Герой футбольного дня. Ігор Коломойський

Один мільярд доларів – це багато чи мало? Для 100% середньостатистичних українців – це шалені гроші. Але Ігор Коломойський – не середньостатистичний житель України. Це один з олігархів, щастя якого вимірюється кількістю нулів після одиниці. І якщо для більшості та сума, яка визначена фінансовим рейтингом як власність Ігоря Коломойського – шалені гроші, то для самого героя – це додатковий головний біль. Чому? Тому що один мільярд доларів, а не два.

Як вляпався "Дніпро". Факти та цифри

Так, у відповідності до фінансових рейтингів, статки Ігоря Валерійовича за п'ять років скоротилися вдвічі. Зважаючи на сьогоденні умови, олігарх не безпідставно хвилюється, що тенденція скорочення продовжиться, тому один з методів виходу зі скрутного становища – скорочення витрат. Футбол – справа не дохідна. "Дніпро" своєму власникові не приносить ніяк фінансових дивідендів, тож урізати клубові фінансування – значить, зекономити кілька мільйонів доларів на рік. Все нібито просто й логічно.

Але проблема в тому, що у випадку з "Дніпром" про урізання бюджету не йдеться. Йдеться про банальне небажання власника виконувати свої фінансові зобов'язання при тому, що ніяких кроків щодо скорочення статей витрат проведено не було. Висловлюючись простою мовою: краще було б бачити скромний, без зіркового складу і тренера "Дніпро" – зате без боргів, аніж елітну за рівнем виконавців команду, але з катастрофічними організаційними проблемами.

Неприємності "дніпрян" вчора вже остаточно перейшли з площини особистих в площину загальноукраїнських. Дискваліфікація "Дніпра" з єврокубковів матиме вплив на стан футбольного господарства країни в цілому. По-перше, це ще один болісний удар по футбольному іміджу України, по-друге – це втрата кількох балів до Таблиці коефіцієнтів (погодьтеся, в будь-якому стані "Дніпро" набрав би більше очок, аніж "Карпати" або "Олександрія", - хоча б за рахунок високого особистого рейтингу).

А найприкріше, мабуть, те, що цих проблем можна було б уникнути. Справа вперлася в 1,7 мільйона доларів (можливо, трохи більше), які "Дніпро" винен колишнім тренерам (Хуанде Рамосу та його помічникам). Цей борг Ігор Коломойський міг закрити за рахунок грошей, отриманих за трансфер Дениса Бойка, або ж за рахунок надходжень від УЄФА за участь в Лізі Європи 2015/16. Врешті, ця сума повернулася б до бюджету олігарха у вигляді премії УЄФА за участь вже в наступному розіграші єврокубків. Тобто, логіка, що дискваліфікація "Дніпра" прямо пов'язана з фінансовою неспроможністю власника клубу, тут не проходить.

Безвихідь Коломойського, або Лужному на потіху

Справа, очевидно, в принципах, які для Ігоря Коломойського – дорожчі за гроші. Ще з самого початку цієї історії на рівні чуток доносилися звістки, що олігарх погашати борг не збирається. Й дійсно, Коломойський не виплатив іспанцям передбачені контрактом бонуси за єврокубкові досягнення, а також не покрив різницю, що виникла через зміну курсу гривні (заробітна платня іспанцям нараховувалася саме в гривнях, що через різку зміну курсу спричинило заборгованість по валютному рахунку). Також в справі фігурують борги перед "іншими клубами, організаціями, особами". Тож дискваліфікація з єврокубків – то один з методів впливу УЄФА на власника клубу.

Щоправда, метод, який навряд чи буде дієвим. Якщо Коломойський не виплатив борги досі, то навряд чи виплатить згодом. А це означає, що проблеми "Дніпра" продовжаться. Марно сподіватися на те, що найближчим часом у Дніпропетровську буде така ж команда, як при Рамосі, або Маркевичі. Межа мрій – то команда з молодим, не зірковим, але амбітним тренером і такими ж футболістами. Та й для цієї мети потрібно добряче постаратися. Перш за все, погасити структурні борги та заборгованість по зарплатні, друге – відпустити нарешті Маркевича і ряд високооплачуваних футболістів, третє – знайти людей, відповідних вимогам нової концепції розвитку "Дніпра".

Але чи потрібен взагалі Коломойському цей "Дніпро" і його розвиток?