Боровик: Намагаємось діяти цивілізовано

Про стан справ у "Кривбасі" і про підготовку до поєдинку з донецьким "Металургом" розповідає голкіпер цієї команди Євген Боровик.

− Женю, питання якого роду − спортивні чи організаційні − сьогодні більш важливі для гравців "Кривбаса"?
− Завжди хочеться залишатись професіоналами. Гадаю, ми довели це за останні два місяці. Щодо тривожної ситуації, то вона виникла не сьогодні. Спочатку думали, що проблема поступово вирішиться. Однак минуло 7 турів у другій частині Чемпіонату України, але так нічого і не змінилось. Навпаки, жодної перспективи поки що не видно. Принаймні, ми її перестаємо бачити.

− Якщо не все було гаразд і раніше, то який головний стимул для вас знаходив Олег Таран?
− Переважно словами прагнув налаштувати нас на бойовий лад. Але, за великим рахунком, кожна доросла людина сама собі господар, розуміє важливість кожного поєдинку. Якщо у цій команді не вийде грати і надалі, то потрібно подумати про майбутнє. Тому найголовнішим було показати всім, що грати у футбол ми вміємо на хорошому рівні.

− Згадуючи безпрограшну серію з 6-ти поєдинків, коли, на твій погляд, гра команди була найкращою, а коли у тебе було найбільше роботи?
− Воротарю завжди нелегко, напруга існує постійно, навіть якщо ударів по воротах не так багато. Плюс відсутність права на помилку. Говорячи про команду, то майже все у нас виходило проти "Зорі". "Кривбас" примусив луганців здатись майже без бою. Рахунок 3:0 міг бути набагато більшим.

− А можеш порівняти трьох претендентів на срібні нагороди, виходячи з особистих вражень, адже з усіма цими командами зіграв зовсім нещодавно?
− Мені найбільше сподобався "Металіст" - швидка команда з конкретним малюнком гри. Це те, чого, на мій погляд, не вистачає "Динамо" та "Дніпру". Харків’яни недарма 7 років тримаються на високому рівні, тому мають хороші шанси поміняти звичне третє місце на більш високу сходинку.

− В останньому матчі "Кривбас" дозволив запорізькому "Металургу" здобути першу перемогу у сезоні…
− Можливо, бажання нашого суперника позбутись цього нуля і стало вирішальним, бо перед нами вже не стоїть нагальних завдань. Як би там не було, а провести на одному подиху значний відрізок турнірної дистанції не так легко. Рано чи пізно всі серії колись завершуються. Тим більше, що все гучніше перед нами постає питання: що робити далі? Всім потрібно годувати сім’ї, і найгірше у цій ситуації, що відповіді поки що немає.

− І все ж таки що говорять на ваші конкретні запитання?
− Ніхто нічого не обіцяє. Спочатку ми мали зустрітись з головним меценатом минулого вівторка. Потім перенесли аудієнцію на п’ятницю, після чого вже на вівторок нинішнього тижня. Але знову все зірвалось без якихось пояснень.

− Але ж так недалеко і до припинення існування клубу…
− Я цього виключати не можу.

− Добре, тоді які ваші найближчі кроки? Чи не дійде справа до відмови від виходу на черговий поєдинок?
− Це ми ближче до завершення сезону вирішимо. Поки що намагаємось діяти цивілізовано: пишемо листи до компетентних установ, чекаємо реакції на наше становище. Все будемо робити покроково.

− Поки що на черзі матч з донецьким "Металургом"…
− А що тут казати… Зустрічаємось із сильним суперником, якій хоче вибороти путівку до Ліги Європи. Цим все сказано.

− Але ж до минулого туру різниця між "Кривбасом" і донеччанами складала всього лише одне очко…
− Мабуть, це єдине, за чим ми перебуваємо поруч. У всьому іншому між нами прірва. Принаймні, я не сумніваюсь, що гаряча вода на базі "Металурга" є.