Премьер-лига
Премьер-лига

Премьер-лига - результаты и расписание матчей, турнирная таблица, новости.

Платон: Тренуюся з дублюючим складом


Платон: Тренуюся з дублюючим складом

Нападник запорізького "Металурга" Руслан Платон зізнався, що група футболістів не полетіла з командою на збір до Словенії, тож усі чекають на повернення колективу для прояснення свого майбутнього.

— Руслане, у списку гравців, які займаються на зборах, — вашого прізвища чомусь не знайшов. Щось трапилось?

— Та ні. Просто таке було рішення головного тренера Тарана: залишити нас у Запоріжжі з дублюючим складом.

— Нас? Хто ще потрапив у цей список?

— Годін, Коротецький, Лазарович, Шевчук, Матяж і Гавриш.

— Чи пояснювали вам таке рішення?

— Як сказав Олег Анатолійович, нас не взяли суто через футбольні критерії, позаяк у нього інше бачення футболу, в яке, мабуть, ми не вписуємося. Головний тренер ухвалив таке рішення, тому нам залишилося лише його прийняти як належне.

— Вочевидь, настрій у вашої компанії далеко не найкращий…

— Звичайно. Коли потрапляєш у таку ситуацію, то приводів для радості мало. Але нічого! Життя на цьому не завершується. Потрібно далі рухатися, не опускаючи голову.

До речі, пригадую, що впродовж сезону вас переслідували травми. Можливо, це в них проблема?

— Не знаю. Цей рік і справді був насичений на проблеми зі здоров’ям: тричі зазнавав ушкод­жень, які заважали грати. Натомість зараз, на щастя, із цим проблем не виникає. Я повністю видужав і готовий грати.

— Коли переходили до "Металурга", підписували дворічний контракт. Отож, іще рік доведеться провести тут.

— Так, за контрактом принаймні ще один сезон я буду в Запоріжжі. Хоча, сподіваюся, що після того, як головна команда повернеться зі Словенії, щось проясниться, відтак стане зрозуміло, яким чином я проведу наступний рік.

— Чи не думали в такому випадку звернутися до керівництва, щоби вас відпустили в оренду?

— Розумієте, лише перед від’їздом команди нам озвучили спільну позицію клубу та тренерського штабу. Поки маю надію, що з їхнім поверненням щось зміниться. Хоча зізнаюся, що поки обдумуємо із хлопцями різні варіанти, як нам краще буде.

— Утім, якщо нічого не зміниться, й вас надалі не підпускатимуть до основи, то гратимете в молодіжному чемпіонаті?

— Скоріше за все, так. По-ін­шому не знаю, як воно буде. Зараз тяжко відповісти. Ніхто ж не знає, як усе складеться.

— А що говорить ваше бажання?

— Думаю, якщо навіть тренуватимусь із дублем, то мене навряд чи випускатимуть на поле. Усі чудово розуміють, що повинні грати молоді футболісти, щоби згодом їх залучати до роботи зі старшою командою. Отож, у моєму віці тут не грають. Хіба після травми, щоби швидше набрати форму: відчути гру та, зрештою, повернути кондиції. А мені стабільно виступати в молодіжній першості, як кажуть, не дано.

Таким чином, чи не доходила справа до розірвання контракту?

— Ні, таких розмов не було. Знову ж таки, поки не повернеться команда до Запоріжжя, немає можливості робити якісь рухи. Тим паче, що зараз у розташуванні клубу практично нікого немає. Усі повернуться, тоді й вирішуватимуть нашу подальшу долю.

Разом із цим, я не "розкисаю". Мої плани: продовжувати повністю викладатися на тренуваннях, аби не розгубити свою форму та бути в тонусі. Щоби зразу ринути в бій, а не починати лише готуватись, якщо з’явиться прийнятний варіант.

— Отож, головне — довіра тренера?

— Авжеж! Ми всі готові далі грати за запорізький клуб. Якщо наставник покладає на тебе надії, звичайно, що кожен гравець прагне грати.

— Пам’ятаю, ваш попередній керманич Вадим Заяць цитував вас: "За рідний клуб можна грати безкоштовно". Зважаючи на проблеми в "Буковині" та стан справ у лавах "козаків", чи не думали про повернення та, можливо, відтак завершити кар’єру у Чернівцях?

— Думав, безумовно. Кожен футболіст на схилку своїх виступів мріє повісити бутси на цвях у рідному клубі та місті. Фінанси в такому випадку, повторюся, не найголовніше. Якщо здоров’я дозволить і будуть сили, то після прем’єр-ліги хочу ще рік-другий пограти вдома. Набагато приємніше грати для рідної публіки, тим паче, що з-поміж людей на трибунах — чимало знайомих і близьких мені людей. Повірте, в такому випадку футболіст виходить на поле та враз забуває, яка в нього зарплатня. Так навіть легше та значно цікавіше грати. Це щось схоже на те, коли ми в дитинстві грали у футбол, отож іще сприймали це не як роботу, а як улюблене захоплення.

— І чи давно вас відвідують такі думки?

— Не скажу, що давно, проте не раз замислювався над таким сценарієм.

— Вочевидь, найбільше після торішніх травм?

— Звісно, що коли не маєш можливості тренуватись і грати, то з’являється більше часу для подіб­них роздумів. До того ж, упродовж моєї кар’єри, на щастя, в мене було стільки серйозних травм, скільки я отримав за минулий сезон. Було складно, насамперед, у емоційно-психологічному плані. Уявіть собі: лише видужав після однієї травми, як зазнаєш іншої. Відтак не можеш вийти на свій певний рівень.

Следите за нами:


Оцените этот материал:
Поделиться с друзьями:

Загрузка...
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Комментарии (0)
Войдите, чтобы оставлять комментарии. Войти


Новости Футбола

Лучшие букмекеры

Букмекер
Бонус

загрузка...