Плодотворная дебютная идея. Тактичний аналіз матчу Металіст - Говерла

«Металіст» вийшов на поле в звичній тактичній системі «4-2-3-1» - з Хав’єром в позиції глибокого плеймейкера, що під час розвитку атак розташовувався нижче Едмара, направляючи атаки. Фактично мова йде про позицію зниклого Соузи та зміни, які були запровадженні Мироном Маркевичем восени минулого року. За відсутності Соси та Гомеса на лівому фланзі нападу вимушено розташувався Ксьонз, для Павла це був перший вихід у цій позиції в «Металісті», а в останнє він з’являвся на місці лівого вінгера ще виступаючи за «Олександрію», хоча і там основне його місце на полі було справа.

Це той випадок, коли індивідуальні якості виконавця диктують його тактику. Павло звужував гру до центру, відкриваючи простір під Азеведо, але, опиняючись в зоні між лініями захисту суперника чи в коридорі між захисниками, йому не вистачало навиків приймати рішення швидко і вести цілеспрямовані атакуючі дії. Крім того, в тих випадках, коли необхідно було зіграти на ширину, позначалась недостатньо добре поставлена гра лівою ногою.

На протилежному фланзі Марлос значно більше зміщувався до середини ніж зазвичай, змінюючись місцями з Бланко, але Віл'ягра не завжди встигав закривати фланг по своєму краю, як це робив Марсіо Азеведо зліва. Можемо говорити і про, можливо, не кращий функціональний стан Віл'ягри, але, враховуючи, що «Металіст» грав без чистого шостого номера в центрі півзахисту, менша активність від аргентинця також витікала з тактики.

Формації команд

В’ячеслав Грозний хоча і не може похвалитись кращими умовами праці, та все ж - він більш звичний до таких умов і загалом має великий досвід побудови нових команд. Цього разу Грозний обрав схему «4-1-4-1», яка досить часто застосовувалась «Говерлою» в осінній частині чемпіонату, особливо - в домашніх матчах, коли ужгородці з перших хвилин активно розпочинали з пресингу на суперника. Наприклад, можна пригадати матчі з командою київського «Динамо» чи гру проти того ж «Металіста». Компактна гра з високою лінією оборони та максимальним тиском і пресингом як в середині поля, так і на чужій половині при втратах м’яча – таким був задум тренера для дебюту. Вечурко в якості чистого опорного півзахисника над ним – Шарпар і Герасимюк, два крайніх вінгера – Фещук і Трухін, що працювали виключно на ширину атаки, на вістрі – Нікулає.

«Говерла» в атаках перебудовувалась на «4-3-3»; високі і широкі позиції від Фещука і Трухіна дозволяли розтягувати побудови харків’ян і утворювали простір для Шарпара та Герасимюка. Активний пресинг п’ятіркою гравців і досить хороша компактність при грі з високою лінією оборони дозволяли натискати на захист «Металіста», що і призвело до помилки досвідченого, але не завжди прогнозованого Гуйє. Звичайно, Папа мав зіграти простіше і просто вибити м’яч вперед, але також варто звернути увагу, що всі можливі адресати сенегальця були перекриті, а сам гравець був поставлений в умови обмеженого часу, що і потягнуло за собою помилкове рішення.

Загалом варто сказати, що команда Мирона Маркевича відчувала серйозні проблеми з виходом в атаку при активному пресингу суперника. Так, можна пригадати перший тайм проти ПАОКа на виїзді, чи знову ж таки перший тайм проти дніпропетровського «Дніпра», чи останні матчі осені проти «Металурга» і особливо - «Іллічівця». Зважте, що в наведеному ряді команд, як мінімум дві останніх значно поступаються в кадровому потенціалі харків’янам. Як бачимо, рішення Грозного активно тиснути на захист «Металіста» зі стартових хвилин мало під собою підґрунтя, тому говорити про пропущений м’яч лише в розрізі помилки Папи, вважаємо, було б не вірно, це радше вже можна віднести до проблем мотивації команди і відповідно - її руху на полі.

Майже відразу після забитого м’яча гості віддали ініціативу і територію «Металісту». Гра в більш повільному темпі дозволила господарям проводити вже свої комбінації. При втратах м’яча «Говерла» показала свої проблеми. Так, при перебудові з «4-3-3» на «4-1-4-1» гравці не покривали ширину поля, що на стартовому відрізку компенсувалось активним тиском на гравців суперника, а тепер вже було недоліком захисту, тому фланги стали проблемним місцем. Двійки Ксьонз – Азеведо (зліва) та Марлос – Бланко (справа, з зміщенням останнього вкрай), дозволили «Металісту» виконати велику кількість кросів уштрафний майданчик суперника. Друга половина першого тайму пройшла за переваги харків’ян, але брак в передачах і недостатній тиск на центр захисту від Гуменюка не дозволили їм реалізувати свою перевагу по грі в перевагу в забитих м’ячах.

По перерві В’ячеслав Грозний провів дві заміни - замість Вечурко вийшов Орос, а Кочіш змінив Герасимюка, відповідно формація змінилась на «5-4-1». Таким чином наставник намагався наситити кількісно лінію захисту, не допускаючи коридорів між захисниками, що мало б зменшити перевагу «Металіста» на флангах, а відповідно - кількість кросів в штрафний майданчик. Як і перший тайм, так і другий «Говерла» розпочала активно, щоправда, цього разу четвіркою гравців, застосовуючи пресинг попереду, що вже не ставило перед господарями значних проблем при виході в атакуючі дії. Проте, і в захисті, поки команди перебували в рівних складах, кількість підходів до воріт Надя була меншою, ніж в другій половині другого тайму.

Після вилучення Ороса вже Люлька в захисті зміщувався в позицію правого-центрального захисника, а позицію правого латераля закривав Фещук, таким чином зберігаючи п’ятірку захисників, для насичення зон, але розташовуючись дуже низько по полю. «Металіст» отримав зайвого гравця в середині поля, територію та м’яч, але так і не зміг створити достатнього тиску на центр захисту (привіт, Гоменюк), щоб перетворити свою перевагу на забиті голи, по крайній мір - в зараховані.

Підсумки

Ігор Рахаєв очолив «Металіст» не в найкращий час для реалізації свого тренерського потенціалу, тому вочевидь проявити себе наставнику буде в край важко. За місяць часу, що Рахаєв очолює «Металіст», в нього не було можливостей випробовувати якісь нові тактичні схеми чи вносити зміни в побудову команди, та й потреби такої харків’яни не відчували, адже, навіть враховуючи досить серйозні кадрові втрати, наразі «Металіст» ще може рухатись на старому багажі.

Звичайно, тут мусимо оговоритись, що індивідуальна якість певних виконавців знизить і тактичний потенціал команди, адже єдиний форвард, який нині є в розпорядження тренера, – Гоменюк, аж ніяк не може відповідати вимогам команди, яка веде (чи декларує?) боротьбу за місце в Лізі Чемпіонів, хоча б навіть з огляду на можливість проведення ротації чи посилення гри в конкретному матчі за допомоги замін.