Український слід. РПЛ. Підсумки весняної частини сезону

Початок весни-2014 став для українських гравців Російської Прем'єр-ліги часом нових надій. Майже всі наші співвітчизники отримали шанс закріпитися в складі своєї нової або старої команди. Дехто - завдяки звільненню тренера, який не покладався на них. Дехто навпаки - завдяки тренеру, який розраховував на їх послуги. А дехто - просто завдяки травмі конкурента за місце в складі. Але майже всі своїм шансом не скористалися, і або доволі швидко опинилися на лаві запасних, або закріпилися в стартовому складі лише для того, щоб взяти участь в найгіршому сезоні своєї команди за останні пять, вісім, а то й десять років.

Анатолій Тимощук закінчував осінь на лаві запасних та з чутками про конфлікт з головним тренером Лучано Спаллетті, який ще влітку не бажав бачити гравця в команді. Взимку він, як завжди, шалено працював на зборах, і травми та трансфери "на вихід" вселяли оптимізм, що Т-44 буде основним гравцем навесні.

Нажаль, ювілейний 50-ий матч в основних раундах Ліги Чемпіонів став одним з найгірших в кар'єрі Анатолія. Швидкий півзахист "Боруссії" Дортмунд просто знущався над опорником, легко проходячи центр поля. Тимощук "привозив" небезпечні штрафні, програв майже всі двобої і був особисто винним в четвертому голі.

В наступний місяць на полі його не бачили. Лише новий головний тренер Андре Віллаш-Боаш надав Тимощуку місце в стартовому складі. А після вдалої гри Анатолія в свій День Народження проти "Амкару" (2-1, взяв участь в одному з голів) тренер сказав, що його команді потрібні такі досвідчені та працьовиті бійці в центрі поля, і Тимощуку він "довіряє і довірятиме й далі". За тиждень вперше в сезоні гравець з'явився у "старті" в другому матчі поспіль і взяв участь в двох голах в ворота "Рубіну" (6-2). В наступному матчі Тимощук залишився на лаві запасних через тиск "ліміту на легіонерів", але, вийшовши на заміну, віддав чудовий пас метрів на 40 на Халка, який вразив ворота "Краснодару".

Проти "Волги" (2-0, повний матч) він знову відіграв вдало і взяв участь в обох голах "Зеніту". А в трьох вирішальних матчах сезону відіграв лише 20 хвилин, і саме в цих матчах його команда втратила лідерство і закінчила сезон другою. Загалом на рахунку Тимощука в другій частині сезону 8 матчів в лізі (три - з перших хвилин та повних) та 75 хвилин - в Лізі Чемпіонів.

Андрій Дикань вже повідомив, що залишає "Спартак", мав пропозиції від клубів РПЛ і практично пакував валізи, але отримавши статус росіянина, залишився з надією, що нарешті головний тренер - "русофіл" Валерій Карпін - зверне на нього увагу. Та марно, навіть постійні помилки інших воротарів команди не допомагали. Допомогло лише звільнення Карпіна з посади. Його наступник, Дмітрій Гунько, виявився не таким впертим, і після першої ж невдалої гри одного з російських воротарів повернув у рамку Диканя. І Андрій вже в першому матчі (проти тодішнього лідера "Локомотива") залишив свої ворота "сухими" і відіграв дуже впевнено, нагадавши самого себе і надавши впевненості й нещодавно жахливій обороні. За 4 дні в матчі з "Уралом" кількома чудовими сейвами врятував команду від розгрому (0-1).

І надалі він залишався кращим в команді, але "Спартак" не знаходив свою гру, а захист знову грубо помилявся, залишаючи воротаря на поталу нападникам суперників. В матчі проти "Томі" роздратований черговою помилкою захисників Дикань був вилучений з поля за гру рукою за межами штрафного майданчика і більше цього сезону не грав. Загалом на його рахунку 6 повних матчів поспіль, сім пропущених м'ячів та одна червона картка. "Спартак" посів шосте місце і залишився без Єврокубків.

Тарас Михалик на початку весни виходив з перших хвилин лише в матчах проти аутсайдерів. Грав доволі вдало у відборі і був абсолютно непомітним в атакувальних діях. В матчі проти "Анжи" він був замінений на 58-ій хвилині саме через інертність в атаці, за словами головного тренера Леоніда Кучука. А ось в матчі проти претендента на Єврокубки "Краснодара" грав невдало й у відборі, дозволяючи господарям володіти ініціативою і вільно розгортати атаки.

