Павло Черепiн: “Телебачення – командний вид спорту” ᐉ UA-Футбол

Общие новости

Цьогорічним лауреатом референдуму газети "Український футбол" у номінації "Золотий мікрофон" став коментатор Першого каналу Павло Черепін
Общие новости
06.12.2005
вторник
17:25
Павло Черепiн: “Телебачення – командний вид спорту”
Рейтинг публикации
Цьогорічним лауреатом референдуму газети "Український футбол" у номінації "Золотий мікрофон" став коментатор Першого каналу Павло Черепін

Цьогорічним лауреатом референдуму газети "Український футбол" у номінації "Золотий мікрофон" став коментатор Першого каналу Павло Черепін. Для нього це перше визнання його професійної діяльності, і це не дивно, адже коментаторською справою наш переможець займається не так давно. А надихнув його на це переможець референдуму двох останніх років — Дмитро Джулай, який цього разу лише другий. Треба також відзначити, що цього року боротьба за звання найкращого теле-, радіокоментатора значно загострилася, однак Павло, перемігши за голосами вболівальників і фахівців, забезпечив собі перше місце. Незважаючи на це, переможець у розмові з кореспондентом "УФ" зізнався, що найкращим себе не вважає, і взагалі у нього достатньо самокритичних ноток. Але ж і самовдосконаленню, як відомо, немає меж... Нашу розмову з цьогорічним тріумфатором ми розпочали з його спогадів про найперше знайомство з футболом.

Футболом захоплювався у дитинстві

— Як це не дивно, але мені свого часу батьки забороняли займатися футболом, — зізнався новоспечений переможець номінації "Золотий мікрофон-2005'. — Вони вважали, що цей вид спорту занадто травматичний. Однак це ніяк не могло зменшити моєї любові до гри мільйонів. Доходило навіть до того, що тренування з плавання та боротьби, на які мене записали, я благополучно прогулював і "тікав" на футбольне поле. Паралельно захопився футбольною статистикою, і це було досить цікаво. Але остаточно зрозумів, що футбол — це моє, коли вперше потрапив на стадіон. Здається, у 1994-му році — це був один із прощальних матчів Олега Блохіна — зірки СРСР — зірки космосу.

— Заради футболу школу не доводилося прогулювати?

— Звичайно, як. зрештою, і кожному нормальному хлопцеві. У школі я був капітаном футбольної збірної, тому це навіть допомагало в навчанні... Я — гуманітарій, тому після закінчення школи вирішив вступити до Київського національного університету імені Т. Шевченка на факультет романо-германської філології, де вивчав англійську та німецьку мови.

— Чому філологія, а не, скажімо, журналістика... І яким чином філологічна освіта вплинули на вибір майбутньої професії?

— По-перше, хотів здобути ґрунтовну освіту, адже паралельно із захопленням футболом я із величезним бажанням вивчав іноземні мови. Уже на перших курсах працював перекладачем, заробляючи досить непогані гроші. Навчаючись на першому курсі я потрапив до любительської футбольної команди — "СКІФ", у якій виступали Джулай та Босянок — лідери коментаторської справи (потім до команди приєднався ще й Вацко). Спілкуючись з ними, можливо, навіть підсвідомо вирішив також спробувати себе на телебаченні. Розпочав із самого початку: на УТ-1 мене взяли практикантом на спортивні новини, завдяки протекції Віктора Вацка.

Потім робив окремі аналітичні сюжети в футбольну програму "Наш футбол", продюсером якої був Сергій Бондаренко — метр спортивної журналістики. Згодом був нетривалий період роботи журналістом на телеканалі "Інтер" і повернення на УТ-1. Коли зрозумів, що це саме моя професія?.. Мабуть, тоді, коли щось почало виходити. Я дуже хотів працювати саме коментатором (робота ведучого, коли ти просто читаєш текст, мене не захоплювала).

У нас багато професійних телекоментаторів

— Ти вже згадував про роботу таких коментаторів, як Дмитро Джулай (який, до речі, двічі у минулому та позаминулому роках був найкращим телекоментатором за версією нашого видання) та Дениса Босянка. А можливо, прислухався і до закордонних метрів цієї справи...

