Зоря - Ворскла 1:2. Тактичний аналіз матчу

Формації команд

Юрій Вернидуб на гру проти команди полтавської «Ворскли» вибрав тактичне розташування «4-2-3-1», дещо змінивши позиції гравців і їхні завдання, в порівнянні з попередніми матчами. Місце в воротах замість травмованого Постранського зайняв Крешван Сантіні, в центрі захисту незмінна пара – Тоні Шуніч з Віталієм Вернидубом, справа – Ігор Чайковський, на протилежному фланзі захисту - Нікола Ігнатьєвіч. Двійка опорних півзахисників більш захисного плану – Максим Білий та Олександр Грицай, над ними в якості атакуючого півзахисника – Желько Любеновіч, що активно вів пошуки вільних зон в захисних побудовах суперника, маневруючи по всій ширині поля. Лівий вінгер – Дмитро Хомченовський, він більше розтягував гру в ширину (його дії активно підтримував фланговий захисник), а більшість атак «Зорі» будувалась саме через зону Дмитра. На правому крилі нападу розташувався Даніло де Олівейра, який звужував гру до середини, зміщуючись в позицію десятого номера, і на вістрі - єдиний форвард Яннік Болі.

В даному випадку система «4-2-3-1», в якій розташовувалась «Зоря» мала чіткий поділ гравців - шість на чотири в сторону захисту. Атакуючі дії будувались за рахунок взаємодії лівого крила луганчан, де Хомченовський завдяки власним швидкісним даним загрожував проходами та вів взаємодію з Ігнатьєвичем на фланзі. Протилежний край атаки господарів поля не працював по декількох причинах. Даніло постійно звужував гру, шукаючи позицію в центрі поля та виходячи в позицію другого нападника, що є більш звичним для нього, Чайковський був завантажений постійною активністю від Павла Ребенка в атаці, та вимушений був здебільшого контролювати свого опонента. Опорні півзахисники недостатньо добре маневрували по полю, намагаючись створювати трикутники та ромби для продовження позиційних атак.

Загалом потрібно сказати, що в підопічних Юрія Вернидуба ще не поставлена позиційна атака, відсутній якісний контроль м’яча за допомогою середніх та коротких передач, атакуючі дії не підтримуються великою кількістю гравців (в даному випадку атаки «Зорі» будувались групою з чотирьох – п’яти виконавців) для створення чисельної переваги на окремих ділянках поля. Погано використовується ширина поля для розтягування захисних побудов суперника, що мала б збільшити коридори між гравцями однієї лінії. Досі немає колективного маневру групи гравців з метою відволікання суперника чи звільнення вільних зон. Атаки «Чорно-білих» в основному побудовані на використанні довгих передач у вільні зони, де нав’язується боротьба за м’яч, або розвивається швидкісна атака. Другий варіант розвитку позиційних атак, це довга передача на центрального нападника, який займає максимально глибоку позицію в нападі, розтягуючи лінії захисту суперника, і в цю зону на швидкості вривались або Любеновіч, або Даніло.

Не вдавалось «Луганчанам» в цій грі якісно застосовувати пресинг в середній частині поля, що є найсильнішою стороною гри команди, а саме - відбір м’яча в другій зоні футбольного поля та проведенні швидкісних контратак за допомогою коаліцій з трьох-чотирьох гравців, що на швидкості заповнюють вільні зони, не залишаючи супернику часу на перебудову. Всі вище наведені приклади мають стосунок до перших 30 хвилин матчу, коли на полі була рівна кількість футболістів.
В захисті «Зоря» розташовувалась в системі «4-4-1-1», два вінгери опускались на одну лінію з опорними півзахисниками, над ними третю лінію захисту формував Желько Любеновіч та четверту - Яннік Болі.

Василь Сачко також використовував тактичне розташування «4-2-3-1», але ведення захисних дій було більше зорієнтоване на суперника, для створення тиску в середній частині поля один з двох опорних півзахисників часто підіймався на крок вище формуючи четвірку гравців в середині поля, а в зоні між лініями залишався інший опорний. Місце в воротах зайняв Дмитро Непогодов, в центрі захисту розташувались Євген Ткачук і Арменд Даллку. На правому фланзі захисту працював Вадим Сапай, який здвоював фланг з Іваном Кривошеєнком для протидії активності Хомченовського, зліва – Ігор Пердута. В центрі поля – Володимир Чеснаков, більш зорієнтований на захисні дії і Денис Дедечко в якості гравця від штрафної до штрафної. Лівий вінгер – Павло Ребенок, а також двійка форвардів, що часто змінювали позиції один одного, - Олег Міщенко і Ахмед Янузі.

