Олег Протасов: Якби Луческу погодився, то це було б дуже добре

Український наставник мінського «Динамо» радить задуматися над питанням «ціна — якість»

— Олеже Валерійовичу, в нас на носі — великі зміни. У вболівальницьких колах перехід Блохіна в «Динамо» часто називають зрадою нацзбірної. Та не це головне — найважливіше, що дуже складно знайти йому альтернативу…

— Погоджуся з вами. Завдання непросте, водночас, не бачу ніяких перешкод, аби запросити іноземця. Зрештою, як бачите, така практика досить поширена в Європі.

— Вам не здається, що час говорити про кризу у вітчизняному тренерському цеху, оскільки Блохін пішов, Маркевич відмовився, а за їхніми плечима — пустеля…

— Якщо так ставите питання, то, мабуть, й справді є така проблема. І над нею час замислитися всій футбольній громадськості.

— Хто, на ваш погляд, з українських тренерів заслужив очолити збірну?

— О, ну це питання не до мене. Розумієте, я просто не хочу, щоби ви написали, мовляв, Протасов сватає в національну команду того чи іншого фахівця. Я ж не у федерації футболу працюю!

— Може, Протасов?

— А, та що ви говорите? «Якби», «якби»! «Чи заслужив»? Я не люблю такі запитання.

— Мій колега в «УФ» спілкувався з відомим донеччанином Олександ­ром Сопком, який зауважив, що було би логічно, щоби в збірних різних вікових категорій нарешті відійшли від практики запрошувати на роботу лише колишніх динамівців…

— Ви знаєте, ці віяння, мовляв, ми — донеччани, а ви — кияни, до добра не приводять. Головне, щоби людина була професіоналом, тому відверто здивований вашими словами. Міжусобиці — не для нас, тим паче, коли на кону реноме національної збірної. Повторюся: не можемо знайти фахівця в Україні, то чому би не пошукати за кордоном?

— Олеже Валерійовичу, а який саме нам потрібен іноземець: як Луческу чи Костов, які пропрацювали в Україні, чи нова фігура?

— Звісно, якби Мірча Луческу погодився, то це було би дуже добре. Він, по-перше, знає вітчизняний футбол, як ніхто інший, по-друге, справжній професіонал. Ви лише не подумайте, що я зациклений на українському фахівцеві — ні, нічого страшного в запрошенні іноземця не бачу.

— А он Росія вже поплатилася за це, після того, як Адвокаат провалився на Євро й утік… І знову запросила іноземця Капелло!..

— Хіба це для нас орієнтир? Ну, не хочуть росіяни бачити на чолі збірної місцевого фахівця! Крапка.

— Але погодитеся, що в цьому випадку треба ставити питання «ціна — якість»?

— Безперечно. У нас, звісно, менше грошей, аніж у тих же росіян. Думаю, для запрошення іноземця навіть треба залучати спонсора. На мій погляд, слід вивчити ринок, хто справді може приїхати до нас працювати, а не заробляти. А на ризик треба йти в будь-якому разі.

— Добре, пане Олеже, яким узагалі повинен бути тренер національної збірної? Мотиватор чи тактик, суперавторитет чи трудівник, молодий чи старіший?

— Цікаве запитання… Мотиватор? Однозначно. Власне, як і тактик. Сумніваюся щодо трудівника, бо в національній команді практично й часу немає трудитися — збір, гра, роз’їхалися…

— Молодий чи старіший?

— Радше — молодий, бо й команда в нас — юна, й нові віяння в розвитку футболу…