Україна - Австрія. Післяматчева прес-конференція

Марсель Коллер, головний тренер збірної Австрії

- Ми побачили хорошу нашої команди на початку матчу, але потім трохи зупинилися. Сильні сторони були очевидними, але гравцям не вдалося використати ті нагоди, які в них були. Відповідно, вони не виконали те, що було заплановано. Тому нам потрібно покращувати якість атак та оборони, а також використовувати досвід, зокрема і той, який ми отримали сьогодні.

- Гра вас здивувала у позитивному плані?

- Насправді так, але перед нами довгий шлях, є над чим працювати. У команди є перспектива і можливості для розвитку. (Прес-секретар Австрії вирішив втрутитися у розмову і повідомив журналістам, що з суддівської кімнати надійшла інформація про те, що гол у ворота України забив Янко. Спершу наша преса не зовсім зрозуміла до чого це було сказано, хтось перепитався чи австрійцям часом не зарахували ще якийсь гол – Авт.).

- Ви очікували, що україні вирвуть перемогу, граючи в меншості?

- Не має значення більшість чи меншість. Ми маємо граємо до фінального свистка. На жаль, не змогли ми владнати деякі питання і досягнути результату.

- Австрія мала більше моментів. Чи ви погоджуєтеся з тим, що ваша команда була сильнішою, ніж суперник?

- Це важко оцінити. Ми мали хороші моменти, гольові. Але важко про щось говорити саме зараз. Я розчарований, що ми не виграли. Але у нас на підготовку був лише один тиждень. Роботи ще є багато.

- У вас в заявці було дуже багато гравців. Чому ви не проводили замін? Вам не було цікаво подивитися на інших виконавців?

- На жаль, я тільки приступив до роботи. Команду ще не повністю знаю. Вирішив, що краще подивитися на тих, хто вийшов у старті. В майбутньому будуть зміни. А зараз я не хотів у щось втручатися бо не знав реакції гравців, які вийдуть на заміну, не знав, як вони спрацюються.

- Вам сподобалася атмосфера у Львові?

- Мені сподобалося. Вона була суперова і дуже гучна. Фанати багато зробили для перемоги своєї команди.

- З яким австрійськими чи швейцарськими стадіонами ви можете порівняти атмосферу у Львові?

- Якщо говорити про Австрію – то це Зальцбург. А в Швейцарії – Базель. Але і там і там фанати не є такими гучними.

Олег Блохін, головний тренер збірної України

- Як я і говорив на передматчевій прес-конференції, гра мала бути дуже важкою. Перевага Австрії була у тому, що вона не грала 11-го листопада, тому виглядала свіжішою, ми ж витратили багато сил, зокрема і емоційних в матчі проти Німеччини. Треба віддати належне збірній Австрії. Їхній головний тренер дебютував на своїй посаді і ризикнув: поставив атакувальний склад. У першому таймі в нас була дуже велика проблема на правому фланзі. З різних причин. Нападник австрійців Янко – високий, він вдало скидав м’ячі під удар партнерам. З цієї зони по нашим воротам було завдано п’ять ударів – це занадто велика розкіш (тут Олег Блохін вирішив поправити дівчину-перекладача, яка, очевидно, помилилася з футбольними термінами. Коуч збірної, як видно, німецьку мову не забув – Авт.). У другому таймі ми зробили перестановки і гра дещо вирівнялася. Якби ми забили другий м’яч, то було б набагато легше, але у збірної Австрії з’явився шанс і рахунок зрівнявся. У певній мірі я розумію гравців, коли їх б’ють ззаду по ногах чи плюються у них, але у будь-якому випадку Кучера це не виправдовує. Залишатися на чемпіонаті Європи вдесятьох – це, знову ж таки, недозволена розкіш. Останні п’ять хвилин для мене були наче повість «Як гартувалася сталь». (Почувши це, дівчина-перекладач схопилася за голову. Журналісти почали реготати, Артем Франков запропонував: «Скажіть їм одне слово: «Островський», він і так більше нічого не написав, а вони потім пошукають і зрозуміють. Олег Блохін запропонував інший варіант: «Доменна піч» - Авт.). Так от, в останні десять хвилин, команда хоч і залишилася вдесятьох, проявила такий дух… Я вдячний гравцям, що ми вирвали перемогу. А якби ще й забили третій у контратаці, взагалі було б чудово. Про моменти біля наших воріт я не говоритиму. Подякував команді за гарну гру, самовіддачу, за те, що є колектив, який бореться до останнього. Подякував за вдале закінчення циклу, який був хоч і коротким, але дуже важким.

