Валерій Федорчук: Кубкова стратегія різниться від матчів чемпіонату

Пропустивши через травму три поєдинки Прем’єр-ліги, півзахисник «Волині» Валерій Федорчук до кубкового матчу з «Дніпром» готувався вже у загальній групі. Тож цілком ймовірно, що його повернення у гру може відбутися в протистоянні з командою, із якою у нього чинний контакт. Втім, сам Валерій особливого значення цьому факту не надає.

– Востаннє я виходив на поле ще в середині серпня, коли ми грали з «Карпатами». Тож виходить, що поза грою я залишаюся вже майже півтора місяця. Зрозуміло, що встиг скучити за футболом і дуже хочу зіграти з «Дніпром». Але чи вийду на поле, залежить не від мене – рішення буде приймати головний тренер. Тож як Віталій Володимирович вирішить, так і буде.

– А сам ти як вважаєш – вже готовий грати, травма не турбує?

– Щодо травми, то зараз вже все в порядку, ніякої болі чи дискомфорту не відчуваю. Функціонально почуваюся також добре. Я ж весь цей час байдики не бив, а працював. Травмувався я 30-го серпня, на передігровому тренуванні напередодні матчу в Запоріжжя із «Зорею» – надірвав привідний м’яз лівої ноги. Тиждень за рекомендацією лікарів не тренувався взагалі, лише приймав фізіопроцедури. Після цього займався за індивідуальною програмою – басейн, робота в тренажерному залі та намотував кола довкола поля, коли команда проводила тренування. А до загальної групи повернувся минулої середи, коли розпочалася безпосередня підготовка до матчу з «Дніпром».

– У тебе з «Дніпром» контракт. А в ньому немає часом пункту, що ти, перебуваючи в оренді, не маєш права грати проти дніпропетровської команди?

– Ні немає. Та й загалом «Дніпро» ніколи подібного не практикує. Це ж стовідсоткова глупість – спочатку віддавати гравця в оренду, щоб він отримував ігрову практику, а потім самим же його її позбавляти. І в піддавки проти «Дніпра» ніколи ніхто з його гравців, перебуваючи в оренді, не грав. Достатньо пригадати матчі «Кривбас» – «Дніпро», скільки важливих очок дніпропетровці в них загубили. Те саме було і в іграх з «Арсеналом». А візьміть матч «Дніпра» наприкінці минулого сезону проти «Карпат», в яких тоді майже півкоманди були саме футболісти з Дніпропетровська. Був серед них і я. Перед грою всі казали, що «Дніпро» візьме три очки, бо він тоді ще мав шанси боротися із «Шахтарем» за «золото». А чим все закінчилося? «Карпати» виграли і остаточно «поховали» останні надії дніпрян на чемпіонство. Причому «Карпати» не просто перемогли, а розбили «Дніпро» з рахунком 4:1 та ще й зробили це на очах його рідних вболівальників.

– Зазвичай, для орендованих футболістів матчі проти клубів, з якими у них діючий контракт, є дуже принциповими. Ти також по-особливому налаштовуєшся на «Дніпро»?

– Я на кожну гру налаштовуюся дуже серйозно. Звичайно, мені хочеться грати за «Дніпро». Але я – професіонал і раз я зараз є гравцем «Волині», то моя голова наразі перш за все зайняти тим, як принести максимальну користь саме луцькій команді. Та й Віталію Володимировичу (Кварцяному – Авт.) необхідно не те, що в кожному матчі, а на кожному тренуванні доводити своє право на місце у складі. Бо коли я не попадатиму в склад «Волині» і не буду в кожній грі показувати якісну гру та приносити користь луцькій команді, то про повернення в «Дніпро» по закінченні оренди можна і не мріяти.

– Через травму ти не грав у трьох матчах, в яких «Волинь» спочатку двічі виграла, але в останній грі була «бита» в Києві.

– Проти «Зорі» і запорізького «Металурга» зіграли дуже добре. З луганчанами ми зустрілися одразу після їхньої прикрої до болю поразки в Лізі Європи у Роттердамі, тож вони з нами вийшли на поле дуже злі. Та й грали добре, але ми зуміли їм нічим не поступатися, проявили характер, боролися до самого кінця і вже в компенсований час таки вирвали перемогу і «Зоря» вдруге поспіль пережила драматичну поразку. Що ж до Запоріжжя, то ми ще в першому таймі мали вирішувати гру на свою користь. Але не тільки не реалізували створені моменти, а ще й пенальті не забили. Не йшов м’яч у ворота і все – ну що тут зробиш!? Та по перерві хлопців таки прорвало і в підсумку все закінчилося 3:0 на нашу користь. По тому, як проходив той матч усі 90 хвилин, такий результат є цілком закономірний і справедливий.

– А що ж трапилося у грі з «Динамо»? Програш та ще й який – 1:4. І що найголовніше, по грі, як ти кажеш, він цілком закономірний і справедливий.

– Київ є Київ! Зіграли ми звичайно не найкращим чином, але треба сказати, що й «Динамо» зараз, як то кажуть, в порядку. Не хочеться загадувати наперед, але поки що Сергію Реброву вдається повертати той динамівський стиль, який був притаманний киянам в минулому. Думаю, проти нинішнього «Динамо» в Україні всім командам без винятку буде дуже важко. А коли так піде й далі, то і в Європі всі ще згадають, що таке київське «Динамо». Звичайно, програвати 1:4 – трохи забагато. Але краще один раз поступитися з великим рахунком, а в решті матчів брати очки, ніж кожен раз за рівної гри поступатися в один м’яч. А поразка в Києві, сподіваюся, стане додатковою мотивацією на кубкову гру з «Дніпром».

– Щодо мотивації, то «Волинь» і так в цьому сезоні вже має перед «Дніпром» борг.

– Маєте на увазі програш в другому турі в матчі Прем’єр-ліги? Ми про це також добре пам’ятаємо і реваншистські настрої у нас також мають місце. Але цього року кубкові дуелі складаються з двох матчів, тому тут трохи інша стратегія – адже все вирішується не за 90 хвилин, а за 180 і два матчі розділяє чималий проміжок часу. Зрозуміло, що перед своїми вболівальниками ми будемо прагнути до максимального результату, але я переконаний, що доля путівки у чвертьфінал вирішуватиметься у матчі-відповіді в Дніпропетровську.

– Тоді скажи, який результат влаштує «Волинь», щоб у гості до «Дніпра» їхати з реальними шансами пройти далі?

– Добре було б виграти і при цьому не пропустити жодного м’яча в свої ворота. Якщо ж буде нічия, тоді краще безгольова, ніж результативна. Але як би ми не зіграли вдома, до Дніпропетровська поїдемо для того, щоб за сумою двох матчів стати переможцями.