Весняні підсумки. Динамо. Творці Епохи ренесансу

Нині в середовищі прихильників команди київського "Динамо" панує ейфорія. Мають право, адже після шести років без чемпіонства цьогоріч "біло-сині" розродилися "золотим дублем". Втретє в історії кияни завершили чемпіонат без жодної поразки в пасиві. Та найголовніше, що суттєвий прогрес спостерігається в якості гри динамівців. За якийсь рік команда повністю змінила обличчя, почала сповідувати комбінаційний стиль, який ґрунтується на тривалому контролі над м’ячем. При цьому на надійності тилів зміна тактичних акцентів не позначилася.

Разом із тим, у світлі повернення в когорту учасників групового раунду Ліги чемпіонів, не можуть не бентежити відразу кілька поєдинків "Динамо" у весняній частині. Найперше – безнадійно програний матч чвертьфіналу Ліги Європи у Флоренції і зіпсована власною неврівноваженістю гра 1/16 фіналу цього ж турніру в Ґенґамі. Ці зустрічі продемонстрували, що роботи в тренерського дуету Ребров-Ріанчо ще вдосталь. Перемогти в чемпіонаті, у якому один основний опонент не має змоги грати вдома, а інший зробив ставку на єврокубки – одне. Відзначатися стабільністю в боротьбі з міцними європейськими суперниками – зовсім інше.

Трансферна діяльність

Значної трансферної активності кияни взимку не проявляли. Усі виконавці, які залишили динамівські лави, на місце в основі не претендували. Точніше, Роман Безус знаходився в основній обоймі постійно, але зазвичай сидів на лаві і при Олезі Блохіні, і при Сергії Реброві, а нині не може пробитися до основи "Дніпра" Мирона Маркевича. На відданих в оренду в "Говерлу" Лукмана Аруну та Максима Коваля, як і на орендованого в рідний запорізький "Металург" Андрія Цурикова, нинішній наставник всерйоз не розраховував.

Теж у "Говерлу", пройшовши з киянами зимові збори, повернувся Сергій М’якушко. Туди ж на орендних правах попрямував молодий латвійський оборонець Віталійс Яґодінскіс. Обоє зараз повернулися в динамівську обойму і перебувають на зборах в Австрії.

Єдине придбання було крапковим. Розпрощавшись ще торік влітку з Бенуа Тремулінасом, а згодом втративши через травму Євгена Макаренка, динамівці отримали проблемну позицію лівого оборонця. Підсилення цього амплуа "читалося" й відбулося завдяки запрошенню з іспанської "Малаґи" гравця збірної Португалії Віторіну Антунеша. Сказати, що перших півсезону у складі "Динамо" були для новачка однозначно успішними чи невдалими не можна. Почав він як стабільний гравець основи, але наприкінці чемпіонату поступився місцем у стартовому складі Домаґоєві Віді. Пообіцявши напередодні початку весняної частини забити в решті сезону п’ять м’ячів, Антунеш провів два, зате обидва ("Евертону" в 1/8-й Ліги Європи й "Іллічівцеві" в рамках внутрішнього чемпіонату) запам’ятаються надовго. Очевидно, що весна для Віторіну була періодом адаптації до нового середовища і тренерських вимог. Його істині можливості має продемонструвати найближча осінь.

Не можна також не згадати, що Ребров навесні задіяв у матчах за першу команду трьох молодих виконавців – Євгена Чумака, Богдана Михайличенка, Олександра Андрієвського. Наразі це був тренерський аванс, який, треба сподіватися, стане для гравців додатковою мотивацією.

Фізична готовність

Весна для динамівців розпочалася в середині лютого, матчем 1/16 фіналу Ліги Європи проти "Ґенґаму". Звісно, цей поєдинок мірилом слугувати не може, адже весь другий тайм кияни провели у меншості. Втім, помічені тоді тенденції до функціонального спаду в заключних 20 хвилин поєдинку підтвердилися домашнім матчем-відповіддю. Повноцінно розбігтися і задихати на повні груди динамівцям вдалося приблизно в середині березня. Відтоді й впродовж наступного місяця фізичні кондиції були на ідеальному рівні. Втім, через насичений ігровий графік у киян накопичилася втома. З цього стану команда вийшла лише після вильоту з єврокубків, тобто, на початку травня. Та загалом тої легкості, яка була притаманна команді в найліпших матчах осінньої частини, динамівцям бракувало.

