Українці-легіонери. Великобританія.Частина 1: Лужний

ua-football.com продовжує розповідати про виступи українців в ТОП-5 чемпіонатах Європейських країн. Після Бундесліги переходимо до туманного Альбіону.

"Арсенал" помітив Олега Лужного під час матчів проти київського "Динамо" в Лізі Чемпіонів. Його постійні рейди по правому флангу, працездатність і характер вразили Арсена Венгера, і одразу після закінчення сезону 1998/99, в якому кияни дійшли до півфіналу Ліги Чемпіонів, "Арсенал" сплатив 1.8 мільйони фунтів за їх провідного захисника. Хоча ще за рік до того Лужним цікавилися кілька клубів АПЛ, а того ж літа 1999-го здавалося, що Олег близький до підписання контракту з "Ньюкаслом". Але футболіста не влаштували деякі пункти контракту, і "Арсенал" випередив "мегпайз."

Тоді в захисті "канонірів" грала легендарна місцева четвірка Діксон-Адамс-Кіоун-Вінтерберн. Кожен з них, без сумніву, був легендою клубу, але чотирьом разом станом на літо 1999-го було аж 136 років, тому було зрозуміло, що потрібно шукати їм заміну. Крім того, сьогодні ми вже розуміємо, що одна з головних тенденцій "Арсеналу" тих років властива всім командам під керівництвом Венгера. Мова йде про численні травми. Тоді це здавалося лише травматичністю немолодих гравців захисту. Кожен з цієї четвірки був відсутнім чималу частину сезону, і це давало шанс резервістам.

На Лужного розраховували як на гравця, який має потіснити Діксона з позиції правого захисника, до того ж Венгер мав намір використовувати його на різних позиціях в захисті і півзахисті як заміну лідерам. Дещо непокоїло всіх те, що Олег зовсім не розмовляв англійською, до того ж був вихідцем з країни, мешканці якої, на думку англійців, кардинально відрізняються за менталітетом та звичками від мешканців Туманного Альбіону. Тому в клубі очікували, що Олег може зіткнутися з труднощами в акліматизації серед типових англійських захисників, але сподівалися на те, що його скромність, наполегливість і жага до навчання і боротьби допоможуть йому швидко призвичаїтися. Англійська преса отримала інформацію про те, що прізвиськом Лужного в Україні було "лось", але за принципом "зіпсованого телефону" в Англії це перетворилося на "кінь", і саме під таким прізвиськом українець був відомий в "Арсеналі" на протязі кар'єри.

Перший сезон в "Арсеналі" можна назвати вдалим в статистичному плані, адже Лужний зіграв в 21 матчі Прем'єр-Ліги, шости матчах Єврокубків і вийшов на останніх хвилинах виграного Суперкубку. В 80 відсотках цих матчів він виходив на поле з перших хвилин. На його рахунку дві жовтих і одна червона картка.

Але насправді Лужний був гравцем запасу, відібрати місце в стартовому складі у старенького Діксона йому не вдалося, і він грав тільки в тих випадках, коли хтось з гравців стартового складу був травмованим. Оскільки, як я раніше зазначав, в "Арсеналі" це траплялося часто, Лужний набрав багато матчів. Він грав і на своїй позиції правого захисника, і центрального, і лівого, і іноді навіть правого півзахисника. Захист команди грав за англійською звичкою в лінію, і Лужному, який в "Динамо" звик грати з стоппером і ліберо, було важко призвичаїтися. Тому преса і вболівальники були трохи розчаровані грою нашого співвітчизника, адже очікували, що він витіснить Діксона з стартового складу і своїми постійними рейдами по флангу підтвердить своє прізвисько.

Команда в сезоні 1999/2000 закінчила сезон на другому місці в лізі, набагато відставши від "Манчестер Юнайтед", не вийшла з групи Ліги Чемпіонів і поступилася "Галатасараю" в фіналі Кубку УЄФА. В цьому турнірі Лужний відіграв 4 матчі, але в фіналі залишився на лаві запасних.

Влітку клуб виставив українця на трансфер, але просив за нього досить великі гроші, і захисник залишився в Англії. Але Венгер придбав нового правого захисника - камерунця Лорена. Крім нього в команду прийшли ще кілька молодих легіонерів. Оборона команди була нестабільною, травми переслідували всіх, і весь сезон точилася боротьба за місця в захисті між старими англійцями і молодими легіонерами. Лужний не був ані тим, ані іншим, але також боровся і досить вдало. Хоча він втратив швидкість, мало йшов в атаку і, якщо і нагадував коня, то не призового, який виграє престижні гонки, а вантажного, який сумлінно, вправно і без зайвих питань тягне свій віз. Лорен також був схильним до травм, кар'єра Діксона наближалася до кінця, і Лужний здебільшого грав на своїй рідній позиції, хоча продовжував допомагати й на інших. В сезоні 2000/2001 він зіграв 19 матчів в лізі ( команда зайняла друге місце, знову відставши від "МЮ"), 8 - в Лізі Чемпіонів (чвертьфінал), два - в Кубку Англії (в фіналі, програному "Ліверпулю", участі не брав). Отримав лише одну жовту картку.

