Italiano vero. Джакомо Бонавентура - непересічний талант з провінції

UA-Футбол представляє черговий матеріал рубрики Italiano vero.

Думаю, ні для кого не є таємницею, що в топ-клубах футболісти умовно (а деколи навіть і не умовно) діляться на тих, хто "грає на роялі", і тих, хто "цей рояль тягає". "Мілан" тут не є винятком – в різні часи в його складі неодмінно були присутні такі непомітні, на перший погляд, трудяги з хорошим пасом, як Роберто Донадоні, Карло Анчелотті чи Деметріо Альбертіні. І ось, після деякої перерви, в "Мілані" знову з'явився подібний футболіст. Той, чию присутність на футбольному полі затьмарюють більш зіркові одноклубники, але разом з тим той, без кого цю команду дедалі важче стає уявляти.

Мова про Джакомо Бонавентуру – лівого півзахисника россонері, який поволі стає справжнім відкриттям нового сезону. Принаймні, у половині вже зіграних "Міланом" матчів саме його активні дії допомогли команді досягти переможного результату. Хто ж він такий, звідки узявся і чому лише зараз, у віці 26-ти років, заявив про себе на найвищому рівні – ми й спробуємо розібратись.

Народився наш герой у провінційному 13-тисячному містечку Сан-Северино-Марке, що у майже однойменному регіоні Марке. Варто одразу відзначити, що це далеко не самий футбольний регіон Італії (найвідомішими клубами звідси є "Анкона", яка зараз прозябає у Лізі Pro і "Асколі", який лише цього літа піднявся у Серію В), тому Джакомо довелося пройти довгий шлях, мігруючи від однієї дитячої футбольної школи до іншої, поки його не помітив знаний в Італії відкривач футбольних талантів Антоніо Бонджорні (Ільї Вануккі, Тіберіо Гуаренте та Джампаоло Паццині – його "клієнти").

Бонджорні в той час працював керівником дитячого спортивного клуба "Марджіне Коперта", куди й запросив у 2004-му році 15-річного Бонавентуру. А вже через рік перспективний юнак опинився у структурі "Аталанти", селекціонером якої за сумісництвом був все той же Бонджорні.

В Бергамо завжди славились вмінням знаходити і розкривати молоді таланти, тому можна сказати, що Бонавентура потрапив в надійні руки. Крок за кроком пройшовши всі відповідні вікові категорії клубної ієрархії, 18-річний Джакомо навесні 2008-го року нарешті дебютував за першу команду. Це сталося у матчі Серії А проти "Ліворно", який його команда виграла з рахунком 3:2.

Наступний сезон наш герой розпочав у першій команді, але зігравши за півроку лише в одному матчі, взимку відправився набиратись досвіду в клуб "Пергокрема" з Серії D1. І хоч там вже 19-річний півзахисник також не мав постійної ігрової практики, йому вдалося забити дебютний гол у дорослому футболі.

За аналогічним сценарієм склався і наступний сезон: перша половина в "Аталанті", після чого піврічна оренда в нижчий дивізіон. Цього разу в "Падову" з Серії В, де під наглядом головного тренера Карло Сабатіні він поступово зробився гравцем основного складу. Влітку 2010-го року, змужнівши і набравшись досвіду, Бонавентура знову повернувся до "Аталанти", але застав її у все тій же Серії В – бергамаскі жахливо провели сезон і фінішували на вилітаючому 18-му місці.

Нічого не поробиш – довелося допомагати команді повертатися до еліти. Відігравши за сезон 31 матч і забивши 9 голів, Бонавентура не лише забронював собі місце у стартовому складі "Аталанти", але й став чемпіоном Серії В. Стефано Колантуоно, який саме тоді очолив бергамаскі, одразу ж повірив у молодого півзахисника, зробивши його стрижневим гравцем своєї команди.

Сезон 2011-2012 став першим повноцінним сезоном нашого героя в Серії А. Колантуоно пробував Бонавентуру і справа в півзахисті, і зліва, і навіть на позиції треквартісти, але зрештою зупинився на позиції лівого вінгера, віддавши йому на відкуп всю бровку.

Забивав Джакомо відносно небагато, зате переважно топовим суперникам: спочатку у переможних матчах з "Наполі" та "Фіорентиною", а у наступному сезоні по разу в кожному матчі проти "Інтера", які також завершились перемогою його команди. У сезоні 2013-2014 Бонавентура пішов ще далі і оформив дубль у ворота "Інтера" на "Джузеппе Меацца", принісши "Аталанті" перемогу з рахунком 2:1.

