Весняні підсумки. "Говерла". Протоптаною стежиною

11-ть залікових балів за 18-ть матчів осінньої частини чемпіонату; 11-ть балів – за 12-ть поєдинків після зимової перерви. Однозначно, "Говерла" в другій частині змагань виступила краще, але цього й так виявилось замало – вдруге в своїй історії затриматись в еліті більше, ніж на один сезон, ужгородцям не вдалось. Квиток здобутий у Першу лігу.

Завдання в "Говерли" перед весняною частиною чемпіонату (як, власне, і перед початком турніру) було тільки одне – втриматись в еліті. Шанс ужгородців бачився, в першу чергу, в сприятливому календарі. Зігравши по два матчі із "Шахтарем" та "Динамо" ще до зимового антракту, а ранньою весною "відстрілявшись" із "Дніпром" та "Металістом", на фінішній прямій "Говерлі" очки здобувати прийшлось в боротьбі зі співставними за класом суперниками. Але фатальні помилки в матчах проти "Кривбасу", "Арсеналу" та "Волині", по суті, визначили долю закарпатців.

Трансферна діяльність

Зрозуміло, що для успішного виступу ужгородцям, наче повітря, потрібне було кадрове підсилення. Основний акцент було зроблено на літнє вікно, коли до команди прийшли гравці, які в цьому чемпіонаті, по великому рахунку, визначали обличчя "Говерли". Це і Боян Малішіч, і Євген Макаренко, і Сотіріос Балафас, і Артур Едігарян, і Дамьєн Ле Таллек.

Віталій Бордіян та Святослав Тодоров були покликані координувати гру колективу своїм досвідом. Втім, вже взимку ці гравці покинули Ужгород. Болгарин основним гравцем так і не став, тому його втрата надто відчутною для "Говерли" не була. А от екс-футболіст "Металіста" прийшовся до двору Олександру Севидову. 10-ть матчів Чемпіонату України від свистка до свистка Віталій відіграв (дебютував у 8-му турі), але взимку команду залишив. Як, власне, і Олександр Косирін. Нападнику так і не підкорилась планка в сто забитих м’ячів у вищих футбольних дивізіонах України – Олександр прийшов до "Говерли" з доробком в 98 результативних ударів, але за час ужгородського вояжу відзначився тільки одним голом. Не стали надто відчутними втрати під час зимового трансферного вікна і Олександра Трішовича та Андрія Грінченко. На останнього ніби покладались немалі надії, але відігравши два стартових тури, тернопільчанин загубився.

Досить неочікуваними були відходи з команди Егіше Мелікьяна та Владислава Микуляка. Останній, так взагалі, був старожилом колективу і на початку звітного сезону активно використовувався Олександром Севидовим в тактичних побудовах "Говерли". Але взимку вихованець тернопільського та ужгородського футболу перебрався до ФК "Полтави".

Фото - Денис Руденко

Що стосується придбань, то найточніше закарпатська селекційна стріла влучила у випадку з Неманья Рнічем. Сербський правий захисник майже відразу закріпив за собою місце в основному складі "Говерли", підкоривши серця вболівальників, в першу чергу, старанністю, працьовитістю та небайдужістю. На правах оренди склад ужгородської команди взимку поповнили Кирило Петров та Володимир Лисенко. Обоє стали важливими для "Говерли" виконавцями, хоча й не системовизначальними. Перебування Володимира в Ужгороді відзначилось, до речі, неприємним інцидентом, про який варто згадати окремо. В матчі проти "Іллічівця" нападник не поділив чогось із Мірко Райчевічем, негарно повівся із партнером, за що був вилучений арбітром з поля. Втім, вже згодом Олександр Шуфрич запевнив, що ситуація під контролем: "Гравці самі не розуміють, що сталося. Ніякого конфлікту між Райчевічем і Лисенком немає. Будемо розбиратися". Повернення Володимира до основного складу могло розвіяти всі чутки щодо неприємного інциденту, однак не слід скидати з рахунку і той факт, що Севідов був змушений використовувати форварда в зв‘язку з обмеженим кадровим потенціалом команди.

