, але у сучасному футболі далеко не все залежить від бажання однієї людини. Але зараз, після втрати талановитого гравця, ми можемо спитати: хто виграв з цього переходу: «Карпати», «Шахтар», «Іллічівець», Національна збірна, сам Кожанов?

З фундаментом переборщили

Здавалось би – незамінних людей нема. Ну що можуть змінити у глобальному плані двоє гравців? Тим паче, що попереду були збори, на яких «Карпати» мали намір дуже плідно попрацювати. Як відомо, збори – це фундамент на весь сезон. І десь мені здається, що з певними компонентами цього фундаменту відповідальні за збори переборщили. В Австрії карпатівці провели багато спарингів, більше, аніж завжди. Усі гравці говорили, що це добре, бо грати краще, аніж тренуватися. Хто-зна чи не вилізло боком оце «краще» в майбутньому? На зборах у складі «зелено-білих» було кілька потенційних новачків, зокрема, і гравці тих самих позицій що й Кожанов та Кочіш. Все ж, мабуть, добре, що Леандріньо та Мансур Куртізі в «Карпатах» не опинилися, бо судячи з побаченого, з Денисом та Резваном їх навіть не варто було порівнювати. Лише наприкінці зборів до команди приєднався Герман Пачеко, якого дуже хотів бачити у складі сам Олег Кононов. По правді, спершу аргентинський легіонер, який навіть забивав за основний склад мадридського «Атлетико», подобався усім, окрім молодих карпатівців. Ну, це й зрозуміло – вони десь відчували, що Олег Георгійович не дуже їм довіряє. Як говорив сам тренер – він випустить молодого гравця на поле лише тоді, коли буде переконаний у тому, що він не просто замінить втомленого гравця, але й дасть результат. Судячи з усього, за весь час роботи улюбленця львівських фанів, результат міг дати лише Олег Голодюк (так воно й сталося). Пару матчів на всіх Гудими, Фурти, Гірського Бідловського, Омельченка, Гірського та кілька секунд Озарківа до уваги не беремо.

Вікно у трансферну Європу

До Львова команда повернулася без жодного молодого вихованця, який би конкурував за місце в основі, та практично без новачків. Пачеко десь вселяв надію на краще: у нього є і швидкість, і техніка, і непередбачуваність, але на одному Пачеко далеко не заїдеш. Трансферна робота клубу не припинялася. І вже по ходу сезону в «Карпатах» почали з’являтися новачки. Причому, погодьтеся, новачки з іменами. Скажімо, Андрій Воронков був одним з лідерів «Кривбасу», немало забивав, зокрема і «Карпатам». Костянтин Кравченко – це взагалі один з найталановитіших гравців України свого часу. Хто ж думав, що все так кепсько обернеться? Але вийшло так, що де-юре «Карпати» підсилювалися, а де-факто послаблювалися. От взяти Крістобаля.

Особисто моя думка – це дуже талановитий та розумний гравець. Він дебютував в одному з неафішованих товариських матчах. Мені особисто дуже сподобалася його манера гри: прийняв – віддав; прийняв, обіграв – віддав; прийняв, обіграв трьох – віддав. І все це робилося дуже швидко, в один дотик. Виникла інша проблема – або усім гравцям «Карпат» негайно слід було навчитися грати як Крістобаль, або Крістобалю – так, як усі «Карпати». Для загального блага було обрано другий варіант. Але ж чому цей іспанець нічим не запам’ятався – спитаєте ви. А відповідь на це доволі проста. Поставте у центр захисту, ну, скажімо, Мішу Кополовця. Багато з цього користі буде? От і Крістобаля вперто ставили не у центральну зону, а на фланг. Але ж для чого? Флангові гравці по замовчуванню мають бути швидкими, а Крістобаль таким не є. Його місце в центрі поля, де він обіграє двох суперників і віддасть шикарний пас на форварда. Так, заради нього довелось би трохи змінити модель гри і грати з двома опорниками, адже Крістобаль практично не грає у відборі. Ну, вибачте, що хотіли – те й отримали. А хотіли цього іспанця майже півроку і зробили усе можливе для того, аби він переїхав в Україну. Зараз же виходить, що і сам він не радий, бо не грає, і в клубі не раді, бо він не грає.

