Інтерв'ю Сергія Закарлюки "Профутболу": Почерк невиправний, як і прізвище

Коли Сергій Закарлюка вдруге залишав донецький "Металург", і знову таки, вдруге, опинився у Києві, тодішній тренер "Арсенала" Олександр Заваров довго вагався чи брати його у команду. "Добрі люди" нашептали про важкого у роботі гравця. Через рік тренер сказав: "Закарлюка складний? Мені найпростіше знайти з ним спільну мову". Гравців його покоління усе меншає у Прем’єр-лізі. Можливо у нас занадто часто заглядають у паспорт. Або ж справді здоров’я вже не те. Спробуй попрацюй за системою Лобановського.

Це покоління не можна порівнювати з сьогоднішньою молоддю. Це як дві різні галактики. Вони застали "дідівщину" у командах, викликалися до армії та проходили збори у Криму. На їхніх очах змінювався чемпіонат. І деякі історії з 90-х сьогодні виглядають смішними. Згадати бодай, як половина ЦСКА перед грою познайомилася у роздягальні. Таким був той футбол.. Футбол, який лишився в архівах газет. Журналістам із цими хлопцями працювати було не просто, хоча бувають і виключення.

Сергій Закарлюка з тих, хто роками після гри обходив журналістську мікст-зону. Не тому, що не було чого сказати. Він і сам не пояснить, чому так робив. Його мама Надія Олександрівна роками збирала усе, що писали про сина журналісти. Саме завдяки її архіву у нас вийшов нестандартний сюжет. Чи цікавий, оцінювати вже вам.

Після виходу матеріалу у "Профутболі" телефон Закарлюки довго розривався від дзвінків. Дзвонили колишні партнери, знайомі, всі говорили одне : "Мужик!" Така оцінка, за відвертість, правду, яку не часто почуєш з вуст футболістів. Закарлюка звик говорити або правду, або нічого. Його прямолінійний характер з одного боку допомагав, а з іншого заважав. Коли Блохін виганяв зі збірної, він не пішов просити вибачення. Хоча аргументи у нього були. Не пішов, бо напевне саме у цьому весь Закарлюка. Можливо, у його архіві ви не знайдете золотої медалі чемпіона, але він цим не надто переймається. В його кар’єрі були і більш цікаві історії. Детальніше - у сюжеті Романа Бебеха.

• ПРОФУТБОЛ. Родинний архів Сергія Закарлюки

Сергію, ви якось непомітно випали з поля зору. Тихо пішли з "Ворскли", потім якийсь час виступали за ФК "Полтава" і тепер вже бачимо вас на тренерських курсах

Я думаю, вік уже підійшов. Як би не хотілося, травми про себе давати знати. І в якийсь момент зрозумів, що вже не тягну. Але до цього був готовий.

Кілька років тому, даючи інтерв’ю, сказали, що готові після України з’їздити пограти у Казахстані, наприклад…

Якби пропозиції були, можливо і поїхав би.

Багато футболістів у собі тренера не бачать. Як у вас із цим?

Напевне, за партою з конспектом у центрі ліцензування мене б не зустріли, якби не бачив себе наставником. Я хочу навчитися цьому. Не готовий одразу прийняти команду. Для початку хотів би повчитись у інших тренерів. А вже потім працювати самостійно. Поки за партою пишу конспекти. Така враження, що час повернувся назад, пригадую школу. Почерк не виправний, як і прізвище.

Тренерську лавку порівнюють зі сковорідкою. Дивлячись за грою, нічого не можеш змінити. Цього не боїтесь?

Впродовж кар’єри я ніколи не боявся приймати рішення: спілкуватись із президентами, тренерами. У мене ніколи не було страху перед жодним наставником чи керівником. Я завжди говорив як є. Ніколи нікого не обманював. Тому, закінчуючи кар’єру, мені не соромно перед жодною людиною, з якою я працював. Перед тренерським містком ніякого страху не відчуваю.

