Віктор Звягінцев: "Арбітри бунтують проти режиму Колліни"

Утім, за зізнанням члена Комітету делегатів ФФУ, вони залякані, тож публічно говорити про проблеми бояться

- Вікторе Олександровичу, минулого тижня на сторінках «УФ» вийшло ваше інтерв’ю щодо проблем суддівства, й майже одразу ж — на вихідних — сталися чергові прецеденти: у Запоріжжі грубих помилок припустився Дмитро Кутаков, а в Маріуполі — асистент Євгена Арановського…

- А вас це здивувало? У нас щотуру є два-три проблемні матчі, де арбітри впливають на результати. І це триватиме. Щодо причин цього вже сказано чимало, а головна з них — рівень суддів. Вихід із ситуації я вбачаю один — відновити об’єктивну селекцію, яка властива не лише футболістам, а й арбіт­рам. Принаймні так було раніше: Асоціація арбітрів України в регіонах працювала над вихованням фахівців практично з дитинства. Після чого найкращих рекомендувала Виконкому, даючи кожному рефері детальну оцінку й беручи за них усіх відповідальність. А нині жодного відбору немає — від куратора суддівського корпусу навіть папірця не прийшло із запитом про рекомендації! А востаннє, коли ми рекомендували двох арбітрів: одного — як головного, а іншого — як асистента, то Колліна, за бозна якими критеріями, змінив наше рішення, й першого зробив асистентом, а другого — головним. Одного разу я спитав у нього: чому він обрав одного з молодих — з-поміж усіх (дуже сумнівної кваліфікації й перспектив). Знаєте, що відповів італієць? «Бо знає англійську мову».

- Якщо говорити про персоналії, то про братів Кутакових ходять дуже цікаві легенди, а Арановського Колліна поступово просуває в Європу, зробивши ставку саме на нього як на «молодого й перспективного»…

- Щодо Кутакових, то вони непогані хлопці, але як професіоналам їм обом на часі «барабанити» першу лігу. Арановський справді дуже перс­пективний, та поки відчутно «сирий» через молодість.

- А решта? Ви могли б коротко охарактеризувати наших арбітрів персонально?

- (Ми розглянули разом увесь список арбітрів ПЛ. — А.В.) Я вважаю, що вимогам елітного дивізіону відповідають лише семеро: Абдула (дуже відповідальний), Вакс (попри те, що з ним сталося), Годулян (аксакал), Жабченко (величезна перс­пектива), Можаровський та Мося (Юрій Мосейчук. — А.В.). Про решту промовчу, аби нікого не образити. А от щодо асистентів арбітра, то тут ситуація критична: 4–5 — найвищого рівня, а решта… Скажімо, ви все бачили в ситуації, коли забивала «Говерла»…

- З відомих усім причин, ЗМІ не мають змоги отримати хоч якусь інформацію про арбітрів від їхнього вищого керівницт­ва. Скажіть, які нині настрої панують серед, власне, суддів, адже їх нещадно критикують УСІ, а відповісти вони не мають права?..

- Спілкуючись із колегами та нинішніми арбітрами в неформальній обстановці, я можу зробити висновок, що всі вони бунтують, і їх багато що не влаштовує. Проте, будучи залежними людьми, яких за найменшого «писку» поженуть із роботи, всі вони бояться заявити про невдоволення публічно. Загалом, живуть в умовах репресій, як 1937-го, — ні додати, ні відняти.

- Чому мовчать інші, хто співпрацюють з Колліною: делегати, інспектори… Їх усе влаштовує?

- Всі залякані, бо кожному закривають рота. Але, переконаний, це довго не триватиме, бо нарікань на роботу арбітрів — повно. Не витримають.

- Ви — один із небагатьох, хто говорить про непрофесіоналізм італійця відверто. Не боїтеся?

- Ні, я зробив свій вибір і не мовчатиму, поки ці двоє італьяшків знущаються над нами. Хоча тиск на мене вже був — Колліна пише листи, закриває й мені рота. Але ви напишіть цитату: я приїду в Київ, і розберуся з ним інакше… Чи я маю мовчати у своїй країні? Хто він такий, аби забороняти людям спілкуватися відкрито? Смішно, але ось уже два роки наш футбол живе по один бік чорної ширми. По інший — арбітри, про яких ми не знаємо нічого: кого й за що карають, чи карають узагалі, чи припустився рефері помилки в тому чи іншому епізоді, на думку Колліни, — НІЧОГО.

- Може, знаєте щось про Віктора Швецова? Його було дискваліфіковано до 31 липня, тобто на три матчі прем’єр-ліги. Зіграли вже сім, а про нього — ані слова.

- Відповідаю: у колі колег постійно один в одного при зустрічі запитуємо те ж саме: «А що зі Швецовим? Чому не працює?» А у відповідь завж­ди одна й та ж фраза: «Не знаю, може, в тебе є якась інформація?» Загалом, усі ми: інспектори, делегати, фахівці — не знаємо, що зі Швецовим і чому він не працює на матчах.

- І Вакс (дискваліфікація на 12 матчів УПЛ), і Швецов припустилися дуже грубих помилок у сумнозвісних матчах «Шахтар» — «Динамо» та «Севастополь» — «Металург» Зп відповідно, але першого дискваліфікували за невідповідність записів у рапорті, а іншого — за те, що він «не повідомив про зміну плану поїздки на матч». І до цього часу (з моменту рішення Комітету арбітрів минуло вже два місяці) П’єрлуїджі Колліна так і не пояснив це смішне трактування покарань.

- Бо він нікому й нічого пояснювати не збирається: цей «легіонер» створив в Україні тоталітарний режим, і його тут усе влаштовує. Ще б пак: отримувати два з лишком мільйони доларів, і тільки те й робити, що ручкою на папірці вписувати навпроти матчів прізвища арбітрів, які на ньому працюватимуть. Із нас усіх він зробив мавп, а судді в нього недоторканні, до яких він ставиться із реверансами, все їм пробачає. А тепер згадайте, як Олександр Шуфрич практично зі слізьми на очах коментував матч своєї команди в Маріуполі. Матч, в якому судді «вбили» «Говерлу»… Так ось, по-людськи, запитується: а чи не повинні арбітри принаймні вибачитися перед ужгородцями? Ні, ми цього недочекаємося, як і коментарів італійця та зростання рівня вітчизняних рефері загалом, — Колліна все розвалив, і коли він поїде, ми ще довго вигрібатимемо за ним сміття.