Николаев vs Одесса: Как судьи на пожарной машине спасались

Кубкові матчі, як відомо, мають особливу напругу. А коли мова йде про зустрічі суперників із сусідніх міст, то й поготів! Саме такі принципові дербі впродовж багатьох десятиліть відбувалися між командами Одеси та Миколаєва.

Вболівальники обох міст регулярно курсували на виїзні поєдинки слідом за своїми улюбленцями, не раз наражаючи себе на небезпеку. Причому, цілком серйозну. Це стосується не лише взаємних лупцювань, а й значно вагоміших методів. Один із одеських вболівальників зі стажем пригадує, як ще у далеких 60-х роках візит прихильників "Чорноморця" до міста корабелів завершився "артобстрілом" їх автобусу. Це сталося біля Варварівського мосту, що при виїзді з Миколаєва. Тоді розгнівані на колег з Одеси миколаївські вболівальники жбурляли каміння у транспортний засіб, порозбивавши його вікна. Достеменно невідомо щодо наслідків цього нападу, однак сам факт у ті роки мав резонанс у футбольних колах сусідніх міст. Подібний прийом чекав у другому колі вже на миколаївських гостей в Одесі. Кажуть, що тим на одеських вулицях було непереливки. Декому навіть довелося накивати п'ятами.

Напружені стосунки тривали довгий час, проте мали хвилеподібний характер. Наче нагадуючи прилив та відлив на морському узбережжі.

Нова іскра неприязні до сусідів спалахнула відразу ж після переходу українського футболу на самостійні рейки. Коли розпався СРСР, менш ніж через півроку у першому чемпіонаті України (1992) сталася надзвичайна подія, про яку мало хто знає. У групі "А" в рамках 3-го туру відбувся матч, який завершився досить гучним скандалом.

У Миколаєві місцевий "Евіс" приймав зірковий "Чорноморець", який в останньому чемпіонаті СРСР посів досить високе 4-е місце. Варто нагадати, що у складі одеської команди, яку очолював Віктор Прокопенко, грали такі відомі особистості, як Віктор Гришко, Юрій Никифоров, Сергій Третяк, Андрій Телесненко, Олександр Спицин, Юрій Сак, Олег Кошелюк, Ілля Цимбалар та зовсім ще молодий Дмитро Парфьонов.

Особливої пікантності дербі додавав той факт, що кольори "Евіса" захищали відразу троє вихованців одеського футболу - Сергій Грозов, Валерій Машнін та Юрій Горячев.

Зрозуміло, що цей матч викликав підвищений ажіотаж у місті корабелів. Інакше і бути не могло: в гості до миколаївської команди, яка у сезоні-1991 не хапала з неба зірок у другій союзній лізі, приїхав один з провідних представників вищої ліги чемпіонату СРСР!

На трибунах Центрального стадіону Миколаєва зібралося 15 тисяч вболівальників - доволі значна навіть за нинішніми мірками аудиторія. Ясна річ, що серед глядачів були й прихильники "Чорноморця", які приїхали підтримати своїх улюбленців. Робили вони це активно, однак перекричати місцеву торсиду було досить важко.

Одеська команда швидко повела в рахунку: вже на 5-й хвилині автором голу став Віктор Яблонський. Зрозуміло, що такий перебіг подій аж ніяк не влаштовував господарів - ані футболістів "Евіса", ані їх вболівальників. Час спливав, а напруга в матчі дедалі зростала. Як це часто буває у поєдинках з розряду дербі, будь-яка вдала дія гравця своєї команди супроводжувалася схвальним вибухом емоцій, в той час як вдалий маневр суперника зустрічався потужним свистом або гулом.

У розпал першого тайму об'єктом із знаком "мінус" став арбітр матчу Євген Канана з Донецька, який призначив у ворота господарів пенальті. Незважаючи на те, що одесит Юрій Шелепницький його не реалізував, неприємні епітети на адресу рефері лунали впродовж усієї гри. Правда, на якийсь час миколаївські вболівальники отримали надію на позитивний підсумок, коли на 52-й хвилині Валерій Машнін "образив" свою колишню команду голом. Однак їх очікування трохи більш ніж через чверть години звів нанівець Ілля Цимбалар. Після цього наелектризованість трибун стала наростати з новою силою. А коли незадовго до фінального свистка суддя на лінії Вадим Шевченко відмінив взяття воріт "моряків", на стадіоні стало коїтися щось неймовірне!

