Говерла - Арсенал 2:0. За принципом "пан або пропав"

УПЛ. 10-й тур. Ужгород. Стадіон "Авангард"

Головний арбітр – Олександр Іванов (Донецька область)

"Говерла" (Ужгород) – "Арсенал" (Київ) 2:0

Голи: Віталій Лисицький 15, Віталій Буяльський 24

"Говерла": Надь – Люлька, Лисицький, Орос (Єзерський 65), Леандро – Райчевіч, Кочіш - Буяльський (Трухін 76), Савіч (Балафас 56), Лисенко – Ле Таллек

"Арсенал": Рева – Хомин, Шарпар, Рафаель, Лампі – Старгородський, Аржанов – Шацьких (Бушман 46), Герасимюк (Колесник 71), Адійя – Кравець (Філіппов 80)

Попередження: Савіч 23, Орос 63 - Лампі 90

Останні півтора тижні Закарпаття не відповідає своєму статусу сонячного. Повноправною господинею на колоритній українській землі вже стала осінь, яка окутала край неприємним холодом і сирістю, підсилюючи почуття осінньої депресії, яке, за словами психологів, виникає у багатьох нестійких до змін людей. Сьогодні зранку в Ужгороді також дощило, а весь день було холодно. Це, напевно, стало мінусом для "Говерли" в тому плані, що відштовхнуло вболівальників, які за черговим матчем своїх улюбленців вирішили спостерігати в теплій кімнаті під ковдрою і з чашечкою чаю, а не на трибунах стадіону "Авангард". А підтримка то "Говерлі" сьогодні була потрібною як ніколи…

Для В’ячеслава Вікторовича протистояння з "Арсеналом" виходило з рамок звичайного. Наставник свого часу трудився саме на благо київської команди, заробивши собі паралельно репутацію тренера-максималіста. Особливі почуття – але на полі друзів немає. Сьогодні "Говерлі" потрібно було здобувати очки для того, щоб покинути зону вильоту в турнірній таблиці. Та й психологічний аспект важливий: позаду майже третина чемпіонату, а в рідних стінах ужгородська команда розжилась всього одним балом. Це саме той випадок, коли права на помилку не було.

Стартовий склад "Говерли" знову був таким, який спрогнозувати було нереально. Те, що Резван Кочіш опустився в опорну зону до Райчевіча – можна ще було передбачити, як, власне, і вихід на позиції плеймейкера Душана Савіча. Найбільшою несподіванкою була відсутність в основі Дмитра Трухіна, місце якого зліва зайняв Володимир Лисенко. Віталій Буяльський діяв справа, а Ле Таллек – на вістрі атаки. Лінія захисту була такою ж, як і тиждень тому: Леандро, Крістіан Орос, Віталій Лисицький та Сергій Люлька. Олександр Надь – голкіпер.

Юрій Бакалов, в принципі, експериментувати не став. Велі Лампі, як і читалось, вийшов на лівому фланзі захисту замість дискваліфікованого Романчука. В іншому в захисті – все традиційно: Рафаель, В’ячеслав Шарпар і Андрій Хомин. Володимир Аржанов опустився в опорну зону в допомогу Старгородському, і, відповідно, звільнилось місце на фланзі півзахисту, де вийшов Максим Шацьких. Разом з Олегом Герасимюком (центр) та Домініком Адійєю (лівий фланг), ветеран допомагав попереду Артему Кравцю.

