РПЛ. До старту сезону. Частина друга

У п’ятницю стартує 23-й чемпіонат Росії серед кращих команд країни – клубів Прем’єр-ліги. Щоб розібратися, з якими втратами та надбаннями підійшли до нової першості учасники РПЛ сезону 2014\15, розглянемо кожну команду вищої ліги. На черзі – колективи, які, імовірно, сформують кістяк «золотої середини» чи так званого «болота» першості – не зможуть пробитися у єврокубки, але й не відчують загрози вильоту.

У минулому сезоні «Ростов» Міодрага Божовича схопив Бога за бороду. «Янголами», які сприяли такому результату, стали, в першу чергу, двоє – спартаківський десант з Москви у вигляді Артьома Дзюби та Жано Ананідзе сформував переконливу більшість голів команди. І от тепер цих двох не буде, а в розпорядженні чорногорського тренера дещо інші можливості й кадровий потенціал для досягнення результату. Останній, а це попадання у єврокубки (хай і «скасоване» пізніше) й перший трофей в історії команди, повторити не вдасться – і тут до ворожки не звертайся.

Окрім Дзюби та Ананідзе, «Сельмаші» втратили не менш важливого виконавця, який забезпечував «тил» – мова про перехід до «Локомотіва» захисника Лоґашова. Якщо останнього не замінили навіть кількісно, по суті, ніким, то власність «червоно-білих» компенсована появою досвідчених бійців, які знають усі тонкощі вищого дивізіону – Дмітрія Торбінского та Алєксандра Бухарова. Обидва – знають усі хитросплетіння й особливості РПЛ чи не від часу її заснування, разом з тим обидва – таке враження, залишили свої кращі якості у минулому.

Цей «Ростов» вже не буде претендувати на підкорення Європи. Як і національних, тих же кубкових висот. Команда Божовича часів минулосезонного скликання мала свою ізюминку, ця – лише «вирощує» в собі такий «аристократизм».

Зайнятий справами політичними, Рамзан Кадиров, схоже, нарешті «забув» звільнити чергового успішного тренера свого дітища. Отже, грозненський «Терек» залишається під опікою, батогом та пряником Рашида Рахімова. Екс-тренер «Локомотіва», подібно до колеги Тарханова в «Уралі», в рекордні строки зумів не тільки розгребти, а й прибрати, а й згодом прикрасити чеченські авгієві конюшні, створені Юрієм Красножаном. Не дивно, що саме «Урал» та «Терек», як дві виразно збалансовані та танцюючі від оборони команди, були найбільш «тренерськими» колективами у другій половині сезону останньої каденції РПЛ.

Найбільшим досягненням Грозного є збереження не тільки тренерського складу, а й кадрового наповнення команди – «Терек» не покинув жоден футболіст, який грав більшу чи меншу роль у командному ансамблі минулого сезону. Ба, навіть більше – команду не залишив взагалі ніхто! Як нікого й не придбано, що є вже скоріше негативом, ніж добрим знаком – будь-який механізм потребує оновлення на тому чи іншому часовому проміжку. Проте у випадку з Рахімовим, який знову поведе команду до підкорення нових висот, варто говорити про можливість прогресу навіть з наявними виконавцями. Не варто забувати й про фактичний місяць у запасі – а раптом у Кадирова з’явиться бажання відволіктися від забаганок Кремля й прикупити своєму ставленику одного-двох «джигітів» у поміч?..

Ще одна сенсація минулого сезону базувалася (та й базується там нині, врешті) так само на півдні. «Краснодар» Олега Кононова створив свій світлий образ за рахунок 5-го місця у підсумковій таблиці про ранги, а також, нехай і програного, та все ж фіналу Кубка Росії. Для вкрай молодого клубу («Биків» було засновано лише у 2008 році) такий результат – величезний аванс від Матінки історії, проте разом з тим – ще й немала психологічна ноша. Щоб виправдати зростаючі апетити армії вболівальників (яка, на відміну від головного опонента в особі «Кубані», постійно збільшується), клуб Ґаліцкого має збільшувати внутрішній темп необхідних для подальшого успіху реформ, а це – немалий тиск як зсередини, так і зовні.

Любитель вигідно не тільки купувати, а й продавати, президент клубу Сєргєй Ґаліцкій цього разу не позбавив свого наставника жодного лідера. Можна шкодувати про втрату як таку Романа Широкова, проте капітан збірної Росії аж ніяк не пограв у Краснодарі аж стільки, щоб стати незамінним. А от по частині роботи на підсилення команди селекції клубу не відмовиш. Андрій Дикань, Оділ Ахмедов, Владімір Бистров, Нікіта Бурмістров – неповний список гравців вельми непоганого рівня для найвищих завдань, які поповнили склад команди.

Цей «Краснодар» ще рано відносити до лідерів російського футболу, проте й у другому ешелоні команді вже затісно – «Бики» поборються за повторення минулорічного успіху й вправі розраховувати на 5-7 підсумкове місце у таблиці.

Сусіди, конкуренти й головні опоненти «Краснодару» з «Кубані» так само не проти повернутися у «європейську сім’ю», де вперше гостювали минулої осені. Проте у випадку команди екс-тренера БАТЕ Віктора Ганчарєнка варто говорити про очевидний застій – як клуб, так і команда продовжують знаходитися у своєрідному ідейному ступорі для подальшого розвитку.

Як і раніше, час від часу чути про таємні чи явні (та сама героїня драми Лесі Українки з «того» світу ногу зломить!) проблеми з фінансуванням клубу. Здавалося б, «Жабам» вдалася продуктивна трансферна кампанія, однак придивившись уважніше, не важко помітити очевидне – з шести виконавців, які покликані допомогти Ганчарєнку будувати нову «Кубань», п’ятеро є орендованими виконавцями! Єдиним повноцінним трансфером, до слова, є придбання екс-захисника «Зорі» Тоні Шуніча. Також у «Кубань» перейшов ще один екс-луганець, нападник Даніло. Серед помітних поповнень "жовто-зелених" – захисник Єщєнко, хавбеки Кулік та Секу Олісе.

Тим часом у Казані продовжується «велика перебудова», спровокована зимнім звільненням Курбана Бердиєва та приходом на посаду тренера Ріната Білялєтдінова. «Рубін» продовжує здригатися від масштабних кадрових змін усередині команди, що не йде на користь появі одного з головних постулатів, наявних у кожної великої для свого чемпіонату команди – мова про стабільність. От і цього літа в Казань уже прийшли семеро. Немало важливо, що Білялєтдінов узяв аж трьох нападників – Марко Девичу можна починати хвилюватися за місце у складі. Тезка Девича Лівайя, Максім Канунніков, а також Владімір Дядюн – ці гравці можуть створити реальні проблеми екс-харків’янину, які не дозволять бути гравцем стартового складу. У продовження теми кадрових пертурбацій «Рубіна» – влітку команди покинули 13-ть(!) футболістів! І це не межа – нікуди не поділась проблема тепер чи не єдиного, по-справжньому висококласного гравця епохи Бердиєва, Романа Єрьомєнко, який десь був, та, як то кажуть, загув – не хоче екс-динамівець Києва грати за Татарстан і надалі… Білялєтдінов, таке враження, продовжує йти у фарватері яскраво вираженого «шарахання» від однієї крайнощі до іншої, проте поки наставник відчуває довіру клубного керівництва, яке, схоже, вирішило зціпити зуби й терпляче чекати повернення «того» «Рубіна». Саме тому неважко спрогнозувати, що й поточний, сезон, який от-от стартує, теж буде принесено у «жертву» – заради наразі ой як примарного світлого майбутнього.