"Волынь" - "Ворскла" 0:0. Сейви Долганського приносять полтавчанам очко

Украина. Луцк. Стадион "Авангард". 4 250 зрителей

Главный арбитр: Юрий Грисьо (Львов)
Ассистенты: Олег Плужник (Харьков), Ярослав Трехлеб (Днепропетровск)

"Волынь" - "Ворскла" 0:0

"Волынь": Шелихов, Леандро, Симинин, Шиков, Герасимюк (Лопес 63), Шарпар, Савич (Павлов 78), Майкон, Изворану, Насонов, Приндета
"Ворскла": Долганский, Красноперов, Безус, Маркоски, Чичиков (Будник 71), Янузи, Селин, Чеснаков, Оберемко, Курилов, Ребенок
Предупреждения: Шарпар 54, Шиков 86 - Янузи 51, Безус 65

До цього матчу команди підійшли з різним настроєм і з різними завданнями. «Ворскла» у попередньому турі поступилася донецькому «Шахтарю», а перед ним ще й «Чорноморцю». До того ж в останніх матчах не надто вдало грала на виїзді. Багато, хто сватав полтавчан у Лігу Європи, але після цієї гри стало зрозуміло, що таке завдання уже виконати майже не під силу. «Волинь» після перемоги над «Металургом», вселяла оптимізм на позитивний результат. Тим більше, що кожне очко наприкінці сезону на вагу золота. «Зона вильоту» хоч не зовсім поряд, але й не так і далеко. Тому матч обіцяв бути цікавим. Утім видовища на полі не було. Обидві команди діяли обережно, ніби боялися помилитися. Лише наприкінці матчу волиняни створили кілька небезпечних моментів, але цього для перемоги виявилося замало. До того ж, дива реакції продемонстрував Долганський. То був його день.

У старті лучан не було Масло і Пилипчука. Обоє гравці основи. Словак опинився в запасі поступившись місцем в основі молодому Приндеті, який обидва матчі з донецькими командами провів на пристойному рівні. А Пилипчук зазнав ушкодження, тому до заявки не потрапив. Тож стартовий склад виглядав так: у воратах – Шеліхов; у центрі захисту – Шиков і Приндета, праворуч – Сімінін, ліворуч – Леандро; у півзахисті на правому фланзі – Насонов, на лівому – Герасимюк( доволі незвичне рішення), у центрі - Шарпар і Ізворану; Майкон грав на вістрі атаки, а під ним розташувався Савіч.

Гості вийшли у такому складі: Долганський на останньому рубежі; Курілов і Чеснаков цементували центр оборони, справа – Краснопьоров, зліва – Селін; у центрі півзахисту – Маркорскі і Оберемко, на правій бровці – Чічіков, на лівій – Ребенок; Безус - атакувальний півзахисник; Янузі грав чистого форварда.

Перший напівмомент виник на половині поля господарів. Безус пройшов ніби коридором повз кількох гравців «Волині» віддав на хід Янузі, той увірвався в штрафний майданчик і вже хотів бити, або ж прострілювати, але в останній мить Шиков у підкаті зіграв блискуче. Перший удар по воротам також був за гостями. Це Оберемко наважився на дальній удар, але мимо. Волиняни вирішили не відставати за кількістю ударів і уже Ізворану зарядив «шкіряного» з метрів тридцяти вище воріт. Оце й усе на початку гри. Команди неквапливо розігрували м’яч, глибоко сідаючи і особливо не пресингуючи суперника на його половині поля.

Полтавчани здебільшого намагалися грати на Безуса і Янузі. Роман виглядав якимось втомленим і важким, а албанець самотужки не міг створити нічого гострого. Маркоскі ніби намагався віддати точний пас і загострити ситуацію, але й в нього нічого не виходило. У лучан найбільш активними були Ізворану, який бився майже за кожен м’яч і всюдисущий Герасимюк. Але в румуна не виходив удар, а в українця точний пас. Хоча саме ці двоє організували хороший момент. Віч-на-віч з голкіпером вийшов саме Герасимюк, однак суддя зафіксував офсайд. А так це був би найнебезпечніший момент в таймі. Обидві команди діяли гірше нікуди.

В середині тайму господарі заробили кутовий. Здавалося, ось він стандарт! Шанс для височенних футболістів «Волині». Але, Ізворану б’є вище воріт. Хорошу нагоду втратив Майкон, коли вирвався на оперативний простір і був майже перед воротами. Ззаду на нього нависли двоє захисників. У бразильця було два варіанти продовження атаки: віддати у центр на набігаючого Герасимюка, або ж пробити. Нападник лучан був за другий варіант. Голкіпера він перекинув, але ворота теж. Були ще удари Герасимюка і Маркоскі. У першому випадку дуже неточно, в іншому - занадто легко. Більше в першому таймі нічого цікаво не було. Виникло таке враження ніби команди готові на «мирову», і суддя міг спокійно закінчувати поєдинок уже після перших 45 хвилин.