По ходу сезону «Карпати» підписали ще двох бразильців. Один з них – Муріло, очевидно, більше ніколи не вдягне карпатівську футболку. Захисник «Палмейраса» та однієї з юнацьких збірних Бразилії так і не зрозумів, що від нього вимагають у Львові. А от інший все зрозумів. Мова йде про Еріка, який так приглянувся уболівальникам всього за один неповний матч.

Як і в ситуації з Крістобалем, «Карпати» приклали максимум зусиль, щоб придбати цього технаря. Зараз, щоправда, виникли певні фінансові проблеми та претензії, тому невідомо чи побачать Еріка знову у Львові. Хоча, ясна річ, такі гравці на дорозі не валяються. Все буде більш-менш зрозуміло за якихось півтора-два тижні, коли гравці вийдуть з відпустки. Під час останньої розмови з Еріком, що відбулася після матчу проти «Динамо», він сказав, що має намір попрацювати в Бразилії у фізичному плані. Зайва вага – це те, що на думку тренерів заважає гравцю показати усю свою яскравість. Хочеться все ж вірити, що Ерік повернеться в «Карпати», попри все.

Зараз модно в усіх бідах звинувачувати трансферного директора «Карпат» Ігоря Йовічевіча.

Знаєте, це мені видається рішенням несправедливим. У чому полягає робота цього хорвата? На хлопський розум усе виглядає так: тренер дає йому вказівку знайти центрального півзахисника, молодого, технічного, розумного, дисциплінованого. Керівництво з цим погоджується, але може додати, щоб коштував він не більше умовної суми. Маючи ці дані на руках трансферний директор починає шукати різні можливі варіанти, в результаті чого приносить кількадесят дисків з записами. Якщо хтось з них сподобається тренеру – трансферний директор вирушає на переговори, які можуть тривати тижнями, а то й місяцями. Його завдання полягає в тому, щоб привезти гравця до Львова. То в чому ж його вина? У тому, що він поганих гравців привіз? Але ж вибирали їх інші…

Та й взагалі, який сенс шукати винних у такій тонкій та делікатній справі, як трансфери? Тут не вгадаєш. Обставини склалися так, що гравець просто не підійшов. Не зрозумів завдань, не влився в колектив, не міг пережити переїзду в іншу країну. Та маса таких причин може бути! Чи може «Динамо» з «Дніпром» вгадали з усіма трансферами? Мало того, що з багатьма не вгадали так ще й викинули на вітер купу грошей. Тоді як «Шахтар» та «Металіст» виглядають у цій ситуації куди краще.

Не виключено, що навесні ми побачимо вже реставровані «Карпати», де не буде багатьох гравців. Можливо, ми побачимо і новачків, до пошуку яких підійдуть більш ретельно.

«Загнані»

