"Волынь" - "Арсенал" 1:0. Довгоочікувана перемога

Украина. Луцк. Стадион "Авангард". 5 600 зрителей

Главный арбитр: Александр Дердо (Ильичевск)

Ассистенты: Виктор Кравченко (Львов) ,Анатолий Филевич (Львов)

"Волынь" - "Арсенал" 1:0

Голы: Гобер Энрике 85
"Волынь": Недилько, Леандро, Симинин, Лопес, Шиков, Шумахер, Шарпар, Гобер Энрике, Масло, Павлов (Пичкур 20), Стеванович (Стевич 88)
"Арсенал": Погорелый, Лампи, Флореску (Аржанов 82), Шершун, Мазилу, Максимов, Ковпак (Кобахидзе 62), Миколюнас, Богданов (Грицай 70), Одибе, Полевой
Предупреждения: Шершун 63, Флореску 76, Максимов 80

Для «Волині» цей матч був особливий, адже сім ігор поспіль лучани не знали перемог. А це неабияк впливало на віру «у світле майбутнє» команди. Поєдинок з «Арсеналом» наближав волинян до тої самої «ручки» про яку казав Кварцяний на прес-конференції з «Карпатами», мотивуючи, що львів’янам нікуди відступати. Тому «коуч» «Волині» таки знайшов потрібні слова, чи методи, аби налаштувати своїх підопічних на гру з киянами. Крім того, хтось же мав нарешті завдати канонірам першої гостьової поразки і «розпечатати» ворота після п’яти поспіль «сухих» матчів . Чому б це не могли зробити лучани? Хоча, тих, хто у це вірив була меншість. Утім – це футбол.

У стартових складах обох команд не вистачало кількох гравців основи. У «Волині» не змогли взяти участь у поєдинку Майкон і Скоба, а в канонірів – Шацьких і Гуменюк.

«Арсенал» вийшов таким складом: воротарська позиція за Погорілим, на місці центрбеків грали Шершун і Одібе, на флангах - Польовий і Лампі, Максимов, Флореску – у центрі півзахисту, над ними – Богданов, зліва – Міколюнас, справа – Ковпак. На вістрі атаки один Мазілу.

Стартовий склад господарів виглядав таким чином: у воротах – Неділько, у центрі захисту – Масло і Шиков, на правому фланзі – Сімінін, лівому – Леандро, Гобер і Шарпар грали в центрі півзахисту, ліворуч - Лопес, праворуч – Стевановіч та дует форвардів – Шумахер і Павлов.

Початок матчу виявився динамічним, обидві команди багато рухалися. І уже на перших хвилинах чудову нагоду відкрити рахунок мали гості: Мазілу отримавши м’яч увірвався в штрафний майданчик господарів, і з хорошої позиції пробив, утім майже у Неділька, хоча той не вдало відбив шкіряного майже перед собою, утім на добивання ніхто з канонірів не встиг. Голкіпер лучан з другої спроби зафіксував «смугастого». Наступну атаку уже провели лучани, хоча справа до удару так і не дійшла. Павлов отримавши пас намагався втекти від захисників на побачення з Погорілим, але йому не вистачило швидкості і він упав у карному киян, апелюючи до судді та дарма. Форвард лучан ніяк не міг толком зачепитися за м’яч за ті хвилини, що йому виділив на полі Кварцяний. Обидва нападники лучан явно програвали центрбекам «Арсеналу». Тому не дивно, що уже на двадцятій хвилині Павлова замінив Пічкур, який пішов на свій лівий фланг, а місце другого форварда зайняв Лопес. Відразу, ця заміна плодів не принесла, але згодом активність бразильця пожвавила гру господарів.

Довгий час команди метушилися на полі, що призводило до численного браку в передачах. Не змігши дотягнути шкіряного до одних чи інших воріт, на хвилині так двадцять п’ятій, Богданов наважився на дальній удар по центру, Неділько на нього зреагував якось не впевнено, але загрозу відвів. Волиняни теж огризнулися, після подачі з флангу зі штрафного Лопес б’є головою і Погорілий накриває шкіряного намертво. Через кілька хвилин уже каноніри могли «розмочити» рахунок. Мазілу прорвався правим флангом прострілив вздовж воріт, м’яч пролетів нікого не зачепивши і аж долетів на інший фланг до Богданова, який уже накотив під удар Флореску, той з непоганої позиції у «карному» не влучив у браму, і стадіон полегшено зітхнув. Лучани в свою чергу подали кілька кутових, після яких Гобер і Шумахер пробивали точно в руки Погорілому, як і Шиков зі штрафного метрів з сорока, але голкіпер гостей і тут зіграв надійно.