Глядачі повскакували зі своїх місць і в пориві гніву стали вигукувати на адресу суддівської бригади весь арсенал "тематичних" слів і виразів. Ну а потім у повному єднанні сердець прихильники "Евіса" дружно скандували: "Суддя - п ... ..ст!". У ті хвилини миколаївський стадіон нагадував кратер вулкану, в епіцентрі якого опинилися Євген Канана зі своїми помічниками. Проте вплинути на рахунок глядачі не могли - гра так і завершилась на користь гостей.

Після фінального свистка міліціонери ледь стримували натиск розлючених вболівальників, які намагались прорватися на поле. А у цей час судді у супроводі охоронців попрямували до підтрибунного тунелю, не без труднощів прикриваючись від граду з овочів, фруктів, дрібного каміння та інших предметів, що летіли в них з трибун.

У той час, коли представники футбольної Феміди відсижувались у суддівській кімнаті, глядачі й думки не мали залишати стадіон. Ними рухало бажання вчинити самосуд над, на їхню думку, головними винуватцями першої поразки своєї команди на власному полі - суддями. Перемістившись із секторів до сходів, розташованих над підтрибунним тунелем, який веде до внутрішнього двору стадіону, величезний натовп з декількох тисяч уболівальників став чекати на суддівську бригаду. В цей час звучали різні скандування, що більше нагадувало масовий мітинг. Масла у вогонь піділляла поява серед вболівальників президента ФК "Евіс" Володимира Заплатинського, який в мегафон став підбурювати і без того розгнівану публіку. Стало зрозуміло, що ситуація набула тривожного характеру, і народ не заспокоїться до тих пір, поки йому не видадуть суддів. А ті в свою чергу продовжували відсиджуватись у суддівській кімнаті, сподіваючись, що пристрасті невдовзі вщухнуть і вони зможуть спокійно залишити арену. Однак сталося зовсім не так, як гадалося. Натовп був готовий чекати арбітрів до пізньої ночі, аж доки вони не вийдуть із приміщення.

Хто зна, як все могло б у підсумку скінчитися, якби хтось не придумав для суддів чи не єдиний вихід із вкрай непростої ситуації. Безпечно залишити стадіон Євгену Канані та К* вдалося завдяки… пожежній машині, що стояла впритул до службового тунелю.

А тим часом гнів натовпу із шанувальників "Евісу" відчули на собі і гості з "Чорноморця". Долаючи десяток метрів на шляху з роздягальні у клубний автобус "Neoplan", представники одеської команди почули на свою адресу багато "гарячих" слів. А дехто навіть виступив у ролі мішені для дрібних предметів, кинутих вболівальниками.

Разом з командою автобусом в Одесу повинні були вирушити кілька фанів "Чорноморця" та автор цих рядків. Коли всі розсілися у салоні, "Neoplan" вирушив у дорогу. Однак варто було автобусу виїхати за межі стадіону, як в нього відразу ж полетіло каміння. Віктор Прокопенко миттєво зорієнтувався і скомандував: "Всім лягти!", Після чого пасажири опинилися на підлозі. Віддалитися від вікна в частку секунди встиг і я, адже в нього якраз летіла важка цеглина. В ту мить здавалося, що вона знесе півавтобуса, але Бог милував. Вікна клубного транспортного засобу виявилися непробивними, що захистило від невтішних наслідків. Втім, як і міцний дах автобуса, якому довелося витримати потужний удар із кам’яного граду.

З тих пір спливло багато часу. Турнірні шляхи миколаївської та одеської команд складалися по-різному, однак інтригуюче визначення "дербі" їх зустрічі мають й донині. Щоправда, вже у першій лізі. А сьогодні - у поєдинку кубкового розіграшу.