Тактична гнучкість

Базовою тактичною схемою киян ще з осені були "1 – 4 – 1 – 4 – 1", які в залежності від суперника можна перекваліфіковувати в "1 – 4 – 1 – 2 – 3" або "1 – 4 – 3 – 3". Ключовою фігурою, яка, за словами Рауля Ріанчо збалансовувала гру оборонної і атакувальної ланок, був Сергій Рибалка. Сергій навесні пропустив лише чотири матчі з 23-х. Без нього на полі було сутужно навіть у протистоянні з "Олімпіком" в рамках чемпіонату. Про перший матч проти "Евертона" в 1/8 фіналу Ліги Європи годі й говорити. Ні Міґел Велозу, ні Сергій Сидорчук замінити Рибалку повноцінно не могли.

Статистика гольвих комбінацій

Результативні помилки гравців "Динамо": Віда – 4, Шовковський – 3, Драґовіч – 2, Рибалка – 1, Безус – 1, Беланда – 1

У порінянні з осінню атакувальні акценти в грі "Динамо" не змінилися. Точніше, команда намагалася наступати гармонійно, використовуючи всю ширину поля. Статистика в цьому контексті красномовна: правий вінґер Андрій Ярмоленко і центрфорвард Артем Кравець забили в матчах усіх турнірів по 19 голів, ще один "наконечник" Лукаш Теодорчик – 10, лівий вінґер Жермейн Ленс і універсал Олег Гусєв відзначилися по дев’ять разів. Втім, очевидне й інше: ефективнішим у наступі був правий край, де крім Ярмоленка вдало підключався до наступу Даніло Сілва. Також треба враховувати, що частину голів кияни забили після того, як Ярмоленко зміщувався у центральну зону і завдавав результативних ударів звідти.

12 пропущених м’ячів у 26-ти матчах чемпіонату – показник прекрасний. Однак тренерський штаб має насторожувати, що десять голів (з урахуванням результативного ауту від луганця Микита Каменюки) команда пропустила після стандартних положень. Це стільки ж, скільки забили зі "стандартів" у чемпіонаті України самі кияни.

Оптимальний склад

У порівнянні з осінньою частиною оптимальний склад "Динамо" не зазнав жодної зміни і це теж дуже показово. Звичайно, ця одинадцятка змінювалася з огляду на травми, дискваліфікації, процес ротації, ліпшу готовність того чи іншого футболіста. Але врешті ключовий кістяк залишався незмінним.

Олександр Шовковський, який у сезоні-2014/2015 побив рекорд Олега Блохіна за кількістю проведених у складі "Динамо" матчів, грав у воротах навіть наприкінці сезону, в поєдинках, які вже нічого не вирішували. Разом з тим, статистика капітанового дублера Олександра Рибки теж цілком пристойна. Ребров, з одного боку, давав відпочити старожилові, з іншого – тримав у тонусі резервіста.

У центрі оборони оптимальною вважалася пара Євген Хачеріді – Александар Драґовіч. Інша річ, що Євген багато поєдинків пропустив через травми і процес відновлення після них. У такому випадку замість Хачеріді зазвичай грав Даніло Сілва, рідше – Микита Бурда чи Домаґой Віда. Основною ж позицією Даніло в цьому сезоні знову став правий край оборони, де його підміняв Віда. Сам же хорват після травми Макаренка змушений був згадати часи, проведені у заґребському "Динамо", де він нерідко діяв у ролі лівого захисника. Навіть після запрошення Віторіну Антунеша, який був основним лівим беком на старті весняної частини, в ендшпілі сезону Віда в цьому амплуа одначе дивився ліпше. Не треба також забувати, що Домаґой забив три знакових голи: переможний у ворота "Шахтаря", зламний данському "Ольборґу" в матчі, який вивів киян до плей-оф Ліги Європи і "золотий" - "Дніпру".

