Віктор Вацко: Я хочу принести користь клубу

У менеджменті львівських «Карпат» вагоме поповнення. Посаду віце-президента клубу обійняв 34-річний Віктор Вацко, чудово відомий українським уболівальникам як футбольний телекоментатор.

Про те, що спонукало Віктора змінити мікрофон на нову для себе посаду футбольного функціонера, та які завдання керівництво «Карпат» поставило перед ним – в інтерв’ю офіційному сайту «зелено-білих».

– Вікторе, насамперед вітаємо із поверненням до рідного міста. Упізнали Львів?

– Так, дійсно, я повернувся додому. Останніми роками не бував тут часто. Я давно вже поїхав зі свого рідного міста і тепер можу сказати – так, Львів змінився. Він став кращим. І я відчув, що зараз вдома. Це не порожні слова. Під час коментування матчів «Карпат» я намагався приховувати свої емоції. Але якщо ці відчуття є всередині, то їх важко приховати.

– Наскільки важливу роль у вашому «трансфері» зіграло львівське походження?

– Коли надійшла пропозиція з «Карпат» я, чесно кажучи, довго думав: приймати її чи ні. Найбільше, чого б я не хотів – це нашкодити «Карпатам». Я завжди говорив, що львівські уболівальники неймовірні. Такого духу, такої атмосфери, як на стадіоні «Україна» немає ніде. Для мене особисто цей стадіон, ці уболівальники завжди були на першому місці. Тому я дуже не хочу їм нашкодити. Я мрію, щоб «Карпати» знову повернулися на найвищі місця, аби вони щороку грали в єврокубках. Хочу, щоб «Карпати» були сильною та харизматичною командою. Проте рішення, повторюсь, мені далося вкрай важко. Все ж я прийшов із зовсім іншої сфери. На каналі «Футбол» я працював з великими професіоналами – Олександром Денисовим, Іваном Греськом, іншими. Хто б що не казав, але тим, хто з нуля створив такий канал, хто підняв та запустив цей маховик – їм велика повага. Мені комфортно там працювалося, канал став моєю другою сім’єю. Я довго обмірковував своє рішення, але наполегливість генерального директора «Карпат» Ігоря Дедишина та моя глибока повага до нього переконали мене. Тим паче, що ми з ним з ним однодумці, маємо спільне бачення того, що і як потрібно робити.

– Мабуть, не лише це є причиною такого важливого рішення...

– Звичайно, для мене це новий досвід, професійний виклик. Можна говорити і про певну творчу втому. 14 років я займався своєю улюбленою справою. Щоправда, так співпадало, що після кожних двох великих турнірів, чемпіонатів світу та Європи, змінював місце роботи, однак не свій профіль. Але психологічне виснаження - це все ж другорядна причина. Визначальним стало бажання керівника клубу бачити мене у клубній структурі. Я хочу принести користь клубу. Для мене це не просто слова.

– Це єдина мотивація?

– Це найважливіша мотивація. Я не прийшов сюди сидіти в кріслі. Якщо я побачу, що у мене не виходить, якщо будуть систематичні помилки, що шкодитимуть клубу, я не буду триматися за місце. Я не хочу просто так приходити і отримувати гроші. Є велика проблема у нашому футболі: люди працюють виключно за гроші. Я не хочу гроші отримувати, я хочу їх заробити. Але якщо вже мова зайшла про гроші, то скажу так: найменше, про що я думав, коли переходив в «Карпати» – так це про них. Що мене ще підкупило у переході, то це «незабронзовілі» особистості, які керують «Карпатами». Я досить добре знаю новітню історію «Карпат». Люди, які тверезо мислять, завжди працювали тут, незважаючи на певні спади у результатах команди. Зараз достатньо лише назвати факти: нова база для першої команди, відкриття тренувальних полів для клубних вихованців, штучні газони, повне забезпечення для дітей. Люди інвестують великі гроші у своє майбутнє і це потрібно поважати.