Але зовсім не голами наш герой привернув до себе увагу майже всіх італійських грандів, а своєю рішучістю на футбольному полі, вмінням у потрібний момент взяти ініціативу на себе і, якщо треба, повести за собою команду. Це якщо не брати до уваги той величезний обсяг роботи, який Бонавентура виконує на футбольному полі, однаково продуктивно працюючи як на оборону, так і на атаку.

Вже навесні 2013-го року за ним вишикувалась черга з "Ювентуса", "Наполі", "Фіорентини", "Роми" і, звісно ж, "Інтера", але генеральний директор "Аталанти" П'єрпаоло Маріно поспішив запевнити футбольну спільноту, що зробить все від нього залежне, аби втримати Бонавентуру ще бодай на один сезон. Так воно, зрештою, і сталося: з Джакомо було підписано новий контракт на суттєво кращих для нього умовах, а для потенційних покупців виставили цінник у 10 млн. євро, які так ніхто й не наважився заплатити.

Наступний сезон півзахисник провів на звичному для себе рівні і в останній день трансферного літа 2014 збирався переходити в "Інтер", який виграв конкуренцію в "Ювентуса" та "Роми", але буквально в останній момент опинився у складі принципового суперника нерадзуррі.

Ось як описує цей трансфер генеральний директор "Мілана" Адріано Галліані: "Придбання Бонавентури було найбільш незвичайним з тих, що мені доводилося робити за останні 29 років. Ще в 20:00 ми думали, що обміняємо Дзаккардо на Бьябьяні, але ця угода провалилася. Тоді ми зобов'язані були придумати щось нове. Бонавентура прямував у Мілан, але для того, щоб перейти в інший клуб. На щастя, мені вдалося зв'язатися з його агентом і ми обговорили всі деталі майбутнього переходу". Залишилось додати, що заплатили россонері за нього "Аталанті" 7 мільйонів євро.

Ось так, в деякій мірі випадково, "Мілан" отримав одного з кращих на своїй позиції гравців Серії А. Перший сезон у складі гранда вийшов для Бонавентури досить сумбурним і неоднозначним (зрештою, як і для всієї команди), але нашому герою вдалося найголовніше – закріпитись в основному складі. Філіппо Індзагі так і не зумів привити гравцям переможний менталітет і по завершенні сезону був замінений на Сінішу Міхайловіча. Новий головний тренер продовжив довіряти Бонавентурі і той його поки що не підводить. У матчі другого туру проти "Емполі" Джакомо вийшов на заміну за нічийного рахунку і допоміг Луїсу Адріано забити переможний гол, а в четвертому турі проти "Палермо" спочатку віддав гольову передачу на Карлоса Бакку, а потім сам забив прямим ударом зі штрафного.

Не так впевнено поки що розвиваються стосунки Бонавентури з національною збірною Італії (при тому, що у різного віку юнацьких та молодіжних збірних він награв цілих 16 поєдинків і забив аж 4 голи, ставши віце-чемпіоном Європи U-19). Ще у березні 2011-го року він отримав виклик до дублюючого складу "Скуадри Адзурри" (так звана Італія В), відіграв за неї цілий товариський поєдинок проти збірної Сербії і навіть забив один з голів (2:0 італійці виграли).

Однак, дебютувати у складі головної команди країни нашому герою вдалося лише через два роки – в травні 2013-го, коли напередодні Кубку Конфедерацій Чезаре Пранделлі випустив його у стартовому складі товариського матчу проти збірної Сан-Марино (4:0). Але уже на 50-й хвилині Джакомо був замінений і більше при Пранделлі до збірної не викликався, пропустивши Чемпіонат світу (хоч його прізвище і фігурувало в попередньому розширеному списку кандидатів на поїздку до Бразилії).

Наступний шанс Джакомо Бонавентура отримав вже при Антоніо Конте. В листопаді 2014-го року, відомий своєю відкритістю до нових обличь у збірній, Конте викликав нашого героя на тренувальний збір і навіть на 70-й хвилині товариського матчу проти збірної Албанії (1:0) випустив його на поле замість Андреа Бертолаччі. Однак потім у тренувальному таборі збірної Бонавентура отримав травму і змушений був повернутись у розташування клубу, так і не дочекавшись дебюту в офіційних матчах проти Азербайджану і Мальти.

Пізніше, влітку 2015-го, Конте знову викликав нашого героя до збірної, однак на футбольне поле так і не випустив. Але зважаючи на нинішню гру півзахисника, наступні виклики у збірну – лише справа часу. Принаймні, хочеться у це вірити. Аби тільки травми не допікали.

Запитання автору ви можете задати на конференції.