Що головне у роботі тренера? Як команда готова тактично, фізично, психологічно?

Багато факторів важливі, та головне це - стосунки тренера з гравцями. Тренер має бути як старший товариш. А вже потім кожен ліпить як вміє.

Ваші наставники вам багато чого пробачали. Ви теж будете давати своїм гравцям другий шанс?

Треба дивитися на конкретну ситуацію, а вже потім робити висновки. Мене справді пробачали, але якщо я давав слово, то завжди його дотримувався. У мене було багато наставників, і всім при зустрічі потисну руку.

Навіть Олегу Блохіну, який вигнав вас зі збірної через "запізнення на відбій"?

З Блохіним взагалі ніяких проблем немає. Через роки зустрів його в аеропорту. Ми приємно поговорили. Що стосується тієї історії коли мене, Чечера та Зотова вигнали зі збірної, то вже через роки можу сказати, що Блохін був правий. Таким чином перед матчем з Туреччиною він струснув команду. Всі зрозуміли, якщо футболіст не виконує того, що він просить, це означає з ним не по дорозі.

Йдучи з бази у Конча-Заспі ви навіть не просили Блохіна лишити Вас, а просто висловили побажання не казати нічого пресі. Однак через день про це знали усі

Просив, але якщо він вважав за потрібне сказати громадськості, значить це правильне рішення.

А як щодо В’ячеслава Грозного, який після поразки "Арсенала" "Таврії" 1:6 звинуватив команду у нечесній грі?

По-перше, такі звинувачення треба робити особисто, а по-друге мого прізвища він не називав. Якщо не помиляюся, то Грозний лише Віталя Реву згадав. Якби він мене звинуватив у нечесній грі, не знаю, як би себе повів. Якби він конкретно сказав: "Закарлюка брав участь у договірному матчі". Навіть і не знаю, що би відбулось при нашій зустрічі. Не могла та команда "плавити" тренера та ще й із Заваровим домовлятись. До чого тут Заваров? Мене взагалі дивує, як таке можна було сказати? Це маячня.

Руку Грозному при зустрічі потиснете?

Якщо він не відвернеться, то потисну. Він же мені нічого поганого не зробив. Працювали з ним непогано, тільки вийшло так, що недовгою вийшла ця співпраця. Після матчу з "Таврією" його більше не зустрічав.

Колишній півзахисник "Локомотива" Вадим Євсєєв перед інтерв’ю сказав одразу, що спілкуватиметься на будь-яку тему, окрім договірних матчів. Мовляв, те що було в 90-х, хай там і лишиться…

Я можу говорити лише про себе. Коли виходив на поле, то всім завжди довіряв. І був впевнений у партнерах. А як було насправді - не знаю. Можливо, я дурень бігав, а бігати то й не було потрібно. Зі мною на ці теми ніхто й ніколи не говорив.

Вас здивувало, що після того, як ЦСКА реформувався у "Арсенал" і його очолив Грозний, Вас у команді не лишили?

А я на той момент вже підписав контракт з донецьким "Металургом". Мені запропонували гідні умови і стримати армійський колектив мене не зміг. У Донецьку в нас була хороша команда. Тричі бронзовими ставали, у Європі грали.

Ніхто, напевне, не забуде вашого виїзду до Бремена…

Ви про 0:8 від "Вердера"? Перший тайм - 0:3, заходить до роздягальні віце-президент, каже: "Ми тонемо, уже по підборіддя. Але не води, а ви зрозуміли чого". Ми відповіли , що попереду другий тайм . Вийшли і ще п’ять ковтнули. Що не удар, то гол. Все як у тумані пройшло.

Ваш тодішній тренер Семен Альтман любить говорити афоризмами. Який він підібрав після такого матчу?

