<< Назад

Редакция не несет ответственности за содержание записей в блогах

Чорна непоступливість, або як африканські збірні завойовували наші серця

1 июля 2014, вторник. 15:15

Вони вилетіли, але перемогли

В ніч з 30 червня на 1 липня в захоплюючому поєдинку вилетіла остання африканська команда. Алжир, як і більшість своїх товаришів по континенту, бився до останнього, не даючи, начебто руйнівній, бундесмашині змести себе зі шляху.

І підопічні Вахіда Халілходжича не одні такі. На наших очах відбувалися справжні баталії за участю таких збірних, як Гани, Камеруну, Кот-д’Івуару та Нігерії. Порівнюючи кожну команду, звісно, можна багато сперечатися щодо їх успіху, обвинувачувати в захланності, називати нахабами і безсовісними шантажистами. Але погодьтеся, грають вони пречудово.

Камерун

Напевно, саме команда Фолькера Фінке виглядала найслабшою з-поміж усіх. Але й група в них видалася не з легких. Хоча опиратися тільки на цей факт було б неправильним, та й взагалі виправдовувати Ето’О і компанію не варто. Лише арбітр допоміг уникнути розгромної поразки від збірної Мексики, а в усіх інших матчах сталося те, що мало статися. Камерунці запам’яталися хіба що жорсткою грою і дурним вилученням Алекса Сонга. Втім, саме в них перших ми побачили іскру полум’я, яка занадто рано згасла.

Чорна непоступливість, або як африканські збірні завойовували наші серця - изображение 1

Вже зараз починають з’являтися розмови про договірні матчі Камеруну. Це не дивно, адже виступаючи в групі з господарями турніру, можна очікувати все, що завгодно.

Кот-д’Івуар

Чорна непоступливість, або як африканські збірні завойовували наші серця - изображение 2

Команда, яку дійсно стало шкода. По всім чинникам саме гравці Сабрі Лямуши мали виходити до стадії плей-офф. Але драматична розв’язка подій у матчі з Грецією, пенальті на останніх хвилинах залишили івуарійців за бортом наступної стадії. Нам ця збірна запам’ятається неймовірною відчайдушністю, справжньою мужністю та просто чудовим колективом. А для легендарного Дідьє Дрогба це, скоріш за все, був останній мундіаль.

Гана

На сьогодні ганці вважаються найсильнішою африканською командою. Згадаємо, як збірна билася на Чемпіонаті світу в Південній Африці, коли лише доля невезіння завадила «чорним зіркам» подолати Уругвай. Після того випадку головний бомбардир Гани Асамоа Гьян, який не реалізував доленосний пенальті на останніх хвилинах матчу оголосив про завершення кар’єри у збірній.

Чорна непоступливість, або як африканські збірні завойовували наші серця - изображение 3

Однак побачити Гьяна у команді 2014 року нам, все ж таки, вдалося. І не дарма він повернувся, адже зміг здобути звання найрезультативнішого африканського гравця на мундіалях. Саме голи Гьяна допомогли підопічним Квесі Аппіа зіграти у нічию з Німеччиною та сподіватися на позитивний результат з Португалією. Гана грала захоплююче, чаруюче, вона кардинально змінювала хід поєдинків. Можливо, десь не пощастило, можливо, не вистачило концентрації, але результатом плідної праці стало лише одне набране очко. Гірке враження залишив скандал з виключенням зі збірної Кевіна-Прінца Боатенга та Саллі Мунтарі. Ну, й преміальні. Як же без них. Тож всі чинники у сумі дали виліт африканської команди, однак справили позитивне враження на поціновувачів футбольної гри.

Нігерія

Чорна непоступливість, або як африканські збірні завойовували наші серця - изображение 4

Одна з двох збірних Чорного континенту, яким вдалося подолати груповий етап. Нігерія, до складу яких не потрапили «динамівці» Ідейе та Аруна і без того продемонстрували цікавий футбол, закохавши у себе вболівальницьку спільноту. Складна група (з огляду на суперників) не завадила Стівену Кеші та його хлопцям сподіватися на плей-офф. Як наслідок, Нігерія натрапила на потужну та амбіційну збірну Франції, якій вдалося лише в останні 10 хвилин таки дотиснути непоступливих африканців. Прикро, але перемагають сильніші, і як би нігерійці не подобалися нам своєю завзятістю, вони гідно повернулися на батьківщину.

Алжир

Хоча Алжир і суттєво відрізняється від своїх колег по континенту (стосується це не тільки звичаїв, але й гри), команда Хахілходжича все ж африканська. І в усьому цьому ми могли запевнитися, споглядаючи за їхньою боротьбою на полі. З кожним поєдинком гравці додавали, аж поки не здійснили мрію свою та усього алжирського народу: збірна вперше вийшла до стадії плей-офф.

Чорна непоступливість, або як африканські збірні завойовували наші серця - изображение 5

Неабиякий тиск на колектив (а в першу чергу факт того, що всі африканці вірили в перемогу Алжиру над Росією) дав про себе знати на початку матчу з командою Капелло. Годину африканська команда знаходилася за межами 1/8 фіналу, поступаючись 0:1, допоки усе не перевернулося з ніг на голову. Гол Слімані, який став справжнім героєм Алжиру на цьому турнірі, змусив опонентів притискатися до власних воріт і, врешті-решт, поступитися місцем в 1/8.

Шанси гравців «лес феннекс» у грі з бундестім оцінювалися досить низько. Проте, як же все змінилося, коли ми побачили перший тайм. Тайм, у якому алжирці мали нагод відзначитися більше, аніж їх опоненти. Доля матчу вирішилася в екстра-таймі. Тоді африканці виглядали вже доволі стомленими, як, власне, і німці. Однак, схоже, що у гравців Йоахіма Льова сил було трішки більше.

Бажання алжирців грати не вщухало навіть після другого пропущеного голу на 120 хвилині. У компенсований арбітром час Джабу досяг свого, втім, було занадто пізно. «Зелені» поступилися, але закарбувалися в наших серцях.

І що б там не говорили, що б не лунало на адресу африканських команд, нам залишається визнати, що такої жаги до гри, такої відданості на полі і мужності нема в жодній команді іншого світу. Збірні Чорного континенту справжні бійці, що завоювали нашу прихильність, змушуючи жалкувати, що ми більше не побачимо їх на цьому мундіалі.

Последнее изменение: 3 июля 2014, четверг. 23:47

Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Комментарии (0)
Войдите, чтобы оставлять комментарии. Войти