Чемпіонат «зелено-білих» починали без Крістобаля, Кравченка, Воронкова, Еріка, а також Федецького, який став жертвою переговорів між «Карпатами» та «Шахтарем». Тоді, у Маріуполі, всі сприйняли поразку львів’ян як випадковість, як прикрий збіг обставин. Але, здавалося, що в ній було дещо більше, якийсь знак. Пам’ятаєте як м’яч після удару Худоб’яка вдарився в одну штангу, а потім в іншу, після чого потрапив до рук воротаря? А як забив «Іллічівець»? Рикошет від Ткачука і мертва траєкторія для Богатінова. Так, у цій грі «Карпатам» не щастило. Але в чому ж причина цього нещастя? Чому львів’ян не вистачило на фінальний штурм? Чому у цьому матчі, як і в багатьох наступних, «Карпати» просто вмирали у другому таймі? Вже у другому турі, ніхто не сумнівався, що «Чорноморець» програє у Львові. Схоже, і самі одесити не вірили у нічию. Але вони її отримали, хоч в першому таймі мали отримати у свої ворота добрих п’ять голів. «Карпатам» знову не пощастило? А що відбувалося з командою у другому таймі? Як можна було на старті сезону після перерви ходити по полю? Після цього матчу один з гравців сказав мені: «Ми загнані». Вже тоді здалося, що «Карпати» не зможуть боротися за медалі, просто фізично не зможуть. Усе повторилося і в третьому турі, в Донецьку. До перерви «Карпати» виглядають краще, ведуть в рахунку. Після перерви сідають і пропускають два голи. А яскравим акордом старту чемпіонату стала домашня гра проти «Ворскли». Тут всі все побачили – полтавчани просто винесли господарів. Їхня перемога була настільки легкою і невимушеною, що ніхто так і не зрозумів – чи справді це ті «Карпати», які два місяці тому, в останній грі чемпіонату, у матчі проти тієї ж «Ворскли», робили все, що хотіли? 0:2 – таким був дзвінкий ляпас від Миколи Павлова.

Європейські мрії, українське болото

Ясно, що такі результати не могли не вплинути на загальний стан команди. Мало того, що були проблеми з фізичною формою, з’явилися проблеми і з мотивацією, і з настроєм, і з бажанням. Що відбувалося у роздягальні «Карпат» і як Олег Кононов намагався виправити ситуацію невідомо. Це таємниця покрита темрявою. Були чутки, що команда «плавить» тренера. Мені ж видається, що ніхто нікого не плавив. Команда потрапила в психологічну яму, розкололася на лінгвістичні гуртки: іспанські, балканські, українські, молодіжні… В команді не було цілісності, єдності, взаєморозуміння. Усе це нагадувало звичайний дворовий футбол, коли одна команда забиває голи, а інша, та, що пропускає, більше думає про те, як би посваритися з партнером. Статистика свідчить про те, що виграє перша команда.

Таким чином, «Карпати» зійшли з боротьби за єврокубки вже на самому старті сезону. Також не вдалося «зелено-білим» пройти в групу Ліги Європи. Їх зупинив ПАОК, який виявився насправді міцним грецьким горіхом. Відповідно, для багатьох легіонерів втратився сенс гри в команді. Вони ж то переходили до «Карпат» з мрією про єврокубки, про визнання, про славу. Що вони отримали натомість? Болото вищої української ліги і реальну перспективу опуститися ще нижче… Отут і проявився брак цілісності та колективізму. Так, десь львів’янам вдавалося перемагати, десь вдавалося набирати очки. Але після подібного спалаху активності, коли експерти впевнено заявляли, що криза нарешті скінчилася, наступала пауза в чемпіонаті, пов’язана з грою збірної. І все повторювалося знову. Ті ж експерти відзначали, що по грі «Карпати» не заслуговують місця в підвалі. Але давайте подивимося правді в очі. Те що ми бачили, за винятком деяких епізодів, не було грою «Карпат». Це була агонія тих «Карпат», які феєрили весною.

Винних знайшли і почалися чистки, які розсмішили всю Україну. Діло було ось як. У командному механізмі зламалися гвинтики та шурупи. Дістатися до них і замінити було дуже складно, так як розкласти механізм можна, а скласти назад неймовірно важко. Так, механізм працював, гірше ніж раніше, але працював. То й вирішили на нього очі закрити, натомість відкрутити кілька зайвих деталей, які були з самого верху. Ясно, що жодної користі від цього не було, та й бути не могло. На прес-конференціях ми і далі чули: «Працювали, працюємо, будемо працювати»…

Врешті-решт, після ганебної домашньої поразки від «Арсенала», команда залишилася без головного тренера. Іронічно посміхаючись, Олег Кононов покидав стадіон «Україна» в компанії свого колишнього наставника та колеги Леоніда Кучука. Фанатська спільнота розділилася – одні вимагали залишити тренера, який став чи не найуспішнішим з-поміж усіх українських тренерів, інші ж їм заперечували і нагадували, що за результат відповідає головний тренер. Як би там не було, Олег Кононов в одну мить зник і лише недавно ми дізналися, що зараз він живе в Одесі.