— Не можу сказати, що я щось перейняв у іноземних телекоментаторів, у тому числі російських. Взагалі, я не вважаю себе найкращим коментатором. Не можу назвати себе і найкращим ведучим, адже це питання рейтингу. Як на мене, найкращий збірний коментаторський образ — футбольна ерудиція Сергія Бондаренка, Джулаєве вміння подати все це, нестандартні рішення Босянка, образність Вацка і Циганика, мовні "викрутаси" (у доброму розумінні цього

слова) Гливинського та любов до своєї команди Шарафудинова...

— Ти майже точно назвав п'ятірку лідерів за підсумками опитування...

— Саме тому ці люди працюють і є популярними завдяки своїй праці.

— Наскільки мені відомо, ти є керівником інтернет-сайту ua-football.com?

— Одним із авторів і керівником, якщо точніше. Свого часу здалося, що нічого подібного в Україні немає, тож довелося робити. Думаю, зараз уболівальники можуть оцінити його роботу. Крім того, я веду колонку східноєвропейського футболу в "Soccer Digest", який друкується англійською та японською мовами, а також декілька рубрик у журналі "Футбол в лицах".

— Свій перший прямий ефір пам'ятаєш?

— Такі речі не забуваються. Це була програма "Наш футбол", гостем студії був Олександр Олексійович Іщенко, який зараз працює в тренерському штабі молодіжної збірної. Звичайно, було хвилювання, але, можливо, саме завдяки мандражу я не увійшов у "ступор"... Я досить критично ставлюся до своєї роботи: всі ефіри записую на DVD, потім, переглядаю, аналізую...

— Де більше подобається працювати: в студії чи в коментаторському кріслі?

— Однозначно, більше до вподоби коментувати. Дуже добре пам'ятаю перший поєдинок Ліги чемпіонів "Шахтар" — "Мілан". Після того, як коментуєш лігу, коментуючи матч чемпіонату України, вже не нервуєш — спокійно робиш свою справу.

— Там і емоцій набагато більше?

— Безумовно. Під час міжнародних матчів, до того ж, можна вболівати за свою команду. Це дуже допомагає. Хоча, в той же час, необхідно залишатися об'єктивним — це найголовніше. Пам'ятаєш епізод, коли "Шахтар" в поєдинку проти "Селтика" отримав вільний удар у свої ворота за затримку часу Лаштувкою. Спочатку ми з Шарафудиновим арбітра ледве не з землею зрівняли, а потім, коли в перерві порахували, виявилося, що чех замість шести дозволених секунд тримав м'яч аж одинадцять. Довелося в другому таймі вибачатися. Адже найголовніше, коли ти — об'єктивний і неупереджений. А чемпіонат України набагато важче коментувати важче й готуватися...

— А яким чином проходить підготовка до поєдинків у коментаторів?

— Особисто у мене багато знайомих журналістів у регіонах, які є справжніми професіоналами своєї справи (обізнані зі станом справ у "своїх" командах). Крім того, перед важливими поєдинками можна поспілкуватися з тренерським штабом команди, гравцями, аби дізнатися не лише інформацію (що також важливо), а швидше, настрій перед поєдинком, і вже потім зробити висновки. Є тренери, які ніколи не відмовляють, а часом розказують ледве не тактичну схему, за якою гратиме їхня команда. Таким чином, ми разом допомагаємо нашим уболівальникам, які є доволі вимогливими і хочуть отримувати інформацію з перших уст. Мені хочеться працювати для тих людей, які розуміються на футболі або ж прагнуть цього.

Моя перемога — робота всієї редакції "Нашого футболу"

— Що на сьогоднішній день являє собою спортивна редакція на Першому каналі і чи достатньо там, на твій погляд, приділяється уваги спорту, зокрема футболу?