За тиждень в матчі за чемпіонський титул проти "Зеніта" Тарас грав на позиції центрального захисника (вперше в чемпіонаті два повних матчі поспіль). Цей матч став його кращим в сезоні, українець грав дуже впевнено, стримав грізних Халка та Рондона і не припускався помилок. В епізоді з голом "Зеніта" він дуже вдало відтіснив суперника, але грубо помилився його партнер.

В останньому турі в матчі проти "ЦСКА" (54 хвилини) повернувся в центр поля і звично діяв вдало у відборі і непомітно в атаці. На 46-ій хвилині Чорлука віддав українцю вкрай неточний пас, Тарас не встиг зорієнтуватися, хоча був ближчим за всіх до м'яча, гравець "ЦСКА" зробив перехоплення, пройшов до воріт і забив єдиний гол у матчі, який став чемпіонським. "Локомотив" став третім, Михалик в другій частині сезону відіграв 7 матчів в лізі (5 - в стартовому, 3 повних).

Прикра травма шиї, яку Андрій Воронін отримав в зіткненні з гравцем своєї команди, зіпсувала нападнику не лише кінець осені, але й весну. Він не брав участь в зимових зборах, мав повернутися в середині березня, але не повернувся до заявки й в середині квітня. Щотижня різні джерела розповідали про "працю на тренуваннях", "ненабуття необхідної форми" та нову травму. Згадувався сезон 2012/13, коли Воронін втратив місце у складі німецької "Фортуни" нібито через травми, а насправді здебільшого через недисциплінованость та лінькуватість. Красномовним було й абсолютне мовчання клубу щодо поновлення контракту.

Тим часом "Динамо" перебувало в поганій формі, програвало і конче потребувало лідера на полі, яким восени і був українець. Та навіть новий тренер Станіслав Черчесов (змінив Дана Петреску, який аж ніяк не симпатизував нападнику) одразу повідомив, що ігрова та фізична форма Андрія не задовольняють його. 11 хвилин в кінці квітня проти "Терека" стали його єдиними в 2014-ому році, і по закінченні сезону Воронін залишив "Динамо".

Олександр Алієв "досидів" до закінчення контракту з київським "Динамо" і взимку уклав угоду з "Анжи" у якості вільного агента. В Махачкалі розраховували на те, що Алієв стане лідером команди, що його досвід, націленість на атаку та відомі всім удари допоможуть врятуватися від вильоту та гідно виступити в Лізі Європи. Перехід спричинив чималий галас як в Україні, так і в Росії, і майже всі, як фахівці, так і вболівальники, знайшли нагоду висловитися щодо перспектив гравця.

В матчах проти "Генку" в 1/16 фіналу Ліги Європи Алієв був кращим на полі, загалом завдав сім ударів по воротах, забив гол і "заробив" автогол суперника. Був кращим і в матчах проти "АЗ" в 1/8 фіналу (також сім ударів, серед них в стійку і кілька небезпечних передач), але цього разу йому не пощастило, і "Анжи" вилетів з Ліги Європи, не забивши голландцям бодай гол.

Натомість в лізі він здебільшого грав невдало, не викладався, знаходячи в собі сили лише на матчі проти лідерів. Наприклад, в матчі проти "ЦСКА" влучив у стійку ударом здалеку, а проти "Динамо" відзначився двома асистами і грав чудово на позиції лівого півзахисника. Саме вкрай невдала гра Алієва та його команди в матчах проти "простих смертних" ліги призвела до вильоту з РПЛ практично ще в середині квітня. Тоді ж він травмувався і повернувся лише в травні, зігравши 25 і 59 хвилин відповідно в двох останніх матчах сезону. Загалом доробок Алієва складає сім матчів в лізі (5 в стартовому, жодного повного, одна жовта картка) та 4 - в Лізі Європи (два повних, гол та жовта картка).

Фінансові проблеми "Металіста" та політичні його власника, змусили продати одного з лідерів команди тому, хто запропонує більшу суму. А "Рубін" почав нову епоху після 12-ти років "царювання" Курбана Бердиєва. Новий тренер потребував досвідчених харизматичних гравців, які б очолили побудову нової команди. Тому Марко Девіч був чудовим кандидатом на місце лідера атаки.