Другий тайм жвавіше розпочали гравці «Ворскли». Захисники лучан ледь не догралися. Безус видряпав м’яч у Приндети, вийшов з гострого кута майже один-на-один з Шеліховим, але йому завадили, полтавчанин заробив лише кутовий. Через кілька хвилин Роман вирішив перевірити голкіпера лучан на пильність. Удар був ніби не складний, але з першого разу страж воріт сферу не спіймав. Проте на добиванні і близько нікого не було. У другій сорокап’ятихвилинці значно побільшало фолів і почали з’являтися жовті картки. Але конструктива помітно не вистачало обом командам. Багато браку і мало руху вперед.

А десь на хвилині 12-й виник найбільш небезпечний момент в матчі. Майкон відгукнувся на пас з лівого флангу знаходячись у центрі штрафного. Пробив головою у правий від голкіпера кут, але Долганський продемонстрував дива реакції і здійснив неймовірний сейв! Бразилець аж за голову схопився, як і вболівальники лучан, більшість з яких уже бачила м’яч у сітці. Ось так повернення капітана «Ворскли»! Після цього гра пожвавішала. Гості також стали більше бити по воротам і в певний момент захопили ініціативу. Утім чогось небезпечного поблизу воріт Шеліхова їм створити не вдавалося.

Натомість, лучани були близькі, аби таки відкрити рахунок. М’яч з флангу прострілює Леандро. Той опиняється у Савіча, але, хоч і македонець був у центрі штрафного, для удару позиція не зручна. Душан скидає «шкіряного» під удар Сімініну і капітан лучан гарматним пострілом з-за меж штрафної змушує Долганського зробити ще один неймовірний сейв! Кутовий лучани подали не надто вдало, але Савіч ефектно, через себе віддав пас у центр карного де ще знаходився Шиков. Утім удар балканця впритул цілі не досяг. Голкіпер гостей з захисниками ліквідували загрозу. О це так хвилини пережила «Ворскла»! Був ще непоганий момент у Майкона. Савіч продерся по центру, відтягнув захисників і віддав бразильцю. Але пас був не дуже вдалий, тому кращий нападник чемпіонату (до матчу «Шахтар»-«Динамо» прим. авт.) хоч і вийшов віч-на-віч з Долганським, але переграти капітана «Ворскли» не зумів.

Анатолій Дем’яненко гадав, що випустивши Лопеса і Павлова загострить ситуацію біля воріт суперника. Але він помилився. Обоє не ввійшли у гру. У полтавчан можна відзначити ще удар головою Янузі після пасу Безуса. Фінальний штурм, якщо можна так його назвати, був на половині гостей. Кутовий на останніх секундах матчу теж закінчився не вдало, як і всі спроби вразити ворота цього дня.

Результат матчу – закономірний. Адже гра була доволі рівна. Лише в другому таймі волиняни більше володіли ініціативою, а відтак мали кілька нагод. Утім для перемоги цього виявилося замало. Виникло таке враження, що «Ворскла» усі завдання на цей сезон виконала. «Волині» ж треба набирати ще кілька пунктів, щоб зберегти прописку у Прем’єр-лізі. Шанси на поповнення очкового багажу є. Однак усі наступні суперники непрості, адже «Зоря» і «Карпати» борються за «виживання», «Арсенал» - за «Лігу Європи, а «Динамо» - за чемпіонство. Так що легко навряд чи буде.

Микола Павлов головний тренер «Ворскли»:

У нас сегодня была задача сыграть «на ноль». Мы эту задачу выполнили. Я рад возвращению нашего капитана Долганского. Он нам сегодня помог. Нам всегда трудно даются игры здесь независимо, когда Кварцяный работал, или теперь Демьяненко. С характером ваша команда. Поэтому мы рады, что сегодня сыграли в ничью.

- Яка ваша мета на кінець цього сезону?

Сегодня я посчитал, 32 очка две последние команды не наберут. У них по 17, и если они и наберут по 15, то учитываю разницу, мы в Премьер-лиге остались. Все почему-то хотят нас отправить в Лигу Европы. Это очень дорогое удовольствие. Я не имею в виду материально. Это нервы, через два на третий игра. Кто там играл, тот знает. И я думаю, что прошлогодний опыт – это большая заслуга игроков. Думаю, что стабильно туда попадать нам еще рановато.