Ми самі ковалі свого щастя

Не рідко буває, що з новим тренером команда одразу ж дає результат, хоч і тимчасовий. Кризовим менеджером керівництво призначило російсько-голландського спеціаліста Павла Кучерова, друга Олега Кононова.

Новий коуч виявився людиною з європейським мисленням (в Голландії він жив протягом останніх 20-и років). Він сам проводив дуже активні тренування, його голос чули всі, він багато спілкувався з клубними працівниками, давав хороші та оригінальні поради щодо розвитку дитячого футболу, деяких маркетингових та навіть журналістських ходів. Наголошу, що саме давав поради, а не вимагав чи наполягав. Десь Павлу Кучерову своєю активністю вдалося розворушити сонне царство. З командою було важче. По суті він нічого не змінював у плані тактики та стратегії. Зміни відбулися кадрові. Скажімо втратили місце в основі Мартинюк, Гурулі, Годвін, Батіста, Ощипко. Новий тренер більше довіряв молодим вихованцям – Гірському, Озарківу, Костевичу, підтягував воротаря Ільющенкова та захисника Подоляка. Десь Кучерову допоміг Сергій Кузнецов. Він вийшов на поле в Кривому Розі, у грі, що була першою для нового керманича. Перший тайм тоді «Карпати» провалили за всіма показниками. Але після появи 79-го номера усе змінилося. «Зелено-білі» спершу зрівняли рахунок, а потім могли і перемогти. Після цього Кузнецов став основним форвардом і гра «Карпат» стала більш оптимістична. Саме через нього йшли усі атаки – Сергій міг зачепитися за м’яча, скинути на партнера, пробити по воротах. Але в один прекрасний день весь Інтернет облетіла інформація – Кузнецов виграв судову тяганину в «Карпат» і отримав статус вільного агента. Останнім для нього став матч проти «Іллічівця», у якому він відзначився дублем, а за грою самої команди чи не вперше в сезоні, можна було дивитися з пивом, а не з валідолом. Згодом також виявилося, що це була остання перемога «Карпат» в році. Без Кузнецова, а також без травмованого Зеньова атака львів’ян стала триматися лише на досвіді Батісти та на ентузіазмі Федецького. Як видно, втрата Кузнецова стала для «Карпат» такою ж болючою та результативною як і втрати Кожанова та Кочіша.

Хоча у будь-якому випадку Кузнецов не залишився б в «Карпатах». За деякою інформацією, ще задовго до того, як він вийшов на поле у матчі проти «Кривбасу», гравець підписав контракт з «Севастополем». Шкода, що в «Карпатах» більше не буде високого блондина. Це був той випадок в якому команда та гравець знайшли один одного.

Далі що?

Зараз будуть чергові збори, чергові перегляди новачків, чергові плани на майбутнє. Якщо відверто, то головною метою «Карпат» буде збереження місця у вищій лізі. Тобто по ігрових моментах особливого остраху нема, все може залежати від Лозани. Якщо швейцарці визнають «Карпати» та «Металіст» винними у нашумілому матчі кількарічної давнини, то «зелено-білим» буде кепсько – очок і так мало, а якщо знімуть ще 9, то буде взагалі страшно. «Металісту» байдуже – вони як йшли третіми, третіми й залишаться. От тільки доведеться розпрощатися з мріями про срібло.

Навесні не варто чекати від «Карпат» чогось яскравого та незвичного. Команді слід спокійно дограти чемпіонат і все починати наново. Правда, «Карпати» ще беруть участь в Кубку України. За певних обставин потрапити в єврокубки можна буде і через цей турнір, але давайте відверто спитаємо: «А чи треба зараз «Карпатам» єврокубки?» Саме зараз не треба, але якщо поглянути вперед, скажімо, на півроку, то хто-зна, що там чекатиме львівську команду…

Частина ІІ

Після загального огляду та спроб зрозуміти причини невдалого виступу команду слід перейти і на оцінку індивідуальних дій гравців. Адже як би там не було, саме від їхніх ударів, блокувань чи сейвів і залежав підсумковий результат.