Його через день до лікарні забрали. А що тут було говорити? Ми самі розуміли, під підлогу хотілось залізти від сорому. Хто грав у футбол, розуміє. Дивишся на "Вердер", здавалося, такі самі гравці, і нам 8 забили. Ми і в чемпіонаті непогано йшли, і перший досвід для молодого клубу. А тут такий результат. Після того матчу кілька років чекав, хто у Єврокубках програє крупніше. Щоби про нас не згадували, як про найгірших.

Найкращий настрій після гри був у того, хто, здавалось би, навпаки мав найбільше сумувати…

Сидимо у аеропорту, а тут Юра Вірт із duty free з пакетами виходить. Накупив подарунків. Нас це відверто здивувало. Після гри зміг все викинути з голови. Ми одразу на базу заїхали, готувались до гри у чемпіонаті з "Динамо". Обіграли киян і тоді вже настрій піднявся.

У "Металурзі" ви перетнулися з майбутньою зіркою європейського футболу - Яя Туре. Кажуть, івуарієць постійно просився з Донецька…

Не знаю чи просився, але спілкування йому справді не вистачало. Віце-президент просив нас допомогти йому в адаптації. На футбольному полі з ним проблем не виникало. Одразу було видно, що хороший гравець. Та поза полем сумував, але як я йому міг допомогти, якщо його мовою не володію?

У кого із тренерів були найбільші фізичні навантаження?

У Михайла Фоменка багато бігали. Найбільше мені подобався тренувальний процес Володимира Бессонова. Та після зборів Павла Яковенка мені вже нічого не було страшно. Мені тоді й 18 не було, тому нормально такі навантаження переносив. А деяким старшим партнерам погано ставало. На зборах по три тренування в день. О 7 ранку крос на 7 кілометрів. При чому потрібно було вкластися у визначений час.

Павлов нам якось сказав: "Я працюю по Лобановському". У Миколи Петровича простіше було?

Не коректно порівнювати. Вийшло так, що кар’єру починав у Павлова і у нього ж закінчив. У Павлова футболісти постійно здають фізичні тести. Тільки є якась перерва у чемпіонаті, одразу йде тестування. І з кожним разом свої результати треба покращувати, прогресувати. А це дуже важко робити.

Колишній тренер "Шахтаря" Бернд Шустер через датчики заміряв стан футболістів…

За Шустера у нас брали аналізи крові. Таким чином розуміли наші фізичні характеристики та можливості. Виходило так, що готуючись до сезону кожен гравець виконував різний обсяг роботи. На нас начепили датчики і сказали бігти, поки не дадуть команду зупинитися. Хтось пробіг 100 метрів, а ми з Тимощуком і Пуканичем думали половину Арабських Емірат побачимо. Чомусь нас датчик не зупиняв. Та така система реально дала результат. Вже впроровж сезону відчув наскільки сильно фізично готовий.

******

Ви були таким футболістом, який завжди казав, що думає. Десь можна було промовчати?

Я завжди відповідав за свої слова. Якщо не стримував слова, приходив до президента казав: "Дякую! До побачення". Ми тиснули руки і розходилися.

Однієї миті ви перестали давати інтерв’ю журналістам. Останнє було 2 роки тому, мотивація якого була: "щоб мама прочитала і пораділа".

Мама збирає всі вирізки з газет, які тільки писали про мене. На початку кар’єри дав інтерв’ю, розповів де народився, хто тренував, як починав. А повторюватися постійно не люблю. Думаю і людям читати постійно одноманітні матеріали не цікаво. До речі, останнє моє інтерв’ю мамі не сподобалося, забагато у ньому було правди.

В одній із газет журналісти, якщо з кимось не встигали поспілкуватися, самі писали матеріал в стилі: "Гарна гра, не вдалось забити, але ми працюємо над цим"

Думаю, когось здивувати своїм інтерв’ю не вдасться. Щоб сказали: "О сенсація!" Не часто спілкувався з журналістами, хоча зараз розумію, може й треба було це робити.

