Відбір до ЧС-2014. Україна - Чорногорія 0:1. Збірна з заокругленим наконечником

Київ. НСК "Олімпійський"

ЧС-2014. Євровідбір. Група Н

Україна - Чорногорія 0:1 ВІДЕО ФОТО

Гол: Дам'яновіч 45

На 80-й хвилині Йоветіч не реалізував пенальті (воротар)

Україна: П'ятов, Бутко (Ярмоленко 62), Кучер, Михалик, Селін, Ротань, Тимощук, Коноплянка, Гусєв, Девіч (Зозуля 52), Селезньов (Назаренко 82)

Чорногорія: Божович, Савіч, Джудовіч, Дрінчіч, Зверотіч (Новаковіч 88), Пековіч, Дам'яновіч (Вукчевіч 72), Йоветіч (Вучініч 86), Волков, Йовановіч, Баша

Попередження: Кучер 45+4, Гусєв 74, Селін 79 - Пековіч 16, Зверотіч 44, Дрінчіч 45+2, Савіч 77, Вучініч 88

Головний арбитр: Михаїл Кукулакіс (Греція)

«Підтримку вболівальників треба заслужити», - сказав за добу до звітного матчу оборонець збірної України Тарас Михалик у відповідь на інформацію про те, що квитків на поєдинок українців з чорногорцями розкуплено менше половини. Тарас, мабуть, сам не очікував, що НСК «Олімпійський» врешті буде заповнений не менш, ніж на 70 відсотків. Іншими словами, вболівальники швидко вибачили улюбленцям ганебну нічию в Кишиневі й переувімкнулися на матч з одним з головних суперників в боротьбі за перші два місця відбірної групи до мундіалю-2014. Врятували ситуацію фанати з різних українських міст, котрі у вівторок буквально заполонили Київ. На Майдані Незалежності прихильники футболу складали переважну більшість. Звісно, під впливом хмільних напоїв вони не сумнівалися в перемозі України.

Фото - Олександр Приходько

Чи відповіла команда взаємністю? Очевидно, що так. Футболісти старалися й можна було не сумніватися, що Андрій Баль знову, як і після матчу з Молдовою, скаже, що по самовіддачі футболістів претензій до команди у нього нема. Та й справді, які можуть бути претензії, коли біганини було багато. Біганини старанної, наполегливої. Не було іншого. Агресії. Не було розуміння, як вилізти з колапсу, в який українці увійшли крізь тенета щільної оборони суперника. Що показово, при Блохіні такі мури часто падали під натиском вольового напору. Зараз же навіть за умови масованого натиску простежувалася радше академічність, ніж віра в правильність обраного шляху.

Звісно, Баль в порівнянні з попереднім поєдинком вніс зміни до складу. В саму тактичну розстановку. Наша команда діяла за класичною схемою 4 – 4 – 2. Місця в центрі оборони прогнозовано дісталися Михалику і Кучеру, який змінив дискваліфікованого Хачеріді. На флангах знову діяли Бутко (справа) і Селін (зліва). Шевчук вкотре залишився в запасі, а Гусєва в оборону тренерський штаб переводити не став. Як виявилося, неспроста. Баль і Заваров не пробачили Ярмоленкові непереконливої й трохи самозакоханої гри в Кишиневі й залишили Андрія в резерві. Тим самим, Гусєв вийшов на традиційному місці правого півоборонця, а зліва Коноплянка, котрий відновився після травми. Тимощук на цей раз був єдиним «хвилерізом», а Ротань діяв на атаку. Дует нападників склали Девіч і Селезньов. Вибір на користь останнього був не тільки несподіваним, але й відверто дивним. І події на полі це продемонстрували.

Фото - Олександр Приходько

Наставник чорногорців Бранко Брновіч теж обрав схему 4 – 4 – 2. В обороні він випустив центрбеків Міодраґа Джудовіча і Марко Башу, на флангах – Стефана Савіча (справа) і Мілана Йовановіча (зліва). В центрі на краях діяли Елсад Зверотіч (справа) і Владімір Волков (зліва). Центральні хавбеки – Мілорад Пековіч і Нікола Дрінчіч – на відміну від українських візаві, розташувалися в лінію. В нападі, як і очікувалося, не було Мірко Вучініча, котрий випав з обойми через харчове отруєння. Замість нього поряд з Стеваном Йоветічем вийшов Деян Дем’яновіч.

Чорногорці з перших хвилин спробували ввести гру у в’язке русло й використовували для цього тактику дрібного фолу. Завдяки такій стратегії гостям вдалося трохи втихомирити стартовий запал суперника. Не дивлячись на те, що м’ячем більше володіли українців, а епіцентр ігрових дій був між центральною лінією і штрафним майданчиком балканців, до воріт Младена Божовіча «куля» доходила вкрай рідко. По суті, володіючи ініціативою, українці самотужки не створили жодного справді небезпечного моменту.