Воротарі

Андрій Тлумак починав чемпіонат в резерві, але згодом зміг витіснити Богатінова. Якщо відверто, то вдалих матчів в ветерана команди було вкрай мало. Судіть самі: 13 матчів – 20 пропущених голів. Було б не справедливо вішати усіх собак на кіпера, адже треба взяти до уваги і майстерність форварда і помилки захисників. Але були помилки і самого Тлумака, причому помилки кричущі. У пам’яті виникає подарунок Андрію Шевченку, у вигляді невдало перехопленого м’яча, після простенького навісу; невдалий виніс м’яча у матчі проти «Кривбаса» і чудо-гол Самодіна; незрозумілі маневри перед ударом зі штрафного у виконанні Безуса… Мабуть, сам Тлумак теж відчуває вину за свої дії і проведеним сезоном аж ніяк не може бути задоволеним. Воротар збірної Македонії Мартін Богатінов у цьому чемпіонаті нічим не вразив. У жодному з семи матчів йому не вдалося зберегти свої ворота сухими. Загалом він пропустив 9 голів і більше грав за збірну, аніж за «Карпати».

Захисники

У грі Борхи Гомеза простежувалася нестабільність. Скажімо, в найсвіжішому матчі проти «Динамо» він відіграв майже досконало, не пускаючи форвардів суперника до своїх воріт. Однак в інших випадках він дозволяв занадто легко і просто себе обігрувати, як це було у домашніх матчах проти «Ворскли» та «Дніпра». До речі, саме помилки, а точніше, незубата гра Борхи в єдиноборствах, призвели до перших голів у ворота львів’ян, а в підсумку «зелено-білі» програвали 0:2. Після приходу Павла Кучерова, Борха Гомез перейшов з центру на лівий фланг, витіснивши звідти Ігоря Ощипка. Загалом, попередні чемпіонати були для Ігоря куди яскравішими. Він не лише вдало діяв в обороні, а й часто забивав, став гравцем збірної України. Важка травма трохи зупинила прогрес, але він все ж зміг відновитися і потрохи виходити на попередній рівень. В останніх матчах зміг повернути собі місце в основі.

Якщо називати кращого гравця «Карпат» у цьому чемпіонаті, то варто виокремити Івана Мілошевіча. Сербський захисник по-справжньому віддавався грі, не халтурив, бився до останнього, навіть тоді, коли щось не вдавалося. Більше того, він почав забивати. По-суті, Іван став справжнім патріотом «Карпат». Пару Мілошевічу у центрі оборони спершу складав Борха, а потім Ґреґор Балажіц. Він почав постійно з’являтися у старті з приходом Павла Кучерова. Загалом претензій до нього немає, згадується лише прикрий момент у грі проти «Чорноморця», коли дрібний Балашов просто-таки продавив дебелого словенця, після чого одесити заробили право на пенальті. Але таких епізодів було мало. Здебільшого Балажіц грав непогано, тримав оборону. Яскравим моментом цього сезону був матч проти «Динамо». Ґреґор виграв усі єдиноборства, а в кінці виконував функції чистильника, який рятував команду від небезпечних випадів суперника.

За часів роботи Олега Кононова не мав ігрової практики і Степан Гірський. Правда, уперше в чемпіонаті Степан вийшов на поле за білоруського фахівця, але постійно почав грати після приходу Павла Кучерова. У Гірського, попри всі позитиви, є й негативи. Та головне те, що Степан сам визнає їх, і намагається з цим боротися. Йдеться про те, що після години проведеного часу на полі з гравцем відбувається щось дивне. Якщо до цього він грав акуратно, майже не помилявся, то наприкінці поєдинку від Гірського можна було чекати усього. Як правило, Іван Мілошевіч постійно готовий підстрахувати молодого гравця.

