Приклад зручності. Шахтар - Дніпро 0:2. Тактичний аналіз матчу

Мірча Луческу продовжує шукати заміну Фернандіньо в центрі поля і це, напевне, є найбільшою помилкою наставника. Починаючи з літа минулого року в цій позиції виходили Фред, Тейшейра, Фернандо і Ілсіньо, в деяких матчах в зону між групою атакуючих гравців і групою захисту зміщувався Даріо Срна, таким чином намагаючись з’єднувати ланки команди. Але так чи інакше жоден з цих виконавців не може виконувати функції Фернандіньо.

До прикладу, Фред приходив в Донецьк як атакуючий півзахисник, зона роботи якого під нападником, його сильною стороною є вміння віддати гостру передачу, але опускаючись нижче на полі йому не вистачає руху і відчуття позиції в тому сенсі, коли починати рух вперед, щоб покривати простір попереду. Стосовно захисту можемо вести мову про недостатню швидкість реакції при змінах володіння м’ячем, що для гравця опорної зони є вкрай важливим.

Навпроти, Фернандо приходив в «Шахтар» як чистий «шостий номер», він добре відкривається під центральних захисників для отримання першої передачі, щоб розпочинати атакуючі дії команди, що дозволяє виходити з-під пресингу суперників. Його робота - це працювати між лінією захисників та півзахисників, відповідаючи за надійність захисту і водночас за зв’язок ліній в атаці через перший пас на партнера, що розташований в центрі поля, або в фланг. Фернандо вміє вести боротьбу один в один, дуже чіпкий гравець, який з задоволенням вступає в єдиноборства, він добре читає гру і може досить високо зустрічати опонентів, перешкоджаючи розвитку їхніх швидких атак. Але переведення Фернандо на крок вище по полю відразу показує його недоліки. Недостатня швидкість роботи з м’ячем в умовах меншого простору і обмеженого часу, погане використання простору в тих моментах, коли він в нього з’являється, відсутність маневру без м’яча для створення простору під партнерів - це ті характеристики, які значно обмежують атакуючий потенціал бразильця.

Звичайно і Фред, і Фернандо ще молоді виконавці, і Мірча Луческу, можливо, бачить в них потенціал, який в майбутньому може бути реалізованим, але з іншої сторони очевидне не бажання наставника змінювати систему гри, а намагання з новими виконавцями відтворити футбол, який був властивий гірникам раніше.

Так і цього разу Фернандо робив на полі те, що він вміє, його постійні зміщення в правий фланг були викликані намагання закривати зону за спиною Даріо Срни. В позиційному захисті це робота по супернику, який входив в його зону дій, силова боротьба з опонентами і низька позиція на полі під час розвитку атак. Фактично він дублював свої дії з Гюбшманом, а відповідно між ланкою захисту (умовно віднесемо сюди шість виконавців) і ланкою нападу не було зв’язку для хорошого, а головне, швидкого руху м’яча. Це сповільнювало атаки гірників і надавало час дніпропетровцям на перебудову в захисті.

Формації команд

Навпроти, сильно стороною гри дніпропетровців є саме рух на футбольному полі, висока інтенсивність гри забезпечує компактність побудови і дозволяє приховувати недоліки певних виконавців в технічній майстерності. Як ми вже не одноразово відзначали, для «Дніпра» важливо контролювати територію і максимально швидко розвивати свої атаки. Підопічні Рамоса працюють з досить високим рівнем браку, до прикладу відсоток точних передач в дніпропетровців переважно перебуває в районі 70-75%, але цей брак зумовлений вертикальною направленістю атак команди. Вміння використовувати недоліки суперників, відрізати лінії захисту від лінії нападу, створювати максимальний тиск в центральній частині поля, контроль центру поля, активний захист від форвардів, обмеження варіантів розвитку атаки, гра на випередження в опорній зоні, витіснення суперника в фланг - це сильні сторони гри «Дніпра».

Це також є відповіддю, чому саме «Дніпро» є настільки незручним суперником для «Шахтаря». Адже сильні якості підопічних Рамоса накладаються на слабкі сторони гри «Шахтаря». Гірники відчувають проблеми з сполученням ланок, а дніпропетровці, як ніхто інший в чемпіонаті України, вміють обмежувати простір в середині поля і тиснути на центральних півзахисників суперника.

З перших хвилин гра пішла в потрібному руслі для Хуанде Рамоса, гості не дозволяли гірникам розвивати атаки центром поля, для цього Селезньов і Джуліано розташовувались максимально щільно з двійкою опорних півзахисників «Шахтаря» або займали таку позицію між центральними захисниками і опорними, щоб перекрити траєкторію передачі на останніх. Якщо Кучер чи Ракицький довго вирішували, як продовжити атаку, тоді Селезньов і Джуліано висувались ближче до них, при цьому продовжуючи перекривати траєкторію передачі. Тут можемо говорити якраз про поганий рух від Фернандо і Гюбшмана з однієї сторони, з іншої, такі дії дніпропетровців змушували продовжувати атакуючі дії флангом. Таким чином, «Дніпро» відрізав ланки захисту і нападу суперника і отримав чисельну перевагу в центрі поля, де одинокий Тейшейра був завжди проти двох гравців, а в випадку зміщень Тайсона в цю зону за ним продовжував рух Матеус.

