Премьер-лига
Премьер-лига

Премьер-лига - результаты и расписание матчей, турнирная таблица, новости.

"Карпатам" - 50. 25 найяскравіших матчів в історії львів’ян. Частина 2


UA-Футбол презентує читачам другу частину видатних карпатівських двобоїв

"Карпатам" - 50. 25 найяскравіших матчів в історії львів’ян. Частина 2


Зі здобуттям Україною незалежності ФК «Карпати», котрі в 1991-му переконливо виграли змагання у другій союзній лізі, вважалися одним з тих міцних паростків, з яких зросте рясна футбольна нива. Втім, перехід країни до ринкової економіки продиктував свої умови. Не зовсім втішні для західно-українського футболу в цілому і його флагмана зокрема. За 22 роки незалежності «Карпати» пережили кілька яскравих піднесень, здобули безліч яскравих перемог, але не обійшлися й без катастрофічних падінь. Зрештою, в радянські часи було те саме, а іноді – навіть гірше. Тож презентуємо читачам UA-Футболу другу частину видатних карпатівських двобоїв. Тепер тих, які зіграні в часи, коли України стала незалежною. З деталями допомагають розібратися учасники тих подій.

Найяскравіші матчі «Карпат» за часи виступів у чемпіонатах СССР

6 березня 1992 року

Перший тур чемпіонату України-1992

«Чорноморець» Одеса – «Карпати» - 2:2 (2:1)

Голи: Мущинка 22, Сак 27, Телесненко 38, Толочко 67

«Чорноморець»: Гришко, Ю. Никифоров, Ю. Шелепницкий, Телесненко, С. Третяк, Парфьонов, Цимбалар, В. Яблонський, Кошелюк (Гецко 46), Сак, С. Гусєв. Тренер – Віктор Прокопенко

«Карпати»: Лайзанс, Чикало, Лаба, Бенько, Мокрицький, Мущинка, В. Бондарчук (Я. Козак 80), Леськів, Толочко, Р. Деркач, Синицький (Гула 85). Тренер – Степан Юрчишин

Судді: П’яних – Канана (обидва – Донецьк), В. Головко (Дніпропетровськ)

Одеса. Центральний стадіон Чорноморського морського пароплавства. 3 000 глядачів.

То був перший в поєдинок в історії українських незалежних чемпіонатів в цілому. «Чорноморець» Віктора Прокопенка, котрий в останній першості СССР посів четверте місце, вважався явним фаворитом. Але гра продиктувала свої умови.

- Ми зіграли дуже гарно, з піднесенням, - каже тодішній наставник «Карпат» Степан Юрчишин. – Діяли сміливо і, переконаний, мали вигравати той матч. Але після голу Анатолія Мущинки наробили помилок і по перерві навіть змушені були відігруватися. Зрештою, той сезон видався для нас надто непростим. Такі були часи: грошей не було, кожна копійка була на вагу золота. Найважче було нам, тренерам. Команда ж доволі молода й без повноцінних важелів впливу управляти процесом складно. Втім, перегравши той же «Чорноморець» в матчі передостаннього туру, ми все ж змогли зберегти прописку в еліті. Щоправда, я після того чемпіонату вирішив не продовжувати тренерської діяльності в «Карпатах».

- Для нас тоді гроші не відігравали жодної ролі, - каже півоборонець львів’н Василь Леськів. – Команда була дуже дружною, тому виходили і билися. За себе, за команду, за місто. У нас же тоді фактично одні львів’яни грали. Лише воротар Раймонд Лайзанс – латвієць. Та й той прийшов до нас з Луцька й легко влився в колектив.

Один з кращих в історії "Карпат" нападників Іван Гецко забиває перший в історії збірної України гол / фото ФФУ

30 травня 1993 року

Фінал Кубка України-1992/1993

«Динамо» Київ – «Карпати» - 2:1 (1:0)

Голи: Леоненко 23, Топчієв 64, Плотко 89, з пенальті

«Динамо»: Кутепов, Лужний, Пономаренко, Хруслов (Шаран 80), Шматоваленко, Ребров (Ковалець 46), Анненков, Грицина (Шкапенко 63), Топчієв, Леоненко, Безсмертний. Тренер – Михайло Фоменко

«Карпати»: Стронцицький, Романишин, Чижевський, Гусін, Мокрицький, Петрик, Кардаш, Леськів, Ю. Шулятицький (Каліщук 46), Плотко, Стельмах (Д. Мазур 75). Тренер – Мирон Маркевич

Судді: П’яних (Донецьк) – В. Головко (Дніпропетровськ), Сельменський (Ужгород)

Київ. Республіканський стадіон. 47 000 глядачів

- Мирон Маркевич, очоливши команду з сезону-1992/1993, змінив склад на 90 відсотків, - згадує тодішній воротар «Карпат» Богдан Стронцицький. – Мирон Богданович перебрав чимало талановитої львівської молоді, запросив кращих футболістів зі стрийської «Скали» (мене, Василя Кардаша, Сергія Романишина, Анатолія Петрика), Ігоря Плотка і Дмитра Топчієва покликав з собою з «Волині», з якою працював у першому чемпіонаті. Щоправда, Дмитро в команді надовго не затримався і навесні вже грав за київське «Динамо». У Топчієва був конфлікт з тренерським штабом, бо переходячи до Львова, він обіцяв тут трохи затриматися. Але слова Дмитро не дотримав. Керівництво ж клубу «віддячило» тим, що не видало Топчієву обіцяного холодильника. Через те, звісно, Дмитро виходив на фінальний матч Кубка надто вмотивованим. Коли забив гол, то навіть відзначив його характерним жестом. Гравці «Карпат» на нього не образилися, бо розуміли, що адресований він тренерам. Хоча загалом Топчієв у Львові так і не влився у колектив.

- Звісно, претендувати на перемогу в Києві в матчі проти «Динамо» складно, - розповідає Василь Леськів. – Хоча шанси розвернути хід поєдинку по-іншому були. За рахунку 0:0 Юрій Шулятицький не реалізував чистий вихід один на один з Ігорем Кутеповим. То трошки згодом Віктор Леоненко обвідним ударом відкриє рахунок. Врешті, забили ми лише на 89-й хвилині, коли Кардаш заробив пенальті, а Плотко його реалізував. Звичайно, хотіли виграти Кубок, але й вихід у фінал був для нас успіхом.

