Назад - в майбутнє. Чи вперед - в минуле. Про нові правила футболу

Цой + Конфуцій = Ленін. Нісенітниці? Ні, навіть дуже логічно, що з поєднання "зміни, ми чекаємо на зміни" і "не дай вам Бог жити в епоху змін" (хоча швидше за все Кун-фу-цзи такого не казав) вийшло "крок вперед, два кроки назад". Саме таким виглядає новий революційний кодекс правил футболу, за який проголосували чотири представники ФІФА та ще чотири - з Англії, Шотландії, Вельсу та Північної Ірландії, що складають ІФАБ - Раду, що вирішує про зміни в правила футболу. Керівні організації світового футболу посилено намагаються обілити власну репутацію і рушають у погоню за лібералізмом і технологічним прогресом. Але з тим же баластом консерватизму. Та й не всякий лібералізм є корисним. Можливо, жінки і оцінять "подарунок" на восьме березня у вигляді зміни чоловічого роду в офіційних правилах футболу на "унісекс". А ось хто точно зрадіє - то це мешканці власного штрафного майданчика. "Ми не можемо похвалитися мудрістю очей", але все ж "зміни вимагають наші очі".

Схоже, ІФАБ за останні півтора року виконала велику роботу, i для голосування підготувала "найреволюційніший кодекс законів" за 132 роки існування цієї найстарішої в світі футбольної організації. Включені корисні, виключені чимало непотрібних і шкідливих речей. Зменшено обсяг з 22-ох тисяч слів до 12-ти, прибрані складні юридичні формулювання на користь лаконічності, чіткості, живої і зрозумілої загалу мови.

Прибрана одна з двох вказівок, що суперечили одна одній, про місце виконання вільного удару після фіксування офсайду. Змінена кара за втручання втручання в гру ззовні. Тепер якщо якийсь лікар команди вибіжить на поле і відіб'є удар замість воротаря (реальний випадок) - буде призначений штрафний удар чи пенальті, а не спірний м'яч. Тепер можна починати з центру поля пасом куди завгодно, а не обов'язково вперед. Введенe право показувати жовті і червоні картки за бійки в підтрибунному приміщенні ще до початку матчу (хоча яка логіка в тому, що їх можна замінити, лише втративши заміну? Хіба що баскетбольна). Крім того, зрівняне число тих, хто б'є післяматчові пенальті, щоб команда, яка перебуває в меншості, не отримувала перевагу, ставлячи на 11-ий удар не 11-ого, а першого за силою гравця.

Все це добре. Як і дворічний випробувальний термін, відпущений на тестування четвертої заміни в додатковий час. Але швидше нагадує Шекспіра ("Багато галасу з нічого"), ніж Чоловіків За Працею (Men At Work - австралійський рок-гурт). Як часто в серії пенальті доходять до 21-го удару? Або лікар відбиває м'ячі у воротах? Або б'ються перед виходом на поле? Або взагалі читають регламенти на 12000 слів? І яка різниця, куди віддають перший пас? І взагалі, а якщо раптом 14-ий параграф дозволяє стріляти в арбітра за помилку? Не дозволяє? А звідки ви знаєте? Адже про все вищезгадане я дізнався лише зі слів представників ІФАБ і ФІФА. А де сам кодекс? Його обіцяють оприлюднити до травня, на новому сайті ІФАБ. При тому, що в дію кодекс вступить вже першого червня і буде обов'язковим вже на Євро-2016 і на Копа Америка Сентенаріо. Якась аматорщина. Несерйозно. Презирливе ставлення до вболівальників і журналістів. Сайт ІФАБ взагалі-то не функціонує з часів Королеви Вікторії, але останніми роками це якось не заважало публікувати черговий кодекс. Наприклад, на офсайті ФІФА.

Все б нічого, але проблема в тому, що з трьох головних революційних актів ІФАБ і ФІФА два насправді ближче до контрреволюційних, а третій є лише рушницею, що висить на стіні з першого акту, причому поки не заряджену. Несправедливо залишати потерпілих від фолу в меншості, тому давайте дозволимо надавати медичну допомогу на полі? Але медична допомога триває одну-дві хвилини, а симуляції - вічно. Адже саме для боротьби з симулянтами кілька років тому вирішили зобов'язати гравців отримувати медичну допомогу за межами поля.

І для запобігання довгим затримкам гри. А нині знову заохочують симулянтів скільки завгодно затягувати матч, лежачи на газоні. Це буде дозволено лише в епізодах з картками опонентові? То симулянти і спеціалізуються на здобуванні своїми театральними падіннями і "стражданнями" саме цих карток.