Відверто кажучи, перший тайм видався доволі нудним, до того ж холодним, адже термометр показував один градус тепла. А зважаючи на такі обставини у багатьох вболівальників взагалі зникло бажання дивитися цей матч. Та все ж таки більшість подумала, «а може другий тайм буде цікавіший?» Утім події на полі на початку другої половини гри розчаровували навіть найбільших оптимістів, бо ударів ще стало менше. Перші ж небезпечні моменти створили лучани. Спочатку Лопес змістившись з правого флангу до центру б’є з кута штрафної у нижній кут, але і цього разу голкіпер гостей на місці. Згодом хорошу нагоду мав Шумахер, але пробив головою трішки повз ворота. Однак найкращий шанс забити гол київській команді він мав у середині тайму, коли після подачі з флангу гренадер виграв боротьбу на другому поверсі здавалося вколотить м’яч у сітку, але цього дня Погорілий був бездоганний, довівши, що він один з кращих голкіперів нинішнього чемпіонату.

Відчувши кураж гравці «Волині» закрили канонірів на їх половині поля, регулярно виконуючи стандарти. Хорошу нагоду зіпсував Стевановіч, після удару якого шкіряний пролетів над «дев’яткою». Згодом уже Шиков опинившись у штрафній розстрілює ворота, але на заваді опинився захисник, лише кутовий. Здавалося, що цей матч так і закінчиться з нулями на табло. «Арсенал» відбивався, а лучани ніяк не могли змусити Погорілого капітулювати. Але настала довгоочікувана для волинських вболівальників 85 хвилина. Арбітр призначає штрафний метрів, так за тридцять від воріт, біля м’яча знову Шиков. Він потужно пробиває, потрапляє в стінку, шкіряний відлітає до Пічкура, той зміщується на фланг, подає, і Гобер головою відправляє «смугастого» у сітку. Такої радості на стадіоні «Авангард» уже не було давно. Невже безвиграшну серію перервано? Як з’ясувалося, таки так! Каноніри в останні хвилини поєдинку попри навалу нічого зробити уже не змогли. До того ж рахунок міг ще подвоїти Лопес, пробивши підступно з гострого кута, але Погорілий в останній момент зреагував.

Що ж у цьому матчі для волинян закінчилась «чорна серія» з семи ігор без перемог, а для канонірів безпрограшна у цьому чемпіонаті на виїзді, а також «суха серія» у виїзних матчах. До речі, це лише другий поєдинок за чотирнадцять турів, коли лучани залишають свої ворота недоторканими (перший раз було з Чорноморцем – 0:0). Вболівальники, гравці та тренери «Волині» після цієї перемоги полегшено зітхнули, поки що «до ручки» команда ще не дійшла.

Прес-конференція:

Леонід Кучук, головний тренер «Арсеналу»:

- Скажем так, что игра состоялась из двух таймов совсем разных. И в первом тайме, скажем так, мы не пускали на свою половину поля. Во втором, все те лучшее стороны соперника, мы предоставили им. Мы плохо прессинговали при начале их атаки. Второе: мы проиграли подбор. И третье: мы проиграли одбор. Мы просили, что с такой командой, как «Волынь», нельзя так играть. И нужно отжимать игру от своей штрафной. Естественно, соперник воспользовался стандартным положением, вернее после стандарта, где мы проиграли подбор, и нам забили гол. И могли нам еще забить. Все опасные моменты возникали после стандартных положений.

- Таке враження, що ви приїхали за нічиєю. Чи ні?

- Какой смысл за ничьей? Будешь приезжать за ничьей – будешь получать. Приехали, и все равно, где играть, на каком стадионе. Первое – это организация командных действий, как в атаке, так и обороне. Мы стали проседать и стали предоставлять сопернику, играть в ту игру, которую он навязал: силовую, верхом, мы перестали выигрывать подборы, отборы. И все. «Приехали за ничьей» - это вам показалось.

- Ви вважаєте перемогу «Волині» заслуженою?

- Я же сказал, что «Волынь» отжала нас, и почему-то мы начали проседать, а это не допустимо с «Волыню», которая играет в силовой футбол, много длинных передач, единоборств, а этого нельзя допускать. И нельзя проигрывать центр поля – а мы проиграли.

- Чим викликана заміна Флореску? Він добре грав.

- Я его заменил, чтобы он не получил красную карточку, он слишком эмоционально играл, размахивал руками. Я решил, чтоб поберечь футболиста, его нервы, нужно было его поменять и поменять что-то в игре. Я считаю, что эта эмоциональность мешала ему сегодня в игре.

