Бурда: Мав величезне бажання дебютувати за збірну

Захисник "Динамо" Микита Бурда розповів про своє відновлення після операції з видалення апендиксу.

- Операція з видалення апендикса вже позаду. Як нині почуваєтеся?

- Дякую, набагато краще. Уже й рана турбує набагато менше, ніж раніше. Потроху починаю ходити. Іншими словами — справи йдуть на поправку.

- Що кажуть лікарі? Коли вже додому?

- Кажуть, що ще кілька днів доведеться полежати, а вже потім думатимемо про виписку.

- За найоптимістичнішими прогнозами, коли вже зможете повернутися до лав і розпочати тренування? Чи про це поки зарано говорити?

- Чому ж, за попередніми прог­нозами до тренувань зможу приступити не раніше, ніж за місяць.

- Отож, у матчі 1/4 фіналу Ліги Європи проти "Фіорентини" своїй команді ви ще допомогти не зможете?

- Виходить, що так.

- Матч збірної мали можливість спостерігати?

- Так. У лікарні слідкував за подіями по телевізору.

- У лікарні хлопці вас навідували?

- Як уже сказав, додому повертався разом із командою, тож уже в літаку хлопці підходили до мене, цікавилися станом здоров’я, висловлювали слова підтримки.

- Що й казати, не в найкращий момент вас спіткала хвороба, адже була чудова нагода дебютувати за збірну. Не дуже розчарувалися?

- Та чого там приховувати, розчарувався сильно. Мав величезне бажання дебютувати за збірну, допомогти команді, а тут таке сталося… Не можу навіть слів підібрати, щоби описати всю цю ситуацію. Така прикрість, до того ж, зненацька, несподівано та ще й у такий відповідальний момент. Ех…

- За збірну, хоч і не дебютували, однак, були разом із хлопцями на матчі з Іспанією. Як вам загалом атмосфера в національній команді? Чи можна порівнювати з клубною?

- Атмосфера в збірній чудова! Хотів би відзначити дуже дружній колектив національної команди та взаємопідтримку. Немає градації гравців, що умовно футболісти "Шахтаря" - окремо, а "Динамо" чи "Дніпра" - самі по собі. Усі працювали дружно, тож після перебування в таборі збірної накопичив лише позитивні емоції.

- Із головним тренером команди Михайлом Фоменком мали змогу поспілкуватися?

- Коли лише приїхав на збори, то в нас відбулася розмова. Мені тепер потрібно наполегливо працювати та своєю грою заслужити на черговий виклик до національної команди.

- Попри все, для 20-річного хлопця не бачу приводу для розчарування. Матчі в єврокубках, виклик до табору національної команди — більшість про таке може лише мріяти… А що далі? Перемога в єврокубках, перехід в топ-клуб чи…?

- Про такі високі цілі поки зарано говорити. Мета номер один для мене - закріпитися в основі "Динамо", відтак уже разом із своєю командою боротися за перемогу в усіх турнірах, у яких беремо участь. Прагнутиму, як уже сказав, заслужити знову виклик до збірної України й, нарешті, дебютувати, зарекомендувавши себе з найкращого боку.

- Певні здобутки у вашому активі вже є. Скажіть, у дитинстві мріяли, що мине певний час і гратимете в основі "Динамо"?

- Думки такі, звісно, були, але чомусь мало вірилося, що із часом вони стануть реальністю. Однак не переставав прагнути й мріяти, й усе із часом вдалося.

- Наскільки тяжко звичайному хлопцю з Київщини пробитися в топ-клуб чемпіонату України? Талант, фарт чи, може, щось інше.

- Без дещиці талану тут, звісно, не обійшлося. Але це не означає, що цей шлях мені дався так просто. Він був тяжким і тернистим. Самі бачите, що охочих грати зараз вистачає, висока конкуренція, відповідно й пробитися до головної команди "Динамо" навіть не уявляєте, як складно. Та, мабуть, недарма кажуть, аби досягти успіху, потрібно лише 5 відсотків таланту та 95 відсот­ків наполегливої праці…

- Якщо без банальщини, що порадите юним хлопцям, які допоки лише у снах бачать себе у складі "Динамо"?

- Пораджу йти до своєї мети, нехай би яким тяжким не був цей шлях. Робота над собою й наполег­ливі тренування обов’язково дадуть результат.

- Можуть рівнятися й на вас. Після переїзду до столиці в Микити Бурди пішло майже сім років на те, щоби пробитися в основу головної команди міста.

- Виходить, що так.

- Пам’ятаєте своє перше знайомство з Ребровим?

- Після чемпіонату Європи (U-19) у нас було тренування з першою динамівською командою. Там і відбулося моє перше знайомство із Сергієм Станіславовичем. Коли ж мене стали частіше залучати на тренування, познайомилися ближче й могли вже поспілкуватися віч-на-віч.

- Як гадаєте, якби на посаді головного тренера "Динамо" був інший фахівець, ви б отримали свій шанс?

- О… нелегке запитання. Але гадаю, що більше ні, ніж так. Хоча не виключаю: якби біля керма був такий тренер, як Сергій Ребров, то, можливо, й отримав би свій шанс. Самі ж бачите, що він довіряє молоді, часто спілкується із хлопцями, дає шанс себе зарекомендувати. Головне, що з його боку є довіра, за це гравці віддячують своєю віддачею на футбольному полі, щоби не підвести наставника.

- До речі, коли посаду головного тренера столичної команди обіймав Олег Блохін, він відвіду­вав матчі за участю молодіжних та юнацьких команд "Динамо" бодай інколи?

- Може, кілька разів таке й було. Але я такого не пам’ятаю. Тоді як Сергій Станіславович не те що ігри відвідує, часто навіть на тренуваннях присутній. Разом із ним за підготовкою молоді стежить і його помічник Рауль.

- Після переїзду до столиці, крім "Динамо", чи була можливість спробувати свої сили у футбольній школі іншого клубу?

- Та й не думав про якісь інші варіанти. Полювання на мене, як ви кажете, теж не влаштовували. У мене була одна мета - грати в "Динамо".

- Свого агента зараз маєте?

- Ні.

- Яку мету для себе ставите в "Динамо"?

- Зараз для мене одна мета - доводити в кожному матчі тренеру, що він не випадково повірив мені й довірив місце в команді. Дуже хочу показати себе з найкращого боку та закріпитися в основі.

- У відсотковому еквіваленті, як оціните шанси "Динамо" на чемпіонство цього сезону?

- Прогнози - невдячна справа. Утім, якщо хочете почути мою думку, то, вважаю, десь відсотків 60 на успіх у нас є. До того ж, усі хлопці в команді рішуче налаштовані на завоювання чемпіонства цього сезону.

- Кого вважаєте головним опонентом киян у боротьбі за "золото": "Шахтар" чи "Дніпро"?

- Обидва суперники - гідні опоненти. Але скільки пам’ятаю, родзинкою чемпіонату завжди було протистояння «Динамо» із "Шахтарем".