Сергія Рибалку в опорній зоні навесні тренерський штаб змінював лише у виключних ситуаціях. А ось пара креативних центральних хавбеків зазнавала частих змін. Найбільше з кола цих виконавців матчів (41 із 47-ми проведених командою) зіграв Юнес Беланда. Втім, коли марокканець грати не міг (як, скажімо, у випадку з дискваліфікацією після вилучення в Ґенґамі), його відсутність компенсувалася вдалою грою дуетів Міґел Велозу – Буяльський, Сидорчук – Буяльський, чи Велозу – Сидорчук. Віталій Буяльський, провівши цілу серію блискучих поєдинків (проти "Ґенґама" у Києві, проти "Зорі" у Запоріжжі й "Волині" у Луцьку), так взагалі став відкриттям весняної частини сезону. Витримати цей рівень впродовж усієї весняної частини Віталій не зумів, але потенціал у своїй грі проявив неабиякий. На жаль, так і не набрав впродовж весни звичних кондицій після пов’язаної з травмою понад піврічної паузи Денис Гармаш. Втім, наприкінці сезону Денис епізодично вже демонстрував непогану гру. В світлі майбутнього сезону це обнадіює.

На місцях вінґерів незамінними персонами вважалися Андрій Ярмоленко та Жермейн Ленс, котрі поступалися місцем у складі Олегові Гусєву лише у тих випадках, коли голландець був травмований, а Андрій відбував дискваліфікацію чи потребував відпочинку. Владислав Калитвинцев, котрий вважався дублером Ленса, конкуренції не витримав і новий сезон на правах оренди справедливо розпочне не в складі "Динамо".

У нападі ж найбільше матчів і голів провів Артем Кравець. На старті сезону Ребров ставив Артема до основи через проблеми з Дьємерсі Мбокані та затягнений процес адаптації Лукаша Теодорчика радше від безвиході. Втім, Кравець віддячив тренерові за довіру забитими м’ячами відразу. І навіть у ті миті, коли Мбокані демонстрував бажання повернутися до складу, Кравець одначе залишався на підхваті й врешті повертав місце в основі.

Теодорчик за підсумками осені був визнаний UA-Футболом основним розчаруванням у складі "Динамо". Та навесні ми побачили зовсім іншого Лукаша. То за умови, що Ребров попервах довіряв полякові місце у складі нерішуче. Навіть після того, як Теодорчик вимушеним виходом на заміну замість травмованого Велозу вирішив долю матчу відповіді з "Ґенґамом". Своє право на місце в основі Лукаш довів виходами з лави для запасних. Демонструючи неймовірну агресію, поляк забивав у чотирьох матчах поспіль і заслужено вийшов у основі у грі-відповіді проти "Евертона" та обох чвертьфінальних матчах Ліги Європи проти "Фіорентини". Ось лише проти італійців Лукаш проявити себе не зумів. Втім, як і не проявила себе команда в цілому.

Шкода лишень, що сезон Теодорчик завершив на справді мінорній ноті, отримавши важку травму щиколотки в півфінальній зустрічі Кубка України проти "Олімпіка". В момент, коли більшість партнерів за рахунку 3:1 вже збавили оберти, поляк продовжував боротися і таки організував четвертий м’яч. Прикро, що ціною пошкодження, яке викинуло нападника з обойми мінімум на два місяці.

Найкращий гравець сезону – Андрій Ярмоленко

Нині Андрій вже не є для "Динамо" персоною незамінною настільки, як у часи тренерства Блохіна, коли від самої присутності Ярмоленка залежала якість гри команди. Але то не тому, що лідер киян став грати гірше. Навпаки, при тренері Реброві Ярмоленко значно розширив діапазон ігрових дій. Став більше грати на оборону. Його роль у веденні колективних дій є значно помітнішою. При цьому Андрій регулярно демонструє індивідуальну майстерність, забиває фірмовими ударами з-за меж карного майданчика з лівої.

