Товариський матч. Болгарія - Україна 0:1. Ефективна "свиня" Заварова

Болгарія. Софія. Стадіон "Васил Левськи"

Головний арбітр: Мілорад Мажич (Сербія)

Болгарія - Україна 0:1

Гол: Кучер 33

Болгарія: Колєв, Ілієв (Цветков 63), Міланов (Дьяков 46), Сармов (В.Мінєв 46), Іванов, Божинов (Рангелов 61), Попов (Тонєв 76), Й.Мінєв, Бодуров, Занєв (Маркіньос 46), Манолєв

Україна: П'ятов, Федецький (Мандзюк 55), Бутко, Степаненко (Михалик 46, Назаренко, 62), Безус, Ротань (Селін 90), Шевчук, Селезньов (Шиндер 75), Гармаш, Кучер (Тимощук 46), Хачеріді

Попередження: Манолєв 74, Маркіньос 90+2 - Степаненко 32, Шевчук 74

Болгарія випробувала українців. Спершу – погодними контрастами. У вівторок, коли українська делегація приземлилася на софійському летовищі, термометри висвітлювали +16. Нам було навіть трошки незручно ходити вулицями болгарської столиці в теплому одязі. Проте прокидаємося в середу вранці й бачимо з вікна, що сонця нема, а з вуст, коли на двір висунути носа, йде пара. +5. Такий різкий перепад виявився несподіванкою значно більшою, ніж чергова несумісна з виступами в матчах за збірну травма у виконанні Ярослава Ракицького.

Так чи інакше, центрбек «Шахтаря» випав і тим самим обмежив вибір Олександра Заварова на своїй позиції до трьох осіб. Тимчасовий наставник зупинився на Євгені Хачеріді і Олександрі Кучері, а Тараса Михалика залишив у запасі. Ворота нашої команди захищав Андрій П’ятов, а фланги оборони зайняли Богдан Бутко і В’ячеслав Шевчук. Попередньої ясності стосовно участі в цьому матчі не було ні стосовно одного, ні стосовно іншого. Зліва тренери збірної частіше довіряють Євгену Селіну, але він, за словами Заварова, не встиг набрати оптимальної форми. Справа можна було очікувати появи Артема Федецького, але йому тренер відвів те ж місце, на котрому Артема в матчах за «Дніпро» використовує Хуанде Рамос – на краю півоборони. На протилежному фланзі, зліва діяв Рома Безус. Позиції «хвилерізів» Заваров довірив Тарасові Степаненку і Денисові Гармашу. Під нападником Євгеном Селезньовим діяв Руслан Ротань.

Склад, потрібно сказати, доволі експериментальний. Але як по-іншому, якщо стільки гравців основної обойми перебувають в лазареті? Звісно, найцікавішим було питання про те, яку «свиню» підготував Заваров своєму болгарському колезі. Для тих, хто не читав перед матчевих висловлювань Олександра Анатолійовича, розшифровуємо: наш тренер шукав варіанти гри без яскраво виражених вінґерів. На ділі вийшло наступним чином: Федецький грав класичного правого півоборонця й більше займався чорновою роботою, а Безус був прикріплений за лівою бровкою лише відносно, постійно зміщуючись в центр і навіть на протилежний фланг. Шевчук в такі моменти контролював край від прапорця до прапорця.

Любослав Пенєв місце у воротах довірив Стояну Колєву. В центрі оборони діяли Ніколай Бодуров і Іван Іванов, справа – Йордан Мінєв, зліва – Петр Занєв. На місці чистого опорного півоборонця грав Ґеорґій Сормов, над ним – Ґеорґій Ілієв (справа) і Ґеорґій Міланов (зліва). На вістрі атаки діяв Валерій Божинов, а з флангів йому допомагали Станіслав Манолєв і Івелін Попов.

Болгарія грала вдома і теоретично це мало б бути для неї додатковим плюсом. Однак вболівальників на трибунах було приблизно стільки, скільки на матчах київського «Арсеналу». Нам вдалося дізнатися, що квитків у касах стадіону «Васил Левскі» продали близько двох тисяч. Дещиця, особливо з урахуванням, що й ті «сльози» були розпорошені по всьому стадіону, організованого фанатського сектору не було. Не дивно, що під час першого тайму краще було чути два десятки українських фанатів. Спершу вони спробували розташуватися в центральних секторах й навіть встигли розвішати там свої банери, серед яких, звісно, був заклик про волю Павличенкам. Втім, болгарські правоохоронці попрохали гостей відійти на згин арени й розміститися там.

Загалом цей матч можна було б порівняти з шаховою партією за участю двох найсильніших гросмейстерів країн – Веселина Топалова і Василя Іванчука. Ні, не за глибиною думки, а за витраченим на зважування кожного ходу часом. Гра, особливо у першому таймі, була відверто нудною. Болгари почали активніше й, застосувавши щось схоже на пресинг, спершу доводили м’яч до тріо атакувальних виконавців. Божинова українці, правда, тримали чіпко, а ось Манолєв і Попов отримували нагоди, щоб загострити гру. Інша річ, що виходило в них далеко не все. Точніше, до небезпеки справа дійшла лише раз, коли на дев’ятій хвилині Попов отримав м’яч метрах в 35-ти по центру від воріт і кинув у прорив Міланова. Той зліва зумів втекти від оборонців, але не настільки, щоб бити без перешкод. Як наслідок, постріл в дальній кут у болгарина вийшов надто незграбним.