Під час зимового трансферного вікна повернувся до "Говерли" із "Шахтаря" В’ячеслав Чурко. Молодий півзахисник був покликаний замінити травмованого Одонкора. І Чурко разом із Дмитром Трухіним склали ударну силу закарпатців на флангах атаки – саме швидкісні крайки - за задумом Олександар Севидова - повинні були завжди нагнітати ситуацію біля чужих воріт.

В принципі, стратегія ведення трансферної політики в Ужгороді була правильною. Основний акцент було зроблено на літнє трансферне вікно, а взимку робились точкові вливання. Але не вдалось уникнути втрат, а з тих гравців, які прийшли, не кожен був готовим до виснажливої боротьби за виживання. Зрозуміло, що в ідеалі, керівникам ужгородської "Говерли" хотілося б залучити до складу команди більше висококваліфікованих гравців, але ж не можна стверджувати, що Олександру Севидову надто бракувало підручного матеріалу. Інша справа, що через травми та дискваліфікації часто матчі пропускали лідери і не завжди вдавалось заповнювати, навіть, заявку команди. Але кістяк у колективу протягом чемпіонату був, от тільки не наростились м'язи.

Фізична готовність

Не було помітно, щоб "Говерла" протягом сезону стикалась із серйозними проблемами функціонального плану. Не вистачало, швидше, психологічної стійкості, а от про належну фізичну готовність говорить хоча б той факт, що більшість із своїх голів "Говерла" забивала в другому таймі (17-ть із 29-ти. Осінню: 8-ім – в перших таймах, 10-ть – в других; весною, відповідно, 4-ри і сім). А були ж іще матчі, в яких "Говерла" намагалась добитись прийнятного результату, "перебігавши" суперника – як от, наприклад, у весняних матчах проти "Дніпра" та "Металіста". Не секрет, що команди, яким не вистачає технічного арсеналу, намагаються надолужувати згаяне працьовитістю і самовіддачею. "Говерла" винятком не була.

Тактична гнучкість

Про цей аспект гри у відношенні "Говерли", напевно, говорити найскладніше. Тактичної гнучкості ужгородцям бракувало, хоча Олександр Севидов й намагався шукати оптимальну для своєї команди схему побудови гри. У осінній частині змагань закарпатці в більшості матчів діяли з побудовою 4-5-1, а от весною в наставника вже не було іншого вибору, окрім як перелаштовувати колектив на атакувальну манеру. Були й класичні 4-4-2 – з двома опорниками, двома фланговими гравцями і двома нападниками, один з яких відтягувався глибше, - рідше – 4-3-3. Незмінною протягом всього чемпіонату була роль вінгерів. Гра через фланги – візитівка "Говерли" в цьому чемпіонаті.

Як бачимо з вищенаведеного графіку, левову частку своїх голів ужгородці провели саме після флангових атак. Тому не дивно, що Дмитро Трухін за показником гол+пас є лідером команди, адже на його рахунку вісім гольових передач. Втім, в цьому є й мінус, адже "Говерла" практично не використовувала удари з далекої та середньої відстані.

Фото - Роман Сенишин

Втім, скудність тактичної думки у "Говерли" яскраво продемонстрував домашній матч проти "Волині", по ходу якого ужгородцям потрібно було плавно перелаштуватись з атакувальної манери на захисну, опустити м’яч на землю, діяти по всій ширині поля, замість чого була вибрана тактика просто на відбій.

Оптимальний склад

Бабенко по ходу сезону остаточно виграв конкуренцію у Надя, хоча за своїм потенціалом ці голкіпери приблизно рівноцінні. Рніч після свого приходу безальтернативно заволодів правим флангом оборони, Макаренко доволі рівно провів весь сезон на позиції лівого захисника, хоча в кількох матчах грав на позиції центрального хавбека. В центр захисту в пару до Щедракова Севидов почергово випускав до Петрова, то Малішіча. Кирило міг зіграти і в середній лінії, хоча частіше використовувався наставником саме як захисник.

Одними з лідерів команди, по суті, стали Едігарян та Балафас. Не завжди обоє з'являлись на полі, але вони, разом із Мірко Райчевічем, бачаться оптимальним кулаком у центрі поля. Трохи здав у весняній частині чемпіонату Трухін, втім Дмитро – важлива ланка в механізмі "Говерли". Непогані перспективи у Чурко. В’ячеслав дуже працьовитий, хоча, в силу віку, йому не вистачає стабільності. На вістрі атаки найкорисніше діяв Дамьєн Ле Таллек.