Але це ще дрібниці. Скасування потрійного покарання? Вже саме це визначення стосовно лише фолів в штрафному майданчику абсурдно, оскільки потрійним покаранням - вилученням, дискваліфікацією щонайменше на наступний матч і штрафним ударом - караються і фоли за його межами. Просто в його межах штрафний удар стає одинадцятиметровим. І ніхто нічого не скасовує - його просто пом'якшують, наказуючи за фол останньої надії в штрафний карати не червоною, а жовтою карткою. Але до біса формулювання. Головне в тому, що відтепер на восьмій хвилині матчу вигідніше фолити на супернику в штрафному, а на 88-ій - за його межами. Відтепер фоли в штрафному стануть жорсткішими. А це вже замах на одне з найперших правил футболу. Адже штрафний майданчик для того і був створений, щоб збільшити чистоту і зберегти безперервність матчу, збільшити безпеку, збільшити кількість голів. Новий же закон зменшує все це і відкидає футбол назад.

І навіть гірше того - він суперечить духу іншого найважливішого нового закону - про відеоповтори. Чому? А тому, що автори спробували компенсувати зайвий лібералізм закону про потрійне покарання, дописавши, що штовхання, хапання, занадто жорсткі підкати і взагалі відкрита гра не в м'яч дозволятиме рефері показати червону картку. Але ж "занадто жорсткий" і "гра не в м'яч" - неоднозначні поняття. Воротарі взагалі майже завжди в таких епізодах намагаються грати в м'яч, та й більшість захисників - теж. Саме тому свого часу були скасовані всі ці "навмисне-ненавмисне" щодо фолів. Фол у штрафному - пенальті. А тепер це знову повертається. І, в той час, як технології покликані послабити людський фактор, всі ці "жорсткий" і "не в м'яч" підсилюють його, дають арбітру більше важелів впливу, більше головного болю, а командам - ​​більше причин сперечатися під час матчу, затягуючи час і скаржитися на суддю після. Може, тоді вже й скасувати взагалі цей штрафний майданчик, через якого лише проблеми?

І, нарешті, відео. Революція? Ні. Революцією було введення чотири роки тому технології визначення перетину м'ячем лінії воріт. Після цього просування технологій було лише питанням часу.

Та й тут забагато консерватизму. 12 країн і одна Конфедерація вже виявили бажання тестувати. Хто? Секрет. Імена представників ФІФА на голосуванні? Секрет. Представникам команд буде заборонено брати повтори, лише арбітрам. Останній термін початку випробувань - сезон 2017/18, а прийняття рішення - ще за два. Перевірити можна буде лише забиті голи, червоні картки, пенальті і ідентифікацію гравців (помилкових офсайдів і штрафних - немає). Чимало турбуються про порушення перебігу гри, про "американізацію" і комерціалізацію футболу. І функціонери ФІФА і ІФАБ повторюють, що без рішення, що суттєво не заважає плину гри (а таке буде важко знайти), відеоповторів не буде. Та й дозволити собі таку дорогу систему імовірно з 30-36 камерами будуть спроможними. До речі, розробка проекту буде доручена одному з університетів. Сподіваюся, що у вас не закладе вуха від мого дикого сміху в разі, якщо цим університетом стане Невшательський. Де до приходу до УЄФА працював Джанні Інфантіно.

Новий кодекс футбольних правил з застою часів Блаттера явно є стрибком вперед. Футбол повинен піти за іншими видами спорту і використовувати технологію. А відмовками про "людський фактор" боси ФІФА нерідко прикривали упередженість і маніпулювання результатами. Фоли гравців і помилки арбітрів - це не частина гри, а її паразити. Так, вони, як і мафія, безсмертні, як і бідність, несправедливість, корупцію, їх неможливо знищити. Але це не значить, що не слід всіма силами боротися за їх зменшення. Однак зменшуючи їх правою "відеорукою", ФІФА збільшує їх "потрійною" лівою. Відеоповтори посилять захист від помилок, але не від упередженості. Пом'якшення покарань за фоли і симуляції посилить мотивацію фолити і симулювати.

Взагалі, здається, що якщо ФІФА Блаттера була відсталою азійською (або африканською) диктатурою, що сидить на грошовій голці і ізолює себе від світу, ФІФА Інфантіно є ліберальним популістським урядом східноєвропейської країни з порожнім гаманцем (дефіцит в сто мільйонів євро в 2015-му році і втеча спонсорів) і відмінно підвішеним язиком, урядом, що спочатку здається іноземцям прогресивним, волає про благо народу, про "новий шлях", про готовність до дискусій ("ми не зупиняємо працю з ІФАБ, а очолюємо її"), про модернізацію. Але насправді це лише машина піару для заробляння грошей і репутації, що прикриває корупцію, демагогію і безсистемний підхід до справи. Так, це явно гарніше, оптимістичніше, людяніше, ніж Блаттер. Але чи достатньо цього для успіху? Може, в травні або червні буде Джонні Неш, тобто буде свiтлий сонячний день.