Василь Кардаш про фінал Ліги чемпіонів, тренерську кар’єру та футбольні заробітки ᐉ UA-Футбол

Общие новости

Інтерв’ю з екс-гравцем збірної України та львівських "Карпат"
Общие новости
22.01.2008
вторник
23:11
Василь Кардаш про фінал Ліги чемпіонів, тренерську кар’єру та футбольні заробітки
Рейтинг публикации
Інтерв’ю з екс-гравцем збірної України та львівських "Карпат"

Львів’янину Василю Кардашу довелося пограти у багатьох клубах різного рівня в Україні та за кордоном. Проте талановитий гравець, який нещодавно завершив кар’єру, через занадто часті травми так і не зумів реалізувати себе на всі сто відсотків. Тепер Кардаш - уже як тренер - сподівається на прихильніше ставлення до своєї персони зі сторони спортивної вдачі. Минулого тижня екс-карпатівець відсвяткував своє 35-річчя.

– Щиро дякую за вітання. Іменини святкував в одному з ресторанів Києва, куди запросив друзів. Компанія зібралася весела, близько 30 осіб. Серед них і мої товариші зі Львова Андрій Грінер та Олег Бойчишин, які працюють тренерами у дитячо-юнацькій спортивній школі львівських «Карпат». Повеселилися на славу. Також усі присутні привітали мене з тим, що напередодні Нового року я отримав ліцензію тренера. Навчався за так званою програмою «А», після цього маю право тренувати команди майстрів – вищої, першої та другої ліги. Отож тепер я дипломований тренер, але без практики.

– У якому з клубів плануєте зробити свої перші кроки наставника?

– Наразі ще не знаю. Мені пропонували працювати в одній із ДЮСШ, однак я відмовився. Скажемо так: хочеться більшого. Адже попри те, що я уже завершив кар’єру гравця, й надалі живу виключно великим футболом.

– Зважаючи на тенденції сучасного футболу, ви доволі рано завершили ігрову кар’єру…

– Після моїх виступів за київський «Арсенал» мав запрошення у латвійський «Металург». Там мене не влаштували фінансові умови контракту. Згодом я приєднався до табору ужгородського «Закарпаття» і навіть зіграв два поєдинки. Однак було важко без сім’ї, та й у фізичному плані також. На усі виїзні матчі ми прямували автобусом. А Ужгород – це ж «крайня точка» нашої держави, 15-18 годин у дорозі! Тому після сімейної наради з доньками й дружиною вирішили, що я повинен повісити своє футбольне взуття на цвяшок.

– До того, як стати «каноніром», ви багато часу провели у футболці київського «Динамо». Яким був ваш шлях у найсильніший український клуб?

– На перегляд у Київ їздив тричі. Спочатку – коли на початку 90-х виступав за стрийську «Скалу». Тоді сам утік зі столиці. Зараз навіть важко пригадати, чому. Далі я грав у «Карпатах», зі Львова перейшов до команди «Маккабі» (Хайфа). Звідти мене викликали до молодіжної збірної України, і керівництво «Динамо» знову запропонувало пограти у Києві. У своїй команді мене хотів бачити Йожеф Сабо, але невдовзі відбулася тренерська ротація і головним став Володимир Онищенко. Він на мене не розраховував… Я потрапив до «Чорноморця». Після вдалих матчів за одеську команду я таки став «динамівцем» з третьої спроби.

– Ви грали у багатьох клубах. Який з них вважаєте своїм рідним? Де ви найбільше розкрилися як гравець?