Ви ж знаєте, як часто в нас на Першому каналі змінюється керівництво. Наразі на зустрічі зі спортивною редакцією новий президент телекомпанії пан Докаленко сказав, що до футболу він втратив інтерес ще 1988-го, коли збірна СРСР у фіналі чемпіонату Європи програла Голландії. Одразу стало зрозуміло... Хоча можу сказати, що спорт на Першому каналі завжди підвищував рейтинг. Це було, зокрема, під час Олімпійських ігор, чемпіонату Європи. Навіть рейтинг програми "Наш футбол", коли зона виходила в понеділок увечері, був досить пристойним, майже такий самий, як у загальнополітичних новин. Зараз же ми виходимо в неділю раніше, ніж інші спеціалізовані футбольні програми. З одного боку — це крок уперед, але з іншого — два назад. Адже за рейтингом ми не можемо конкурувати з голлівудськими фільмами, які в цей час демонструють на інших телеканалах. Є ще й інші нюанси. Навіть футболісти та тренери скаржаться, що вони не встигають подивитися програму, тому переходитимемо на попередній формат — вихід у понеділок увечері. Знову ж таки — потрібно зважати на рейтинг. Пам'ятаю, що 2-3 роки тому найрейтинговішим проектом на Українському телебаченні був серіал "Бригада" (рейтинг складав приблизно ЗО відсотків). Для прикладу, матч "Шахтар" — "Динамо" не завжди може набрати й 15 відсотків. А для чемпіонату України взагалі нормальний рейтинг — 2 відсотки. Найрейтинговіший матч, на якому мені довелося працювати, — півфінал чемпіонату Європи, матч Португалія — Голландія. Рейтинг цього поєдинку складав майже 10 відсотків.

Так сталося, що тільки "Наш футбол" на телебаченні приділяє увагу першій та другій лізі. Так що за голоси в опитуванні, які вивели мене на перше місце, потрібно подякувати, перш за все, представникам саме цих ліг і, звичайно, вболівальникам. А перемогу можна розцінити як визнання професійної роботи всієї команди "Нашого футболу". Адже телебачення — це командний вид спорту.

— До речі, не прикро, що цього разу на Першому каналі не буде трансляцій з чемпіонату світу в Німеччині?

— На жаль, такі реалії. Нічого не вдієш. Ми не можемо редакцією скинутися і за кілька мільйонів доларів придбати права на трансляцію. Нічого, тепер можна буде поїхати до Німеччини, аби подивитися футбол, поласувати пивом з сосисками...

— Наскільки я розумію, футбол у твоєму житті посідає важливе місце, але не перше...

— На першому місці у мене сім'я. Я — одружений, дружину звати Тетяна. Вона — мій найсерйозніший критик. її думка для мене дуже важлива. Виховуємо сина Артема. Йому вже два роки.

— Чого більше в роботі коментатора — імпровізації чи заготовок?

— Текстових заготовок я намагаюся уникати, а от інформаційні є у кожного коментатора перед кожним матчем. Потрібно лише вміти подати інформацію. Інформація — це завжди корисно. Коментатор має розповідати про те, що відбувається на полі. Непотрібно говорити, що гравець віддав пас ліворуч чи праворуч — глядачі це й самі бачать. Необхідно сказати, чому було обрано такий хід розвитку атаки — це найголовніше. Коментатор має бути своєрідним містком між тим, що відбувається на полі, і глядачами.

Уболівати в ефірі — не маю права

— Коментатор може мати свої футбольні уподобання?

— На жаль, ні. На сьогоднішній момент — це єдиний недолік, який я бачу в цій роботі. Потрібно зберігати нейтралітет. Але, безумовно, є команди, які мені дуже симпатичні. Я — корінний киянин, але, тим не менше, я не маю нічого проти "Шахтаря" чи "Дніпра". Мені дуже подобався "Чорноморець" Леоніда Буряка. У Грозного був дуже непоганий "Арсенал". Серед європейських команд минулого року мені дуже сподобався "Ліон". Ця команда демонструвала фантастичний футбол, тому коли я дізнався, що Ле Гуен може очолити "Динамо", не приховуватиму, зрадів. Адже цей тренер справді може поставити гру команди.

— Тепер, коли "Динамо" під керівництвом Дем'яненка вийшло в лідери чемпіонату, його шанси переїхати до Києва зменшилися...

— І слава Богу! Я хочу, щоб у всіх було все добре. Якщо в нашому чемпіонаті боротьбу за чемпіонство вестимуть 5-6 клубів, то від цього всі виграють. Також, як на мене, наш чемпіонат виграє від упровадження серйознішого ліміту на легіонерів, адже у нас є багато перспективних футболістів, які через засилля іноземців не в змозі проявити себе в рідних клубах.

— Чим тобі найбільше запам'ятався цей футбольний сезон і чого чекаєш від наступного?

