Металург З - Дніпро - 2:3. Тактичний аналіз матчу

Формації команд

Господарі

Наставник команди запорізького «Металурга» Сергій Пучков продовжує прищеплювати колективу динамічну, агресивну гру в атаці, можливо, десь нехтуючи захисними діями, відштовхуючись від класичної тактичної системи «4-4-2». Місце в рамці воріт посів Лібор Грдлічка, в центрі захисту розташувались Ігор Коротецький і До Кармо Матеус, зліва - Андрій Сахневич, правий захисник – Євген Опанасенко. В опорній зоні двійка гравців – Іван Матяж, трохи нижче, що розпочинав атаки команди, над ним працював – Олексій Годін, на краях атаки – Пісоцький і Юрій Штурко. Ця двійка постійно працює на ширину атаки, займаючи максимально широкі позиції на флангах. Пару форвардів склали Андрій Шевчук і Руслан Платон.

Констатуємо, що це відверто спрямована на атаку побудова. Можливо, поява Матяжа в опорній зоні викликана травмою Рудики, адже Іван добре справлявся з функціями направлення атак команди, багато підключався вперед, але в захисті не встигав закривати зону між лінією захисників та півзахисників. Ця зона є загалом слабким місцем в даній формації, тому поява там двох гравців, перевагами яких є робота на атаку, не могла не позначитись на діях в захисті.

Аналізуючи гру «Металурга» проти « Севастополя», ми вже зупинялись на деяких аспектах гри запоріжців у даній формації. Вибір Сергія Пучкова цієї системи (загалом цей наставник вважається прихильником гри в три захисника) в Запоріжжі пояснюється тим, що схему «4-4-2» значно легше швидко донести до гравців, що звичайно мало місце в умовах обмеженого часу, що був в тренера перед сезоном. Як і в грі проти «Моряків», так і проти «Дніпра» господарі поля завдяки широкій грі від флангових півзахисників розтягували побудови суперника, утворювали зони для підключень з глибини поля для Годіна, при цьому Опанасенко переважно в атакуючій фазі звужував гру, виходячи в позицію «інсайда». Це дозволяло їм виконувати багато кросів у штрафний майданчик та створювати моменти в атаці.

Але разом з тим недоліки даної побудови в захисті вочевидь залишаються найбільш вразливим місцем «Металурга». Головне, що з'являється простір між лініями захисту, куди зміщувався один з форвардів «Дніпра» і звідти отримував можливість розвивати атаку і простір за спинами центральних захисників. Справа в тому, що для збереження компактності центральні захисники змушені були грати високо та страхувати зону між лініями, виходячи вперед на крок та граючи по нападнику, що веде зміщення.

Тут можна вести мову про два чинники, перший - відсутність Рудики, що міг би опускатись на крок нижче для гри по одному з форвардів суперника і друге – недостатня кваліфікація центральних захисників і їхні індивідуальні характеристики, що не дозволяють їм вдало обирати час, коли необхідно зіграти щільно з форвардом, а коли - залишитись на своєму місці, граючи в власній зоні дій.

Вважаємо, саме бажання Пучкова грати в атакуючий футбол, його постійний пошук та награвання різних комбінацій в атаках, може дозволити футболістам прогресувати та розвивати свій потенціал. Також звертають на себе увагу розіграші стандартних положень - в команди є декілька варіантів розвитку штрафних і кутових ударів, що також слід занести до заслуг наставника. Можливо, такий підхід не приносить наразі результату команді і не гарантія, що наставник продовжить роботу, якщо команда буде і надалі перебувати в зоні вильоту, але він дозволить розвиватись гравцям, що в кінцевому підсумку має дати результат.

Гості

Тепер перейдемо до суперника запоріжців. Хуанде Рамос прогнозовано вже вніс корективи в склад команди, в воротах – Денис Бойко, в центрі захисту – Онджей Мазух і Дуглас. На місці правого захисника – Артем Федецький, зліва – Іван Стрініч. В опорній зоні – Руслан Ротань і Сергій Кравченко (зазначимо, як і в «Металурга» відсутність Рудики, так і в «Дніпра» відсутність Канкави позначилась на діях команди в захисті). На флангах в атаці – Бруну Гама справа, зліва – Матеус і двійка форвардів – Калініч на вістрі, а під ним – Євген Селезньов.

Проблема побудови дніпропетровців в деяких моментах повторювали проблеми господарів поля, а саме - відсутність гравця, що закривав би зону між лініями захисту, проте в основному гості працювали більш компактно, а Дуглас більш якісно обирав час та місце, коли необхідно зіграти з форвардом вище. Більш загрозливо виглядали проходи флангами від півзахисників «Металурга» з подальшою доставкою м’яча в штрафний майданчик. У фазі атаки «Дніпряни» швидко позначили свою перевагу, постійно створюючи моменти з центральної зони, один Нікола Калініч міг до свого доробку в два забитих м’яча, додати ще стільки ж, постійно знаходячи свій момент за спинами запоріжців.

З поновленням гри в другому таймі Рамос провів дві заміни - замість Бруну Гами, який поки недостатньо якісно взаємодіє на фланзі з захисником, вийшов Коноплянка, Матеус відповідно змістився на протилежний фланг, а Селезньова змінив Роман Зозуля. Без зміни формації дніпропетровці продовжили використовувати все ті ж проблеми в захисті суперника. Коноплянка, зміщуючись до центру, виходив у зону між лініями захисту, і звідти розрізав захист суперника, тепер вже Зозуля на вістрі використовував простір за спинами захисників. В середині тайму замість Калініча вийшов Шахов, заміна читалась не за іменами, можливо, але за намаганням збільшити перевагу в центрі поля. Шахов, розташовуючись над Ротанем і Кравченком, сформував трикутник в центрі поля, який протидіяв двійці опорних півзахисників суперника – Матяжу і Максимову, що замінив Годіна.

Ще одним недоліком системи «4-4-2» є кількісна меншість у центрі поля, тому перехід підопічних Рамоса на «4-2-3-1» тільки збільшив перевагу дніпропетровців. Це в купі з втомою запоріжців збільшило і так значну перевагу гостей по перерві, тому те, що різниця в рахунку залишилась мінімальною, цілком заслуга воротаря Лібора Грдлічки.

Підсумки

Хуанде Рамос завдяки проведеним замінам, а згодом - і зміною системи, досягнув необхідної переваги на полі, що в кінцевому підсумку вилилось в закономірну перемогу більш класної команди, яким безперечно є «Дніпро». Але хотілося б окремо відзначити роботу Сергія Пучкова, який продовжує витримувати власну лінію розвитку команди, прищеплюючи їй динамічну, якісну гру в атаці та, не зважаючи на суперника, не відмовляється від своєї філософії.

Гра «Металурга» подобається, а головне - дозволяє футболістам розвивати свій потенціал. Відсутність результату, звичайно буде тиснути на гравців і на тренерський штаб, та чи був би він за умов гри від захисту? Погодьтесь, за грою запоріжців приємно спостерігати, і, напевне, завдяки таким тренерам може зростати загальний рівень футболу в Чемпіонаті, коли аутсайдер не просто відбивається в розрахунку будь-що не пропустити, а намагається пред’явити свої козирі в атаці, хоча, ще раз відзначимо, десь і на шкоду діям в захисті.