Підсумки осінньої частини. "Волинь". В полоні стереотипів

Коли в минулому році з посади головного тренера був звільнений Віталій Кварцяний, здавалось, що "Волині" буде дуже складно втриматись в еліті. Луцька команда в першу чергу асоціювалась з одіозним спеціалістом, котрий сам же її і створював, при чому не один раз. Та "кінця світу" не сталось. Підхопити прапор Хрестоносців було доручено колишньому капітану та очільнику київського "Динамо", котрий не побоявся покинути рідні пенати і хай в Узбекистані, але довів, що тренерська школа Валерія Лобановського – то не міф.

Так, Анатолію Дем‘яненку ще далеко до того ідеалу, на який він орієнтується. Однак, час від часу "Волині" вдається демонструвати футбол, який хочуть бачити луцькі вболівальники. Саме стабільність і є на даний момент головною проблемою Анатолія Васильовича. Його підопічні можуть в яскравому стилі переграти "Металіст", а потім скатати бліду нічию з "Іллічівцем", чи взагалі програти на своєму полі невиразній в цьому сезоні "Таврії". Втім, як відомо, учитель Дем‘яненка завжди наголошував, що за рік команду, яка б досягала результату, не створити. Значить, у "Волині" ще все попереду.

Показники команди в поточному чемпіонаті

Трансферна діяльність

Цього літа "Волинь" непогано потрудилась на футбольному ринку. Хоча традиційних при Кварцяному переглядів енної кількості представників Балкан чи нижчих ліг не було. Лучани підписували гравців на ті позиції, на яких був явний дефіцит. Приміром, Старцев в ідеалі мав би стати основним голкіпером, однак травма завадила Максиму зіграти хоча б в половині матчів цього сезону. В результаті основним був Сергій Літовченко, якому вдалось лише раз залишити свої ворота сухими.

Позицію лівого захисника доручили болгарину Петару Занєву, якого знайшли в Літексі. Ще один представник колись братської республіки, Валентин Ілієв повинен був підвищити конкуренцію в центрі захисту. В результаті третім зайвим виявився Ян Масло, якого залучали до гри лише у випадку травм чи дискваліфікацій основних гравців.

Центральну вісь явно підсилив Аржанов, який в "Арсеналі" так і не зміг заграти так, як в Запоріжжі. Володимир, можливо, не до кінця компенсував втрату Шарпара, при цьому здається, що у нього ще є резерви для росту.

Нарешті в атакуючу ланку було придбано трьох футболістів. Румун Ерік Бікфалві додав "Волині" нестандартності, однак нерідко плей-мейкер випадав з гри, що звичайно ж впливало на результати команди.

Заміною головній зірці команди в минулому сезон, Майкону мав стати хорват з швейцарським паспортом Данієль Суботіч. Почав сезон здорово, але після переможного м’яча в ворота Металіста, форварда як відрізало. В наступних десяти матчах Суботіч відзначився лише одним голом, та і то в кубковому матчі проти друголігового Шахтаря зі Свердловська. Дійшло навіть до того, що Анатолій Дем‘яненко у відкриту критикував свого страйкера, садив його на лаву запасних, та нічого не допомагало. Можливо, зимова перерва піде на користь.

Головний тренер проблему пояснює тим, що новачки не пройшли разом з командою передсезонних зборів. Тож навесні слід чекати більш якісної та стабільної гри від румуна та швейцарця.

Фото - Петро Кривошей

Ще один новачок – 20-річний нігерієць Абайомі Овонікоко, який також є громадянином Грузії, використовувався тренером в якості джокера. Зіграла ця карта лише раз – в матчі проти "Арсеналу" Овонікоко зумів зрівняти рахунок в кінці зустрічі.

Підсумовуючи, відмічаємо, що майже всі придбані футболісти грали ключову роль, однак стверджувати, що вони явно підсилили "Волинь", важко.

Фізична готовність

Що-що, а фізичну складову підготовки команди Анатолій Дем‘яненко знає добре. Його "Волинь" в цьому сезоні рідко кому програвала у витривалості. Лише "Зоря" змогла забити гол лучанам на останніх хвилинах, натомість червоно-білі двічі рятувались перед самим фінальним свистком – у вже згадуваному матчі з "Арсеналом", та у поєдинку з донецьким "Металлургом". Крім того, не розгубили волиняни улюбленої Кварцяним потужності, інша справа, що не завжди вміли її як слід використовувати.

Тактична гнучкість

Головний тренер "Волині" не став вигадувати велосипед і протягом чемпіонату зазвичай грав за схемою 4-4-2. При цьому Ерік Бікфалві виконував роль вільного художника і діяв по всьому фронту атаки, таким чином, тактика плавно трансформовувалась в 4-5-1. Завершувати атаки повинен був Суботіч, коли ж йому це не вдавалось, в хід йшли ще два нападники Овонікоко і Савіч.

Через постійні кадрові проблеми Дем‘яненку доводилось використовувати різні комбінації на флангах. При цьому захисники Сімінін і Занєв грали стабільно, а от в півзахисті використовувались Насонов, Пилипчук, Рамон, Герасимюк і навіть Савіч. В центрі поля під кінець року склалась зв’язка Ізворану-Аржанов, однак до цього в опорній зоні також виходили Стевіч і Скоба.