— Ніколи не забуду тих емоцій у тбіліському аеропорту, коли ми дізналися, що наша збірна потрапила на чемпіонат світу! Вони були фантастичні... Я щасливий, що зможу побачити дебют нашої збірної на Мундіалі. Наступного сезону не лише я (усі!) очікують на чемпіонат світу. Це — найголовніша подія чотириріччя.

— І наостанок — твоє побажання усім шанувальникам футболу...

— Лише одне: щоб люди, які дивляться футбол, продовжували це робити й надалі. Тим, хто спостерігає за грою на стадіоні, залишати вдома "дуткі" (сміється) і емоційніше підтримувати свої улюблені команди. Хоча б так, як у Англії.

Читайте самые интересные новости футбола в Telegram, Facebook и Viber
Подписывайтесь на наш канал YouTube
Оцените этот материал
Голосов 1
Источник: Сергій Циба, "Український футбол"
Загрузка...
Реклама
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Комментарии (18)
Войдите, чтобы оставлять комментарии. Войти
veron (Севастополь)
А Сергей Бондаренко действительно мэтр споривной жуоналистики. Только телевизионной. Подтверждаю.
Ответить
0
0
Мал (Донецк)
Сорри: естественно, с уважЕнием...
Ответить
0
0
Мал (Донецк)
Желаю Вам, Павел - как комментатору - побольше объективности и бесстрастности в отношении ко всем командам. Желаю не смешивать импровизацию с развязностью в суждениях, чем иногда страдает Джулай в своих репортажах ( просто пожелание, без намёков). А как одному из руководителей данного сайта желаю терпения в общении с нами, а также до конца решить технические проблемы ( в смысле загрузки страниц). С уважанием
Ответить
0
0
Black (Івано-Франківськ)
Дудкі в урну, кузмічів в пічку )
Ответить
0
0
YM (Донецк)
Наразі на зустрічі зі спортивною редакцією новий президент телекомпанії пан Докаленко сказав, що до футболу він втратив інтерес ще 1988-го, коли збірна СРСР у фіналі чемпіонату Європи програла Голландії. Я предполагал, что президентом такой придурошной телекомпании как УТ-1 не может быть нормальный человек. Но чтобы так все было запущено... У-у-у-у. Паша, при первой же возможности сваливай оттуда, а то и не заметишь, как одерепишься и одокаленишься.
Ответить
0
0
vetal-ua (Киев)
saddam xysein (Ithaka) Да потому что кумарят уже всех эти дудки. не стадион а стадио баранофф....Лучше песни выучить и петь!!!
Ответить
0
0
RAGE (Киев)
Павел! Обрати внимание на Российских комментаторов (все, что есть в России хорошего). Там есть чего поучиться, не меньше чем у Шарфа.
Ответить
0
0
karpaty (Львів)
я не поняв всякі там "мікрофони" згадують. А я ще вчора питався в адміна питався " чи це не в вас керівником є Черепін"? Бо на сайті КУарпат прочитав таке Богдан Іванович також вручив подарунки почесним гостям цього святкового вечора - одному з тренерів молодіжної збірної України Олександру Іщенку та кращому телекоментатору країни 2005 року Павлу Черепіну, ведучому програми «Наш футбол». Спеціальні презенти з рук генерального директора ФК «Карпати» отримали гравці молодіжної збірної України: Микола Іщенко, Богдан Шуст, Максим Фещук, а також нові карпатівські сім’ї Юрія Мартищука та Миколи Іщенка. Крім цього, усім присутнім були вручені фотоальбоми «Помаранчева революція», випущені в світ саме ФК «Карпати». Короче Черепіну вручили там щось особисто від Карпат. Адмін чому про це нічого не згадується?!!!!
Ответить
0
0
Grabovski (Киев)
Павел лишний раз убедился, что вы далеко не простая личность как могло показаться по вашим комментариям. Наверное УТ_1 это сегодня диагноз, весьма неутешительный. В вашем интервью столько яркости, образности зримости наблюдательности и ясности в конце концов, что только диву даешься почему все это остаеться за кадром. Почему вы не пользуетесь своими навыками переводчика, коренного \"знавця\" киевского футбола, почему в ваших репортажах нет той любви к футболу которая сквозит в каждой строчке вашего интервью. Вы думаете это не примет зритель, вы стараетесь не нарушать традиций комментаторских традиций - УТ-1. Да бросьте вы все это признаться до личного