Українці-легіонери. Згадуючи кар'єру Віктора Скрипника у Бундеслізі

Від редакції. В п'ятницю чергову поразку зазнав "Вердер", наступного дня своєї роботи позбувся керманич команди Роберт Дутт. Рятувати команду, яка в цьому сезоні ще жодного разу не перемагала у Бундеслізі, від вильоту нині спробує легенда клубу з Бремена - українець Віктор Скрипник. Про перспективи "Вердеру" під керівництвом Скрипника розповість наступного вівторка Андреас Штайнберг, а сьогодні ми нагадаємо читачам, як грав та чого досяг українець у Німеччині. Матеріал Леона Вургафта вперше було надруковано на UA-Футбол у квітні 2013 року як частину трилогії про українських легіонерів у Німеччині - нині ж прийшов час для самостійного виходу.

***

Гравець "Дніпра" опинився в Німеччині за посередництва Берндта Штанге, який рекомендував його тренеру "Вердера". Бременці тоді переживали закономірний спад після довгої і вдалої ери Отто Рехагеля і були середняком Бундесліги. Крім того і самому Віктору було незручно. Його жінка була вагітною, і в Німеччину Віктор поїхав один. До того ж зовсім не розмовляв німецькою, на відміну від того ж Полуніна.

Але його працездатність і скромність майже відразу допомогла завоювати місце в складі. В сезоні 96-97 він зіграв 22 матчі, забив гол з пенальті (ще в Дніпрі він, лівий захисник, був штатним пенальтистом команди) і отримав 5 жовтих карток. А в наступному сезоні прийшла перша травма, через яку він пропустив початок сезону. Ці травми ще довго будуть переслідувати Скрипника, і майже в кожному сезоні він пропустить матчі через ту чи іншу травму, іноді майже весь сезон.

Після того, як оговтався від травми, Скрипник вже не залишав основний склад. А в грудні до нього приєднався старий знайомий Юрій Максимов. Віктор і Юрій були близькими один до одного і проводили багато часу разом, допомагаючи один одному в акліматизації і підтримуючи в різних ситуаціях. Вони навіть отримали від партнерів по команді прізвисько "мафія". І хоча цей сезон, як і попередній, "Вердер" закінчив далеко від лідерів, для Скрипника початок кар’єри став вдалим. Тоді він зіграв 23 матчі і отримав 6 жовтих карток.

В першому ж турі сезону 98/99 Віктор знову травмувався, але повернувся досить швидко і продовжував грати в стартовому складі. Тоді він грав і центрального захисника. І, незважаючи на непорозуміння з тодішнім головним тренером Феліксом Магатом (хоча я хочу побачити гравця, з яким Магат колись порозумівся), продовжував виходити в стартовому складі. Але навесні знову травмувався і пропустив кінцівку сезону.

В травні українець мав перенести операцію, але його команда вийшла в фінал Кубку Німеччини, і Віктор запевнив тимчасового тренера команда Томаса Шаафа, що готовий грати. Але Шааф переконав його лягати на операцію, щоб якомога раніше повернутися до гри і боротися за місце в складі в новому сезоні. Скрипник прислухався до слів свого майбутнього тренера і друга і залишився в цьому сезоні з доробком в 16 ігор в лізі і 3 в Кубку і чотири жовті картки. Але записав на свій рахунок Кубок Німеччини і лише 13-те місце в лізі.

На початку сезону 1999/2000 виявилося, що Шааф був правий, бо Скрипник оговтався від операції, встиг пройти з клубом підготовку до сезону і зайняв місце в основному складі. Але чергова травма, і набагато складніша за першу, зруйнувала не тільки цей сезон, а й наступний. Він не встиг вилікуватися як слід, і кожні 2-3 матчі отримував ушкодження, яке виводило його з гри на кілька матчів. Зрозуміло, що демонструвати високий рівень футболу за таких обставин неможливо, і українець страждав від критики преси і власних вболівальників. Він навіть чув свист на свою адресу в деяких матчах. Фанам здавалося, що Скрипник недостатньо викладається на полі і не грає в повну силу.