Кілька потенційно гольових ситуацій, звісно, було. До таких можна віднести удар Гусєва головою з 11-ти метрів після довгої передачі Ротаня. Трохи згодом той же Гусєв накинув м’яч «черпаком» на хід Селезньову, однак Євген втупив очі в землю й був спрямований не на ворота, а на позиційну боротьбу з суперником. Як наслідок, добігши до лицьової лінії, український нападник м’яч втратив. Сам же Гусєв загалом теж не вражав. Він вибухав епізодично, але командної швидкості, видно, з огляду на свій нинішній фізичний стан, підтримувати не міг. Найнебезпечніший же в першому таймі момент біля своїх воріт створили самі чорногорці. Точніше, їхній голкіпер Божовіч, котрий торкнувся м’яча рукою за межами карної зони. Вільний удар виконував Ротань. Він чомусь пробив низом і дуже несильно, проте м’яч рикошетом від когось з гравців, які знаходилися у стінці, полетів в кут. Божовіч зреагував і врятував свою команду.

Фото - Олександр Приходько

Але, загалом, то були епізоди. Українці були не готовими до щільної опіки й загубилися в такій грі. Звісно, не можна сказати, що гол в роздягальню став логічним наслідком того, що відбувалося на полі. Та у чорногорців своя правда. На відміну від нашої команди, вони знали, чого прагнули й свою тактичну лінію витримували сумлінно. І були винагороджені, коли Тарас Михалик обрізався в середині поля, Зверотіч здійснив перехоплення й миттю віддав на Йоветіча. Стеван скористався розбалансованістю українських оборонців й вивів на побачення з П’ятовим Дем’яновіча. Ден зіграв бездоганно – 0:1. Не відомо лишень, за що український воротар отримав на горіхи від свого капітана Тимощука.

Зрештою, до кінця тайму встигли погаркатися ще й донецькі одноклубники – Кучер з Девічем. Олександр після виконання стандарту пішов в жорсткий стик з Божовічем й не хотів пробачати тому виставленного вперед кулака. Розпочалася сутичка й Девіч, бачачи, що партнер не правий і може отримати вилучення, почав зупиняти Кучера. Олександр же у відповідь накинувся на самого Марко. Вже після свистка арбітр нагородив Кучера і Божовіча попередженнями.

Фото - Олександр Приходько

Після перерви українці не кинулися в атаку стрімголов. В їхніх діях простежувалася приреченість, деморалізація. Більше того, на 50-й хвилині Дрінчіч виконав штрафний удар справа, а Зверотіч пробив головою – команду врятував, відбивши м’яч на кутовий, П’ятов. Після подачі корнера головою бив вже Савіч, однак «куля» пролетіла над поперечиною.

Лише після того й після заміни Девіча на Зозулю українці перейшли у наступ. Наскільки могли, настільки й перейшли. Парадоксально, але більшість атак господарів зводилися до безперспективних флангових навісів. Українці подавали з великою впертістю, не зважаючи на перевагу чорногорських оборонців у зрості. Після виходу Ярмоленка, котрий на 62-й хвилині замінив Бутка, ця тенденція лише посилилася.

До середини другого тайму було вже очевидно, що чорногорці контролюють хід гри абсолютно й тепер вже свідомо вичікують на черговий ляп в українській обороні. Зрештою, не лише на чужі помилки. На 78-й хвилині Йоветіч, на мить опинившись без опіки, смальнув метрів з 25-ти – П’ятов врятував команду якимось дивом, витягши м’яч з верхнього кута й перевівши його на кутовий. Подача корнера – й проблеми ще більші. Селін затримує потужного Джудовіча й привозить у свої ворота пенальті. Втім, то була зіркова мить П’ятова. Андрій переграв Йоветіча і вдруге, зреагувавши на його удар в лівий кут з 11-ти метрів, і втретє, перервавши простріл у виконанні Стевана.

Фото - Олександр Приходько

Теоретично після такої гри воротаря команда мала б помчати на ворота суперника з піднесенням. Втім, віра в свої сили з неба не з’явилася. Ярмоленко і Коноплянка баражували флангами, а потім спрямовували м’ячі по висоті вздовж воріт. Не змінилося нічого. Здалеку бити не давали суперники, бо в опорній зоні на вільний клаптик сподіватися було годі. Врешті, рятівним ледь не став черговий навіс від Коноплянки вже в доданий арбітром час. На нього в межах воротарського майданчика вийшов Ротань. Вочевидь, оборонці суперника банально проспали ривок невисокого українця на вістря. Руслан бив у падінні, але дотягнутися до м’яча як слід не зумів – поруч зі стійкою.

Фото - Олександр Приходько

Глядачі проводжали команду гучним свистом і скандуванням «ганьба!» Коли поле залишали чорногорці, їх проводили аплодисментами й нехай і не унісонними, але доволі відчутними вигуками «молодці». З іноземних гостей такої честі у Києві в останнє, якщо не помиляюся, удостоїлася після матчу кваліфікації Ліги чемпіонів-2008/09 ірландська «Дроґеда», котра у матчі-відповіді ледь не вибила з розіграшу «Динамо».