Сильнішою стала команда в цілому і дуже прикметно, що роль Ярмоленка у ній одначе залишається ключовою. Андрій зіграв більше всіх матчів – 43 з 47-ми проведених командою. Зіграв би більше, якби не безглузде вилучення в Ґенґамі. В іграх усіх турнірів Ярмоленко відзначився 19-ма голами і 18-ма результативними передачами. З п’ятьма "асистами" Ярмоленко став найкращим асистентом Ліги Європи-2014/2015. Додайте до цього чотири голи і дві результативних передачі в матчах за національну збірну і отримаєте головного поряд з воротарем "Дніпра" Денисом Бойком героя в попередньому футбольному сезоні.

Розчарування сезону – Дьємерсі Мбокані

Значний клапоть осінньої частини сезону конґолезець пропустив через не то травму, не то боязнь повертатися в Україну через війну на сході нашої держави. Коли ж повернувся, то швидко відновив форму, відзначившись у виїзному матчі з "Ворсклою" дублем і результативною передачею.

Втім, настав зимовий антракт і Мбокані спершу довго повертався в розташування команди після участі в Кубку африканських націй, а потім, будучи невдоволеним своїм становищем у "Динамо", почав влаштовувати демарші. Конґолезець впродовж нетривалого періоду залишав лави киян кілька разів, а Ребров у свою чергу в коментарях ледве приховував через таку поведінку власне роздратування. Нині Мбокані знову начебто повернувся, але цілком очевидно, що зіпсовані стосунки з тренером нічого доброго Дьємерсі ґарантувати не можуть. Попри величезний ігровий потенціал, конґолезець мусить змінити своє ставлення до роботи і команди загалом. Інакше найближча осінь стане для африканця в Києві справді останньою.

Найкращий матч сезону

1/8 фіналу Ліги Європи. Матч-відповідь. "Динамо" - "Евертон" - 5:2

Поразка 1:2 в першому матчі на "Ґудісон Парку" в Ліверпулі була цілком справедливою. Поряд із потребою відігратися Ребров мусив вирішувати також непросте завдання нейтралізації потужного нападника суперників Ромелу Лукаку. В першому поєдинку бельгієць організував переможний гол, протаранивши п’ятьох оборонців суперника самотужки. Крім того, на гру кияни виходили без дискваліфікованого Беланди і травмованого Ленса. Першого в основі замінив, зігравши в парі з Міґелом Велозу, Сидорчук, а замість Жермейна на лівому фланзі наступу діяв Гусєв. За Лукаку наглядав Хачеріді, котрий у попередніх матчах не грав, оскільки не встиг набрати форми після лікування. Зі своїм завданням Євген впорався на "відмінно", не дивлячись навіть на те, що Лукаку Шовковському таки забив. Крім того, додало чіткості діям киян повернення до складу Рибалки, котрий виїзний матч пропускав через перебір попереджень.

Такого агресивного, зарядженого на боротьбу із сильним представником топ-чемпіонату "Динамо" вболівальники киян не бачили вже давно. "Біло-сині" почали диктувати умови з перших хвилин, але втілили перевагу в гол вже тоді, коли стартовий штурм вщух. На 21-й хвилині своїм улюбленим ударом з лівої з-за меж карної зони Тіма Говарда пробив Ярмоленко.

Перехопивши перевагу, суперники могли відігратися майже відразу, але Росс Барклі, вийшовши на побачення з Шовковським, влучив у стійку. А зрівняв рахунок, вигравши на 29-й хвилині перед штрафним майданчиком силову боротьбу в двох оборонців, могутнім ударом Лукаку.

Цей м’яч лише роздраконив киян. До перерви вони забили ще двічі. Спершу Гусєв навісив зліва, а Теодорчик після скидки від Ярмоленка з близької відстані пробив невідпорно. Буквально ж через хвилину Джаґелка у боротьбі з тим же Теодорчиком необачно вибив м’яч головою під ноги Велозу й Міґел пробив зльоту метрів з 15-ти під поперечину.

