"Волинь" - "Металург" 0:2. Не забиваєш ти…

Луцьк. Стадіон "Авангард". 5 300 глядачів

Головний арбітр: Ігор Іщенко (Київ)

Асистенти: Андреій Мотика (Тернопіль), Едуард Карапетян (Тернопіль)

"Волинь" - "Металург" 0:2

Голи: Чечер 41, Казарян 80
"Волинь": Романенко, Леандро, Сімінін, Шиков, Шумахер (Бабирь 46), Скоба (Пічкур 46), Шарпар, Гобер Энрике (Герасимюк 64), Масло, Майкон, Гринченко
"Металург": Бандура, Чечер, Лазіч, Казарян, Воловик, Траоре (Славов 90+3), Соарес (Морозюк 79), Димитров (Фернандеш 72), Сержио, Прийма, Голайдо
Попередження: Шарпар 33, Скоба 35, Гобер Энрике 42, Майкон 90 - Казарян 27, Соарес 54

Останнім часом переважно домашня «Волинь» перетворилася, на абсолютно не прогнозовану команду: то в «Дніпра» на виїзді виграє, хоча і не в найкращий час для дніпропетровців, але…, то МетаДону візьме тай програє у рідних стінах. Перед цим матчем багато хто з експертів міркував, ось якою буде результат цієї гри – такі й в команд завдання. Хоча, як на мене, то саме після цієї гри з’явилося більше запитань, ніж відповідей. Чи то «Волинь» така слабка, чи то «Металург» з Донецька такий сильний. Ні на одне, ні на інше питання, боюсь ніхто не відповість, а все у тому, що як одна, так і друга команди не стабільні. Зрозуміло, що матч мав особливий характер, адже зустрічались сусіди по турнірній таблиці і «давні знайомі», а хто забув напам’ятаю, цей тур – уже третина чемпіонату, так що висновки робити, якраз нагода.

Господарі вийшли на цей матч знову в оновленому складі. Перш за все у воротах був не Неділько, а Всеволод Романенко, у захисті: центр - Шико і Масло, права бровка за Сімініним, ліва за Грінченко. Ніби, як без сюрпризів, а от, що стосується середньої лінії, то тут «чорт ногу скрутить»: з права – Шарпар, з ліва - Скоба, Гобер – опорник. Два форварди Майкон і Шумахер, а під ними… – Леандро, який часом тяжів на свій улюблений лівий край.

Що ж до гостей, то тут було усе так: у воротах Бандура, захист з ліва на право: Голайдо, Воловик, Чечер, Маріо Сержіо; опорника грав Прийма, над ним Лазіч, а далі, як кому заманеться (тобто така тренерська установка), ближче до лівого флангу Казарян(у першому таймі, в другому навпаки), а в нападі Дімітров допомагав Соаресу і Траоре, хоча усі представники атаки рухалися швидко і змінювали позиції протягом усього матчу, тому конкретно, хто, де грав, важко встановити, головне, що результативно.

Перші кілька хвилин для господарів були вдалими, адже не минуло й десяти хвилин, як гравці «Волині» подали два кутових, правда, не вдало. Однак незабаром пролунав перший дзвоник для лучан: центральні захисники після довгої передачі не дотягнулися до м’яча і Дімітров майже вийшов на побачення з голкіпером, однак вирішив не зближуватись і пробив – Романенко був напоготові відбивши шкіряного на кутовий. Волиняни майже відразу відповіли ударом кращого голеадора цьогорічної першості Майкона, утім прямо в руки Бандурі. За кілька секунд уже Гобер головою б’є вище. На цьому усі небезпечні атаки з обох сторін на деякий час притихли. Багато єдиноборств, обопільна втрата м’яча, брак при передачах. Але що здивувало, так це те, що гравці «МатаДону» нічим не поступалися у силовій боротьбі кремезним велетням з Луцька. Навпаки, декого навіть на глухо закрили. Гігантський нападник Шумахер вигравав лиш поодинокі верхові м’ячі у Воловика, Прийми та Чечера. Донеччани, фактично, позбавили бразильця з «швидкісним» прізвищем його козирів.

Найбільш активним у першому таймі у складі лучан був Леандро, який не лише намагався асистувати, але й брав гру на себе, одного разу не погано приклався до м’яча, однак той пролетів поруч з каркасом воріт. Однак рахунок судилося відкрити гостям. При чому били вони «Волинь» її ж зброєю. За таких велетнів у складі господарів стандарти біля своїх воріт мали б стати іграшкою, натомість, біля чужих грізною зброєю, але вийшло навпаки. Після подачі кутового Маріє Сержіо на ближній штанзі опинився Чечер, який і підрізав кулястого у ближній кут. Несподіванка, але 0:1. Стадіон замовк. Здавалося зараз господарі помчать чим дуж до воріт суперника, проте трапилося навпаки: Дімітрову не вистачило холоднокровності, аби подвоїти рахунок. Хоча Майкон і відповів з-за меж штрафної, утім мимо. У першій половині гри було ще кілька ударів лучан – усі вони були повз ворота. Натомість наприкінці тайму, хорошу нагоду змарнував металургівець Казарян, після пасу Дімітрова він головою занадто підсік м’яч у ближній кут, але той вдарився у сітку з іншого боку

У другому таймі здавалося б після добрячої «взбучки» від тренера, лучани мали б понестись. Однак їхні дії були доволі прогнозованими; пас на фланг і навіс, який часто не знаходив адресата, а якщо й знаходив, то в оточенні кількох захисників суперника. Хоча минувши з десяток хвилин після початку другої половини непогану нагоду мав Майкон, але пробив вище з кількох метрів. А ще за мить Масло(принаймні так здалося) після навісу зі штрафного б’є головою з відскоком від землі у кут, здається нічого не завадить «смугастому» перетнути лінію, а ні, Бандура в неймовірному стрибку витягує м’яч з нижнього кута переводячи у штангу, а потім і на кутовий. Контратака, яка розвинулася після нього, ледь не призвела до другого голу у ворота господарів, але Масло вчасно постелився у підкаті.