Настрій в цьому сезоні зіпсували кілька пошкоджень і нищівні поразки від "Ліверпуля" (4-0) і "Манчестер Юнайтед" (6-1), в яких українець брав безпосередню участь. Крім цього ім'я Лужного, мабуть вперше і востаннє в його житті було пов'язане з скандалом. На початку сезону була опублікована стаття, в якій Олег нібито не схвалював рішення свого екс-партнера по "Динамо" Сергія Реброва перейти до "Тоттенхема", мотивуючи це тим, що "Тоттенхем" є вкрай слабкою і жалюгідною командою. Зрозуміло, що такі висловлювання на адресу головного ворога в Прем'єр-Лізі лише загострили ворожнечу між клубами, і президент "Тоттенхема" був змушений навіть зателефонувати до свого арсенальського колеги і висловити йому своє незадоволення такими принизливими висловлюваннями. Пізніше виявилося, що Олег нічого такого не говорив.

В сезоні 2001/02 молоді почали перемагати. Четвірка легенд майже зникла зі стартового складу, але за місце на правому фланзі захисту точилася боротьба між Лужним та Лореном. Результат цієї боротьби можна визначити як нічия. Лужний зіграв 18 матчів в АПЛ, майже у всіх виходив в стартовому складі, і в переважній більшості грав на позиції правого захисника. Також на його рахунку 4 матчі в Кубку ( в переможному фіналі не грав ) і три - в Лізі Чемпіонів (вилетіли в другому груповому турнірі). Саме в головному європейському клубному турнірі він отримав свою другу червону картку в Англії. В матчі проти "Шальке" гравець суперників під час боротьби за м'яч схопив його за футболку, а Олег відповів ударом ліктем в обличчя. Він отримав дискваліфікацію на 4 матчі. Пізніше, вже в матчі чемпіонату, прийшла друга червона картка в цьому сезоні. Крім цього на рахунку українця 4 жовтих картки. За оцінками фахівців і вболівальників, найслабшою ланкою в захисті був саме правий фланг. Разом з цим вони віддавали належне працездатності і бойовитості українського легіонера. В цьому сезоні "Арсенал" святкував "золотий дубль", і Лужний взяв повноцінну участь в цьому досягненні.

Влітку у Олега закінчився контракт, але він з радістю погодився на пропозицію Венгера поновити його. Французький фахівець вже закінчував будувати ту команду, яка на протязі кількох років буде показувати чи не найпривабливіший футбол в Європі. Діксон нарешті закінчив кар'єру, Лорен часто травмувався, і тому Олег продовжував отримувати свої шанси. Цей сезон фахівці вважають його найкращим в "Арсеналі". Складалося враження, що до нього повернулася швидкість молодих років. Він отримував мало не більше схвальних відгуків, ніж за три попередні сезони разом. Його блискавичний прохід по своєму флангу і асист, який перетворився на єдиний гол в матчі з "Ньюкаслом", ще довго згадували всі. Саме цей прохід журналіст однієї з найпопулярніших газет Англії назвав кращею дією українця за чотири роки в "Арсеналі". В тому ж листопаді він записав на свій рахунок ще одне досягнення, коли вивів команду на матч Кубка Ліги з капітанською пов'язкою, вперше і востаннє за свою кар'єру в клубі. Партнери і тренер знаходили лише компліменти на його адресу, називаючи його суперпрофесіоналом, який працює під час ігор і тренувань і постійно поліпшує свою гру. А журналісти вважали його значно кращим за Лорена і дивувалися, чому Венгер намагається навіть силою надавати камерунцю місце в складі.

"Лебединою піснею" Лужного став фінал Кубку Англії проти "Саутгемптона", де він відіграв 90 хвилин на позиції центрального захисника, зіграв вдало, і навіть був визнаний деякими англійськими ЗМІ героєм матчу. "Каноніри" перемогли з рахунком 1-0 і вдруге поспіль виграли цей трофей, ставши першою командою з 1982-го року, якій вдалося це зробити. В лізі Олег зіграв 17 матчів ("Арсенал" став срібним призером), в Кубку - 2 і в Лізі Чемпіонів - 4 (другий груповий турнір). Отримав три жовті картки.

Лужний очікував на пропозицію поновити контракт, але Венгер вирішив відмовитися від його послуг. Мотивував це тренер тим, що Олег займає одне з трьох легіонерських місць (паспорту країни ЄС в нього не було), яке збиралися надати більш молодому гравцеві. Спочатку Лужний навіть думав про закінчення кар'єри, але потім вирішив продовжити. Їхати з Англії не хотів і тому погодився на пропозицію новачка АПЛ "Вулверхемптона", хоча мав пропозиції від інших клубів. Підписав контракт на рік. В цій команді не склалося (не дивно, адже "кінь", м'яко кажучи, не дружить з вовками:))). Лужний, який у Венгера звик грати в розумний комбінаційний футбол, потрапив до рук типового англійського менеджера низького класу, який вимагав від команди грати в класичне "бий-біжи". І це незважаючи на наявність в команді таких серйозних гравців як Стефан Іверсен, Пол Інс, Деніс Ірвін, Дін Старрідж... Українець посварився з тренером і зіграв за цей сезон лише 6 матчів в лізі і два - в Кубку Англії. За жахливим захистом команди, який пропустив в тому сезоні 77 голів, він спостерігав з лави запасних. "Вовки" зайняли останнє місце і вилетіли з Прем'єр-Ліги, після чого Лужний залишив Англію і подався до латвійської ліги.

В підсумку Олег Лужний зіграв за "Арсенал" 75 матчів в лізі і 34 - в інших турнірах. За "Вулверхемптон" - 6 матчів в лізі і 4 - в інших турнірах. Його кар'єру в Європі можна визнати найкращою після кар'єри Андрія Шевченка. В "Арсеналі" він не вважався гравцем основного складу, але зіграв багато матчів на різних позиціях і заслужив повагу партнерів, вболівальників і преси за бойовий дух, працездатність, скромність і повну відсутність будь-яких скандалів.