– Яке глобальне завдання поставлене перед вами керівництвом клубу?

– Головне завдання – це розбудова клубу за найкращими європейськими зразками.

– Якими саме?

– Сім років я пильно слідкував за німецьким футболом. Тому знаю про клуби бундесліги досить багато і розумію, що можна багато чого зробити на їхній лад.

– Але ж слідкували на відстані.

– Так, на відстані. Моя професія не передбачала тісного безпосереднього спілкування з місцевими футбольними функціонерами. Але в Німеччині потужно розвинуті засоби масової інформації, є що почитати, над чим подумати, проаналізувати. За своєю природою я людина допитлива.

– Чому саме бундесліга стала джерелом для отримання нових знань?

– З точки зору футбольного менеджменту і предмету нашої розмови, бундесліга унікальна тим, що окрім хіба «Хоффенхайма», там немає клубів, які живуть виключно за рахунок одного спонсора і повністю залежні від його фінансових ін’єкцій у бюджет.

– Себто якщо він завтра піде, то клубу не буде?

– Правильно. Німці – найкращі спеціалісти у побудові якісного менеджменту. Потрібно звертатися до їхнього досвіду. Скажімо, мюнхенська «Баварія», перед якою варто зняти капелюха, з 1968 року у жодному сезоні не мала дефіциту в бюджеті. Це, мабуть, фінансово найздоровіший топ-клуб Європи. А от «Борусія» з Дортмунда була на межі банкрутства у 2005 році. Клуб вирішив ганятися за зірками, платити за них великі гроші, манячи їх шаленими зарплатами. Зрозумівши свої помилки, дортмундці зробили висновки і згодом двічі поспіль стали чемпіонами. Після того, як «Борусія» обпеклася на зірках, зараз вона робить ставку на свою молодь, виховує її, і принципово не купує гравців, чия трансферна вартість перевищує 5 мільйонів євро. Це хороший приклад для «Карпат». До речі, для мене стало надзвичайно приємною несподіванкою те, що «Карпати» на рівні керівництва підтримують дуже теплі, дружні стосунки з дортмундцями.

– Якими будуть ваші перші управлінські кроки?

– Насамперед необхідно створити селекційно-аналітичний відділ, що буде підходити до підбору гравців системно. Ми хочемо отримати найкращих гравців для нашого клубу, відштовхуючись від своїх фінансових можливостей. Я для себе ставлю завдання, щоб в «Карпатах» грала максимальна кількість власних вихованців зі школи та Академії. Легіонери, звісно, нікуди не подінуться, але вони мають бути суперякісними гравцями. Якщо задумане вдасться втілити, це буде проривом, зокрема, й для мене особисто. Це стане певним слідом в історії клубу. Але щоб цього досягти, потрібна система. Скажімо, можливості легіонерів необхідно детально та прискіпливо вивчати. Щоб не було такого: агент прислав відеонарізку, в ютубі подивилися, поаплодували, а приїжджає гравець без ноги і з одним оком. Кумедно? Гірко, тому що таке в нашому футболі на кожному кроці, на всіх рівнях. Характеристики, якості, ментальність гравця треба вивчати як на полі, так і поза ним. Ми маємо бути переконані, що легіонери принесуть нам користь. «Карпати» вже мали в своїй історії такі відрізки часу, коли команда була переповнена низькосортними легіонерами. Цього треба уникнути. Будуть помилки, звичайно, бо є такі речі, які не передбачиш навіть при всьому бажанні – адаптація гравця у новому середовищі, особливості його психології тощо. Але ми повинні звести такі помилки до мінімуму. Тому потрібен здоровий, якісний, аналітичний підхід. Набрати гравців елементарно. А от набрати якісних гравців – завдання не з легких.

– Наскільки готовий клуб до реорганізаційних змін: інфраструктурою, менталітетом, кадровим потенціалом?