До середини першого тайму від незначної переваги господарів не було й сліду. Українці спокійно перепасовувалися в середині поля і на своїй половині, але уперед не просувалися. Першу небезпеку гості створили після діагоналі у виконанні Бутка. Богдан зі свого правого краю закинув м’яч за спини оборонцям і вивів Селезньова на побачення з Колєвим. Євген, знаходячись в оточення двох центрбеків, м’яч приборкав, але вдарив надто прямолінійно і влучив у воротаря.

Було очевидно, що за такої гри забити один з суперників зможе лише після грубої помилки опонентів або ж з допомогою «стандарту». Сталося друге. На 33-й хвилині Руслан Ротань подав кутовий, а Кучер, набігши на передню стійку, відправив м’яч у ворота – 0:1.

Україна до перерви перевагу без зайвих ускладнень втримала. Далі слово було за Пенєвим. Оживити своїх інертних підопічних міг хіба що він. І вболівальники, звісно, теж. В перерві за одними з воріт господарі все ж скучкували щось схоже на фанатський сектор і в другій половині вже бодай трохи продемонстрували, що господар поля саме Болгарія. Пенєв же провів три заміни: випустив замість Занєва на лівий фланг оборони Веселина Мінєва, «хвилеріза» Сармова замінив Светослав Дяков, атакувального хава Мланова – Маркіньос. Заваров теж випустив двох свіжих гравців. Одного з них – вимушено: Кучера, який в першій половині отримав пошкодження, поміняв Тарас Михалик. Степаненка ж по позиції змінив Анатолій Тимощук.

Під гучне скандування «булґари» господарі захопили перевагу й на футбольному полі. Пресинг, на відміну від дебюту матчу, не був лише примарою, а виглядав, як повноцінний колективний відбір. Підопічні Пенєва змусили суперників губити м’яч на своїй половині й миттю доводили «кулю» до Божинова. Той міг забивати вже на 49-й хвилині, коли втік від Хачеріді й пробив метрів з семи. Але удар у Валерія не вдався і П’ятов ногами ліквідував загрозу. Окрім того, лідер господарів опинявся з м’ячем в небезпечній близькості від воріт ще кілька разів, але без своєчасної підтримки партнерів вижати з тих епізодів максимум не зумів. Ще раз Божинова після довгої передачі зі своєї половини лише в останню мить зупинив у підкаті Хачеріді. Найдивніше, що майже відразу після цього Пенєв випустив замість свого найактивнішого гравця Дімітара Ранґелова.

Українці ж за перші 15 хвилин другого тайму мали лише одну нагоду. Селезньов, отримавши м’яч зліва біля центральної лінії, якось надзвичайно легко і без опору від оборонців дійшов до лінії штрафного майданчика і змістився при цьому ближче до центру. Не відчуваючи щільної опіки й у 16-ти метрах перед ворітьми, нападник вирішив пробити з підкруткою у дальній верхній кут – м’яч пролетів зовсім поруч з хрестовиною.

Також в тому відрізку Заваров замінив Федецького на Віталія Мандзюка і зробив тим самим перестановку: свіжий гравець став діяти на звичному місці правого оборонця, а Бутко перейшов у середню лінію. Однак наш тренер і подумати не міг, що зовсім скоро йому доведеться міняти розташування знову. В одному з зіткнень травмувався Михалик. Поки йому надавали допомогу, болгари подавали кутовий. Ілієв навісив, а Бодуров, будучи неприкритим, лише зачепив м’яч чолом, але вдарити не зумів. Лише потім була заміна. Замість Михалика вийшов Сергій Назаренко. Тим самим, Мандзюк перейшов у центр оборони в пару до Хачеріді, а Бутко знову перекваліфікувався в крайнього бека. Так чи інакше, Заваров, висловивши вчора побажання про те, щоб команди уникнули травм, наче у воду дивився.

Болгари ж мали перевагу. Проте без Божинова їхній грі бракувало різноманітності. Господарі були активними й агресивними, але їхні атаки зводилися до флангових подач. Зокрема після навісу Йордана Мінєва справа на 11-ти метрах українські оборонці залишили без опіки Івана Цветкова. Той бив зльоту, але прикластися як слід не зумів і в ворота не влучив. Згодом вже сам Цветков підхопив вибитий після подачі кутового м’яч і зробив передачу в центр карної зони. Звідти головою бив центр бек Іван Іванов. Але бив надто неточно.

Загалом українці оборонялися доволі зібрано, а одного разу могли навіть забити. Сталося це відразу після виходу Антона Шиндера замість Селезньова. Щойно з’явившись на полі, Антон відгукнувся на навіс Шевчука справа і пробив у падінні головою – м’яч лише трохи розминувся зі стійкою. Останній же шанс відігратися господарі втратили, коли суддя призначив за відмашку від Тимощука штрафний метрах в 22-х від воріт П’ятова. Втім, потужним ударом Манолєв лише вивів на деякий час зі строю Мандзюка. Україна виграла вперше з того часу, як на старті Євро-2012 завдяки дублю Андрія Шевченка були обіграні шведи. З такої нагоди Євген Хачеріді навіть подарував українським фанатам взятого з поля м’яча.