– Вважаю, що я так і не використав увесь свій потенціал футболіста. Зокрема, коли виступав за київські «Динамо» і «Арсенал», мав багато травм. Потрапив у чорну смугу… Загалом часто пригадую виступи за «Скалу», ми тоді «трощили» у першій лізі всіх, понад рік не програвали на своєму полі. У Кубку України у 1/8 фіналу дорогу нам перегородило лише «Динамо», з яким тоді змагалися на рівних. Хороший період мого футбольного життя був і у Львові. «Карпати» добре грали в чемпіонаті і в Кубку. «Зелено-білі» тоді у турнірній таблиці завжди посідали 5-6 місця, нижче не опускалися. Далі – Ізраїль. Там усі сподівалися, що «Маккабі» потрапить у Лігу чемпіонатів, але не вийшло. Тому цей період кар’єри вважаю менш вдалим. Прекрасно я відіграв і в «Чорноморці». Ну а про київське «Динамо» й говорити зайве. Завжди переглядаю матчі Ліги чемпіонів, коли ми програли у півфіналі мюнхенській «Баварії». Знаєте що? Впевнений: саме ми заслуговували тоді зіграти у фіналі. Загалом в усіх командах, де виступав, були яскраві епізоди.

– Можливо, пригадаєте один з таких: гол за «Карпати» у ворота своєї майбутньої команди «Динамо» у 1993 році?

– Що таке було насправді? Не пригадую. Знаю, що забивав киянам у складі «Карпат» у товариському поєдинку, а щодо офіційного матчу… А ще був м’яч у ворота столичних футболістів у складі «Скали».

– З яскравими моментами визначилися. А є щось таке, що б хотіли змінити у своєму спортивному житті?

– Якщо було б можна, то хотів би пройти увесь цей футбольний шлях знову, але без тих травм, що зазнавав. Хотілося б більше везіння. Серйозних ушкоджень у мене було аж надто багато. Більше напевне нічого. Я грав у сильних клубах, перемагав у національній першості.

– Граючи у футбол, ви змогли заробити на безтурботну старість?

– Якусь «копійку» таки заробив. Але з грошей потрібно робити гроші. Я свої кошти вклав у нерухомість. Футболісту потрібно вміти розпоряджатися фінансами. Зараз багато гравців усе «спускають» у казино чи програють в азартні ігри. Загалом же нині практично у всіх клубах вищої ліги добре платять.

– Уже багато часу ви мешкаєте в столиці. Як слід вас називати – киянином чи львів’янином?

– Попри те, що мешкаю у Києві, я досі є львів’янином. Львів – моє рідне місто, в якому народився і робив перші кроки у футболі. У цьому мені допомагав теперішній директор ДЮСШ «Карпати» Богдан Цап. Тут я сформувався як спортсмен. У місті Лева мешкає моя мама і рідна сестра. Їх намагаюся відвідувати бодай на Різдво і Пасху. І хоча уже з 19 років я був змушений мандрувати по різних містах, моє серце належить саме столиці Галичини.

– Цікаво, що ви є однолітком ще одного вихованця львівського футболу Андрія Гусіна. Ви обоє розпочинали виступати на високому рівні в «Карпатах», разом закінчили львівський інститут фізкультури, згодом разом грали у складі київського «Динамо» і збірної України...

– Так уже склалося, що наші футбольні долі йшли паралельно. Зараз ми з Андрієм товаришуємо, а моя дружина є хрещеною матір’ю його молодшого сина. Часто з ним зустрічаємося. Взагалі ж у мене залишилося багато футбольних друзів з «Карпат» початку 90-х.

Читайте самые интересные новости футбола в Telegram, Facebook и Viber
Подписывайтесь на наш канал YouTube
Оцените этот материал
Голосов 1
Источник: Ярослав Біляч
Інформаційний центр ФК „Карпати”
Загрузка...
Реклама
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Комментарии (1)
Войдите, чтобы оставлять комментарии. Войти
Оцеола (Семинола Сити)
Да уж... Другого парня подобного амплуа его уровня в то время в нашем футболе просто не было... Ушел в ДК - там его и угробили нах... Отсался бы в Черноморчике - стабильно бы несколько лет играл за сборную, глядишь, и Словению бы тогда прошли...
Ответить
0
0
 

© UA-Футбол 2002-2018.
Все права на материалы, находящиеся на сайте www.ua-football.com, охраняются в соответствии с законодательством Украины.
Материалы сайта предназначены для лиц старше 18 лет (18+).
Пишите нам: [email protected]


Продолжая просматривать www.ua-football.com, вы подтверждаете, что соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Согласен