знакомства с вами, а особенно до данного интервью я считал вас недалеким зарвавшимся юнцом в котором нет глубины личности, который не способен расти и может оставать только в качестве суфлера. .. И как же приятно было узнать, что я ошибался. Только Павел огромнейшая просьба к вам не бояться что то менять, не бояться с себя смыть черное пятно ут-1 незабвенных времен Дерепы и Савелия (30 минутный рассказ о полуфинале \"Динамо\" Киев во время финала!!! Лиги чемпионов 99 между баварией и МЮ это только цветочки). У ут-1 картинка 1 статичная камера с копейками, и именно вы можете его дополнить своим репортажем а не дублированием этой статичной картинки. Поймите я вовсе не упрекаю вас и не собираюсь учить, я просто очениваю сос тороны и мне жаль что те эмоции тото кураж которой был в аэропорту после возвращения из Тбилиси, исчезает куда-то влв ремя ваших репортажей. Послушайте Синявского, Озерова Маслаченко, Перетурина, Уткина эти люди не боялись создавать свою манеру и стали основоположниками своих направлений. У вас все есть для того чтобы создать что то свое, новое не похожее возьмите книгу Фесуненко Гарринча ,Пеле и другие почитайте первые пару страниц где рассказываеться о том как в Бразилии комментируют матчи, забудьте о шаблоне проведите репортаж так как вроде бы вы были слушателем понравьтесь себе... А в
Ответить
0
0
KIMI09 (LVIV)
И еще раз о дутках Дутки это атрибут автоспорта (Формулы 1 в часности) и в футболе им однозначно не место. Очень печальная информацыя о рейтингах на фут програмы и матчи :(((( Неужели это американско дермо (уж извените) которое заполонило наше телепространство такое интересное для отечественного потребителя??? Я несколько лет назад имел возможность ознакомится с этими ж рейтингами в Англии так там футбол составлял стабильных 20-25% (Может эти цыфри уже изменились, но факт остается фактом).
Ответить
0
0
KIMI09 (LVIV)
И еще раз о дутках Дутки это атрибут автоспорта (Формулы 1 в часности) и в футболе им однозначно не место. Очень печальная информацыя о рейтингах на фут програмы и матчи :(((( Неужели это американско дермо (уж извените) которое заполонило наше телепространство такое интересное для отечественного потребителя??? Я несколько лет назад имел возможность ознакомится с этими ж рейтингами в Англии так там футбол составлял стабильных 20-25% (Может эти цыфри уже изменились, но факт остается фактом).
Ответить
0
0
saddam xysein (Ithaka)
В Одессе вроде никогда из этого проблему не делали (я опять о дудках) или просто я внимания не обращал. Но у меня никогда не было ни дудок, ни шарфов, я просто приходил на стадион, и болел, не садясь даже на место. ВОт я какой болела без стажа
Ответить
0
0
AndrewSimferopol (Симферополь)
дудки - это отстой!!!! Ненавижу их, это настолько тупорыло!!!
Ответить
0
0
Mao- (Харьков)
Ой правда, как меня бесят дудки ,три года назад это было модно .Ну щас ЕПРСТ ,ну намного приятней слышать как стадион поет гимн своей страны.Вот лет 5 назад на металлисте отбирали дудки (из соображений безопасности ;)))идиоты)Так хоть слышно было что кто кричит.
Ответить
0
0
lazik (Рівне)
Теперь понятно по чемутакая любовь у администрации сайта к "Футболу в лицах", кормильцы :)
Ответить
0
0
Ключ (Київ-Львів)
saddam xysein приходиш на стадіон вболівати - вболівай голосовими зв"язками! А не хочеш себе напружувати - значить такий ти вболівальник... Нормальне інтерв"ю, але, кнєшна, історія про те, як він тікав з тренувань по боротьбі на футбольні майданчики, аж сльози на очі навернулись))
Ответить
0
0
saddam xysein (Ithaka)
А чо все так против дудок, может нам вообще на стадион не ходить или молчать там сидеть, слушать, что Альтман Митереву кричит?
Ответить
0
0
Smirnoff (Киев)
Бред сумасшедшего...
Ответить
0
0
 

© UA-Футбол 2002-2018.
Все права на материалы, находящиеся на сайте www.ua-football.com, охраняются в соответствии с законодательством Украины.
Материалы сайта предназначены для лиц старше 18 лет (18+).
Пишите нам: [email protected]