Сергій Рибалка. Дилема ціною в майбутнє

Вибір – одна із найскладніших речей у житті. Завжди хочеться кращого, та сумніви не дають спокою. Іноді навіть простіше, коли вибір обмежений.

У випадку півзахисника команди київського "Динамо" Сергія Рибалки дилема ще та. Звичайно, не все залежить безпосередньо від футболіста, але в душі у нього, напевно ж, ведеться внутрішня війна; кар’єра професійного футболіста не така вже й довга, тому хочеться поменше бюрократичної тяганини, мінімум ризику при трансфері, і побільше впевненості у тому, що клубу, в який доля відправить Сергія, послуги Рибалки будуть дійсно цінними. Сергій виступами за чеський "Слован" довів свою професійність, але, попри те, поки що залишається без чітко визначеного шляху, яким доведеться йти у майбутньому.

У гравця в кінці грудня завершився термін оренди із "Слованом", а Ігор Суркіс – президент "Динамо", якому і належать права на послуги Сергія, заявив про бажання продати контракт Рибалки тому клубу, який згодиться заплатити відповідну суму коштів. Як розгорнуться події – можна тільки гадати; але, якщо не вдаватись у конкретику, то теоретично існує кілька шляхів розвитку: Рибалка повертається до "Динамо" і намагається там закріпитись; хавбек переходить до колективу з лідируючої групи чемпіонату України і будує свою кар’єру в ньому; переходить на правах оренди до середняка/аутсайдера національної Прем’єр – ліги; або ж підписує контракт із клубом із Західної Європи, щоб вже у ньому прогресувати. UA-Футбол спробував увійти в ситуацію і розібратись зі всіма варіантами, визначивши найзручніший для Рибалки розвиток подій.

Перш за все, напевно, потрібно сказати декілька слів про функції Рибалки у "Словані". Сергій – центральний півзахисник, тому його роль у побудові чеського колективу переоцінити складно. Гравець стабільно виходив на гру спочатку в опорну зону, а потім – коли пішов Іржі Штайнер – Сергій отримав завдання грати ближче до воріт суперника. Навряд чи при тактиці з трьома центральними півзахисниками у "Словані" від Рибалки вимагали діяти в традиціях Box to Box, але Сергій, в міру своєї старанності та порядності, віддавався на полі повністю і встигав як захисникам допомагати, так і атаки свого колективу розганяти. Уже потім – ближче до зимової перерви – півзахисник через втому втратив швидкість і енергію, що вилилось у зниження продуктивності. Але, попри те, в ігрових характеристиках Рибалки у "Словані" ніхто не сумнівався.

Зрозуміло, що далеко не все залежить від бажання Рибалки; але спробуємо поглянути на ситуацію саме очима Сергія.

Сценарій І. Повернення до "Динамо"

Коли Ігор Суркіс заявив, що Сергій Рибалка за своїм рівнем гри готовий до переходу в топ-клуб, але, при цьому, Олег Володимирович Блохін Сергія у складі своєї команди не бачить, виникли якісь незрозумілі почуття. Чи то "Динамо", за такою логікою, вище топ-клуба, чи то, навпаки, нижче…

Рибалці в Києві конкурувати у центрі поля за стабільне місце в основі було б дійсно складно. "Динамо" грає за традиційною для України формацією 4-2-3-1, тому Сергій, якщо змоделювати ситуацію його повернення до Києва, грав би, швидше за все, в опорній зоні. На позиції розігрувача (або "десятки") у Динамо впевнено почуває себе Юнес Беланда, а на підміні є гравець збірної України Роман Безус. Та й талановитий (хоча, трохи лінкуватий) Лукман Аруна має вміння віддати тонкий пас, тому теж може зіграти на цій позиції. Рибалка міг би надіятись хіба що на місце в опорній зоні – ближче до захисту. Навики гри в цій зоні відповідальності у Рибалки є – в "Словані" він непогано справлявся, але теж доводилось би витримувати чималу конкуренцію з боку Велозу, Вукоєвича, Сидорчука та Гармаша. Звучить серйозно, але навряд чи Сергій зовсім не мав би шансів цю конкуренцію виграти. Якщо брати до уваги те, що місце Мігеля в основі майже не обговорюється, то поруч із португальцем Рибалці було б комфортно. Вукоєвича Сергій міг би витіснити, по-перше, за рахунок українського паспорту, а по-друге, за рахунок своєї багатогранності. Огнєн – гравець хороший, але у своїх діях доволі прямолінійний, спрямований переважно на захист, в той час як Рибалка вміє грати у сучасний футбол, якого вчать опорників у провідних чемпіонатах Європи. Зараз мало тільки захищатись – потрібно діяти по всьому периметру поля і встигати як до атак підключатись, так і сідати вглиб.

Сидорчук менш досвідчений і не дуже стабільний, тому не факт, що Рибалка програв би йому конкуренцію. А от Гармаш у свої кращі часи, звичайно, не дав би шансів Сергію, але зараз, коли Денису доводиться повертатись до гри після важкої травми, не все так однозначно. Принаймні, Рибалка міг би бути гравцем розширеної основної обойми. І приклад, коли молодий гравець, повернувшись після оренди, виграє конкуренцію у більш досвідченого партнера (до того ж – легіонера) – перед очима (мова про Євгена Макаренка).

Але все це, звісно, тільки теорія… Для самого Рибалки, можливо, це б був уже надскладний сценарій. Після лідерської ролі у "Словані" Сергію важко було б не тільки з точки зору конкуренції і гри, а й в плані психології.