Обидва наставника, як зазначалося вище, використовували однакову формацію «4-2-3-1», але в «Ворскли» поділ гравців на атаку і захист можна розмежувати, як п’ять на п’ять, завдяки більш вищій позицій в атаці від Дениса Дедечко. Більш збалансовано виглядали і фланги нападу «Ворскли», зліва в нападі Ребенок отримував підтримку від Пердути та зміщень в їхню зону Дениса Дедечко, завдяки чому полтавці могли вести комбінаційні дії в трійках. На протилежному фланзі Кривошеєнко займав нижчу позицію, але в цю зону дій часто вів зміщення Олег Міщенко, витримуючи ширину атаки.

В «Зелено-білих» проглядалась думка та план дій на полі, за допомогою якого вони намагались використати слабкі місця в побудовах суперника, але як і в випадку з «Зорею» треба вести мову, що на даний час в полтавському колективі немає відбудованої позиційної атаки, хоча певні напрацювання можна було відстежити. До прикладу, взаємодію Міщенка з Янузі, що вдало відволікали за собою захисників, відкриваючи зону дій один для одного, чи утворення вище зазначених трійок на флангах, для продовження позиційних атак чи виходу з під пресингу суперника. Невеличку перевагу підопічні Сачка мали і в руху м’яча між партнерами по команді, що дозволяє отримувати час для проведення атак чи використання вільних зон в побудовах суперників. Та все ж командна гра «Ворскли» в атаці також залежить в більшій мірі від отриманого вільного простору та використання його за допомогою швидкісних контратак.

Після вилучення Віталія Вернидуба на місце центрального захисника опустився Максим Білий, а Желько Любенович зайняв позицію опорного півзахисника. Відразу по перерві господарі поля провели ще одну заміну - замість Янніка Болі вийшов Микита Каменюка, що розташувався на правому крилі нападу команди, відповідно Даніло повернувся на звичне для себе місце центрфорварда, вибудовуючи «4-4-1». Натомість «Ворскла», яка отримала чисельну перевагу, краще стала використовувати ширину поля, в фазі атаки розташовуючись «4-1-1-4».

Не зважаючи на те, що «Зоря» перебувала в меншості, гол, забитий Міщенком, став підсумком переваги полтавців в цій грі. Спочатку Олег звільнився від опіки суперника, та піднявся в середню частину поля, пропонуючи себе для продовження атаки, потім була застосована комбінація в трійці на фланзі, де Сапай виконував маневр, який змусив Хомченовського звільнити зону на фланзі атаки «Ворскли», після чого в вона була використана для дій один в один Міщенком.
Після вилучення Тоні Шуніча гра втратила і так не дуже привабливий свій малюнок. Полтавці, володіючи перевагою в двох гравців, більше нічого не змогли запропонувати суперникам в позиційному нападі, організовуючи небезпечні підходи до воріт Сантіні виключно за рахунок швидких атак, і навіть могли поплатитись за таке ставлення до суперника.

Підсумки

Василь Сачко дещо урізноманітнив гру полтавської «Ворскли» в порівнянні з минулорічним зразком, місцями в полтавців простежувалась думка на полі та напрацювання нового наставника, була непогана взаємодія між гравцями групи атаки, але останні 30 хвилин матчу залишили надто багато запитань.

«Зоря» також провела перший тайм на власному рівні, а по другому виставляти претензії тренерському штабу навряд чи можна - команда билась до кінця, і це, напевне, головний позитивний підсумок для клубу. А загалом - це був типовий матч середняків Української Прем’єр-ліги, команд, які здатні якісно вибудовувати захисні порядки, застосовувати пресинг в середній частині поля та проводити швидкісні контратаки, але, зустрічаючись між собою, відчувають серйозні проблеми з організацією атакуючих дій.