Півзахисники

Андрій Ткачук рідко коли виділявся яскравою грою. Ще рідше уболівальники заносять його до різноманітних рейтингів та визнають найкращим гравцем матчу. Мабуть, така вже доля опорників. Попри все це, Андрій Ткачук не опустився нижче свого рівня, порівняно з попередніми сезонами. Він продовжує активно і старанно працювати у центрі поля, відбираючи м’ячі в суперника і починаючи власні атаки. Єдине, що ніяк не вдається Андрію, – це забити гол з-за меж штрафного. Чи не в кожному матчі у нього є дві-три нагоди для дальніх ударів. Результат ідентичний – м’яч або летить на трибуни, або в руки воротарю. Не краща ситуація з ударами і в Ігоря Худоб’яка. Мабуть, він не раз злився сам на себе за невдалі матчі. Відчувається, що в Худоб’яка спад, але усі ми знаємо його старанного та наполегливого гравця. Тим паче, що це не перший спад. Особисто я вірю, що капітан навесні заграє краще. Те саме стосується і Олега Голодюка. Правда, повністю розкритися йому, вочевидь, завадили постійні травми – захисники з Олегом не церемоняться. Через них він пропустив шість матчів у цьому сезоні. Агресія викликає агресію – за 20 матчів Голодюк заробив відразу 7 жовтих карток. А от в Михайла Кополовця проблеми трохи іншого характеру. Він, як і всі інші закарпатці, людина відверта. Іноді ця відвертість коштує дорого. Після домашніх матчів проти «Металіста», «Шахтаря» та «Динамо» Кополовець звинуватив суддів в упередженості. Мовляв, ці суперники і так сильні, а будь-яка допомога з боку арбітрів означатиме поразку для їхніх суперників. Так сталося, що у грі проти харків’ян та киян Кополовець отримав по червоній картці.

Ярослав Мартинюк досить цікавий гравець, хоч тренери вимагають від нього швидше оцінювати епізоди, швидше рухатися. Іноді й справді Мартинюк на полі поводиться з королівським спокоєм: підніме голову, розрахує всі «за» і «проти», тоді вже віддасть передачу чи наважиться на удар. У чемпіонаті він провів 10 матчів, в яких встиг отримати одразу ж п’ять попереджень. Звісно, позиція опорника вимагає постійної боротьби, але така велика кількість жовтих карток десь змушує задуматися над якістю відбору м’яча.

Цікаво й те, що картки Ярослав отримує приблизно в один і той же час – починаючи з 60-ої хвилини. Ймовірно, цей факт свідчить про те, що Мартинюку слід більше працювати над собою в індивідуальному плані, бо наприкінці гри він уже може не встигати перекрити зону чи підстрахувати партнера. Один з конкурентів Мартинюка - Самсон Ґодвін. Однак останнім часом Сем грав без натяку на прогрес. Востаннє на полі Ґодвіна бачили у злополучному матчі проти «Арсенала». Після цього Олег Кононов залишив «Карпати», а Павло Кучеров не бачив нігерійського опорника в основі. До того ж сам Ґодвін отримав травму, а його дружина Катерина народила сина. Усі ці події і вплинули на те, що кінець сезону Самсон пропустив. Не виключено, що його майбутнє вирішуватиметься на зимових зборах. На позицію опорника претендує і молодий Ігор Озарків. Всерйоз розраховувати на цього юного гравця почав Павло Кучеров. Власне дебютував Ігор у вищій лізі ще за Олега Кононова, але дебют цей тривав всього нічого. Новий тренер ризикнув більше і довірив вихованцю СДЮШОР «Карпати» цілий тайм у матчі проти «Іллічівця». Незважаючи на здавалось би скромні габарити, Озарків може видряпати м’яча з ніг будь-якого суперника. Це його головний козир. Але на одному відборі далеко не заїдеш. Зрештою, сил у нього має бути досить – Ігорю всього то двадцять років буде.

