Переговори в Стамбулі: що пропонує Україна та як це коментують росіяни

На 34-й день повномасштабної війни між Україною та росією сторони провели переговори у Стамбулі. До цього делегації зустрічались у Білорусі, з території якої російська армія постійно атакує Україну. Особливих результатів попередні раунди не мали окрім ситуативного погодження гуманітарних питань, зокрема, організації зелених коридорів для виводу цивільного населення з-під ворожого вогню.

Нинішня зустріч у Туреччині на перший погляд виглядає більш обнадійливою. Втім, говорити про те, що війна найближчим часом буде завершена, ніяк не можна. Потрібно розуміти, що делегації, що ведуть переговори, не мають повноваження ухвалювати ті чи інші рішення. Вони лише намагаються наблизити позиції один одного до прийнятного компромісу, озвучуючи свої аргументи. Рішення ж будуть ухвалюватись відповідно до політичних систем двох країни. Якщо в Україні цей процес супроводжується активною суспільною дискусією та діалогом між різними політичними силам (нині консолідованими перед обличчям ворога), то на росії все залежить від волі виключено однієї людини – владіміра путіна (хуйла). Тому заяви російських переговорників у Стамбулі – це лише їх слова за підсумками переговорів з українцями, але ніяк не позиція росії.

За великим рахунком після цього раунду ми більш чітко зрозуміли, що саме пропонує Україна. Власне, росіяни з проектом від українців і їдуть до Москви, аби озвучити нашу позицію перед своїм «фюрером».

Найперше та найважливіше: Україна відмовляється від бажання вступити в НАТО і проголошує позаблоковий та безядерний статус. Ми не будемо вступати у будь-які військово-політичні союзи, та не будемо розміщувати військові бази інших держав на своїй території.

Проте не слід це вважати поступкою Москві, оскільки взамін Київ пропонує фактично вибудувати нову систему безпеки. Про що йде мова? Україна готова укласти договір з гарантами своєї безпеки – до їх числа увійдуть як країни-члени Радбезу ООН, так і потужні регіональні гравці. До переліку входять США, Велика Британія, Китай, Франція, Туреччина, Німеччина, Канада, Італія, Польща, Ізраїль і власне росія. Цей договір повинен бути ратифікований парламентами цих країн. Усі підписанти у випадку загрози повинні забезпечити військову підтримку Україні – збройними силами, озброєнням, закритим небом. В Україні ж договір має бути схваленим на референдумі і лише за умови, коли буде повністю припинено вогонь на всій території.

Ще один важливий момент: міжнародні гарантії безпеки не будуть працювати на території ОРДЛО та Криму, статус яких залишається неврегульованим.

Питання ОРДЛО: Судячи з усього компромісу щодо окупованих території Донецької та Луганської областей поки немає. Під час брифінгу прозвучали слова, що це питання повинне обговорюватись президентами. Тут варто нагадати, що уся так звана «спеціальна операція» росії базується на визнанні незалежності так званих Луганської та Донецької народних республік. Відповідно, для росії є не прийнятною позиція Києва про те, що це територія України. Поки що…

Питання Криму: Україна пропонує росії прописати у майбутньому договорі пункт, згідно якого питання статусу півострову буде обговорюватись сторонами протягом 15 років. За цей час не будуть використовуватись збройні сили для вирішення питання. В росії цей пункт розцінили як відмову України від бажання повернути Крим воєнним шляхом.

Проте не варто й тут шукати зради з нашого боку. По-перше, Давід Арахамія підкреслив, що Україна визнає лише кордони станом на 24 серпня 1991-го року. По-друге, важливим є коментар Мустафи Джемільова, який також брав участь у переговорах. Він вказав, що якщо будуть вести переговори про статус території, то це буде означати, що росія визнає її окупацію: «Згідно Женевської конвенції 1949-го року про статус окупованих територій, на території окупованого Криму повинне буде діяти українське законодавство. Відповідно, будуть демократичні права, які були до окупації. Тож процес звільнення Криму від окупації проходитиме значно легше».

Питання денацифікації та демілітаризація (про які путін гучно заявляв в момент оголошення війни) – після серйозних втрат, що зазнала російська армія, вже не розглядаються. Принаймні переговорники про них взагалі не згадували. Як і не згадували про статус російської мови. Тут варто нагадати ідею української сторони, яку озвучив Президент Володимир Зеленський: Україна готова забезпечити російській мові повагу та режим сприяння, але якщо Росія забезпечить аналогічні умови для української мови на своїй територіх.

Переліченні вище пункти – це фактично пропозиція України до путіна. В дипломатії в таких випадках прийнято говорити, що «м’яч на його половині поля». Тепер лише від кремлівського карлика залежить, в якому напрямку піде процес.

Владімір Медінскій просто перелічив усе сказане українцями, але зауважив, що Росія не заперечуватиме проти вступу України до Європейського Союзу. Це, до слова, є однією з важливих умов українців – ми не будемо вступати у військові союзи, але прагнемо стати частиною спільного економічного європейського простору.

Більш цікавим виглядає заява заступника міністра оборони Алєксандра Фоміна. Він повідомив, що росія знижує воєнну активність на київському та чернігівському напрямках, аби сприяти переговорному процесу. Втім, не варто розглядати цю заяву як дійсно поступку.

Справа в тому, що ЗСУ добряче поскубли окупантів біля столиці і в тих зник запал щодо захоплення «Матері міст руських». Наш Генштаб повідомив про виведення російських підрозділів до Білорусі з Київської та Чернігівської областей. Паралельно з заявою Фокіна прозвучала заява Шойгу про те, що росія «виконала поставлені завдання на першому етапі і тепер зосередить зусилля на донецькому напрямку». Тут слід розуміти, що у росіян там справи трохи кращі, хоч вони й досі не захопили Маріуполь. Судячи з усього, окупанти прагнуть розбити ЗСУ на Сході, після чого перейдуть до більш активних дій на інших напрямках. Зрозуміло, що нічого у них не вийде.

В підсумку, за словами українських делегатів, вже напрацьовано пакет документів, який дозволяє сподіватись на зустріч президентів двох країн. Коли вона відбудеться? Наразі сказати неможливо. Вкотре повторимось – все залежить від путіна, наскільки він розуміє, що його план зазнав повного краху. Він оголошував війну з розрахунком максимально швидко підкорити Україну, натомість отримав у відповідь неймовірний спротив української нації та консолідацію Заходу, що здатні завдати невідворотної шкоди вже самій росії. Якщо у нього залишилась бодай крихта здорового глузду, він погодиться на переговори з Зеленським, аби бодай якось пом’якшити наслідки катастрофи, яка насувається на його країну.