Кубок Співдружності. Україна поступилася Росії в фіналі

Кубок Співдружності. Фінал

Росія (U-21) - Україна (U-21) – 4:2

Голи: Іашвілі (5, аг), Панюков (38, 75), Махмудов (90 пен.) - Калитвинцев (14 ВІДЕО), Іванко (64)

Росія: Лобанцев - Нікітін, Зуєв, Голубєв, Семьонов, Ламбарський, Бочаров, Каюмов (Амбарцумян 79), Обухов (Махмудов 65), Мітрішев (Васильєв, 90), Панюков

Україна: Шевченко - Насонов (Мякушко 61, (Полярус, 62), Іашвілі, Приндета, Озарків (Акубардія 46, Гальчук, 90), Нойок, Бабенко, Тащі (Месхія 52), Калитвинцев, Караваєв, Яковенко (Іванко 58)

Попередження: Насонов (30), Караваєв (72)

Вилучення: Шевченко (90, пряма червона)

Попри досить непогану гру, підопічним Сергія Ковальця так і не вдалося зломити супротив господарів турніру.

Заголовок поєдинку – Україна проти Росії – мало кого міг залишити байдужим. Не важливо: чи це поєдинок національних збірних, чи фінал юніорського Меморіалу Гранаткіна, або ж вирішальна гра молодіжного турніру. Напевно, навіть гравцям передалася ця напруга, адже старт поєдинку вийшов нервовим та сумбурним. Більше того – наші співвітчизники продовжили для себе неприємну традицію пропускати на початку зустрічі. Комбінація господарів на правому фланзі завершилася прострілом Бочарова у центр штрафного на українця Іашвілі, який зігравши на випередження красиво щічкою переправив м’яча до власних воріт. Ось так вже на п’ятій хвилині ми опинилися у ролі наздоганяючих…

Незважаючи на гол, команди продовжували грати у високому темпі: росіяни пресингували, а українці через це припускалися одну за одною невимушених помилок. Єдине, чим запам’яталися українці, – це два дальніх і неточних удари Нойока і Караваєва. А на тринадцятому оберті секундної стрілки чергова спроба «жовто-блакитних» щось створити біля воріт господарів завершилася шикарним пострілом Владислава Калітвінцева метрів з 35 у лівий верхній від воротаря кут. Здалося, що враженими таким голом залишилися не лише вболівальники, а й самі футболісти російської команди, адже протягом наступних хвилин 20 хоча б зачепитися за снаряд їм не вдавалося.

Проте, на жаль, українці не могли скористатися станом суперника. Підопічні Сергія Ковальця дуже часто застосовували фланги, але навіси не було кому «замикати» у центрі штрафного. А на 34-й хвилині, напевно, від бездіяльності нашому голкіперові Олексію Шевченку стало зовсім сумно, і він вирішив самотужки створити момент біля своїх володінь: після навісної передачі з лівого флангу «Шева», дуже не вдало зіграв на перехопленні. На щастя, Мітріщев просто проґавив ситуацію, а наші захисники вчасно підстрахували голкіпера.

• Фоторепортаж: Програний фінал

Але, як згодом виявилося, це були лише квіточки. Вже за три хвилини українські захисники не розібралися хто з ким має грати і дали Каюмову можливість проштовхнути м’яч на Панюкова, який і переграв воротаря. Це був єдиний удар по воротам жовто-блакитних за весь тайм…

У нас була лише одна нагода відновити статус-кво, але на удар Караваєва від кутового прапорця у ближній кут голкіпер росіян встиг зреагувати.

Початок другої частини зустрічі виявися за нашими футболістами, але знову все без толку. Ковалець спробував розбудити команду замінами, випустивши на поле по черзі Месхію, Іванка і Мякушка, але гра попереду все одно не надто «клеїлася».

Ледь не перший же серйозний момент в українців по перерві виявився результативним! Караваєв (однозначно, один із кращих гравців поєдинку) віддав пас на Озарківа, а останній передачею в розріз знайшов Іванка, який не розчарував. Відмічаємо, що знову спрацювала заміна Ковальця.

Некваплива гра у центрі поля, здавалося, «докотиться» так і до завершення основного часу, проте своє слово вирішив сказати найкращий бомбардир турніру Андрій Панюков. Бочаров, прорвавшись правим флангом, зробив чудовий навіс на дальню штангу, а форвард, вистрибнувши вище за всіх, переправив м’яч у ворота. До речі: посібник для нашої збірної як потрібно реалізовувати подібні моменти.

Час спливав, а українці навіть до штрафного підійти не могли. Напевно, єдиний момент для взяття воріт був у Бабенка на останній хвилині гри, коли він замикав п’ятою простріл, але в руки Лобанцеву.

А вже у доданий арбітром час знову про себе вирішив нагадати Шевченко, який завозився зі сферою і у підсумку подарував її суперникові. Врятувати ситуацію залишалося лише фолом останньої надії, на що наш голкіпер і пішов. Вилучення і пенальті, впевнено реалізований Махмудовим.

Поразка (як і весь турнір, напевно, в цілому) залишили багато роздумів для Сергія Ковальця. Когось, можливо, ми вже у футболці із гербом країни на грудях і не побачимо, а дехто вже зараз має усі шанси потрапити хоча б на збір із національною командою. Але у будь-якому випадку, це покоління не виглядає безнадійним і безперспективним.