- Кого б з гравців ви виділили зі своєї команди?

- Проиграла вся команда. Проигрывают все. Кого я должен выделять?

- А з чим пов’язана відсутність Максима Щацьких, який продуктивно зіграв у Львові?

- Он болен. У него температура. Заболели дети. И прямо пред отъездом у него поднялась температура. Так же, как и у Володи Гуменюка, он получил серьезный ушиб. И надо было принимать решение прямо на ходу.

Віталій Кварцяний, головний тренер «Волині»:

- Гра, як ми і сподівалися, була дуже напружена, не просто було налаштувати футболістів на більш відповідальну, надійну гру в обороні, тому що ми завжди грали більш конструктивно, більше хотіли атакувати, але зараз кваліфікація гравців не дозволяє цього зробити. На початку гри діяли дуже боязко, мало було гравців, які могли брати гру на себе, на швидкості робити техніко-тактичні дії. Але вцілому відповідальність за матч лежала на футболістах на полі. Ми дуже багато працювали тиждень методично, на макетах, на тренуваннях, буквально, водили футболістів за руки, підказували, де, хто, куди може відійти, як вони мають підбирати м’ячі. І сьогодні до обіду збиралися, і було видно, що команда щиро, відповідально хотіла це сприйняти, і реалізувати на полі. Не було, звичайно, тої якості від деяких футболістів, я чекав більшого, але дуже зібрана, можна сказати, інтенсивна гра в обороні. Ми, бувало, теж не встигали трішки, але ми перекрили усе , щоб не дати команді створити гольовий момент, чи ряд гольових моментів. Була напруга, бо рахунок був слизький – 0:0. Він до кінця тримав у напрузі глядачів, нас тренерів і футболістів. Але дивлячись у майбутнє, я побачив, що у команди є тактичний резерв, тут треба доопрацьовувати, але він спрацював. Ми повинні були забивати ще два, три м’чі, але добре зіграв воротар. І дуже бездарно, можна сказати, поставився Женя Пічкур до гольових моментів, де він бездарно губив м’ячі. І така передача, коли забив Гобер, таких ще мало бути дві, три передачі. Загалом те, що ми планували майже вийшло, але хотілося б більш якісної роботи з м’ячем і більш масштабних моментів в атаці. Шумахер ще шукає свою гру. Вцілому ми задоволені.

- Скоба травмований?

- Так, у нього меніск. Цього року він уже грати не буде. Позавчора йому зробили операцію. Я дзвонив до нього в Київ, каже, що все нормально, лежить. Ну, Смірнов, Скоба, Карковський. Одні лікуються – другі випадають.

- Розкажіть цю історію з Апіа. Головна причина – це те, що фізична форма не задовольняє?

- Ми б напевно не брали цих гравців, яких ми взяли. Я чекав від них більшого і зараз вони не зовсім функціонально готові. Але у нас не було виходу, бо не було навіть ким грати з «Динамо». Зараз з ними треба працювати, відновлювати і виходити на інший рівень. Якщо вони не зміняться Стевановіч, Діно Дрпіч. До кінця з ними розібратися, щоб не думали, що ми гучні трансфери робили, ми акуратно підходимо до кожної копійки. Ми агентам сказали : - Хочете, ми їх візьмемо. Зарплата, решту, що зароблять, тарілка супу, якесь ліжечко ще є, а покажуть себе до нового року продовжуємо контракт, ведемо серйозну мову. І так само з Апіа. Він був на двох тренуваннях, я побачив, що, як кажуть, «кваліфікацію і майстерність не проп’єш». У нього це є. Він від Тимощука на рік молодший, Толі – 32. Бачили, як позавчора Тимощук дуже здорово грав. І в підкатах, і у відборі, я тут цього не побачив. На другий день я агенту сказав, щоб він у відборі грав, а то я з м‘яча теж десь прийму, зупиню, щось, комусь віддам, а треба швидко відбирати, швидко підкати. В українському футболі дуже багато боротьби, потім хто кого переборе, відступати не можна, а відступив – програв. А він потім каже, що « мені тут сподобалося, я підготуюся, може потім приїду.» Добре. Поки що я навіть не хотів говорити про умови. У нас є такі гравці: Рома Карасюк з дубля, Приндета, який гірше не зіграє, він буде боротися. Ось такі нюанси. Футболіст він звичайно хороший, але сьогодні нам потрібно боротися. Відновити спортивну агресію, психологічну напругу, бо втратили все.