Грозний: Якби ліміту не було, українці б конкурували за місце в основі

Знаний український фахівець розмірковує щодо прози сьогодення

- В’ячеславе Вікторовичу, в першу чергу, дозвольте поцікавитися: якою буде далі ваша тренерська кар’єра?
- Поки що на це питання нічого не можу відповісти, оскільки в мене до 15 грудня чинна угода з казахським "Тоболом" (розмова відбулася в середу ввечері. - Д. Т.). Щойно з’явиться конкретика, обов’язково про це повідомлю. Волію говорити про речі набагато серйозніші.

- А наскільки для вас серйозна тема пошуків кандидата на посаду тренера національної збірної України?
- Скажу так: це тільки здається, що то круто - стати головним тренером національної збірної країни. А коли перейдеш безпосередньо до роботи, всіляка романтика зникає. Треба давати не просто результат, а максимум із можливого. Головний тренер повинен бути супертактиком і супермотиватором. Бо якщо в чемпіонаті не виграв один матч, то здобудеш перемогу в іншому, а в збірній кожна зустріч - як остання. Тож якби так просто й легко було би вибрати справді ідеальну кандидатуру, то ФФУ давно би це зробила.

- Чи взяли би на себе таку відповідальність?
- Немає сенсу говорити, якщо до тебе конкретно не звертаються. Проте можу висловити кілька думок та ідей, які, на моє переконання, можуть піти на користь національній збірній.

- Слухаємо уважно.
- Перша позиція - треба пов­ністю прибрати ліміт на легіонерів. Обґрунтую - чому? Саме обмеження на іноземців призвело до того, що в нас на внутрішньому ринку дуже невиправдано "злетіли" ціни на трансфери та зарплатню українських футболістів. Бо обмеження - штучне, воно призвело до дефіциту хорошого рівня вітчизняних гравців. Наші футболісти стали коштувати дорого, відтак диктувати умови у контрактах, а, при цьому, потрапляють до основи не через конкуренцію, а завдяки ліміту. Ось якби відмінили це обмеження років на два-три - просто, для експерименту, то, впевнений, ситуація змінилася б у кращий бік.

Хтось скаже: якщо прибрати ліміт, то агенти навезуть тисячі посередніх легіонерів. Не навезуть. Бо клуби в посередніх іноземцях не будуть зацікавлені. А зараз їх везуть до України лише тому, що чотири-п’ять закордонних виконавців коштують дешевше, ніж один-два гравці з українським паспортом. Тому, наприклад, Мирону Маркевичу й доводиться ламати голову: кого ж іще натуралізовувати? А якби ліміту не було, українці б конкурували за місце в основі. І ті ж Кучер або Ракицький прогресували, а не виходили б у "Шахтарі" тільки через те, що є відповідний закон. Од того і збірна була би сильнішою.

- В’ячеславе Вікторовичу, спитаю вас, як у фахівця зі східноєвропейського футболу: кажуть, невдовзі країни Балканського півострова об’єднаються, створивши єдину лігу…
- …Ви хочете запитати, з ким об’єднуватися нам?

- Ну, не зовсім (хоча й про це теж можна погомоніти…): радше хотілось би почути ваші думки з того приводу, наскільки це реально й чому до цього йде?
- Розумієте, тут усе, на мій погляд, логічно: окремі країни Східної Європи, приміром, Сербія, Хорватія чи Болгарія, мають непоганий футбольний потенціал, у них завше було багато хороших виконавців. Але, по-перше, більшість тамтешніх гравців, щойно ставши на ноги, тікають на Захід, по-друге, будьмо відверті, потенціал згадуваних держав не дає їм змогу мати по-справжньому сильні чемпіонаті. Зрештою, вони мають те, що мають: у кожній лізі - по дві-три пристойні команди ("Партизан", "Црвена Звєзда", "Войводина" - у Сербії; загребське "Динамо", "Гайдук", "Рієка" - в Хорватії), однак інші, м’яко кажучи, бажають бути кращими.

А тамтешні вболівальники прагнуть бачити хороший футбол, хочуть, аби їхні представники не ганьбилися в Лізі чемпіонів, як недавно згадуване загребське "Динамо". Натомість клубні боси прагнуть заробляти гроші, які може принести лише фінансово успішна першість. Ну а нам, звісно, логічно пов’язувати себе з Росією та Білоруссю (йдеться винятково про футбол: я - патріот нашої держави й радів здобуттю Незалежності), однак, повірте, це був би сильний, цікавий чемпіонат, якби в ньому брали участь провідні українські та російські колективи, доповнені, припустімо, БАТЕ. Ми тоді вийшли би на рівень провідних континентальних ліг!