Кращий гравець весняної частини

Хотілося б виділити Дмитра Бабенко, Мірко Райчевіча та Дамьєна Ле Таллека, які весняну частину чемпіонату провели доволі впевнено. "Говерла" у першій частині змагань не провела жодного матчу на "нуль", а от після зими вдавалось завершувати поєдинки без пропущених голів, в чому немала заслуга саме голкіпера. Райчевіч, в матчах, в яких приймав участь, ніколи не опускався нижче свого рівня і вів за собою партнерів. А французький нападник весною, нарешті, почав забивати. Але кращим гравцем "Говерли" в другій частини турніру назвемо Євгена Макаренко, який крім того, що старанно діяв в захисті, в потрібний момент намагався ходити в атаку і допомагати партнерам на чужій половині поля. Євген став відкриттям чемпіонату: у складі аутсайдера футболісту вдалось продемонструвати Україні свій талант.

Фото - Максим Напльоков

Розчарування весняної частини

Говорити про окремі локальні розчарування сенсу немає, адже команда не виконала завдання на сезон – а, отже, підсумок боротьби за виживання – головне розчарування в аспекті "Говерли". Від ужгородців, дійсно, очікували більшого, зважаючи на те, що конкуренти закарпатців демонстрували далеко не кращий свій футбол. "Говерла" порадувала характером, але розчарувала вмінням здобувати результат.

Кращий матч сезону

"Таврія" – "Говерла" (0:2) та "Говерла" – "Карпати" (2:1)

В Сімферополі ужгородці зіграли в кращих традиціях - зі старту агресивно попереду, і до останньої секунди надійно в захисті. Це був перший матч "Говерли" в чемпіонаті, в якому вдалось не пропустити. "Таврія" була приголомшена злагодженими і продуманими діями суперника.

Дербі ж проходило за іншим сценарієм. "Карпати" ніби й краще трохи провели перший тайм, але після перерви були биті за всіма статтями. Цінності тій вольовій перемозі "Говерли" додавала на той час і ситуація в турнірній таблиці.

Завдання на літо та перспективи

Все було б просто – добре підготуватися до Першої ліги, щоб через сезон знову зануритись у вир елітної боротьби. Втім, керівництву "Говерли" доведеться шукати команді нового головного тренера. Олександр Севидов протягом весняної частини чемпіонату не раз говорив про свою майбутню відставку, а по завершенні турніру таки написав заяву.

Фото - Максим Напльоков

Нова мітла по-новому мете, тому з приходом нового наставника, очевидно, зміниться і гра команди. Далеко не факт, що ужгородцям вдасться зберегти у своєму складі всіх виконавців (більше того, навряд чи той же Ле Таллек, чи Сотіріос Балафас захочуть грати в другому українському дивізіоні), але за будь-яких умов, в Першій лізі "Говерла" буде фаворитом. Набираючи бали, закарпатцям попутно потрібно буде виробляти власний малюнок гри, з яким би було не соромно через сезон виступити у Прем’єр-Лізі. Втім, хто знає, як воно буде… Можливо, так далеко заглядати й не варто. Як це не прикро звучатиме для криворіжців, але ситуація з "Кривбасом" залишає ужгородцям надію на порятунок. У випадку ж збереження місця Прем‘єр-лізі вся концепція літньої роботи буде змінена.

Думка експерта

Петро Кушлик,
головний тренер "Закарпаття" в 2005-07 роках

В цьому сезоні по підбору виконавців "Говерла" мала дуже сильну команду, однак, на мою думку, ужгородці у фізичному плані були готові максимум відсотків на 50%. Коли я очолював "Закарпаття", у нас була команда не така майстерна, однак мої хлопці вміли суперника "перекушувати". Весною цього "Говерлі" якраз і не вистачило, а на одній техніці далеко не заїдеш. Крім того, ніякої критики не витримував захист, який нагадував прохідний двір. Практично всі оборонці грали на прямих ногах, тому один Бабенко проти суперника нічого зробити не міг. Тренерам звичайно видніше, але мені здається команді більше слід було працювати на зимових зборах. Втім, вірю, "Говерла" може ще залишитись у Прем‘єр-лізі, враховуючи складні умови, в яких опинились інші колективи вищого дивізіону.