Після перерви в футболістів "Евертону" не залишалося іншого виходу, як іти вперед. "Іриски" наступали, але натомість пропустили вчетверте. Сидорчук, отримавши справа в межах карного майданчика передачу від Ярмоленка, зряче прострелив на Гусєва, а Олег з другої спроби на добиванні таки пробив Говарда. Остаточно ж добив підопічних Роберто Мартінеса божевільний удар Антунеша метрів з 30-ти по діагоналі в праву, дальню від себе "дев’ятку". Пропущений від Джеґелки в кінцівці зустрічі м’яч на настрій киян вже не вплинув. Вони перемогли 5:2 і вперше за чотири роки добралися до чвертьфіналу Ліги Європи.

Завдання на літо і перспективи

Травма Теодорчика і невизначена ситуація з Мбокані змусили киян шукати додаткового нападника. Так новачком команди став найкращий бомбардир Прем’єр-ліги-2013/2014 Жуніор Мораєш із донецького "Металурга". Звідти ж до рідного клубу повернувся Микола Морозюк, який може повністю закрити будь-який фланг. Крім того, для підсилення і без того гострої конкуренції в середній ланці був придбаний сербський центральний хавбек Радослав Петровіч з турецького "Генчлербірлігі". Проходять збори з командою, повернувшись з ужгородської оренди, М’якушко та Яґодінскіс.

Крапкова селекція в купі з чіткою орієнтацією на обраний шлях побудови команди дозволяють дивитися на перспективи киян у матйбутньому сезоні з оптимізмом. Удома динамівці з огляду на останні пертурбації в складах основних суперників виглядають беззаперечними фаворитами. Їх єврокубкові перспективи в чималій мірі залежать від сприятливого жеребу. Як-не-як, з топовими європейськими клубами "Динамо" не грало вже давно.

Думка легенди клубу

Петро Слободян, нападник "Динамо" (1975-1979):

- На мій погляд, "Динамо" в порівнянні з осінньою частиною сезону не додало, залишилося на тому ж рівні. Звісно, якщо судити з точки зору результату, то прогрес очевидний. Однак суттєвого прогресу в якості гри у порівнянні з першою частиною сезону не помітив. На такі думки мене наштовхнули найперше деякі міжнародні матчі, скажімо, обидва поєдинки з "Фіорентиною".

Зрештою, тренерська рука в "Динамо" помітна. Прийнявши торік команду, Реброву довелося змінювати майже все – правильно переставити гравців, поліпшити мікроклімат і дисципліну, подбати про те, щоб футболісти відчули тренера і ставилися до нього з повагою.

Киянам не вистачає забивного нападника. Команда створює багато моментів, а Кравець реалізує малу частину з них. Якщо в міжсезоння ще й піде Ярмоленко, то із забитими м’ячами в "Динамо" можуть розпочатися проблеми. Не певен, чи зможе вирішити проблему забивного форварда Теодорчик. Лукаш – настирний, потужний, націлений на ворота нападник, але сповна у Києві він за цей рік розкритися не зміг. Хоча потенціал у поляка неабиякий.

Ярмоленко, звісно, лідер, але в тих матчах, де його ставили в цейтнот, Андрій нерідко губився. Достатньо згадати ті ж поєдинки проти "Фіорентини". Лідерські риси якраз і мають проявлятися у важких ситуаціях, коли треба брати ініціативу на себе. В матчах, коли до Ярмоленка була багато уваги з боку суперників, він найчастіше губився на полі.