Звичайно, Віктору було відомо, чому він демонструє таку слабку гру, і він не переймався абсурдними звинуваченнями вболівальників та преси. І все ж він відчував, що програє конкуренцію більш молодим партнерам по команді, і думав про те, щоб залишити "Вердер". До того ж новий менеджер команди Клаус Аллофс погано ставився до немолодих гравців і легіонерів, і робив досить різкі заяви, які стосувалися омолодження та "німецького духу" команди.

За ці два сезони він зіграв лише 15 ігор в чемпіонаті, хоча в Кубку знову взяв участь у виході своєї команди в фінал, який цього разу був програний.
Влітку Віктор мав пропозиції від кількох команд Першої та Другої Бундесліги, і навіть від свого колишнього наставника Фелікса Магата. Але вирішив залишитися в Бремені.

В наступних двох сезонах Скрипнику пощастило. Він оговтався від минулих травм, майже не отримував нові, і тому зіграв багато матчів. В ці два сезони він був одним з кращих лівих захисників Бундесліги, і їх можна назвати його найкращими сезонами в кар’єрі. Віктор навіть став пенальтистом команди, забивши 4 голи (один з них став єдиним голом в переможному матчі проти мюнхенської "Баварії") і ще один головою. Томас Шааф закінчив побудову, і в Бремені нарешті з’явилася серйозна команда, яка готова боротися за найвищі місця. Хоча й середній вік команди був досить великим, але навіть в такій ситуації Скрипник почував себе одним з лідерів. Він грав дуже впевнено і рівно, і був одним з найстабільніших гравців команди.

Скрипник взяв участь і в єврокубковій кампанії, а саме в одній з найприкріших поразок української команди в Європі. Тоді "Вердер" Скрипника переграв донецький "Металург" з рахунком 8-0. Хоча вже в наступному раунді "музики" поступилися голландському "Вітессу".

В цих сезонах бременці двічі займали шосте місце. Скрипник відіграв 55 матчів в Бундеслізі і 9 - в інших турнірах, забив 5 голів та отримав 10 жовтих карток.

Наприкінці сезону 2002/03 Віктор отримав чергову травму, і саме вона стала вирішальною в його кар’єрі. В 34 роки було набагато важче оговтатися від травми, маючи тягар попередніх. Але українець був налаштований на боротьбу. Лікарі пророкували йому закінчення кар’єри, але за рік Скрипник повернувся.

Його місце в складі вже було зайнятим, "Вердер" проводив блискучий сезон і вів боротьбу за обидва місцеві титулі, які в підсумку і виграв. Тому Скрипник не міг розраховувати на більше, ніж виходи на заміну на 10-15 хвилин. Але свої хвилини відпрацьовував сумлінно. А коли в одному з останніх матчів бременці отримали право на пенальті, десятки тисяч вболівальників почали скандувати ім’я Скрипника, вимагаючи, щоб саме йому довірили пробити цей удар. Скрипник підійшов до м’яча і забив свій останній гол за "Вердер".

Крім цього він вийшов на поле на 90-ій хвилині в переможному фіналі Кубку і, таким чином, отримав і цей трофей. Загалом в цьому сезоні він 6 разів вийшов на заміну в чемпіонаті і одного разу - в Кубку, забив гол і отримав жовту картку.

"Вердер" вперше за довгі роки завоював право грати в Лізі Чемпіонів, і тому Скрипник взяв час на роздуми щодо своєї подальшої кар’єри. Але зрозумів, що гравцем основи вже не буде, а ситуація, за якої він грає по 10 хвилин за матч, його не влаштовує. І тому прийняв рішення закінчити кар’єру гравця. Але й після закінчення кар’єри залишився в Бремені, тренував юнаків, а з цього сезону очолив другу команду "Вердера". Якщо Томас Шааф колись захоче піти з посади головного тренера, а в клубі вирішать знову зробити ставку на "свого" тренера, саме Скрипник є головним кандидатом.

Доробок Скрипника в Бундеслізі складає 138 матчів, 7 голів, 7 результативних передач і 26 жовтих карток.