Нойок: Коли повернуся в Україну з Росії, все буде спокійно. Весь хейт залишається в соцмережах

Український півзахисник Олександр Нойок розповів про своє рішення на початку року перейти з білоруського "Динамо-Брест" в російський "Оренбург".

- Чи були варіанти в Росії, крім "Оренбурга"?

- "Крилья Советов". Ми кожен день були на зв'язку з Сергієм Корніленком - він багато працював над тим, щоб я опинився в Самарі. Але я не встиг вчасно підготувати документи, і перехід не відбувся. А вже після на мене вийшов "Оренбург", і ми про все домовилися.

- Тебе відмовляли їхати в Росію?

- А навіщо відмовляти? Це ж моє рішення.

- Через реакції на Україні.

- Так я шість останніх років провів в Білорусії, і на Україні про мене ніхто не згадував. Тепер вирішив піти на підвищення - туди, куди покликали. Я ж нікому нічого поганого не зробив.

- Але в соцмережах тобі влаштували пекло: називали зрадником, погрожували і закликали не повертатися додому. Ти був готовий до такого?

- Плюс-мінус так. Навіть дивився, хто писав коментарі. Відкривав акаунти, а там молодь років по 10-11. Звичайно, неприємно, коли пишуть гидоту, особливо про сім'ю. Батьки заспокоювали: "Не приймай близько до серця, все добре". В "Оренбурзі" теж підтримали, попросили просто абстрагуватися і не думати про це.

- Як ти ставився до українських футболістів, які їхали в Росію до тебе?

- Підтримував їх, я ж нормальна людина. Це просто футболісти, які поїхали грати в футбол. Вони ж нічого не вкрали, нікого не вбили. До того ж я особисто знаю, що багато хто з них допомагають сім'ям, лікарням [в Україні]. Але люди бачать тільки погане - я такий підхід не розумію.

- Ти сказав про соцмережі. Але якщо зараз повернешся на Україну, як тебе зустрінуть люди на вулиці?

- Все буде спокійно, ти чого. Мені ж недавно ультрас з Харкова писали, я з ними поговорив - вони нормально відреагували. Весь хейт залишається в соцмережах і телефонах: раніше нічого цього не було, і ніхто не морочився. А зараз кожен може зайти і висловити свою думку з будь-якого питання, хоча сам при цьому, можливо, нічого в житті не домігся. Людина просто сидить цілодобово на дивані і строчить коментарі - хтось засмучується, бачачи таке, але мені вже 28, намагаюся не звертати уваги.