Валерій Лучкевич. Чому Стандард – ліпше, аніж Динамо

Цілком ймовірно, що Лучкевич справді не бажав залишати "Дніпро". Валерій не з тих, хто женеться за "довгою гривнею" чи космічною славою. Працьовитий, старанний, сильнохарактерний і відданий – його просто потрібно вміти правильно використовувати.

Але тут запитання постає інакше. Чи бажали боси "Дніпра" залишати у себе Лучкевича? Валерієві потрібно було платити зарплатню, а тут на горизонті виник варіант, який не лише позбавляв клуб цього тягаря (тягар – то зарплатня; зараз для "Дніпра" будь-яке зарплатне зобов'язання – це тягар), але й "збагачував" "Дніпро" (точніше, його власника) на півтора мільйона євровалюти. Тим паче, що свою позицію переосмислив і Лучкевич. Чемпіонат Бельгії – це ж великий шанс.

Тут нещодавно виступали боси загребського "Динамо", майже гарантуючи дніпрянам те, що в разі переходу до хорватського гранду через кілька років українці попрямують шляхами Ковачіча, Баделя, Врсалько та інших хорватів, які пробилися до складу видних клубів Європи. Так ось, Бельгія – це поліпшена форма Хорватії. За правильного підходу звідси можна вдало працевлаштуватися в більш статусній лізі. А тут і зараз можна насолодитися футболом нормального європейського рівня (чого не вистачає хорватській лізі) і життям, в якому все організовано для звичайних людей.

"Андерлехт", "Брюгге" – гранди бельгійського футболу; "Генк", "Гент" і "Стандарт" - друга сила, яка постійно нав'язує свої претензії на найвищі позиції. Час від часу до розбірок вклинюються відверті середняки на кшталт "Остенде", "Локерена" чи "Шарлеруа". Тому бельгійська ліга нехай не топ-класу за рівнем і якістю футболу, але топ-класу – за рівнем інтриги і конкуренції.

Тут можна отримувати задоволення від футболу. Особливо коли тобі 21 рік і коли ти хочеш чогось досягти. А у психологічній стійкості Валерія Лучкевича сумніватися непотрібно. Те, як цей хлопець вміє боротися, відомо широко за межами України завдяки гарним виступам "Дніпра" у Лізі Європи. Головне, аби Валерія оминали проблеми зі здоров'ям.

Переваг у Лучкевича вдосталь. Це не лише висока працездатність, але й універсалізм, а також, - що не менш важливо, - бажання вчитися та розвиватися. Вміння Лучкевича зіграти на будь-якому з флангів як в захисті, так і в півзахисті відкриває перед ним більше перспектив в боротьбі за основний склад "Стандарда". Валерій не буде прив'язаний до якогось одного конкурента. Він зможе вийти там, де тренер команди відчуватиме слабину.

"Стандард" є п'ятою найдорожчою командою бельгійської Жюпіле ліги і четвертою – за здобутими титулами. Клуб не витрачає багато коштів на трансфери, але вміє заробляти. Зокрема, Аксель Вітсель і Маруан Феллайні, - зірки космічної величини, - вихованці саме цього клубу. Також "Стандард" проклав шлях до великого європейського футболу таким футболістам як Даніель ван Бюйтен, Стівен Дефур, Міші Батшуайї. Але не лише бельгійцями… "Стандард" виводив у світ, заробляючи на цьому кошти, і легіонерів. Зокрема, Ельякім Мангала перейшов до "Порту" саме зі "Стандарда", звідти ж до Франції свого часу перебрався Д'ємерсі Мбокані.

Тут все залежатиме від Лучкевича. Клуб явно придбав футболістам з розрахунком майбутнього заробітку. Ці півтора мільйона, які виплачені "Дніпру", через два-три-чотири роки можуть обернутися сімома-вісьмома мільйонами від умовних "Атлетико", "Вільярреала", "Боруссії" чи "Марселя". І сценарій такий не виглядає неймовірним. Лучкевич – це не Безус чи Воловик. Тим паче, йому лише 21-н і прийшов він до команди не як вільний агент і не в оренду. А це означає, що українця не "маринуватимуть" на лаві для запасних.

Звісно, Лучкевич міг перейти до київського "Динамо". І з тими порядками, які нині царюють в стані столичного гранда, Валерій мав би чимало шансів закріпитися в основі команди Сергія Реброва. Але "Динамо" – це можливість росту у замкнутому просторі. Доволі швидко Валерій досягнув би свого максимуму в Україні, - а далі грав би просто за інерцією. Так само, як нині грають чимало футболістів київської команди.

Народжені розкішно жити, або Проти економії в Динамо. Що означає відхід Макаренка?

При переході до "Динамо" позитив був би хіба що в здійсненні давнього (чи, точніше, колишнього) бажання батька Валерія. Адже Ігор Лучкевич завжди бажав для свого сина найкращого. А найкраще футбольне в Україні протягом довгих років асоціювалося саме з "Динамо". Втім, нині – не часи гегемонії киян. Нині команді доводиться витримувати серйозну конкуренцію з боку "Шахтаря" і навіть "Зорі", що разом з внутрішніми негараздами болісно б'є по позиціях київського флагмана.

В "Стандарді" не буде легко. Сильні конкуренти в особах Доссеві, Рамана, Едмілсона Жуніора, Режінаря Горо не дозволять навіть промайнути думці на кшталт "ось це я гарно влаштувався". З іншого боку, "легкозаймистий" Лучкевич здатен обернути таку ситуацію на свою користь, розглядаючи сильних конкурентів крізь призму особистого виклику.

"Стандард" тепер має проблеми в своєму чемпіонаті і на допомогу новачка розраховує. Валерій Лучкевич, безсумнівно, отримуватиме своїх шансів. Шансів, реалізація яких залежатиме виключно від українця.

​Фото - UA-Футбол