- А «Волинь» змінилася за стилем гри, коли був Кварцяний і тепер за Дем’яненка?

Я бы не сказал. Мне кажется, что как они были с характером, так и остались. Характер то никто не отнял. А после того, как вы обыграли на выезде «Металлург» Донецк со счетом 3:0, то мы ехали сюда с очень большой опаской. И вы обыграли не случайно, а по игре. Поэтому мы очень боялись и переживали за результат игры здесь.

- В першому таймі ви грали у закритий футбол. Це випадковість чи тактичний хід?

Я бы не сказал, что мы в закрытый футбол играли. Команда играет так, как ей позволяет соперник. С вашей стороны тоже не было активности. И только в последних минут 15 ваша команда пошла вперед и создала несколько моментов. Поэтому игра была на переменных курсах. В первом тайме и у тех, и у других ворот явных голевых моментов не было.

Анатолій Дем’яненко головний тренер «Волині»:

Первый тайм мы очень плохо играли. В перерыве пришлось немного объяснить, что так в футбол не играют. Второй тайм более-менее играли, в принципе, могли выиграть. Были моменты, но не забили – вратарь хорошо сыграл. Ну, в принципе, очко это тоже очко. Тем более в нашей ситуации. За первый тайм я очень недоволен.

- Чому не грав Пилипчук?

У него микротравма, поэтому нет смысла усугублять травму. Он мог выйти, но мог выйти и усугубить травму и потом выпасть на месяц, а может и больше. Решили поберечь.

- Микола Павлов сказав, що вони планували зіграти «на нуль». Ви теж так само планували?

Нет. В перерыве пришлось мне крикнуть на них. И мы договорились, что у нас каждая игра решающая, и мы играем каждую игру на максимальный результат. Бывает получается, а бывает нет. Будем разбираться.

- Чи не здається, що заміни дещо запізнілі?

Вы знаете, не каждый игрок войдет в такую игру. Это только так кажется, что просто. Поэтому…

- На «Карпати» серйозно налаштовані?

А как же! У меня принцип в жизни: «Каждая игра – максимальный результат.» Бывает получается, а бывает и нет. Это же футбол. Сегодня могли выиграть? Могли, но не забили. Второй тайм неплохо играли. Нельзя сказать, что хорошо, но неплохо. Что сделаешь.

- Вас устраивает игра защиты в этом составе?

Приндета с 93-года. Конечно, будут ошибаться, но что делать, надо доверять. Тем более – наш. Понимаете в чем дело.

- З нього може вирости хороший футболіст. Але чи не ризикуєте ви кидаючи його на такі матчі в такому віці?

Ему девятнадцать лет. В этом возрасте я играл уже в «Динамо». При Союзе. Вы представляете. Почему нет. Шевченко в сколько играл? В восемнадцать. Шовковский - в девятнадцать. Надо доверять и он будет расти. С «Шахтером» он же хорошо сыграл. И с «Металлургом». Тем более он наш. Чего мы будем покупать игроков, когда у нас есть. Надо доверять ему и он будет расти. Конечно, если дискотеки не поломают голову. Вы понимаете, о чем я говорю.

- Що вирішили з Майконом? Шукаєте другого такого Майкона?

Все зависит от него. Он такой парень непростой, мягко говоря. Он хочет домой в Бразилию. Посмотрим. Будем убеждать, разговаривать. В принципе он футболист хороший. Что мне нравится, я с ним переговорил и он стал лучше играть. Потому что на сборах он играл очень плохо. Дурака валял, если между нами говоря. Сейчас он начинает быть похожим на Майкона, которого мы знаем. Все думает подписывать ему контракт или нет. Наверное, ему агент мозги компасирует. Знаете, какая главная задача у агентов? Себе в карман побольше положить.

- Ви казали, що Приндета «наш». То ви себе уже вважаєте себе волинянином?

А почему бы и нет. Дети и жена летом переедут в Луцк. Потому что сейчас дети в школу в Киеве ходят. Они приезжают, уезжают.

- Тобто ви тут всерйоз і надовго?

Да. Волынская область заслуживает, что б ее болельщики увидели европейский футбол. Приезжали команды с Европы. Я ребятам объясняю, что я был и на чемпионатах мира и Европы и в Лиге Чемпионов. И я им рассказываю, как это здорово играть против высококлассных команд. Ты себя проверяешь. Это здорово.

- Прогноз на кубок (матч з «Арсеналом)?

Мы так просто не сдадимся. Это точно. Я вам обещаю.