Фото - ФК "Карпати"

5 жовтня 1997 року

14-й тур чемпіонату України-1997/1998

«Динамо» Київ – «Карпати» - 0:1 (0:1)

Гол: Є. Назаров 1

«Динамо»: Шовковський, Гусін, Белькевич (Радченко 67), Головко, Ващук, Дмитрулін, Максимов (Хацкевич 80), Калитвинцев, Косовський, Шевченко, Ребров. Тренер – Валерій Лобановський

«Карпати»: Стронцицький, Беньо, Чижевський, Соума (Сапуга 56), Єзерський, Євглевський, Микитин, Є. Назаров, Толочко (Петрик 81), Плотко (Маковей 88), Вовчук. Тренер – Мирон Маркевич

Судді: Авдиш (Сімферополь) – Воргуль, В. Петров (обидва – Харків)

Київ. Стадіон «Динамо». 600 глядачів

При Маркевичі команда стабільно знаходилася в числі перших восьми, а в сезоні-1993/1994 дійшла до півфіналу Кубка України, але поступилася там майбутньому переможцеві – одеському «Чорноморцю». Мирон Богданович неквапливо, але поступально будував той колектив, який бачив на той момент еталонним. І свого піку «Карпати» досягли в чемпіонаті-1997/1998. Його пов’язують з появою у Львові групи маститих майстрів, колишніх і чинних гравців збірної – Олександра Євтушка, Володимира Микитина, Андрія Полуніна, Сергія Ковальця, Володимира Шарана, Івана Гецка, Олександра Паляниці, Вадима Колесника, Сергія Мізіна, Юрія Дудника. Але у тому й річ, що всі ці виконавці, за винятком Микитина, поповнили «Карпати» навесні. В першій частині чемпіонату Маркевич опирався на перевірених львівських бійців та одного з перших легіонерів з дальнього зарубіжжя – гвінейця Алькалі Соума. І перемога в Києві над «Динамо» Валерія Лобановського потенціал цього колективу відображає сповна.

- В тому матчі ми діяли дуже дисципліновано, - розповідає Богдан Стронцицький. – Розуміли, що відкриватися проти киян не можемо, тому з перших хвилин грали на контратаках. Але вийшло так, що забили на першій же хвилині, коли Євген Назаров влучно пробив після розіграшу кутового. Звісно, надалі впродовж усього матчу тиск на наші ворота був дуже суттєвим. Але гарно зіграли всі хлопці. Так, у мене роботи було багато, але партнери трудилися не менше. Потім, навесні, переграли киян повторно. Вони якраз програли «Ювентусу» в чвертьфіналі Ліги чемпіонів. Лобановський у Львові не виставив кількох основних гравців, але потім, коли Юра Беньо ударом головою та Іван Гецко зробили рахунок 2:0, почав проводити заміни. Тоді на «Україні» була фантастична атмосфера – 42 тисячі глядачів! Ми просто не могли розгубити перевагу. Пригадую, ліквідував чотири чи п’ять виходів один на один, а забив Андрій Гусін вже в доданий час. Ті 2:1 разом з київською перемогою у 97-му й досі перед очима.

16 червня 1998 року

30-й тур чемпіонату України-1997/1998

«Карпати» - «Дніпро» Дніпропетровськ – 0:0

«Карпати»: Стронцицький, Беньо, Мізін, Євтушок, Єзерський, Ковалець, Микитин, Є. Назаров (Плотко 76), Паляниця (Сапуга 84), Полунін, Вовчук (Толочко 69). Тренер – Мирон Маркевич

«Дніпро»: Близнюк, Поклонський, Першин, Козар, Сидельников, Тутиченко, Д. Філімонов (Микула 68), Бутханов (Рикун 60), О. Коваленко, Безпалих (А. Матвеєв 54), О. Сухарєв. Тренер – Вадим Тищенко

Судді: Татулян (Київ) – Брюхов (Кременчук), Дуло (Ужгород)

Львів. Стадіон «Україна». 23 000 глядачів

Вилучення: О. Сухарєв 71, друге попередження

Волею календаря «Карпатам», аби відстояти першу в своїй історії бронзу, в останньому турі треба було зійтися з прямим конкурентом за третю сходинку – «Дніпром». «Біло-синьо-блакитні» поступалися «зелено-білим» двома очками й відповідно на нагороди могли розраховувати лише в разі перемоги.

Бронзові призери 1998 року / Фото - ФК "Карпати"

- Виходячи на поле, ми навіть не думали про те, як би відстояти нічию, - каже Богдан Стронцицький. – Так, вона нас влаштовувала, але один удар міг зіпсувати усе. Тому намагалися нагнітати, змушувати суперника думати не про атаку, а про оборонгу власних воріт. Власне, на серйозну осаду наших володінь суперники так і не спромоглися. Ми були банально сильнішими й вперше і наразі єдиний раз в історії «Карпат» здобули бронзу чемпіонату. Для нас то було велике щастя. Дарма, що за ту перемогу ніхто, по суті, не віддячив. Всі наші преміальні за третє місце – по маленькому кухонному телевізору і по джинсовій сорочці і штанях. Але такі тоді були часи. Нас мотивувало зовсім не бажання заробити.

6 травня 1999 року

1/2 фіналу Кубка України-1998/1999. Матч-відповідь

«Шахтар» Донецьк – «Карпати» - 2:1 (дод. час)

Голи: О. Матвеєв 54, О. Матвеєв 101, з пенальті, Мізін 111

«Шахтар»: Кураєв, Леонов, Старостяк, О. Коваль, Бахарєв, Тимощук, Орбу, С. Ковальов (Ю. Селезнев 75), Зубов (О. Матвеєв 50), Кривенцов (Котов 81), Штолцерс. Тренер – Анатолій Бишовець

«Карпати»: Стронцицький, Євтушок, Чижевський, Мізін, Беньо, Вільчинський (Семочко 101), Вовчук (Луцишин 44), Є. Назаров, Паляниця, Гецко, Толочко (Закотюк 105). Тренер – Степан Юрчишин

Судді: Хіблін (Хмельницький) – Овчар (Калуш), Клим (Івано-Франківськ)

Донецьк. Центральний стадіон «Шахтар». 20 000 глядачів.