Сценарій ІІ. Перехід на орендній основі до команди із середини турнірної таблиці УПЛ

В умовних "Карпатах", "Іллічівці" чи "Волині" Сергій точно би не поступався партнерам у майстерності, навиках, чи лідерських якостях. Питання в іншому: після боротьби за чемпіонство у Чехії і гри у єврокубках чи прогресував би Сергій в складі українського середняка? Як би почував себе у команді, котра, все ж, більшу частину матчів грала б у захисний футбол?

Змінювати виступ в колективі-лідері ("Слован" зараз на шостій сходинці, але, в цілому, в Чехії ця команда на провідних ролях) менш слабкого чемпіонату на виступ у середняку у більш сильному – напевно ж, біг на місці. Принаймні, кроку вперед тут не видно. Тому на перший план при розгляді такого сценарію повинні вийти другорядні фактори; в Чехії Рибалка легіонер з хорошою репутацією, тому, поки він не знижуватиме до себе вимог, ставлення роботодавців і партнерів до нього буде відповідним; в Україні же він стане одним із численної когорти молодих і талановитих футболістів, в якій дуже легко загубитись. А як у вітчизняній Прем’єр – лізі губляться таланти - відомо добре; зі "Слованом" є можливість пограти в єврокубках, чого в умовній "Зорі" доведеться чекати невідомо скільки. І, нарешті, з країн типу Чехії простіше перебратись до одного з топових чемпіонатів, ніж з України – будемо реалістами. Сценарій, який має право на життя, але який самому Рибалці, напевно ж, не дуже лежить до душі.

Сценарій ІІІ. Перехід в один із клубів західноєвропейських чемпіонатів

Хороший варіант, перспективний, от і читачі UA-Футбол в переважній своїй більшості за нього проголосували. Однак такий трансфер потребує від самого Сергія, по-перше, зваженого підходу, а по-друге, терпіння. Перед очима яскравий приклад перебування Олександра Яковенка у складі "Фіорентини", де українець – гравець, практично, глибокого запасу, а позбутись такого статусу уже дуже складно. Навіть коли його випускають на кілька хвилин до гри за основний склад – за кожним рухом, кожною дією слідкують дуже пристально, створюючи на гравця тиск і позбавляючи його, відповідно, впевненості. В такій ситуації залишається просто сподіватись, що колись вдасться вистрілити – та й то не факт, що після того довіри з боку тренерського штабу додасться.

Сергію у випадку такого сценарію потрібно було б бути сильним і налаштовуватись на те, що працювати доведеться багато і сумлінно; бути готовим також до того, що щось може не вийти з першого разу. Але той, хто не шукає легких шляхів, зазвичай, багато чого добивається.

Сценарій IV. Перехід до складу української команди із лідируючої групи

Напевно, ідеальний сценарій для Рибалки. Звичайно, "Динамо" до уваги брати не слід, а так варіанти із переходом до "Дніпра", "Металіста" чи "Чорноморця" виглядають дуже привабливо.

До складу "Шахтаря" Рибалка не перейде – це майже точно. Тут і специфічні стосунки між донеччанами і киянами матимуть вплив (хоча, знову ж таки, є приклади переходу футболістів із "Динамо" до "Шахтаря" і навпаки), і зацікавленість (чи незацікавленість) Мірчі Луческу у персоні Рибалки, і самі перспективи, які б чекали на Сергія, якби він підписав контракт із Чемпіоном.

А от "Дніпру" навряд чи Рибалка не став би у нагоді. Центральна вісь, до того ж, доволі проблемна позиція для дніпропетровців. Добре, поки у хорошій формі перебуває Руслан Ротань, але капітан не молодшає і він не залізний, а гідної заміни Руслану якось і не видно. Євген Шахов, Сергій Кравченко – це явно не ті люди, які користуються довірою Хуанде Рамоса, Сергій Політило до кінця себе в Дніпропетровську так поки що і не знайшов, тому Рибалка міг би саме із тескою конкурувати за місце у розширеній основній обоймі. Та й манера футболу "Дніпра" Рибалці підходить ідеально: в широкій, розмашистій грі, де футболісти не прив’язані до своїх позицій, а мають у діях більше волі, Сергій почувається комфортно.

Був би шанс у Рибалки і в "Металісті", однак харків’яни нещодавно уже викупили контракт іншого "динамівця" – Богданова, який, разом із молодим Олександром Нойоком і буде намагатись нав’язати боротьбу за місце в основі більш досвідченим партнерам. А от у "Чорноморці" і місце для Сергія знайшлося б, і умови для росту ідеальні, і рівень команди відповідав би амбіціям самого Сергія. Роман Григорчук точно не відмовився б від послуг такого виконавця; в опорній зоні із Ковальчуком грає то Іван Бобко, то Олексій Гай. Але обидва футболісти – універсали, тому користь можуть приносити "морякам" і на інших позиціях. В центр поля вже був запрошений Аржанов, але у Рибалки, як бачиться зараз, було б більше шансів вибороти місце у основі "Чорноморця", ніж у Володимира.

Зі сторони розглядати такі питання завжди легко. А Сергію тепер, коли вирішується його доля і коли майбутнє є невизначеним, особливо важко. З іншого боку, приємність можна знайти у тому, що Рибалка точно не залишиться осторонь футболу. Проблема, напевно, тільки в тому, що, знаходячись на роздоріжжі, Сергій не може сам обрати собі шлях, а мусить діяти по ситуації.