Лакмусовая бумажка футбольного кризиса в Украине

Український футбол хворий. Він як пацієнт, якого одночасно накрили декілька хвороб, з них дві-три важкі, а лікує його випускник медзакладу, якого ледь не вигнали з п’ятого курсу, але він довчився за свиню і пляшку дорогого коньяку.

Щоб люди пішли на матч збірної, ФФУ організовує концерти. УПЛ просто веде офіційний сайт. Про соцмережі наших футбольних органів взагалі можна не згадувати, вони існують для галочки.

І поки призначають нових амбасадорів, запрошують зірку українського шоу-бізнесу для написання гімну УПЛ і мріють в сучасних українських умовах створити свято масштабу спортивних подій в США, наш чемпіонат втрачає свою привабливість.

Все що роблять чиновники при гострих запитаннях - це одразу ж згадують про патріотизм, одягають вишиванки, хоча українською мовою не спілкуються навіть на офіційних заходах. Згадують про наших захисників на фронті і як вони їм допомагають.

Фронт… Так, події 2014 року стали тією точкою, коли розпочався спад українського футболу. Першими почали тікати легіонери. Їх, з людської точки зору, можна зрозуміти. Війна в країні. Та нащо їм таке щастя треба, вони зароблять в іншому місці. Здавалося, ось шанс для нашої молоді – ловіть його. І тут не так. Як недавно сказав Олег Блохін: "Їм головне підписати контракт - життя вдалося". Чим займалася молодь Металіста і Зорі давно відомо всім. Хтось скаже: так покарали ж їх. Ага, дійсно – 14 чоловік з Металіста, які й далі продовжують спокійно грати. А що там з Зорею? Тиша.

Тиша – одна з головних особливостей ФФУ. Зараз зрідка хто коли скаже, що вирішив КДК і то, якщо резонансна справа. Хоча був період, коли кожне рішення КДК було у вільному доступі на сайті ФФУ. А ще люблять тишу довкола арбітрів, але саме служителі Феміди – одна з тих хвороб, якою хворіє український футбол. Людям бридко дивитися на роботу наших арбітрів, які отримують немаленькі гроші, і при цьому не відпрацьовують їх.

Феміда – давньогрецька богиня права і законного порядку. Зазвичай, її зображують "сліпою", з пов’язкою на очах. Зараз складається враження, що багато наших рефері і себе уявляють в цьому образі – "сліпими".

Комітет арбітрів ФФУ нічого не робить для того, щоб вилікувати хворобу. Більше того він дуже не любить, коли піддають критиці його роботу. А якщо арбітр "накосячив" - його, майже завжди виправдають.

16-й тур УПЛ чергове підтвердження. Матч "Карпати" - "Маріуполь". Карраскаль падає у штрафному майданчику приазовців і рефері виписує йому попередження за симуляцію. Комітет вважає, що арбітр вчинив вірно, але при цьому у своєму прес-релізі вказує: "гравець отримує незначний контакт з боку гравця № 9 гостей і він вирішує не грати, надаючи перевагу очевидній симуляції - виконує пірует, падаючи у театральній та навмисній манері". Тут не важливо театрально чи як зрубане дерево. Був контакт, а на швидкості цього достатньо, щоб не встояти на ногах. Логіка комітету: якщо був контакт, але ти виписав жовту за симуляцію, то ти правий. Ну шо ту сказати, хіба що менше тиснути на арбітра, того що його проблеми з периферичним зором відомі давно.

Матч Зоря – Верес. Сергійчук прямою ногою летить на Луніна, а в подальшому Адамюк забиває гол. Комітет і тут виправдовує арбітра. Каже : Лунін діяв на свій страх і ризик. В принципі, робота воротаря захищати ворота, а "пряма нога"- ризик завдати травму. І не важливо у воротарському майданчику чи пози ним відбувся епізод.

Можна згадати про "сліпоту" Комітету і ситуації з російськими паспортами Жабченка і Вакса. А зараз ці арбітри спокійно судять "чемпіонат" Криму, хоч і були в списку осіб, які вчинили злочин проти територіальної цілісності України.

Це вершина айсбергу. Але що ми маємо? Арбітри судять, як хочуть. Член виконкому ФФУ заявляє, що він впевнений у тому, що і в УПЛ грають договірні матчі. Атестати на сезон клубам видаються. Просто видаються. Іноді навіть не треба мати свого стадіону, щоб отримати атестат. Людина, яку мали боятися всі нечесні футболісти, судді і тренера за рік не змогла дати оцінку і довести справу договірного матчу у Першій лізі. Але це таке, життєве. Тільки після цього встановимо ще антирекорд відвідуваності, а Польща, Бельгія і Чехія стануть кроком вперед у кар’єрі.

Усе це сумно, але ще сумніше стає, коли розумієш, що не тільки ми з Вами це помічаємо, але й УЄФА і ФІФА. Жоден український арбітр, за винятком Катерини Монзуль, не отримав запрошення на важливі матчі.

Без українських арбітрів пройшов заключний тур відбору на ЧС-2018. Не буде наших арбітрів і на фінальній частині Мундіалю.

В Європі залишилося два тури, щоб визначити усіх учасників євровесни, але жоден український арбітр, делегат, спостерігач не отримав призначення від УЄФА.

Та й раніше, якщо отримували, то були матчі рівня "Лугано" - ФКСБ (колишня "Стяуа"- прим.). Матчі молодіжних збірних та Юнацької ліги Чемпіонів - наш рівень.

Наприклад, на цьому тижні в єврокубках заплановано 40 матчів, а це 40 бригад арбітрів, 40 делегатів і 40 суддівських спостерігачів. Прим. I - бригади арбітрів, II - суддівські спостерігачі, III - делегати УЄФА

Всього 120 призначень і жодного для України. Представники 42-х національних асоціацій будуть працювати на цьому тижні. Косово, Ісландія, Північна Ірландія, Гібралтар, Білорусь, Грузія, Азербайджан, Ліхтенштейн та Ізраїль склали компанію Україні.

Можливо, на матч 6-го туру у Лізі Європи, бо Ліга Чемпіонів просто не світить нашим арбітрам, і будуть призначені наші рефері. Але то будуть матчі команд, які вже все вирішили і не мають турнірного значення, про матчі рівня Арсенал – БАТЕ, Аталанта – Ліон та навіть Хоффенхайм – Лудогорець, які будуть у 6-му турі, наші арбітри можуть тільки мріяти у солодких снах після непоставлених пенальті у ворота Маріуполя/Вереса/Карпат чи феєричних зустрічей Сталі і Зірки.