Бронзовий сезон вийшов для «Карпат» доволі затратним й у наступному році нести аналогічні витрати керівництво клубу відмовилося. Як наслідок, після першої половини чемпіонату-1998/1999 Мирон Маркевич залишив посаду наставника, а на його місце прийшов Степан Юрчишин. Гонку за бронзу львів’яни програли потужному на той час криворізькому «Кривбасу» Олега Тарана, а ось у Кубку команда вдруге поспіль дійшла до фіналу, перегравши у півфіналі другу команду країни. Взагалі, «гірникам» в період з 1992-го по 2000-й карпатівці на своєму полі програли лише раз – в 1/8 фіналу Кубка України-1992. В десяти наступних поєдинках «Карпати» перемогли вісім разів, а два поєдинки завершилися нічиїми. В цю серію входить зокрема й перший півфінальний матч Кубка-1998/1999. на «Україні» господарі мінімально виграли завдяки голу, який ударом з пенальті забив Олександр Паляниця.

- Коли їхали до Донецька, то не сумнівалися в своїй перевазі, - каже тодішній нападник львів’ян Іван Гецко. – Навіть коли Олег Матвеєв забив нам у додатковий час другий гол, була певність, що обов’язково відіграємося і вийдемо до фіналу. Власне, ми зосередилися і через десять хвилин Сергій Мізін після моєї передачі забив гол, якого нам було достатньо, щоби пройти півфінальну стадію. Скажете, що звучить самовпевнено? Але так і було. Наші «Карпати» могли в окремо взятому матчі перемогти будь-кого. І яскрава цьому ілюстрація – з 1997 по 1999 роки «Динамо» в чотирьох зустрічах чемпіонату проти львів’ян тричі програло, задовольнившись лише однією нічиєю. А «Шахтар» тоді був суттєво слабший від команди Лобановського. Інша річ, що стабільно перемагати нам було важче. Фактично, у нас була обойма з 11-12-ти футболістів і коли хтось з нас випадав, це відразу позначалося на результатах. Скажімо, півтора місяці через перелом ребра пропустив я, потім випали Мізін, Шаран і Ковалець. Команда губила очки і не могла боротися з донеччанами за друге місце.

30 травня 1999 року

Фінал Кубка України-1998/1999

«Карпати» - «Динамо» Київ – 0:3 (0:2)

Голи: Шевченко 18, Белькевич 19, Шевченко 67

«Карпати»: Стронцицький, Євтушок, Чижевський (Вільчинський 24), Мізін, Беньо, Закотюк, Вовчук (Луцишин 53), Є. Назаров (Ковалець 62), Паляниця, Гецко, Толочко. Тренер – Степан Юрчишин

«Динамо»: Шовковський, Лужний, Хацкевич (Кормильцев 80), Головко, Ващук, Дмитрулін, О. Герасименко, Белькевич, Гусін, Шевченко, Ребров (С. Серебренников 79). Тренер – Валерій Лобановський

Судді: Мельничук – А. Олійник (обидва – Сімферополь), В. Петров (Харків)

Київ. НСК «Олімпійський». 71 000 глядачів

- Виграти у «Динамо» в Києві в той час було майже нереально, - вважає Іван Гецко. – Причина такого явища як у футбольних, так і деяких суб’єктивних чинників. Звісно, «Динамо» зіграло добре. А у нас були свої внутрішні проблеми. Але загалом вважаю, що в тому фіналі ми виглядали достойно.

- Говорячи про цей фінал, всі згадують про третій гол Андрія Шевченка, коли він пройшов з центру поля і відправив м’яча по дузі в «дев’ятку» моїх воріт, - згадує Богдан Стронцицький. – Звісно, шанс врятувати команду невеликий, але мав. Втім, Київ тоді справді зіграв добре. Виграти нам було складно. Для мене ж дуже приємно, що на тому матчі зібралася 71 тисяча глядачів. На той час то був рекорд відвідуваності матчів внутрішнього календаря і для нас то було дуже почесно.

%video=50fa40ccd21ad%

29 серпня 1999 року

Дев’ятий тур чемпіонату України-1999/2000

«Карпати» - «Дніпро» Дніпропетровськ – 4:0 (0:0)

Голи: Гецко 61, Гецко 63, Гецко 66, Гецко 87

«Карпати»: Стронцицький, Танасюк, Павлюх, Вільчинський, Тимчишин (Луцишин 46), Ковалець, Вовчук (Євглевський 46), Є. Назаров, Покладок (Семочко 68), Гецко, Хома. Тренер – Левко Броварський

«Дніпро»: М. Старцев, Беликов, Г. Приходько, С. Задорожний, Матюхін, Стратулат, Зубченко (Д. Онищенко 84), Савенчук (Телятников 62), С. Валяєв, Слабишев (Косилов 66), С. Шевцов. Тренер – Микола Федоренко

Судді: Ярменчук (Київ) – Овчар (Калуш), І. Безуглий (Луцьк)

Львів. Стадіон СКА. 7 800 глядачів

Через проблеми із фінансуванням в міжсезоння Степана Юрчишина на посаді головного тренера змінив Левко Броварський, з яким команда втретє вийшла на єврокубкову стезю. В кваліфікації Кубка УЄФА львів’яни зійшлися з міцним шведським «Гельсінборґом», котрий через рік в попередньому раунді Ліги чемпіонів майже ідентичним складом пройде італійський «Інтер». У Швеції «Карпати» володіли перевагою, яку втілив у гол Гецко. Однак на 84-й хвилині Йонссон рахунок зрівняв. Удома карпатівці діяли набагато обережніше. На 61-й хвилині, відбивши пенальті від Ставрума, команду від голу врятував Стронцицький. Втім, на 89-й хвилині «Карпати» таки пропустили – забив той же Йонссон.

- Очевидно, суперники вирішили, що справу зроблено й втратили концентрацію, - вважає воротар львів’ян. – Як наслідок, всього через хвилину Іван Гецко зрівняв рахунок і перевів гру в додатковий час. А що було там? Нерви. У нас були нагоди забити, але справа дійшла до післяматчевих пенальті. В лотереї я своєму шведському колезі Андерссону програв. Він відбив удари Гецка і Євтушка й ми програли.