Гра ужгородців у Донецьку викликала досить різку реакцію – у вболівальників команди просто не було іншого вибору. Сьогоднішнього матчу тому чекали з деякою засторогою. Але в той же час – з надією. Прекрасно розумів ситуацію В’ячеслав Грозний. Як показав звітний матч – тренер зумів знайти потрібні слова і донести до підопічних всю відповідальність. "Говерла" сьогодні діяла в кращих своїх традиціях: швидко, широко і головне, розумно. В центрі поля непогано діяв Кочіш – в тому плані, що, крім допомоги Райчевічу, румун ще підтримував і Савіча, створюючи попереду креатив. Звичайно, на голодному пайку був Ле Таллек, але, в деякій мірі, це було задумкою Грозного. Нападник працював старанно, тримаючи в напрузі захисників "Арсеналу", дозволяючи тим самим вільно почуватись фланговим Лисенку та Буяльському. Вінгери, до речі, прив’язки до конкретної зони не мали. Рухаючись по всій ширині поля, Володимир та Віталій намагались розтягувати київський захист.

Потужність і настирність були супутниками господарів на початку матчу. До певного часу, щоправда, підопічним Грозного не вдавалось завершення атак, але все йшло до голу. Взяття воріт, власне, стало можливим завдяки винахідливості Володимира Лисенка. Спочатку Буяльський на лівому фланзі в боротьбі з Шацьких заробив штрафний удар, а Лисенко хитро, з лівої ноги чи то прострілив, чи то пробив… але суть в тому, що м’яч незручно для Реви летів у дальній кут воріт і Віталій рятував команду як міг. Шкіряного досвідчений воротар відбив трохи в бік, а там Лисицький виграв позицію у Хомина і реабілітувався за непереконливу гру у Донецьку – 1:0 – "Говерла" після взяття воріт ще більше пожвавилась.

"Арсенал", власне, сам винен у такому розвитку подій. Кияни нічого не протиставляли супернику, даючи їм повну волю дій. А цим господарям гріх було не скористатись… Тиск на ворота Реви продовжився і гол прийшов тепер вже з гри. Кілька навісів у воротарську зону "Арсеналу" спричинили в захисних редутах киян паніку: боровся Леандро, Ле Таллек, але забив Буяльський. Забив класним, елегантним ударом через себе точнісінько в кут – для команди це був дуже важливий гол, але важливий також для Віталія особисто. Від того й радість була відповідною – до того ж, перший гол талановитого гравця в елітному українському чемпіонаті.

Радів і Олександр Шуфрич. На таку гру своєї команди менеджеру було любо дивитись. Власне, після другого голу темп трохи впав, але це вже було диктовано рахунком. Це зайвий раз підтверджувало те, що гру повністю вела "Говерла". За інерцією "Арсенал" пішов вперед, але за приблизно 15-ть хвилин створити вдалось тільки один момент: момент вбивчий, та "Говерлі" поталанило, що Кравець, підкладаючи ногу під простріл Старгородського, занадто вивернув стопу і відправив шкіряного повз стійку.

Старт другого тайму пройшов під знаком київських атак. Втім, атаки гостей виникали доволі спонтанно, швидше, через неуважність захисників "Говерли", ніж через креатив столичних "атакерів". Герасимюк і Адійя могли себе картати за втрачені нагоди: по такій грі дивіденди потрібно витискати з мінімуму.

Ті моменти, власне, не були показовими. "Арсенал" в цьому матчі на гол не напрацював. "Говерляни" далі ініціативу знову собі повернули, атакуючи вже, втім, не так жваво. Та сварити ужгородців немає за що – грали вони дійсно як господарі. Не забили ще Буяльський, Єзерський, якому завадило положення "поза грою", Ле Таллек, але це було вже другорядним.

Показовим, до речі, став той момент, що кияни отримали в матчі тільки одне попередження, та й то на 90-ій хвилині. Боротьбу столичні програвали на кожному клаптику поля, іноді, взагалі, поводячись інертно. Але все це не відміняє заслуг команди В’ячеслава Грозного. "Говерла" зіграла не в стилі аутсайдера (будемо називати речі своїми іменами) – потужно, вибухово зі старту, а далі вже по рахунку. Про такі перемоги говорять – на класі. Як би там не було, перша домашня звитяга "Говерли", цілком імовірно, допоможе команді знову повірити в свої сили, щоб знову отримувати "призи глядацьких симпатій".