- На матч проти Німеччини ви поставили одного опорника, на Австрію – два. Вважаєте Австрію більш небезпечним суперником?

- Я вже говорив, що команда втомилася. Вчора ввечері ми довго вирішували це питання. Вибирали між трьома – Назаренко, Гармаш і Ротань. Гармаш більше націлений на оборону, а Ротань – на атаку. Намагалися якось збалансувати, але не вийшло. Я вчора дивився програми – всі кажуть, що ми маємо грати першим номером. Я не розумію – як це? Ми підбираємо тактику, аналізуючи суперника і зважаючи на стан нашої команди. Думаю, що багатьох гравців сьогодні ви не впізнали, зважаючи на матч проти Німеччини. Але тим команда і відрізняється: вона бореться – як би їй важко не було.

- Це вже сьомий матч збірної у Львові. В кожному з них вона здобувала перемогу. Натомість, під час Євро, збірна тут не гратиме…

- Я забув одну річ сказати, прошу мене вибачити, трохи бордель в голові. Я хотів би подякувати уболівальникам за шалену підтримку, яка тут є, була і буде. Справді, ми тут грати не будемо, але підтримка була колосальна. Особливо наприкінці матчу, коли вилучили Кучера. Стадіон погнав команду вперед.

- Фанати почали гімн співати…

- Може і гімн вплинув.

- Перед матчем ви планували випускати Шевченка? Уболівальники його добре прийняли…

- Треба було його взагалі випустити в «Армані» (сміх у залі – Авт.), тоді ще б краще прийняли. Андрій відчував дискомфорт. Ми не планували його випускати, але так гра складалася, що все ж вирішили підсилитися. Іноді заміна виходить – як от з Назаренком, іноді ні. Ми перебудували гру: Девіч побіг на лівий край, Шевченко сів, Гармаш грав ледь не на місці форварда. Ось така була катавасія. І все-одно, команда – молодець.

- Як ви поясните те, що лівий край оборони грає дуже глибоко, глибше, аніж правий. Чи це пов’язано з активністю Коноплянки?

- Що значить «глибоко»? Не розумію запитання.

- Маю на увазі, що Селін рідше з м’ячем зустрічається і рідше в атаку підключається.

- У захисників, насамперед, йде акцент на оборону, а атаки – це вже по ситуації. Так можна грати з «Іллічівцем» чи з «Оболонню», але чи можна так з німцями грати? Захисник повинен спочатку створити порядок на своєму фланзі, що у нас було ліворуч, але не було праворуч. У першому таймі. А від кого це залежить – від Коноплянки, Федецького, Ярмоленко – це вже інше питання. Це командна тактика. У фізичному плані команда вичавлена, гравці втомлені. А найбільше втомленим є тренер. (Олександр Гливинський попередив, що в журналістів залишилося ще одне запитання – Авт.)

- Якщо вже останнє запитання, то було б логічно, якби ви підбили підсумки цього року…

- Ой, ні… У нас же стільки фахівців… Вони підведуть підсумки. Якщо я це зроблю, то що ж тоді для них залишиться? Нехай зі сторони оцінять…

- А ви з середини оцініть… От вже стільки гравців перебрали.

- Та вже не перебираємо. Я всього три місяці працюю (трохи згодом, виявилося, що майже півроку – Авт.). Це дуже короткий термін, тим більше для збірної. Але я вважаю, що сезон закінчили вдало. Все інше залишаю фахівцям. Якби я раніше прийшов, мені простіше було б просіяти гравців. Але доводиться працювати в тих умовах, які вже є.

- Калитвінцев вже цілий рік працює у збірній…

- Вигнати його?

- Наскільки він допоміг вам у роботі?

- Я не маю звички обговорювати своїх помічників. Кожен займається своєю справою. Він мене влаштовує. Виконує роботу, яку я йому доручаю. Раз виконує, значить мене влаштовує. Але що б не відбувалося, за все відповідає головний тренер. Лаяти чи хвалити ви все-одно ж мене будете…