Програму "Профутбол" дивитеся? Там продовжує рубати правду-матку ваш колишній партнер по ЦСКА Віктор Леоненко

На Віктора Євгенійовича у ЦСКА я дивився з відкритою щелепою. Феноменальний гравець, але, на жаль, недовго він нас тішив своєю грою. Раніше завжди правду казав, а зараз я подзвонив і сказав, що він перестав бути таким правдорубом.

ЦСКА і "Арсенал" хоч і розділили, проте для вас це одне ціле?

Я й досі вважаю це одним клубом. Результати, яких ми досягали у ЦСКА, - це показник нашої команди. Бували різні ситуації і проблеми. Скільки без зарплати грали, але знаходили в собі сили. Якби не було командного духу, можна було що завгодно робити. Не вилетіли, коли могли, лишились на плаву.

Вас здивувало, що інший ваш партнер по ЦСКА Андрій Кирлик священиком став?

Я бачив, як усе починалося, як він переживав перші пости. Як йому було важко тренуватися, як не вистачало сил впродовж гри. Ми з ним за одним столом сиділи, а він нічого не їв. Його організму треба було звикнути до такого харчування. А коли звик - у "Чорноморці" він себе сповна проявив.

Правда, що Олександр Олексієнко ще у 20 років сказав, що в 27 закінчить кар’єру?

Ми йому тоді не повірили. Думали пройде час, і він забуде, чи просто гратиме. Але справді закінчив. Будете з ним говорити, запитайте чи не жалкує. Я то відповідь знаю, але озвучувати не буду.

Олексієнко зараз агентом став. У вас не було думки піти цією стежкою? Шукати нові таланти

Я особливо не знаю специфіки їх роботи, але вже чув багато історій. Можна бути різним агентом. Наприклад, я не зміг би обманювати. Обіцяти щось людині, розуміючи, що у тебе 40 футболістів, яким ти теж щось наобіцяв, але їхні прізвища забув. Агент має бути у курсі, що з футболістом, які у нього негаразди, чим може допомогти. У мене наприклад, агента ніколи не було. Коли стабільно грав, він мені і потрібен не був. Сам завжди всі питання вирішував. А от коли вік 34-35 підійшов, можливо, агент би й не завадив. Я ж інтерв’ю особливо не давав. Ніхто і не знав, коли у мене контракт закінчується. Сьогодні футболісту треба мати власного менеджера. Все змінюється. Подивіться, зараз всі матчі Прем’єр ліги транслюють, навіть першу лігу, раніше таке навіть уявити важко було.

Арбітри могли загнати команду, а цього навіть ніхто не побачить? А без картинки і сперечатися немає про що?

Так і зараз смішні пенальті ставлять, ламають матчі. Арбітри два матчі відпочинуть, а потім знову працюють. У цьому сенсі нічого не змінилося.

В своєму попередньому інтерв’ю ви зізнавались, що мали проблеми з режимом. Багато фахівців впевнені у тому, що ви не повністю реалізували свій потенціал, могли досягти більшого.

Не дуже люблю повторюватися та повертатися у минуле. Те що було, його вже не змінити і не варто про це довго думати. Так і з глузду зійти можна. Зрозуміло, якщо повернути час назад, я б не повторив деяких помилок. Раніше прагнув молодим партнерам щось підказати, аби не повторювали. Та, як кажуть, вчаться на власних помилках. Могло скластися інакше, і могла моя кар’єра піти іншим шляхом, але пішла саме так. Що було якби я зробив у тій ситуації, і чим би це закінчилось? Це все вже пройшло. Пішов вчитися, хочу стати тренером. Розглядати ситуації під іншим кутом. Як правильно розмовляти з командою? Ну потрапить мені на шляху такий підопічний як я… Спробуй з ним поговори. Сиди і думай, як йому пояснити, щоб його мозок скачав інформацію і почав працювати.