Відчутно додали кияни в організації оборонних дій. Мова не лише про номінальних беків і воротаря, а про команду в цілому, бо захист починається з нападу. Якщо форвард швидко втрачає м’яч, не може за нього зачепитися, знову доводиться витрачати сили для відбору. Дисциплінованіше почали грати Хачеріді і Драґовіч, добре виглядають крайні оборонці Даніло Сілва і Віда. З гравців середньої ланки багато користі захисту приностить Рибалка, трохи менше грають на оборону крайні півоборонці. Втім, загалом Ребров нині має дуже класну півоборону, яку порівняв би з тими часами, коли в "Динамо" грали Андрій Біба, Йожеф Сабо і Віктор Серебряников. Якщо ще видужає Гармаш, середня ланка киян стане ще сильнішою.

А воротар? Я прихильник появи молодих футболістів, але Ребров не ворог собі. Він бачить, як Шовковський трудиться на тренуваннях, як надійно грає у відповідальних матчах. Олександр провів чимало матчів хорошого рахунку, витяг безнадійну серію пенальті у фінальному матчі Кубка з "Шахтарем". Якщо Шовковський гратиме так і надалі, то в паспорт йому заглядати не треба.

#	футболіст	матчі	хв.	старт	заміна	в заявці	голи (пен.)	паси	гол+пас
	Воротарі
1	Олександр Шовковський	30	2730	30	0	8	0	0	0	2	0
23	Олександр Рибка	17	1530	17	0	30	0	0	0	0	0
72	Артур Рудько	0	0	0	0	9	0	0	0	0	0
	Захисники
6	Александар Драговіч	41	3676	41	0	1	1	0	1	11	1
2	Даніло Сілва	39	3411	39	0	6	0	7	7	5	0
24	Домагой Віда	37	3337	36	1	2	3	2	5	10	0
34	Євген Хачеріді	26	2238	25	1	8	1	0	1	4	0
5	Віторіну Антунеш	17	1449	16	1	3	2	0	2	3	0
26	Микита Бурда	13	1050	11	2	12	1	1	2	3	0
30	Бетао	3	251	3	0	10	0	1	1	0	0
	Півзахисники
10	Андрій Ярмоленко	43	3627	40	3	0	19 (3)	18	37	5	1
17	Сергій Рибалка	41	3347	36	5	2	1	0	1	12	2
90	Юнес Беланда	41	2973	36	5	0	4	6	10	5	1
16	Сергій Сидорчук	39	2622	32	7	2	3	2	5	12	1
20	Олег Гусєв	34	1699	17	17	10	9 (3)	3	12	1	0
4	Мігел Велозу	28	1722	18	10	3	6	1	7	1	0
29	Віталій Буяльський	23	1137	12	11	14	3	2	5	4	1
45	Владислав Калитвинцев	15	594	7	8	13	2	1	3	0	0
27	Євген Макаренко	11	990	11	0	0	0	2	2	2	0
19	Денис Гармаш	10	371	3	7	9	0	1	1	2	0
28	Євген Чумак	7	113	0	7	4	1	0	1	0	0
14	Богдан Михайличенко	2	94	1	1	0	0	0	0	0	0
37	Олександр Андрієвський	2	24	0	2	0	0	0	0	0	0
15	Віктор Циганков	0	0	0	0	1	0	0	0	0	0
38	Ігор Харатін	0	0	0	0	1	0	0	0	0	0
	Нападники
22	Артем Кравець	40	2642	30	10	5	19	4	23	5	0
7	Джермейн Ленс	37	2828	33	4	0	9	13	22	7	1
91	Лукаш Теодорчик	24	1059	9	15	12	10	0	10	0	0
85	Дьємерсі Мбокані	13	735	8	5	4	3	1	4	3	0
	Пішли з команди по ходу сезона
	Роман Безус	12	429	4	8	9	1	1	2	1	0
	Бенуа Тремулінас	3	208	2	1	1	0	0	0	0	0
	Євген Селін	3	53	0	3	6	0	0	0	0	0
	Андрій Цуріков	1	45	0	1	3	0	0	0	0	0
	Лукман Аруна	1	12	0	1	1	0	0	0	0	0
	Артем Бєсєдін	0	0	0	0	1	0	0	0	0	0
	Огнен Вукоєвіч	0	0	0	0	3	0	0	0	0	0