Львів'яни приймають Гельсінборг / Фото - ФК "Карпати"

Власне, ті єврокубкові поєдинки львів’яни вважали для себе в осінній частині сезону-1999/2000 основними. Найяскравіший же матч вони провели трохи раніше, коли зустрілися в матчі чемпіонату з «Дніпром». Звісно, то був не той суперник, який претендує на медалі. Чемпіонат дніпряни завершили 11-ми, але й львів’яни врешті фінішували на дев’ятому місці. Правда, в другому колі «Карпати» постали зовсім іншою командою. Той же, датований 29-м серпня 1999 року поєдинок увійшов у історію клубу як дата, коли гравець «Карпат» зробив перший і наразі єдиний за часи її виступів серед елітних колективів покер. До того п’ять голів в матчі проти сімферопольської «Таврії» в першості СССР-1967 серед команд другої групи класу А забив Анатолій Крощенко.

- Найцікавіше, що до матчу з «Дніпром» я підійшов з затяжною «сухою» серією, - каже Іван Гецко. – Єдиний раз в чемпіонаті-1999/2000 до того забив півтора місяця тому, в матчі першого туру проти «Ниви» у Тернополі. Впродовж наступних семи матчів мені фатально не щастило. Власне, перший тайм поєдинку з «Дніпром», який ми, до речі, проводили не на «Україні», а на СКА, склався так само невдало. Я влучив у стійку й поперечину й накликав на себе у перерві гнівну тираду начальника команди Андрія Господарика. «Яких же тобі моментів треба, щоб забивати?!» - обурювався він. Я теж розізлився і емоційно відповів, що в другому таймі все й усім докажу. І справді – вартувало мені забити перший раз, як впродовж п’яти хвилин вийшов хет-трик. Зрештою, хет-трики в своїй кар’єрі вже робив, а ось покер після голу на 87-й хвилині вдався вперше.

30 липня 2000 року

Четвертий тур чемпіонату України-2000/2001

«Карпати» - «Динамо» Київ – 2:0 (0:0)

Голи: Толочко 47, Покладок 74

«Карпати»: Стронцицький, Вільчинський, Павлюх, Даниловський, Вовчук, Луцишин (Лучкевич 85), Толочко, Є. Назаров, Маковей (Швед 81), Покладок (Єсип 88), Шукатка. Тренер – Левко Броварський

«Динамо»: Кернозенко, Хацкевич, О. Герасименко (Деметрадзе 65), Головко, Ващук, Дмитрулін, Несмачний, Яшкін, Г. Мороз, Шацьких, Гусін. Тренер – Валерій Лобановський

Судді: Онуфер – Югас, Дуло (всі – Ужгород)

Львів. Стадіон «Україна». 8 500 глядачів

То була перша поразка «Динамо» в національних чемпіонатах з різницею більше, ніж в один гол.

- В цьому сезоні Левко Броварський зробив ставку на місцевих виконавців, - згадує нападник «Карпат» Андрій Покладок. – З приїжджих у нас тоді виступали тільки Ігор Лучкевич та Євген Назаров, та й то останній грав у Львові вже років шість. Іншими словами, ми були одним цілим. Були старожили, як Стронцицький, я чи Толочко, а були молоді хлопці, яким ми допомагали. «Динамо» на той час вже не боявся ніхто. Взагалі, киян ми побоювалися хіба-що в перших чемпіонатах України. Потім грали проти них як рівні проти рівних. Ось у червні 2000-го, приймаючи киян, до 16-ї хвилини після Ігоря Маковея і мого голів вже вели 2:0, але потім програли 2:3. Через місяць з невеликим знову було 2:0, але пізніше. Спершу Рома Толочко пройшов по центру і забив ударом здалеку, а згодом ударом головою в нижній кут після подачі з флангу від Луцика (Михайла Луцишина – авт.) забив я. Тепер Київ відігратися вже не зміг.

- Звісно, той матч – один з найяскравіших у моїй кар’єрі, - каже Покладок. – Хоча з особливими емоціями завжди згадую поєдинок, у якому ми в 1992 році перемогли з рахунком 4:3 «Чорноморець» з Никифоровим, Цимбаларем, Сусловим у складі. До 15-ї хвилини вже поступалися 0:2. Через п’ять хвилин я після флангового прострілу скинув головою на Василя Леськава і той скоротив відставання, але до кінця першого тайму нападник одеситів Сергій Гусєв, який зробив у тому матчі дубль, довів рахунок до 1:3. Хтозна, може, гості трохи заспокоїлися, може, кураж піймали ми, але в другому таймі нам вдалося вирвати перемогу. Я спершу забив сам, потім віддав другий результативний пас на Володю Різника, а за п’ять хвилин до свистка замкнув фланговий простріл і приніс «Карпатам» перемогу. Найцікавіше, що для мене та гра була лише шостою у вищій лізі. У п’яти попередніх голів я не забивав. А тут відразу – два м’ячі і два паси! Згодом, через рік, в листопаді 1993-го зробив перший у кар’єрі хет-трик у матчі з «Дніпром» і лише на останній хвилині Юрій Максимов один гол відіграв. 3:1 над тим «Дніпром» вартували чимало, адже напередодні зустрічі з нами дніпряни ледь не переграли потужний на той час франкфуртський «Айнтрахт».