– Мова йде, повторюсь, про створення принципово нового відділу у клубній структурі, де працюватимуть досвідчені люди, із сучасним футбольним баченням. Я хочу використати найкраще, що є у них. Але треба зрозуміти, що це справа не одного місяця і не двох. Ясно, що будуть успіхи і невдачі, помилки і здобутки, без цього нікуди не дінешся. Але я дуже вимоглива до себе людина, яку підганяти не потрібно. Коментаторська робота – дуже самостійна, передбачає постійне вдосконалення. Якщо ти не будеш підганяти себе сам, то не прогресуватимеш. Або постійно вчишся, читаєш, готуєшся, або не робиш цього і зупиняєшся у розвитку.

– Ми говорили про підбір футболістів. Але не менш важливою місією відділу селекції є й робота на трансферному ринку, що передбачає продаж гравців...

– Безперечно. Є головний тренер, який висловлює свої побажання та вимоги щодо комплектації команди. До речі, у тій же Німеччині тренери ніколи не вимагають придбання конкретних футболістів, а озвучують лише позиції, що потребують підсилення. Так і в нас селекційна служба повинна буде надати тренеру на вибір список гравців, що відповідають його вимогам. Якщо тренер залишиться задоволеним, вважатиму, що робота ведеться якісно. Щодо зворотного процесу, то, звісно, у кожному клубі є гравці, котрі з тих чи інших причин не можуть закріпитися в основному складі. Спортивний департамент повинен думати про працевлаштування таких футболістів, не сподіваючись на потуги їхніх агентів, шукати найбільш прийнятні варіанти як для гравців, так і власне для клубу, щоб принаймні фінансово не постраждати через припущену колись селекційну помилку. З повагою ставитись до коштів інвестора – дуже важливо, зарплата футболістів, які не грають, теж з цих коштів. Тому старатимемось, щоб таких гравців у нашому клубі не було. Якщо молодий гравець, наш вихованець, не може себе проявити, мова йтиме про оренду, якщо й далі не зможе відповідати вимогам першої команди – про продаж.

– Вочевидь, ваша посада передбачає чимало поїздок...

– Хотілося б. Я готовий до цього і прекрасно розумію, що потрібно багато контактувати, спілкуватися, набувати нові зв’язки, вчитися. Той, хто говорить, що знає все, не знає нічого.

– Чи входитиме до ваших обов’язків промоція, зокрема в Європі, окремих футболістів та клубу в цілому?

– Найкращою рекламою клубу є його результати. Результат команди на футбольному полі та фінансова прибутковість – це і є вершина айсбергу під назвою «футбольний клуб», квінтесенція роботи усіх клубних ланок. Водночас, як журналіст, я вважаю, що промоція ще нікому не завадила. Але промоція здорова, з відчуттям міри.

– З якими словами ви хотіли б звернутися до вболівальників «Карпат», починаючи свою роботу у клубі?

– Я з великою повагою ставлюсь до львівських вболівальників, які дуже глибоко розуміють футбол, тонко відчувають нюанси гри. Нехай фраза «вболівальника не обманеш» і заїжджена, але вона добре передає особливість місцевих трибун. Львівський вболівальник надзвичайно вимогливий. Я б хотів побажати нашим вболівальникам терплячості, витримки, але в міру, оскільки конструктивна критика також потрібна і важлива. Хочу, щоб наші уболівальники знали: в клубі працюють люди, які прагнуть бачити «Карпати» успішними. Успішними не сьогодні, саме у цей момент, а успішними фундаментально. В України чимало команд-вискочок, одноденок, які завдяки певному збігу обставин одномоментно досягають успіху, а потім падають, дуже глибоко і боляче. Тому у «Карпатах» ми повинні побудувати міцний фундамент для майбутніх успіхів. Клуб повинен бути готовим до стабільних успіхів. Ми всі хочемо, щоб «Карпати» регулярно і успішно грали в єврокубках, а регулярність таких виступів може забезпечити лише система. Зі свого ж боку я робитиму усе, щоб у Львові грали футболісти, для яких слово «Карпати» – не порожній звук, а стан душі, поклик серця.