Гравець збірної України далеко не завжди грав ефективно, приймав невірні та несвоєчасні рішення, іноді захоплювався індивідуальними діями і просто невдало виконував паси та удари. Але завжди був активним, боровся, багато рухався, керував діями команди в атаці, намагався загострити ситуацію біля воріт суперника і виходити на ударні позиції, тобто був справжнім лідером атаки. В матчі проти "Волги" він відзначився голом та асистом, а по воротах "Спартака" завдав аж 7 ударів, один з них став результативним. В матчі проти "ЦСКА" з позиції лівого півзахисника віддав результативний пас на партнера за допомогою рикошету від захисника. В середньому завдавав більше трьох ударів за матч.

"Рубін" закінчив чемпіонат на восьмому місці. Загалом на рахунку Девіча 11 матчів з 11-ти командних (всі в стартовому, 6 повних), три голи та жовта картка.

Вдруге поспіль весняна частина сезону є значно кращою для Ярослава Годзюра, ніж осіння. Якщо восени воротар "Терека" чимало помилявся на виходах, то навесні він був одним з найнадійніших воротарів ліги в цьому аспекті. А в грі на лінії він мало кому поступається в Чемпіонаті Росії. Головний тренер Рашид Рахімов за зимову перерву побудував непрохідний для суперників захист, і Годзюру відносно рідко доводилося вступати в гру. Але коли команда потребувала допомоги воротаря, він не розчаровував.

Найкращим його матчем став чвертьфінал Кубку проти "ЦСКА", в якому Ярослав протягом 110 хвилин стримував атаки чемпіона, здійснивши низку вражаючих сейвів. Точний удар Щеннікова він не мав шансів зупинити. Чудово Годзюр відіграв й матч проти "Амкару" (1-0), в якому відбив два удари впритул, впорався з рикошетом і здійснив дивовижний сейв, схожий на славнозвісний сейв Гордона Бенкса на Чемпіонаті Світу-1970. В матчі проти "Ростову" відбив пенальті, а ось в другій половині квітня грав погано, щоматчу помиляючись на виходах, а проти "Анжи" просто "впіймавши метелика" (загалом всі три голи на його совісті). Вирішальні матчі сезону знову провів вдало, і "Терек" закінчив сезон 12-им, уникнувши перехідних матчів. В весняній частині сезону Годзюр загалом відіграв всі матчі "Терека" (11 в лізі та два - в Кубку), не пропустивши жодної хвилині. Пропустив 13 м'ячів.

В березні Ігор Худоб'як не отримав жодної ігрової хвилини. Та вже в першому квітневому матчі вийшов в стартовому складі через травму першого опорника команди. І матч проти "Рубіна" став його першим повним матчем в РПЛ та кращим в сезоні. Хоча, з одного боку, Ігор не завадив Роману Єрьоменку віддати гольовий пас. Але з іншого, двічі помилки казанців під тиском Худоб'яка призводили до голів. "Ростов" переміг з рахунком 2-1. Проти "Краснодару" він вже не був таким помітним в атаці, але значно краще відіграв у відборі, адже "Ростов" володів ініціативою і не дозволяв супернику атакувати.

Травма не дозволила Ігорю взяти участь в кількох наступних матчах, і він з'явився на полі лише в останньому турі, в матчі проти "Томі", в якому загалом невдало діяв у відборі, але взяв участь в голі (саме після його прострілу та рикошету від захисника Сінама-Понголь забив). В весняній частині переможного розіграшу Кубку Росії не зіграв жодної хвилини. Загалом на рахунку Худоб'яка в другій частині сезону 3 повних матчі в лізі.

Підсумки першої половини сезону Юрія Калитвинцева закінчуються словами "На Калитвинцева очікує тяжка весна". Навряд чи навіть він усвідомлював, наскільки ці слова вірні. Взимку тренер продовжував посилювати склад відомими гравцями без ігрової практики, всі вони одразу отримували ігрові хвилини. В результаті в березні Калитвинцев отримав надто роздутий склад, перенасичений немолодими пихатими екс-зірками, які довго не грали і знаходяться в поганому фізичному та психологічному стані. До того ж виявилося, що гравці вже кілька місяців не отримують зарплатню. Трьох поразок на тлі жахливої гри та байдужості гравців вистачило Юрію Миколайовичу для того, щоб подати у відставку. На цей час команда знаходилася в "зоні перехідних матчів", але була приреченою - по закінченні сезону посіла передостаннє місце і залишила Вищий дивізіон.