26 жовтня 2005 року

1/4 фіналу Кубка України-2005/2006

«Карпати» - «Шахтар» Донецьк – 1:0 (0:0)

Гол: Батіста 75

«Карпати»: Шуст, Вол. Федорів, Тимчишин, М. Іщенко, Распопов, Лапко (Петрівський 75), Ґодвін (Фещук 60), Шмаков, Батіста (Ґолбан 90+2), Худоб’як, Сучков. Тренер – Юрій Дячук-Ставицький

«Шахтар»: Шутков, Стойкан, М. Левандовскі, Гюбшман, В. Шевчук (Тимощук 60), Дуляй, Р. Рац, Жадсон, Аґахова (А. Воробей 46), Бєлік (Р. Фомін 72). Тренер – Мірча Луческу

Судді: Ярменчук (Київ) – Євстратов (Одеса), Боклажко (Київ)
Львів. Стадіон «Україна». 28000 глядачів

Хаос з призначенням тренерів в купі з трансферною діяльністю тріо Маркевич – Яворський – Бабінчук на початку 2000-х призвели до того, що в сезоні-2003/2004 «Карпати» понизилися в класі. Власник команди Петро Димінський вирішив змінити клубну філософію і акцентувати при комплектації увагу на вихованцях галицького футболу. Тренерські функції спершу через 30 років після свого попереднього приходу в «Карпати» виконував Валентин Ходукін, однак дуже скоро знаний фахівець залишив Львів, а команду вкотре прийцняв знаний антикризовий менеджер Юрій Михайлович Дячук-Ставицький.

З завданням повернення до еліти «Карпати» впоралися за два сезони, але головним досягненням того періоду було формування нового кістяка, який дозволив наступникам Дячука-Ставицького Олександрові Іщенку і Валерію Яремченку закріпити команду серед вищолігових колективів і став фундаментом для диво-колективу Олега Кононова. Проте то буде потім. Свій справжній потенціал «Карпати» продемонстрували ще перебуваючи у першій лізі, коли в рамках Кубка України перемогли елітні «Чорноморець», «Шахтар» і «Ворсклу» й лише у півфіналі поступилися динамівцям. При цьому львів’яни стали першим клубом нижчого ешелону, хто піднявся в кубковому турнірі України так далеко. Звісно, виділяється з цього списку перемога над чинними чемпіонами країни з Донецька.

%video=50fa45885f142%

- Тоді у нас було фантастичне честолюбство, - згадує оборонець львів’ян тих часів Олег Тимчишин. – Ми, будучи першоліговою командою, мали серйозні амбіції й жадали продемонструвати, що здатні битися з елітними командами на рівних. На кожен кубковий матч виходили, наче на останній бій. Звісно, можна припустити, що «гірники» трохи нас недооцінили, що намагалися виграти «малою кров’ю». Втім, нас це не цікавило. Ми робили те, що мали робити. Так, було непросто. Приміром, я, граючи зліва, протистояв Джуліусу Аґахові. Він швидкий і мобільний, але з завданням, думаю, впорався. А гол ми забили після того, як я зліва віддав діагональ на Олексія Сучкова, а той прострелив на Батісту. На останніх хвилинах гості могли опинитися в меншості, коли Дмитро Шутков зупинив вихід Максима Фещука, зігравши руками за межами штрафного майданчика. Судді цього не помітили, хоча нас тоді такі дрібниці вже не цікавили. Гадаю, якби не зимова пауза, восени ми були здатні дати бій і «Динамо». Навесні ж той переможний тонус трохи розгубили.

24 квітня 2010 року

27-й тур чемпіонату України-2009/2010

«Карпати» - «Динамо» Київ – 1:0 (0:0)

Гол: Батіста 63

«Карпати»: Тлумак, Ґодвін, Кожанов (Ю. Габовда 90+3), Ощипко, Батіста, І. Мілошевіч, Петрівський, Кополовець (Ґурулі 67), Тубіч, Худоб’як, А. Ткачук (Мартинюк 90). Тренер – Олег Кононов

«Динамо»: Шовковський, Даніло, Бетао, Ґіоане (Р. Зозуля 32), Вукоєвіч, Ярмоленко (Несмачний 68), Мілевський, Р. Єременко (Гармаш 76), Михалик, Маґрао, Юссуф. Тренер – Валерій Газзаєв

Судді: В. Швецов (Одеса) – Ольшанецький (Івано-Франківськ), Бицкало (Одеса)

Львів. Стадіон «Україна». 27 029 глядачів

Вилучення: Р. Зозуля 39, друге попередження

То вже були новітні «Карпати», ті, які є еталоном для нинішнього покоління львівських вболівальників. Олег Кононов втілив мрію власника клубу про команду з атакувальним стилем в життя. Невідомий до приходу у Львів білоруський фахівець продемонстрував аксакалам українського тренерського цеху, що, виявляється, грати з позиції сили, за схемою 4 – 3 – 3 можна й не маючи у складі вартісних виконавців. В чемпіонаті-2009/2010 «Карпати» стали п’ятими, а перемога перемога над «Динамо» була найяскравішою для львівн в тому сезоні.

Фото - ФК "Карпати"

Кияни приїхли до Львова лише за перемогою, бо їх відставання від «Шахтаря» на той час, за чотири тури до фінішу становло три очки. Втім, господарі грамотно оборонялися, не дозволивши суперникові створити справді стовідсоткових нагод для взятя воріт, й при цьому не забували розгортати потужний маховик організованих контратак. В одній з таких Денис Кожанов віддав справа передачу на Батісту, а той, прийнявши м’яча на груди й не давши йому опуститися на землю, другим дотиком спрямував «сферу» в ближній кут воріт Шовковського.

26 серпня 2010 року

Раунд плей-офф Ліги Євро-2010/2011. Матч-відповідь

«Карпати» - «Ґалатасарай» Стамбул, Туреччина – 1:1 (0:0)

Голи: Айдин Їлмаз 90+1, Федецький 90+3

«Карпати»: Тлумак, І. Мілошевіч, Тубіч, Кожанов (Кополовець 79), Зеньов (Батіста 89), Худоб’як, Голодюк (Ґурулі 41), А. Ткачук, Федецький, С. Кузнецов, Авелар. Тренер – Олег Кононов

«Ґалатасарай»: Уфук Джейлан, Нілл, Алі Туран (Емре Чолак 81), Бариш Езбек, Арда Туран, Барош, Мустафа Сарп (Айдин Їлмаз 74), Айхан Акман, Хакан Балта, Сервет Четін, Сердар Езкан (Лорік Цана 49). Тренер – Франк Райкард

Судді: Кінгефер – Борнгорст, К. Фішер (усі – Німеччина)

Львів. Стадіон «Україна». 27 925 глядачів

Вилучення: С. Кузнецов 71, Федецький 90+4, друге попередження

У Стамбулі «Карпати» покарали суперника за зверхність. Два Сергії – Кузнецов і Зеньов – у першому таймі влаштували на «пекельному» «Алі Самі Єні» щось на зразок холодного душу. Щоправда, в другій половині перевага турецького ґранда була відчутною і гостям пощастило, що в їхні ворота влетіло лише два голи. Інша річ – матч-відповідь у Львові. Олегу Кононову треба віддати належне за те, як добре він підготував команду з психологічної точки зору.

