Михайло Фоменко: "Причина невдач – травми"

Одним із найгучніших тренерських звільнень першого кола в українській прем'єр– лізі була відставка головного тренера сімферопольської "Таврії" Михайла Фоменка. Безсумнівно, це один із найкращих фахівців тренерського цеху в Україні, і така людина не може довго залишатись без роботи. Тож ми вирішили поспілкуватись із Михайлом Івановичем…

…безпосередньо про його найближчі плани та згадати минуле, а саме: провальний початок сезону для сімферопольців під керівництвом нашого співрозмовника.

– Михаиле Івановичу, чим ви займаєтесь нині?

– Відпочиваю вдома від футболу і роботи загалом з родиною. Чим же ще займатись?

– Які плани на майбутнє? До вас надходили пропозиції з певних клубів щодо тренерської роботи? Якщо так, то ви розглядаєте такі пропозиції?

– Справа в тому, що по-справжньому хороших пропозицій, які б примусили поновити тренерську діяльність чи хоча б задуматись над цим, не було. А інші... Який сенс їх розглядати?

– Ви можете сказати, які конкретно команди робили вам пропозиції?

– «Конкретно» говорять, коли вже йдуть кудись працювати, а так навіщо про це розповідати? Не люблю я порожньої балаканини.

– Що стало причиною вашої відставки з «Таврії»?

– Потрібно було змінити ситуацію на краще, я це чудово розумів і вирішив піти. Це був єдиний вихід.

– Приймаючи таке рішення, ви керувались лише незадовільними результатами команди чи, можливо, були якісь конфлікти з керівництвом та гравцями?

– Ні, ні... Просто потрібні були кращі результати. Цього вимагало керівництво клубу.

– З приходом Пучкова ситуація зміниться на краще?

– Без коментарів.

– Участь команди в Кубку Інтертото і поразка від «Рена» могли стати причиною подальших провалів команди?

– Не знаю... Там програли на останніх хвилинах, хоча мали нагоди забити... Вдома у нас була хороша гра, виграли лише 1:0, а мали непогані шанси пройти той бар’єр. Ну, не дарма «Рен» зараз, здається, на третьому місці у чемпіонаті Франції... Там просто була своя специфіка. Розумієте, вся підготовка до цих ігор була форсованою, в тому числі і психологічна, а далі просто не склалось...

– Але ж ви відповідали за підготовку і приймали рішення як команда має підійти до сезону. Де не допрацювали?

– Підготовка не була поганою, фундамент було закладено на високому рівні. Хіба ви бачили, щоб «Таврію» хтось перебігав? Коли «Таврія» програвала під моїм керівництвом, у суперників не було переваги, просто ми не реалізовували свої моменти. Ну, і ще один момент: коли наші гранди втрачають 1– 2 гравців з основи – це трагедія, а ми грали й без десятьох основних виконавців, і нічого. Тож, я вважаю, головна причина невдач «Таврії» – травми. Адже ми не маємо 2– 3 повноцінних склади, звідси й відсутність стабільності, а, як відомо, саме вона є запорукою успіху.

– Керівництво клубу перед початком сезону заявляло, що клуб рветься в Європу. У зв’язку з цим ви могли купувати гравців відповідного рівня?

– Ви могли читати у пресі, що взимку в «Таврії» на оглядинах побувало близько 50 виконавців. Звичайно, це не була визначена селекція, ми просто обирали найкращих, і одночасно тих, за яких клуб міг заплатити. Ми ж не могли купувати гравців за мільйони. Ну, а клуб що міг, те й робив.

– Були чутки, що на певному етапі гравці почали вас «плавити»...

– Ні, у нас були стосунки із взаємною довірою. Навіщо їм було мене «плавити», якщо вони могли прийти і сказати: «Михаиле Івановичу, ми краще будемо працювати з іншим тренером», – і я пішов би? Але було все навпаки: наступного дня після того, як я написав заяву про звільнення, гравці зібрались і прийшли до мене з проханням залишитись.

– Чи є ймовірність вашого повернення до «Таврії» в найближчому майбутньому?

– Давати прогнози – важка річ. Адже ніхто не може сказати, що буде завтра, навіть ви.

– Можливо, ви мали розмову з цього приводу з почесним президентом – Куніциним. Які у вас стосунки з ним?

– У нас були, є і будуть добрі стосунки, але, все ж таки, наперед загадувати не буду.