От кого «Карпатам» бракувало протягом сезону, то Даніло Авелара. Після повернення з німецького «Шальке», бразилець почав гри, причому дуже непогано. Він навіть відзначився першим забитим голом за «зелено-білих» – у ворота донецького «Шахтаря» на «Донбас-Арені». Окрім того, універсалізм Авелара дозволяв тренеру використовувати його на різних позиціях. І мабуть, нема сумніву в тому, що Даніло провів би за «Карпати» не один хороший матч, допоміг би команді, але усе зламав епізод у першому таймі матчу проти дублінського «Сент-Патрікса». Безглузде падіння у центрі поля – і більш ніж півроку лікарняного. Ще один бразилець, який пограв мало, але встиг сподобатися. Ерік де Олівейра Перейра свого часу, аби заробити грошей, продавав газові балони і давав приватні уроки самби. Можливо, саме танці додали йому пластичності та гнучкості? Ерік футболіст нестандартний. Гравців з таким дриблінгом в Україні одиниці. Але, як уже неодноразово згадувалося, йому бракує швидкості, а ще не завадило, якби Ерік більше працював у відборі.

Нападники

Відповідно до статистичних даних Лукас став найкориснішим гравцем «Карпат». У його активі 4 голи в чемпіонаті, 3 результативні передачі, а також 1 гол в єврокубках. Але усі ці показники були здобуті у 23-ох матчах (Чемпіонат – 17, Ліга Європи – 4, Кубок України – 2). Якщо говорити відверто, то за певних розкладів Лукас міг би вже зараз бути кращим бомбардиром Прем’єр-ліги, а «Карпати» не внизу таблиці, а десь у верхній її частині. Мабуть, жоден форвард в Україні не змарнував стільки моментів, як це зробив іспанець. Ледь не в кожній грі у нього виникали прекрасні нагоди, але в останню мить, в момент удару, щось постійно заважало 77-му номеру «Карпат» забити. З пам’яті не зникають виходи сам на сам та дивовижні промахи у кубкових матчах проти «Полтави» та «Металіста». Окрім того, у Лукаса постійні проблеми з ігровою дисципліною. За вже згадані 23 матчі він встиг заробити 6 попереджень. Для форварда це занадто багато. Але ж ми добре знаємо, що отримував жовті картки Лукас не за зриви атаки, а за порожні балачки з суддями. Не відомо, для чого іспанець починає вести непотрібний діалог з арбітрами, а ті карають його картками. Щось наштовхує на думку, що промахи та дисципліна – це проблеми не стільки ігрового, скільки психологічного характеру. Якщо Лукас забив 5 голів за 23 матчі, то в естонського нападника Сергія Зеньова ще менше – 2 голи і 2 передачі у 18 матчах. У принципі, Зеньов ніколи особливо не славився результативністю, але цей сезон для нього, як, зрештою, і для всієї команди склався невдало. Сергій відіграв не яскраво і запам’ятався хіба голами у ворота «Волині» та «Сент-Патрікса». Але і дограти сезон до кінця він не зміг. У матчі проти «Дніпра», вже на самому початку, буквально на рівному місці Зеньов упав і дуже серйозно травмувався. Відповідно, він був змушений пропустити не лише фінал сезону для «Карпат», а й два найважливіші матчі збірної Естонії у її історії.

У цьому сезоні Батіста забив тричі. Якщо підрахувати середні показники, то за ними бразилець став кращим форвардом «Карпат». Він забиває 0,25 гола за матч, Лукас – 0,2 гола, а Зеньов – 0,1 гол. До речі, Батіста міг серйозно покращити свої персональні показники. В останній грі проти «Динамо» він був дуже активним, але так і не реалізував жоден з моментів. Хоча цілком реально міг оформити хет-трик. Досить яскраво Батіста провів другий тайм в Одесі, у матчі проти «Чорноморця». В його активі гол та передача на Федецького. Але останнім часом Батісту постійно переслідують травми. Щойно він оклигає від одної, як вже на нього чекає нова. Через такий нестабільний стан він багато пропустив. У цьому сезоні Батіста зіграв всього 12 матчів – 11 в чемпіонаті і один у Лізі Європи. Саме Батіста подарував надію вболівальникам у цьому турнірі. Наприкінці першого тайму матчу проти ПАОКа він заробив пенальті, який реалізував Лукас.