Фото - ФК "Карпати"

Мабуть, це була б ідеальна з точки зору оборонних дій гра. Якби не епізод на останній хвилині. Арда Туран виконав непоганий пас від середньої лінії на хід Айдину Їлмазу. Неманья Тубіч, котрий опікав турка, в останню мить спіткнувся й дозволив суперникові вийти один на один з Андрієм Тлумаком. Айдин майстерно поклав м’яч у кут – 0:1.

Це був шок. Переповнені трибуни «України» були пригнічені. Хтось панічно залишав свої місця, хтось спостерігав за подією стоячи в пригніченому стані. Але «Карпати», розігравши м’яч у центрі поля, зробили відчайдушну спробу відігратися. Таке враження, що гості вже святкували перемогу і не були готові боротися, забувши, що попереду ще всі чотири додані арбітром хвилини. На передостанній з них Ігор Худоб’як на швидкості увірвався в карний майданчик, виграв силову боротьбу у трохи інфантильного в даному епізоді Хакана Балти і віддав передачу на лінію воротарського майданчика. Першим на м’ячі був Федецький. Артем у дотик спрямував «кулю» під поперечину - 1:1!

Трибуни вибухнули в шаленому гулі. Повсюдно запалали паперові факели, немов у роки найбільш знакових тріумфів львів’ян ще в радянські часи. Гравці «Карпат» зробили коло пошани, а потім ще довго залишалися на полі, дякуючи вболівальникам, які не бажали розходитися з трибун. Пізніше свято перенеслося на вулиці Львова, де навіть в четвертій годині ночі було людно, всюди можна було побачити шанувальників улюбленого клубу в його біло-зелених футболках, а з барів лунало «А ми йдемо, і наші ріднії «Карпати» до перемоги ведемо».

%video=50fa480e2da38%

16 вересня 2010 року

Перший тур групового турніру Ліги Європи-2010/2011

«Карпати» - «Боруссія» Дортмунд, Німеччина – 3:4 (1:2)

Голи: Нурі Шахін 12, з пенальті, Ґьотце 27, Голодюк 44, Кополовець 52, Кожанов 78, Барріос 87, Ґьотце 90+2

«Карпати»: Тлумак, І. Мілошевіч, Тубіч, Ґодвін, Кожанов (Чечер 90+2), Зеньов, Петрівський, Худоб’як, Голодюк, Батіста (Кополовець 13), Авелар. Тренер – Олег Кононов

«Боруссія»: Вайденфеллер, Н. Суботіч, Нурі Шахін, Гуммельс, Барріос, Ґросскройц (Р. Левандовскі 64), Бендер (Антоніо да Сілва 80), Каґава (Блащіковскі 64), Овомоєла, Шмельцер, Ґьотце. Тренер – Юрґен Клопп

Судді: Чіркетта – М. Наварро, Габеггер – Б’єрі, Генні (усі – Швейцарія)

Львів. Стадіон «Україна». 28 045 глядачів

Після цієї поразки львів’ян проводжали з поля так, як команди рідко проводять після перемог. «Карпати» вперше грали проти суперника такого рівня і цілком могли залишити поле бою не на щиті, а зі щитом. Щоб передати атмосферу цього поєдинку, достатньо зацитувати оборонця гостей Матса Гуммельса: «В Німеччині не існує стадіону, на якому я неохоче граю через специфіку тамтешньої глядацької підтримки. Однак гостьовий матч із «Карпатами» був справжнім пеклом. Може, з боку це виглядало трохи інакше, але я говорю про відчуття, коли перебуваєш на полі. З моменту, коли «Карпати» скоротили рахунок до 1:2, почалося дійсно пекло – аж до рахунку 4:3 на нашу користь. Таке я відчував рідко».

Господарі розпочали зустріч нервово. Хоча вже на другій хвилині – більше на емоціях – Батіста, скориставшись помилками суперника в центрі оборони, ледве не відкрив рахунок. У центрі штрафної площі бразилець опинився один, але пробив у воротаря. А далі – помилки. Одна з них призвела до голу вже 12-й хвилині. Каґава після вертикального пасу увійшов до штрафного майданчика «Карпат» і намагався обіграти Тлумака, але був збитий. Справедливий пенальті. Нурі Шахін б’є впевнено і відкриває рахунок – 0:1. До всього іншого «Карпати» втратили через травму Батісту. Дискваліфікований центрфорвард Сергій Кузнецов замінити бразильця не міг. Кононову довелося випускати Михайла Кополовця – крайнього гравця. Він зайняв місце на правому краю півоборони, а Зеньов перемістився в центр нападу.

Поки львів’яни приходили до тями, дортмундці подвоїли рахунок. Після вкидання м’яча з ауту Ґодвін на своїй половині поля віддав традиційну поперечну передачу. Голодюк був змушений її приймати, але промахнувся. Шмельцер підхопив м’яч, увірвався з ним до штрафного майданчика і віддав на Ґьотце. Маріо не залишив шансів Тлумаку – 0:2.

А далі був характер. Піймавши гостей на мінімальній розслабленості, господарі ще до перерви скоротили рахунок. Отримавши діагональну передачу зліва, Кожанов віддав пас в напрямку воріт на Зеньова. Оборонці гостей не розібралися і викинули м’яч під ноги Голодюка. Олег пробив точно в кут – 1:2. Початок другого тайму ситуації не змінив. Дортмундці почали другу половину незосереджено і це незабаром призвело до другого голу в їхні ворота. Кополовець обікрав Гуммельса і зрівняв рахунок. Далі – більше. Протягом значної частини другого тайму гості переваги собі повернути не могли. Більш того, при абсолютно рівній грі і більшому бажанні господарів на 78-й хвилині «Карпати» вийшли вперед. Після двох поспіль влучань гравцями гостей в поперечину Тлумак сильно вибив м’яч на половину «Боруссії». Кожанов втік від оборонців і пробив повз Вайденфеллера - 3:2!

