Микола Павлов: "Ворскла" цього сезону досягла найбільшого успіху"

2011 рік пройшов для «Ворскли» під символом Ліги Європи. Спочатку полтавці сенсаційно випередили київський «Арсенал» у боротьбі за путівку до ЛЄ, а потім не менш сенсаційно здолали бухарестське «Динамо», яке було останнім бар’єром «Ворскли» перед омріяною груповою стадією. Про це і не тільки ми вирішили поспілкуватися з головним тренером «зелено-білих» Миколою Павловим.

«Втомилися наприкінці року»

— «Ворскла» дев’ята у чемпіонаті, посіла останнє місце у своїй групі Ліги Європи та вилетіла з Кубку України. Утім, цей відрізок із липня по грудень радше вдалий, аніж ні. Згодні?

— Звичайно! «Ворскла» цього сезону досягла свого найбільшого успіху в Європі. Ще тоді, у серпні, коли ми тріумфували у Бухаресті, цей сезон можна було сміливо називати історичним для нас. Так, певних спадів ми уникнути не спромоглися, але в цілому я задоволений. Ми ще нічого не втратили у чемпіонаті, хоча провели за цей період більше матчів, ніж усі інші українські команди.

— Наскільки складно вам було розриватися між внутрішніми турнірами та Лігою Європи? У вашому розпорядженні було достатньо футболістів, аби проводити необхідну ротацію та витримувати нелегкий графік?

— Хіба що під завісу першої частини чемпіонату наші результати погіршилися. Тут річ у травмах: згадайте, що наш основний оборонець Олексій Курилов саме за цієї причини опинився поза грою. Також наприкінці року накопичилося кілька дискваліфікованих футболістів. Ну і, звичайно, втома деяких гравців. Це природно. Саме ці фактори не завжди дозволяли мені виставляти оптимальний склад, що і спричинило певний спад. Знову-таки, якщо говорити в цілому, то влітку ми добре попрацювали на трансферному ринку, що дозволило нам стабільно виступати на три фронти.

— До слова, щодо третього фронту. «Ворскла» залишила Кубок України, поступившись 0:3 запорізькому «Металургу». Миколо Петровичу, якщо відверто: тягар цього турніру був надто зайвим, або та поразка виявилась справді болючим ударом по амбіціях клубу?

— По-перше, у Запоріжжі ми завжди граємо не надто вдало. По-друге, тоді на гру вийшов доволі експериментальний склад. По-третє, не приховую, що досягати позитивного результату будь-якою ціною проти «металургів» ми не збиралися.

— Зрозуміло. Повернімося до європейської теми. Не секрет, що нині на футболістів «Ворскли» є попит з боку клубів Старого світу. Розумію, що конкретно хто ким цікавиться, розповідати ви навряд чи будете, тож питання в іншому. Чи слід утримувати футболіста у Полтаві, якщо на нього виходять представники клубів топ-чемпіонатів, і цей гравець уже спить і бачить себе, наприклад, у бундеслізі?

— За ті роки, що я в Полтаві, жоден футболіст не перебував у клубі проти свого бажання. Ми створюємо гідні умови, надаємо гравцям перспективу — вони самі раді залишатися у «Ворсклі». Ще трохи раніше у цьому плані було гірше. Ті ж Чижов, Кравченко, Кулаков мали на меті покинути наш клуб, а нині вони вже трохи інакше оцінюють свої перспективи у «Ворсклі».

«Через перекладача не працюю. Принципово»

— Хотілося би порушити тему молодих гравців. Олег Баранник та Євген Ткачук до цього сезону фактично не залучалися до ігор за першу команду. Ви задоволені тим прогресом, який вони продемонстрували цього сезону?

— Дуже задоволений! Більше того, до цих футболістів, яких ви назвали, та ще кількох, уже є інтерес з боку наших вітчизняних грандів. Вони могли б відіграти ще краще, але їм трохи не вистачило життєвого досвіду, тому ми надали їм можливість відпочити наприкінці року.

— Ще зовсім нещодавно такими ж молодими та перспективними були Олексій Чічіков і Сергій Вовкодав, але цього сезону у їхньому активі мізерна кількість виходів у складі основи. Вони перестали прогресувати?

— Ви знаєте, стосовно цих футболістів я би не був настільки категоричним. Я вам скажу, що ними цікавилися клуби рівня прем’єр-ліги, але наразі ми на них розраховуємо. Їм не пощастило — у них дуже сильні конкуренти. Скажімо, на позиції Чічікова грають Роман Безус, — футболіст національної збірної України, Ахмед Янузі — албанський «збірник». Те, що вони нині програють цю конкуренцію, не означає, ніби вони нам непотрібні.

— Наостанок про трансфери. Помітна тенденція, що новачки «Ворскли» — це, як правило, вільні агенти або футболісти недорогі. Можна згадати лише Євгена Селіна, якого було куплено у «Металіста» за немалі гроші. Так от, вас влаштовують такі обмеження у плані підбору новачків чи просто ви не маєте можливості покупати тих футболістів, яких хочете?

— Та немає ніяких обмежень! Я просто не бачу тих футболістів, які можуть нам допомогти, нехай там за мільйон, або за два. Має значення і те, як гравець адаптується у самому колективі, як впливатиме на наш мікроклімат. Подеколи я віддаю перевагу тим футболістам, з якими знайомий особисто. Також ми постійно беремо гравців на перспективу, 1990-1991 років народження.

— Тоді про ще одну тенденцію. За той час, що ви перебуваєте біля керма «Ворскли», у клубі не з’являлися футболісти з Латинської Америки або Африки, які користуються чималою популярністю в Україні. Для вас принципово, щоб легіонер був із ближнього зарубіжжя?

— Мені принципово дещо інше — я не працюю через перекладача. Якщо африканець або бразилець спілкуватиметься зі мною російською чи українською — не проблема.