Фото - Петро Кривошей

Сходу відійти від стилю свого попередника Дем‘яненку не вдалось. "Волинь" знову активно використовувала фланги при побудові своїх атак, хоча вести гру через центр і намагались Аржанов з Бікфалві. Саме прямолінійність часто шкодила лучанам. Коли варто було зіграти нестандартно, команда продовжувала штурмувати редути суперника в класичному британському стилі.

Оптимальний склад

Кращий гравець

Коли "Волинь" вийшла з Першої до Прем‘єр-ліги, були сумніви, що Сімінін зможе на рівні грати проти на порядок сильніших суперників. Однак Сергій не зупинився у своєму розвитку і нині продовжує прогресувати. Правий захисник не тільки невтомно гасає від прапорця до прапорця, але й вміє виконати точну подачу, інколи навіть може взяти ініціативу на себе та пробити по воротам. Але головне, що Сімінін – це двигун команди і недаремно саме він носить капітанську пов‘язку (як колись його нинішній наставник). У зв'язку з кадровим девіцитом на правому фланзі оборони, виникає питання, чому б Сергія не спробувати у національній збірній. Можливо, новий керманич зверне на волинянина увагу.

Фото - Петро Кривошей

Розчарування

Знайти явний провал в нинішній "Волині" було досить складно. Команда завершила рік на високій сьомій позиції, не опускається нижче певного рівня. Можна було б відмітити нестабільність, так якщо подивитись на турнірну таблицю, цією хворобою страждають усі команди нижче п’ятого місця. Тож звернемо увагу на атаку Волині, в першу чергу – на Євгена Павлова та Олега Герасим‘юка, які б мали бути на провідних ролях в рідній команді. Перший давно ходить в перспективних, однак ніяк не може зробити якісний стрибок вгору. Другий ще років десять тому називався луцьким Недведом, був запрошений до "Динамо", однак усі аванси виявились передчасними. Ні в "Арсеналі" (київському), ні в "Нефтчі" Олег так і не зміг проявити себе з кращої сторони. Черговим шансом в Луцьку він також не скористався. Два виходи в старті та чотири на заміну – явно не той актив, з яким можна претендувати на порівняння з легендарним чехом.

Перспективи

Під час зимової перерви Анатолій Дем‘яненко напевне постарається остаточно позбутись ігрової спадщини Віталія Кварцяного. Однак головному тренеру слід бути обережним, щоб не наламати дров напередодні старту в другій частині Чемпіонату. В березні на "Волинь" чекають зустрічі з усіма лідерами, що безсумнівно вплине на турнірне становище лучан. Про потрапляння до Ліги Європи говорити, мабуть, ще рано, хоча команда Дем‘яненко і буде до останнього боротись за п‘яту-шосту сходинку та вихід до фіналу Кубка України.

Коментар спеціаліста

Андрій Федецький, півоборонець і нападник луцьких "Торпедо" і "Волині" (1977-1982, 1988-1996)

- Команда в осінній частині виступала дуже достойно і сьоме місце посіла заслужено. То за умови, що кілька очок в домашніх матчах волиняни загубили. В цьому контексті відразу пригадуються поєдинки проти "Говерли" і "Чорноморця". Загалом, не дивлячись на весь позитив, ця частина сезону вийшла для "Волині" рваною. Окремі матчі команда провела на дуже хорошому рівні, в деяких спостерігався певний спад. Ця ігрова нестабільність не дозволила команді увійти до п’ятірки найсильніших.

Зрештою, навесні команда Дем’яненка має виглядати рівніше. То буде якраз той період, коли Анатолій Васильович пройде з "Волинню" усі збори і, мабуть, остаточно сформує той колектив, який він бачить. Вважаю, що "Волинь" зразка закінчення поточного чемпіонату має бути обличчям Дем’яненка-тренера. Наразі ж треба потерпіти, бо команди Кварцяного і Дем’яненка не можна порівнювати взагалі. Віталій Володимирович сповідував силовий стиль з нагнітанням ситуації на кожному клаптику поля, з високою самовіддачею, великою кількістю боротьби і фланговими подачами. Якщо гра команди Кварцяного була азартною, то Дем’яненко сповідує більш сучасну манеру, де акцент робиться на швидкісному контролі м’яча, використанні награних комбінацій, інтенсивному задіянні флангових гравців.

Звісно, не можу сказати, чи здатна нинішня "Волинь" за підсумками чемпіонату піднятися вище сьомого місця. До цього прагнуть і команда і тренер. Але суперники теж не дрімають. Разом з тим, ми не знаємо, що буде після зимового антракту з "Арсеналом". "Волині" ж, аби зміцнити свій склад, треба придбати центрального і лівого оборонців. Не завадять додатковий опорний півоборонець і центральний нападник. То за умови, що Даніель Суботіч мені дуже подобається. Він – сильний форвард. Але додатковий нападник не завадить кожній команді. Тим паче, нинішній "Волині". З конкурентів Суботіча Бобир до основи не дотягує. Маю сподівання на Женю Павлова. Він, здається, вже готовий скласти конкуренцію номінальним гравцям стартового складу. Втім, зважте, що всі ці речі я кажу найперше як вболівальник. Тренери можуть мати інше бачення.

Статистика гравців "Волині" в поточному сезоні