%video=50fa48cc6b2b9%

Проте переваги «Карпати» не втримали. Повівши в рахунку, львів’яни відверто занервували. З’явилися незрозумілі помилки, через які сталося те, чого не повинно було відбуватися. На 87-й хвилині Барріос в оточенні трьох оборонців зумів обігратися в стінку і, вийшовши один на один з Тлумаком, зрівняв рахунок. А в той момент, коли львів’яни намагалися збити темп, гості довгою передачею знайшли Блащиковскі. Той швидко зліва віддав у центр на Барріоса. Лукас м’яко відпасував ще далі вправо на Ґьотце. Маріо прийняв в центрі штрафної площі на груди і другим дотиком спрямував м’яч у ворота - 3:4. Катастрофа. Однак після матчу вболівальники проводжають «Карпати» овацією.

13 березня 2011 року

21-й тур чемпіонату України-2010/2011

«Карпати» - «Шахтар» Донецьк – 1:0 (0:0)

Гол: Р. Кочіш 58

«Карпати»: Богатінов, А. Ткачук, Ощипко, Кожанов (Ґодвін 71), Р. Кочіш (Зеньов 86), І. Мілошевіч, Лукас (Кополовець 65), Федецький, Худоб’як, Балажіц, Голодюк. Тренер – Олег Кононов

«Шахтар»: П’ятов, Срна, Ракицький, Чигринський, Р. Рац, Степаненко (Виценець 73), О. Гай (Жадсон 54), Мхітарян, Вілліан (Дуґлас 61), Эдуардо, Луїс Адріано. Тренер – Мірча Луческу

Судді: В. Швецов (Одеса) – С. Соботюк, Халамендик (обидва – Київ)

Львів. Стадіон «Україна». 27 000 глядачів

Цей матч можна назвати лебединою піснею команди Олега Кононова. Після двох поспіль сезонів, котрі «Карпати» завершили п’ятими, команда, котра для подальшого прогресу потребувала підсилення, зупинилася в своєму розвитку. Можливо, важелі управління над колективом втратив сам Олег Георгійович. Так чи інакше, цей поєдинок проти «гірників», котрі приїхали у Львів з солідною перевагою над динамівцями в ранзі без п’яти хвилин чемпіонів, галичани провели блискуче. Надто – Ігор Худоб’як, для якого цей матч був одним з кращих в кар’єрі.

Ігор бився, наче лев, нав’язував силову боротьбу суперникам і вигравав її. Власне, капітан і організував переможний для «Карпат» гол. Підхопивши м’яч на лівому краї, він з легкістю пройшов Срну і Чигринського, а потім відпасував від лицьової лінії під удар Кожанову. Денис пробив під поперечину, а Разван Кочіш підкоригував «кулю» головою в сітку.

4 листопада 2012 року

14-й тур чемпіонату України-2012/2013

«Карпати» - «Кривбас» Кривий Ріг – 6:0 (4:0)

Голи: Кенія 6, Гладкий 23, Лукас 29, Штіліч 40, Лукас 55, Лукас 89

«Карпати»: Богатінов, Ксьонз, Пластун, І. Мілошевіч (Жовтюк 59), Ощипко, Худоб’як, Даушвілі (Озарків 83), Штіліч, Лукас, Гладкий (Загідулін 73), Кенія. Тренер – Ніколай Костов

«Кривбас»: Рева, П. Пашаєв, Лисицький, К. Петров (Дедечко 32), В. Сердюк (С. Балич 35), Льопа, Лобжанідзе, Матіч, Бартуловіч, Прийомов, О. Антонов (Єслінек 63). Тренер – Олег Таран

Судді: Є. Арановський – Ярмолинский (обидва – Київ), Бучинський (Тернопіль)

Львів. Стадіон «Україна». 9 200 глядачів

Вилучення: Льопа 48, небезпечна атака суперника з ризиком нанесення травми

То була феєрія від львівського тріо Лукас – Штіліч – Кенія в поєднанні з комічними діями оборонців «Кривбасу» Кирила Петрова, Віталія Лисицького, Учі Лобжанідзе та їхніх партнерів. Можливо, цей матч і не вартувало включати в одну когорту з вище перерахованими. Якби не одне «але». 6:0 – то найбільша в історії «Карпат» перемога в матчах серед елітних команд. В нижчих ешелонах більше вони перемагали лише раз, коли 12 серпня 1968 року в ранзі колективу другої групи класу А розгромили з рахунком 8:0 гродненський «Неман».