Ще один момент втратили металурги, коли м’яч вибитий їхнім голкіпером несподівано опинився у штрафній лучан, де першим був Казарян, той не роздумуючи пробив у дальній кут, але схибив, хоча у цьому випадку Романенко міг би зіграти на виході, а не лишатись у воротах, якби донеччанин потрапив у ворота важко сказати, чи допоміг би страж луцьких воріт. А зі сплином півгодини другого тайму Соарес втік від захисників і здавалося мав би завдати прицільного удару, проте знову словацький легіонер Масло наздогнавши блокує цей удар залишаючи надію бодай на очко місцевим уболівальникам. І воно таки могло бути. Пічкур, який вийшов на заміну прострілює з флангу, Бандура помиляється пролетівши повз м’яч, той опиняється у Майкона, якому лише треба відправити шкіряного у сітку, однак забарившись, йому це завадили зробити захисники, лише кутовий. Натомість гравці «МетаДону» справно реалізували свою контратаку, коли лучани майже усім складом атакували, провал по лівому фланзі обернувся прострілом в цент, де Казаряну ніхто не заважав розстрілювати Романенка – 0:2.

Волиняни навіть забили гол у відповідь: це Майкон після навісу заштовхав воротаря разом з м’ячем, зрозуміло суддя відповідно і прореагував. Хоча після подачі одного з кутових бразилець міг відзначитись розстрілюючи ударом головою в притул голкіпера, але цього дня Бандура був майже бездоганний. Натомість, гості могли довести рахунок до розгрому, але тут уже прокинувся Романенко, хоча від поразки це не врятувало.

Для кожної з команд цей матч був дуже важливий. Поразка означало те, що в команді не все йде так як заплановано. Якщо донецький «Металург» оговтався після невдалого початку сезону, то схоже «Волинь» знову почала собі вигадувати пригоди. Хто винен у цьому важко сказати, однак задуматись є над чим, адже головний тренер господарів Віталій Кварцяний поїхав відразу після гри не прийшовши на післяматчеву прес-конференцію.

Володимир П’ятенко головний тренер «Металурга Д»

Сегодня было два разных тайма. Первый тайм нам не удалось навязать свою игру. Мы знали, что нас ждет тяжелая игра. «Волынь» играет длинными передачами, знали, что нужно мяч вниз опустить, но нам в первом тайме не удалось. Хорошо, что забили со стандарта. Во втором тайме внесли коррективы, играли в свою игру, сразу появились моменты, появилось пространство, ну и гол. Я думаю, что во втором тайме мы переиграли Луцк по игре.

Підключення Чечера випадковість, чи награне?

Это стандарты, мы тренируемся, это у нас отработано. По этому подключение Чечера – нормально.

Вы готовились к более тяжелой игре?

А вы считаете, что сегодня была не тяжелая игра? Я считаю, что очень тяжелая игра была. Ну, мы просматривали много матчей с «Волыню». Вы имеете в виду, что сыграли хуже, чем с «Шахтерем», или как? Ну, домашний матч? А…вы имеете в виду игру с «Оболонью». Я считаю, что и для нас эта игра была не простая.

Володимир Лазаренко старший тренер «Волині»

Досконально изучили команду «Металург», изучили сильные и слабые стороны команды. Пытались навязать игру в которую мы умеем играть. Пытались во всяком случаее играть в агрессивный футбол. На мой вигляд, в первом тайме мы имели преимущество, но не совсем агрессивно действовали некоторые футболисты.

Играя дома команда, «Волынь» отличалась характером, нацеленостю на ворота. В первом тайме у нас не все получилось, пропустили м’яч, как следствие, возникла паника, хотя нет, я бы не сказал, в перерве пытались настроть футболистов, чтоб во втором тайме переломить ход подинка. Но , к сожелению, люди которые вишли на замену не усилили игру. Моменты которые создавали мы не реализовали – соперник в контратаке нам забил второй гол.

Гравець, який віддає передачу назад у багатьох командах штрафують, чи не пора в нас це зробити, бо дуже було багато таких передач? І… мало били по воротах.

Да, по первому тайму мы настраивались, что, как можна больше наносить ударов из центральной зоны. Мы знали, что «Металлург» глубоко садится к своей площадке, тоесть была такая установка наносить как можна больше ударов. В перерыве была установка сыграть еще болем агрессивней, но не получилось.

Я вам скажу так, если б мы в первом тайме забили, имнно мы мяч – игра была бы совсем другая, игра ишла до забитого мяча, фактически. Команда забила мяч, начала реализовывать пространство, если бы мы забили, так же было бы, к сожелению, мы этого не сделали в первом тайме. Второй тайм – это следствие игры в первом тайме. «Металург» начал падать, пытался сбить ритм. Поэтому претензии мы можем предявить, только сами себе.

Що з Кварцяним?

Он плохо себя чувствует.