Нарешті залишився один гравець, для якого нема амплуа. Артем Федецький якось був готовим навіть одягнути воротарські рукавиці, коли замін вже не було, а воротар «Карпат» отримав травму. І я особисто не сумніваюся, що він потішив би фанів кількома сейвами. Але від лідерів завжди чекають більшого. Від лідерів вимагають чудес, голів… Але в лідерів також бувають невдалі дні, буває, що й не щастить на полі. Все ж, навіть попри загалом невдалий сезон, Федецький виділявся. Він легко перекваліфікувався на нападника, забивав голи, віддавав гольові передачі. Хотілося б більше, але зважаючи на загальнокомандний стан, Федецький і так зробив немало.

ПС

Були в «Карпат» у цьому сезоні і яскраві моменти. Попри увесь негатив, скандали та поразки, є у Львові величезна світла пляма. Фанати «зелено-білих» вкотре довели, що їх недаремно називають кращими в Україні. Вони це доводили і на матчах «Карпат», коли підтримували команду від початку і до кінця, так і на матчі збірної у Львові. У неофіційному рейтингу саме перформенс фанів «Карпат» є кращим в Україні. Ясно, що краса потребує жертв. Саме за дії своїх фанатів клубу довелося поповнити бюджет Прем’єр-ліги більше за інших клубів. Та все ж навіть на такі бешкети можна закрити очі, адже фанати жодного разу не відвернулися від команди. Це заслуговує на повагу. Саме вони були кращими у «Карпатах» у першій половині сезону.

Загальнокомандна статистика

Прем’єр-ліга

«Іллічівець» - «Карпати» - 1:0 -

«Карпати» - «Чорноморець» - 1:1 Лукас

«Шахтар» - «Карпати» - 2:1 Авелар

«Карпати» - «Ворскла» - 0:2 -

«Динамо» - «Карпати» - 2:0 -

«Карпати» - «Зоря» - 2:1 Лукас – 2

«Таврія» - «Карпати» - 1:1 Лукас

«Карпати» - «Металіст» - 1:2 Крістобаль

«Олександрія» - «Карпати» -1:1 Батіста

«Карпати» - «Оболонь» - 0:0 -

«Металург» - «Карпати» - 2:1 Мілошевіч

«Волинь» - «Карпати» - 0:2 Голодюк, Зеньов

«Карпати» - «Арсенал» - 0:3 -

«Кривбас» - «Карпати» - 1:1 Мілошевіч

«Карпати» - «Дніпро» - 0:2 -

«Карпати» - «Іллічівець» - 3:0 Федецький, Кузнецов – 2

«Чорноморець» - «Карпати» - 2:2 Батіста, Федецький

«Карпати» - «Шахтар» - 0:5 -

«Ворскла» - «Карпати» - 1:1 Батіста

«Карпати» - «Динамо» - 0:1 -

Загалом: 20 матчів, 3 перемоги, 7 нічиїх, 10 поразок. Різниця голів 17:30

Ліга Європи

«Карпати» - «Сент-Патрікс» (Ірландія) - 2:0 Федецький, Воронков

«Сент-Патрікс» - «Карпати» - 1:3 Зеньов, Худоб’як, Ощипко

ПАОК (Греція) - «Карпати» - 2:0

«Карпати» - ПАОК - 1:1 Лукас (пен.)

Загалом: 4 матчі, 2 перемоги, 1 нічия, 1 поразка. Різниця голів 6:4

Кубок України

ФК «Полтава» - «Карпати» - 0:1 Б. Гомез

«Карпати» - «Металіст» - 1:0 Мілошевіч

Загалом: 2 матчі, 2 перемоги. Різниця голів 2:0

Статистика гравців