Оцените этот материал:
Комментарии
Войдите, чтобы оставлять комментарии. Войти
Serik(Київ) (Київ)
Гарна стаття, написано однофамільцем! Карпати чудовий клуб, в них є історія якою вони пишаються! Любити і цінувати своє - це варте поваги! Всім нам потрібно вчитися поважати.
Ответить
2
0
Вернуться к новостям
Комментарии 30
Serik(Київ) (Київ)
Гарна стаття, написано однофамільцем! Карпати чудовий клуб, в них є історія якою вони пишаються! Любити і цінувати своє - це варте поваги! Всім нам потрібно вчитися поважати.
Ответить
2
0
koaal (херсон)
вразив мій коментар, ось і все. І "Кристал" тут ні до чого. А те, що херсонська команда ніколи не ходила в фаворитах, це і так відомо.
Ответить
1
1
benn81@mail.ru (Тернопіль)
Підтримую!
Ответить
1
1
Безразличный (Чернигов)
[quote datetime="19.01.2013 11:22" author="Винни-Пухх (Киев)"] moderator, я не знал, что превращать в базар можно только ветки, относящиеся к клубам восточной Украины, вы же там подобных проханнь не высказывали... [/quote] Не требуйте невозможного от Ивана. Я вообще поражен, что Вас сразу не забанили.
Ответить
2
8
hariton (Лозовая)
А где Металлист-Карпаты 4-0?
Ответить
3
17
кулибин (харьков)
Ты сегодня в проруби не купался ОСТЫНЬ еще не поздно
Ответить
13
2
Shakhtersci (Донецк)
Да, пусть болельщики не обижаются, но именно этот матч вспомнился первым после того, как увидел заголовок)
Ответить
0
0
aset (Днепропетровск)
Мечтаю побывать на матче сб.Украины во Львове.. Жаль, что достаточно далеко ехать к вам.. :(
Ответить
14
0
aset (Днепропетровск)
Спасибо, Карпаты, за то, что вы есть в украинском футболе!! Спасибо, что в таком потрясающем городе Так любят футбол! Спасибо за атмосферу на матчах сб.Украины! и.. Спасибо за игру с Галатасараем!!! Это была фантастика... Входит в Топ-5 лучших матчей, которые я видел в еврокубках с 98 по 2012 годы...
Ответить
19
0
цитадель (Черкассы)
Зі святом, галичани!
Ответить
12
0
moderator
LF (Burshtyn) 19.01.2013 14:3 Попередження.
Ответить
0
4
Vagovyk(Lviv) (Львів)
Дякую автору за обидві частини. Прочитав на одному диханні.
Ответить
12
0
LF (Burshtyn)
...
Ответить
0
5
ihor182 (Львів)
ще однією особливістю матчу проти Галатасараю було те, що в другому таймі вилучили Кузнецова, тому команда грала в меншості, а після того, як Федецький забив гол, він зняв футболку, за що і отримав другу жовту, і також був вилучений (хоча для цього матчу це вже значення не мало), через що пропускав матч проти Борусії
Ответить
10
1
martyn (Киев)
Спасибо за статью. Исправьте, пожалуйста некоторые небрежности по первой части Тренером в 72-м стал не Ходукин, а Бубукин. :)) Мунтян не мог пробегать мимо Кульчицкого в матче 27 июня 71 года, так как его не было в составе. Герег был правый защитник, а не левый. В том матче после травмы Герега на его фланге стал играть Данильчук, а на левом вышедший Рыбак. Подпись под фото Броварский 81 год - вызывает большие сомнения - хоть это и Броварский, и в карпатовской форме,но в 81 году его в команде уже не было. Правильно писать по-украински "ЛИхачов", а не делать кальку с русского,именно в таком написании привыкли видеть эту фамилию в прессе. Оставляю на совести автора интерпретацию высказываний Кульчицкого о "националистической крови" и судьи о том, что есть указание сверху о помощи в финале ростовчанам. Ни в то, ни в другое не верю. В те годы это было невозможно, т.е. безусловно договорные матчи были, равн как и симпатии к националистам, но никто ни в чем не признавался, даже в шутку, тем более финал Кубка.
Ответить
6
2
pristupnick (Львів)
[quote datetime="19.01.2013 12:08" author="koaal (херсон)"] Из этого репортажа видно, что "Карпаты" клуб невысокого уровня, даже ниже середняка. Все "слабаки" вспоминают редкие победы над сильными, хотя сами были биты ими неоднократно. нам хоть є шо згадати)))а ти в херсоні шо бачив?????
Ответить
21
1
koaal (херсон)
В Херсоні особисто я багато чого бачив за роки свого життя. І у Львові бував влітку 1989 року, коли розмовляти по-російському там розмовляти було гірше тяжкого криміналу. Наприклад, в магазині російськомовних проавці відверто ігнорували... А щодо футболу, так ніхто "Кристал" і не вихваляє, бо нема за що.А у "Карпат" є тільки один трофей, гідний поваги - Кубок СРСР 1969 року. В єврокубках, крім проходу "Галатасараю" та феєрії з дортмундською "Борусією", і згадати нема чого. Причому, вилітали львівяни не тільки від середняків, а й від відвертих слабаків, як от у випадку з ірландським "Шелбурном" - а це цілковита ганьба! Просто я, на відміну від Вас, дивлюся на речі об’єктивно. А цей репортаж про звершення "Карпат" дійсно напоминає спогади "слабака" про його рідкі вікторії в протистояннях з сильнішими за нього суперниками. Тільки і всього. Особисто мені "Карпати" завжди подобалися, навітть в ті роки, коли були СКА "Карпатами" і виступали в першій союзній лізі.
Ответить
4
9
Dmutro89 (Чортків)
Навіть Тернопільська Нива має більші досягнення ніж Кристал Херсон.
 
9
1
Свободу не спинити (Львів)
Для таких як ти є заголовок, де написано ... 25 найяскравіших матчів в історії Карпат. наголос на слові НАЙЯСКРАВІШИХ
 
0
0
Stanislav_Karpaty (Кузнецовск)
Карпати Галатасарай це було Щось!
Ответить
21
1
koaal (херсон)
Из этого репортажа видно, что "Карпаты" клуб невысокого уровня, даже ниже середняка. Все "слабаки" вспоминают редкие победы над сильными, хотя сами были биты ими неоднократно.
Ответить
1
30
Saveliy (Киев)
больные люди
Ответить
19
1
teska1980 (Одесса)
ребята,давайте жить дружно...история это прекрасно когда есть что вспомнить,а ведь есть,правда?спасибо за репортаж
Ответить
19
1
Винни-Пухх (Киев)
moderator, я не знал, что превращать в базар можно только ветки, относящиеся к клубам восточной Украины, вы же там подобных проханнь не высказывали...
Ответить
8
18
moderator
Попередження п. 4.8
Ответить
4
8
moderator
Винни-Пухх (Киев) 19.01.2013 10:05 Попередження і переконливе прохання не перетворювати гілку на базар.
Ответить
14
8
Винни-Пухх (Киев)
"львівське тріо Лукас – Штіліч – Кенія" Щирі українські хлопці, краса та гордість нації, чи не так, любителі пошукати мавп у чужих командах?
Ответить
9
33
Бывалый_ (Запорожье)
Помню матч с Галатасараем и как я плясал по потолку после гола Федецкого -))) ото было круто -))) Худобяк конечно мега-монстр!!! Игрочило один словом! а вы говорите Шахтер-Шахтер.. да болеем за ШД, но и за остальных своих рубашку рвём -) хороший материал про Карпаты! клубу успехов и развития!
Ответить
32
1
M&M (Lviv)
То було сильно ♂
Ответить
23
2

Новости Футбола

Лучшие букмекеры

Букмекер
Бонус