Богдан Блавацький: "Футбол на Заході - не тільки гра, але й бізнес"

Енді Роксбург - один з кращих теоретиків світового футболу започаткував спеціальне ліцензування для тренерів футбольних команд. І тепер, завдяки зусиллям шотландця, УЄФА приділяє велику увагу підвищенню тренерських навиків фахівцям різних країн Європи, у тому числі і в Україні. УЄФА розробила спеціальну програму ліцензування для тренерів, які працюють в дитячому і дорослому футболі. Нещодавно група українських фахівців перебувала з робочим візитом в Шотландії, де знайомилася з тонкощами футболу. Серед них був відомий львівський спеціаліст Богдан Блавацький, який ділиться враженнями від практичного семінару.

- Пане Богдане, хто ініціював поїздку українських тренерів до Шотландії і якою була мета візиту?

- Володимир Стадников – керівник центру ліцензування тренерів в Україні, Олександр Козловський і Анатолій Коробочка - тісно пов’язані з шотландським клубом „Хартс” і відповідальні за навчальну програму PRO-Diplom, яка відбувається під егідою УЄФА. Розмістили нас у столиці хол ідей Единбурзі. Ніхто не був обділений увагою. З кожним українським тренером проведено спеціальні заняття з підвищення навиків, знань і кваліфікації. Ось це і було ціллю нашого візиту. Я отримав нагоду на власному досвіді переконатися в тому, що футбол на Заході - не тільки гра, але й бізнес.

- Курси курсами, а роботи як не було так і немає...

- Одне з другим не пов’язане, але знання завжди в ціні і їх ніколи не буває багато. Щодо роботи, то у нашій тренерській діяльності не маловажно мати фарт...

- На що організатори семінару акцентували вашу увагу?

- Буквально на все, що стосується професіонального футболу. Чільне місце посідав маркетинг і моніторинг, без яких нинішній футбол приречений був би на загибель. Це своєрідна піраміда, у якій не знайти зайвих деталей. Як бачите, багатофункціональна програма працює на розвиток найпопулярнішої гри у світі. Британці велику увагу приділяють дитячому футболу, але там не побачиш малюків, які грають на полях для дорослих. Бо це не логічно. Але у нас такі речі практикуються часто. Завдяки правильно поставленій роботі у сфері діяльності популяризації футболу на британських стадіонах повні трибуни глядачів. Місцеві уболівальники таки уміють підтримувати своїх улюбленців не тільки матеріально, але й психологічно. Знаєте, коли багатотисячний стадіон в унісон співає клубний гімн, це почуття неможливо передати словами.

- Відвідали якийсь матч?

- Так, „Глазго Рейнджерс” – „Хартс”.

- І як було на трибунах?

- Дуже святково. Народ сім’ями йшов на стадіон. Ніхто, як на львівську „Україну,” не несе з собою газет, щоб на них... сидіти. Там крісла завжди чисті. До речі, фанати обходяться без шумних дудок, які, за великим рахунком, більше заважають. У кожному секторі туалети. Одним словом, довкола чистота і порядок. Як є бажання, то можна швидко і смачно перекусити. Але спиртного чи пива ніхто на стадіоні не купить. Алкогольні напої там продавати заборонено. Також ви не побачите й курців на трибунах. Хочеш палити - виходь у спеціально відведені місця. Така висока вболівальницька культура у Шотландії.

- Віскі чи пиво смакували?

- До віскі справа не доходила, а пиво за 55 гривень, якось не смакувало.

- Національний шотландський одяг вдалося приміряти?

- Не було у цьому потреби. Але чоловіків у кельтах зустрічали повсюди.

- Що цікавого привезли з собою?

- Перш за все знання. Саме за цим і їхав. Озброївся новими тактичними заготовками, які необхідно впроваджувати у наші команди. Дане ліцензування дало змогу зрозуміти футбол по-іншому. Бо у футболі надто багато тонкощів, на які не завжди є час звертати увагу, але це треба робити вже і невідкладно.

- У Львові реально провести подібний семінар?

- Можна, але спершу треба навести усюди порядок, щоб люди вивезли про наше місто хороше враження. У нас, на жаль, на кожному кроці якісь проблеми чи не доопрацювання.