Коноплянка займав високу позицію, асиметричну до позиції Матеуса, його завдання було в випадку продовження атаки в фланг на Даріо Срну відразу пресингувати останнього. Пресинг «Дніпра» епізодично переходив з звичної системи «4-4-2» на «4-1-4-1», що раніше не було властиво дніпропетровцям. Русла Ротань був тим виконавцем, який змінював систему. В тих випадках, коли позиція Джуліано не перекривала продовження атаки через опорного півзахисника, Ротань підіймався вище. Все ці фактори разом дозволяли гостям контролювати територію. Не дуже агресивно попереду в позиційних атаках, зате з постійним тиском на суперника, і забитий м’яч можна розцінювати як наслідок цього тиску, що і призвело до помилки Ракицького, хоча наставник гірників акцентував увагу на пасивній грі при виході з воріт Андрія П’ятова.

Другий тайм

З поновлення гри Мірча Луческу змінив Фернандо на Ілсіньо, щоб з’єднати ланки команди. Якщо більш прискіпливо ставитись до тактичної системи, то це було «4-1-1-3-1». Коли ж Тейшейра пересувався вище по полю для створення тиску на захист дніпропетровців і виходив в позицію другого форварда, то схема можна було ідентифікувати як «4-1-3-2». Хуанде Рамос не проводив замін, але змінив позиції Джуліано і Матеуса. Останній перейшов на вістря, тоді як в якості відтягнутого форварда працював Селезньов, а Джуліано змістився на фланг. Глибоко в захисті ми бачимо класичні «4-4-2» з тією різницею, що тепер двійка форварді була на крок нижче, вже не так активно тиснула на двійку опорних, зате більш компактно грала позаду, щоб максимально зменшити недоліки цієї системи в захисті, як то простір між захисниками і півзахисниками.

В сучасному футболі використовується дуже велика кількість схем, які збагачують атакуючий потенціал, але що стосується захисту, то «4-4-2», все ще залишається основною системою, і на прикладі «Дніпра» дуже добре прослідковуються сильні сторони цієї тактичної схеми. Вище на тактичному малюнку можна виокремити трикутники: справа низько в захисті – Мазух-Федецький-Канкава (в рамках взаємодії цієї трійки підопічні Рамоса зберігають чисельну перевагу на фланзі), вище в захисті – Федецький-Канкава-Джуліано. Аналогічні трійки діяли на протилежному фланзі, взаємодії в трійках дозволяють отримувати чисельну перевагу в окремих ігрових епізодах.

Але і тут Рамос продовжує збагачувати «Дніпро», розвивати потенціал гравців. Чого не було раніше, так це колективних зміщень при високій позиції Коноплянки. Фактично йде мова про перехід в систему «4-3-3», це радше ситуативна модель, яка викликана декількома факторами - намаганням Євгена грати близько до Срни і бути розташованим вище по полю, щоб використати свої швидкісні характеристики на просторі, що утворюється за спиною Срни. Та все ж рух всієї групи півзахисників вліво і значно вища позиція від Стрініча більше схиляють до думки саме про тренерське рішення.

Таким чином «Дніпро» дав більше простору зліва, аніж справа, звідки і йшли майже всі кроси в штрафний майданчик, але завдяки високій позиції Коноплянки мав можливість швидко виходити в контратаку, мінімум, трьома гравцями проти трьох гравців захисту «Шахтаря».

Ситуації три в три виникали неодноразово і дніпропетровці мали швидше доводити свою перевагу на полі в забиті м’ячі, але й без голів відчуття значної переваги не залишало сумнівів в перемозі «Дніпра» в цьому матчі.

Підсумки

Хуанде Рамос знову переграв Містера в тактичному плані, як це було восени і навесні минулого року. Але ще раз необхідно наголосити, що «Шахтар» все-таки є досить зручним суперником для дніпропетровців, які мають можливість грати на слабких сторонах гірників. Проблеми позиційної атаки наставнику ще доведеться вирішувати і доводити претензії на чемпіонський титул. Мірчі Луческу таки доведеться вносити корективи в тактику «Шахтаря», його нинішнього рівня може бути достатньо для чемпіонату України, тим паче, що реальну конкуренцію гірникам можуть ще скласти «Динамо» і «Металіст», решта опонентів навряд чи здивують чимось, але «Дніпро», як і «Вікторія», мають змусити задуматись, чи достатньо цього рівня для єврокубкових перспектив?